ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/15707/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Васьковського О.В., Катеринчук Л.Й.,
за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.,
за участю представників:
Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - Роїк О.О.,
Національного банку України - Ходюк О.Я.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділ Нерухомість"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019
у складі колегії суддів: Калатай Н.Ф. (головуючий), Буравльова С.І., Пашкіної С.А.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділ Нерухомість"
до Національного банку України та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.
1. 03.03.2009 між Національним банком України (далі - НБУ, кредитор) та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк", банк, позичальник) був укладений кредитний договір № 19 (далі - кредитний договір).
За змістом п. 1.1 кредитного договору відповідно до Тимчасового положення про надання Національним банком України кредитів для підтримки ліквідності банків у разі реальної загрози стабільності банківської системи, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.12.2008 № 459, постанови Правління НБУ від 25.02.2009 № 92/БТ, кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (кредит), на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами до нього.
Протягом 2009-2016 років сторонами неодноразово укладалися додаткові договори №№ 1-81 до кредитного договору, якими, зокрема, змінювалися загальний розмір кредиту, процентна ставка, графіки погашення кредитної заборгованості тощо.
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 12.06.2014 № 66) за цим договором кредитор надає позичальнику кредит на загальну суму 7 714 900 000 грн на строк з 03.03.2009 по 23.12.2016.
Пунктом 1.4 кредитного договору в редакції додаткового договору від 26.01.2010 № 42 визначено, що в якості забезпечення позичальником виконання всіх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів, штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпечення заставою вимоги кредитор укладає з позичальником та/або майновими поручителями іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є об`єкти нерухомого майна, що належить на праві власності позичальнику (і/або майновим поручителям), договори застави (іпотеки), предметом застави (іпотеки) за якими є інше, ніж нерухомість, високоліквідне забезпечення, а також договори застави майнових прав, предметом застави за якими є майнові права за наданими позичальником кредитами, у тому числі такі, що забезпечені нерухомістю і земельними ділянками.
2. На виконання умов кредитного договору НБУ надав банку кредитні кошти, а банк частково повернув такі кошти та сплачував за їх користування проценти, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та меморіальними ордерами.
3. В якості забезпечення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, 28.05.2014 між НБУ (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділ Нерухомість" (далі - ТОВ "Поділ Нерухомість", товариство, іпотекодавець) був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. (далі - іпотечний договір).
Відповідно до п. 1 вказаного іпотечного договору він забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору, із майбутніми змінами та доповненнями, або новаціями, в тому числі, які збільшують розмір основного зобов`язання за ним та продовжують строк користування кредитом, укладеного між іпотекодержателем та банком.
Пунктом 5 іпотечного договору визначено, що в забезпечення виконання банком зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (предмет іпотеки) згідно опису, що міститься в додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору, а саме - нерухоме майно, що знаходиться в м . Києві, на вул. Фрунзе, 23, яке належить позивачу, договірна вартість якого становить 258 027 976 грн.
За змістом п. 15.8 іпотечного договору з метою задоволення своїх вимог іпотекодержатель має право:
- звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані (п. 15.8.1);
- звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань за кредитним договором у випадках: порушення банком зобов`язань, передбачених кредитним договором; порушення іпотекодавцем правил про заміну предмету іпотеки; порушення іпотекодавцем зобов`язань за цим договором; виявлення іпотекодержателем погіршення стану предмету іпотеки, або зменшення вартості предмету іпотеки понад нормального фізичного зносу, або фактичної часткової відсутності предмету іпотеки; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться кредитному договорі або в цьому договорі; невиконання вимог п. 17.1 даного договору; порушення господарським судом справи про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом іпотекодавця, чи про визнання недійсними його установчих документів, чи про скасування його державної реєстрації; прийняття власником або компетентним органом рішення про ліквідацію іпотекодавця; ліквідація юридичної особи іпотекодавця (п. 15.8.2).
Кінцевим строком повернення грошових коштів на користь НБУ сторонами за погодженням було встановлено 23.12.2016.
4. 17.02.2017 Національним банком України на виконання вимог ухвали суду було надано електронний лист банку № 20.1.0.0.0/7-20535, згідно з яким ПАТ КБ "Приватбанк" повідомляв НБУ про свій намір частково погасити 28.02.2017 заборгованість за кредитними договорами від 04.03.2014 № 7, від 04.04.2014 № 26, від 03.03.2009 № 19, від 20.02.2015 № 10 та додатковим договором від 21.02.2014 № 18 до кредитного договору від 24.10.2008 № 19 у загальному розмірі 2 384 615 385 грн та просив НБУ підтвердити розрахунок та погодити погашення кредитів 28.12.2017 згідно з графіком.
5. ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до позивача з листом від 15.03.2017 вих № 20.1.0.0.0/7-31787 (т. 1, а.с. 25), в якому, на підставі звернення відповідача-1 від 24.02.2017 № 41-0009/14703, а також у зв`язку з потребою у подальшому фінансовому оздоровленні відповідача-2 та реструктуризації заборгованості, просив розглянути пропозицію щодо укладення з ПАТ КБ "Приватбанк" договору (майнової поруки/наступної іпотеки/застави) майна, який буде забезпеченням повернення кредиту корпоративними клієнтами відповідача-2 за зобов`язаннями пов`язаних з колишніми акціонерами банку, зазначивши про те, що у випадку згоди з вказаною пропозицією дія Договорів застави буде припинена за ініціативи Національного банку України у день укладення наступного договору поруки.
6. 19.08.2017 Національний банк України звернувся до позивача з вимогою вих № 41-0009/57964 щодо усунення порушень за кредитним договором, в якій вимагав сплатити заборгованість за кредитним договором в сумі 4 406 807 568, 50 грн у тридцятиденний строк за вказаними у вимозі реквізитами, а у випадку невиконання цієї вимоги Національний банк України буде вимушений звернути стягнення на передане в іпотеку майно (т. 1, а.с. 26-28).
7. Водночас, за твердженнями позивача, в мережі Інтернет він виявив відомості з питань повернення ПАТ КБ "Приватбанк" стабілізаційних кредитів, наданих Національним банком України для підтримки ліквідності, а саме, з аналізу інтерв`ю Голови Національного банку України позивачем виявлена інформація про те, що відповідач-2 готовий погасити заборгованість з повернення стабілізаційних кредитів, проте відповідач-1 не хоче, щоб ця заборгованість була погашена, оскільки таке погашення звільнить гарантії та застави третіх осіб.
8. На думку позивача, зазначені вище обставини свідчать про умисну бездіяльність відповідача-1 щодо небажання прийняти від відповідача-2 належне виконання зобов`язань за кредитним договором, що, у свою чергу, порушує права позивача як майнового поручителя за Договорами застави, оскільки за наявності в боржника грошових коштів для погашення заборгованості він зобов`язаний виконати своє грошове зобов`язання, невиконання якого призводить до прострочення та збільшення загальної суми заборгованості, що унеможливить виконання такого зобов`язання у майбутньому самим боржником і майновим поручителем та фактично призведе до втрати позивачем права власності на предмет застави.
Подання позову.
9. Зважаючи на такі обставини, у вересні 2017 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: зобов`язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" погасити заборгованість за кредитним договором від 03.03.2009 № 19 шляхом перерахування на банківський рахунок НБУ грошових коштів у повній сумі заборгованості, а НБУ - прийняти від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" виконання зобов`язань щодо погашення заборгованості шляхом зарахування грошових коштів у повній сумі боргу на власний рахунок.
10. Позовні вимоги обґрунтовані незаконною бездіяльністю НБУ, яка виразилася у неприйнятті від АТ КБ "Приватбанк" виконання зобов`язань (погашення заборгованості) за кредитним договором, укладеним між відповідачами, за якими позивач є майновим поручителем згідно іпотечного договору від 28.05.2014. Такі дії відповідачів, за твердженням позивача, порушують його право власності на предмет іпотеки. Позивач указує, що на рахунку АТ КБ "Приватбанк" було достатньо грошових коштів для задоволення НБУ своїх вимог за кредитним договором, однак останній, незважаючи на приписи статті 73 Закону України "Про Національний банк України", пункти 43, 44 Технічного порядку проведення операцій з надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого постановою Правління НБУ від 31.03.2016 № 220, не вчинив дій щодо безспірного списання грошових коштів з рахунку АТ КБ "Приватбанк", необхідних для погашення заборгованості за указаним договором.
Розгляд справи судами.
11. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 позов задоволено частково, зобов`язано ПАТ КБ "Приватбанк" виконати зобов`язання (погасити заборгованість) за кредитним договором від 03.03.2009 № 19, укладеним між ПАТ КБ "Приватбанк" та Національним банком України, шляхом перерахування на банківський рахунок Національного банку України грошових коштів у повній сумі заборгованості. В іншій частині позову відмовлено.
