ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/15587/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Дельта Банк"- не з`явився,
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська девелоперська компанія" - не з`явився,
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національного банку України - Гончар В.М., головн. консультант (дов. від 18.02.2019),
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - не з`явився,
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Дельта Банк"
на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2019 (суддя Босий В.П.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 (колегія суддів: Дідиченко М.А. (головуючий), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.)
зі справи № 910/15587/18
за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Банк в особі Уповноваженої особи)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська девелоперська компанія" (далі - Товариство),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання нікчемних правочинів недійсними.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Банк в особі Уповноваженої особи звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про визнання нікчемних правочинів, які укладені Банком та Товариством, недійсними.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю правових підстав для визнання недійсними правочинів, вчинених позивачем та відповідачем щодо розірвання договору від 26.04.2012 № К