12. При цьому суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача-2 грошових коштів, за рахунок яких могло бути здійснене погашення заборгованості за кредитним договором у встановленому таким договором порядку, фактичного ухилення НБУ від прийняття такого виконання та ініціювання останнім звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно позивача.
Така поведінка НБУ була кваліфікована судом першої інстанції як відмова кредитора від прийняття виконання за основним зобов`язанням з метою звернення стягнення на майно, передане в іпотеку майновим поручителем, що може свідчити про його недобросовісність відносно останнього.
Таким чином, внаслідок настання строку виконання банком грошового зобов`язання за кредитним договором, та за наявності грошових коштів банку на рахунках в НБУ, у відповідача-1 були наявні правові підстави для списання у безспірному порядку коштів банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором після направлення банку відповідної вимоги.
В обґрунтування прийнятого судового рішення суд першої інстанції послався на частини першу і другу статті 73 Закону України "Про Національний банк України", п. 5.3 Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого постановою Правління НБУ від 13.07.2010 № 327.
Водночас, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову до НБУ, оскільки належним способом для запобігання порушенню в майбутньому прав позивача було б зобов`язання НБУ списати в безспірному порядку грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором з рахунків банку, відкритих в НБУ.
13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі № 910/15707/17 скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю.
14. Суд апеляційної інстанції, приймаючи власне судове рішення, виходив з того, що право іпотекодержателя, за умови доведення певних обставин, отримати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна не може бути кваліфіковано як протиправний вплив іпотекодержателя на права майнового поручителя, що виключає застосування до правовідносин сторін частини другої статті 386 ЦК України, якою унормовано засади захисту права власності саме від порушення. При цьому дії іпотекодержателя, спрямовані на реалізацію ним своїх прав, що виникають внаслідок невиконання зобов`язання, забезпеченого іпотекою, не можуть визначатися як порушення прав майнового поручителя щодо переданого в іпотеку майна.
При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що законом не передбачений такий спосіб захисту цивільних прав або інтересів, як визнання незаконною бездіяльності суб`єкта цивільних правовідносин, адже задоволення відповідної вимоги не здатне призвести до захисту прав, а лише може бути використане для захисту інших прав або інтересів. Тому, встановлення певних обставин не є належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.
Щодо вимоги позивача до НБУ суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у цій же справі позивач просить суд зобов`язати ПАТ КБ "Приватбанк" вчинити дії з виконання зобов`язання за кредитним договором, крім того, не на свою користь, а на користь іншої особи - НБУ, який також є відповідачем у справі. Тобто заявлені у справі вимоги не спрямовані безпосередньо на відновлення прав позивача, оскільки стосуються зобов`язання, стороною якого позивач не є, а тому такі вимоги спрямовані на захист прав сторін кредитного договору, які одночасно визначені відповідачами у справі, що свідчить про неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного, на його думку, права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
15. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Поділ Нерухомість" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.
16. Посилання зроблені на порушення судом апеляційної інстанції норм статей 386, 526, 527, 530, 1049, 1054 ЦК України, 193 ГК України, оскільки ані з положень ЦК України, ані з будь-яких інших нормативно-правових актів не вбачається, що АТ "КБ "Приватбанк" може не виконувати свої зобов`язання перед НБУ. При цьому у силу статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Додатково скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції п. 5.3 Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого постановою Правління НБУ від 13.07.2010 № 327, пунктів 43-45, 47 Технічного порядку проведення операцій з надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого постановою правління НБУ від 31.03.2016 № 220, згідно з якими встановлено, що вжиттю заходів щодо звернення стягнення на заставлене майно майнового поручителя мають передувати дії НБУ щодо стягнення (списання) коштів з рахунку банку-боржника.
Процесуальні аспекти розгляду справи в суді касаційної інстанції.
17. 30.10.2019 до Верховного Суду від ТОВ "Поділ Нерухомість" надійшла заява про відмову від позову.
18. Колегія суддів відмовила у задоволенні цієї заяви, оскільки за змістом ордера серія КВ № 14254 на ім`я адвоката Бережного Д.С. та договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Бережним Д.С., неможливо встановити обмежений чи не обмежений представник позивача у повноваженнях стосовно вчинення відповідної процесуальної дії, а саме - відмови позивача від позову.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи
і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.
А. Щодо суті касаційної скарги.
19. Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.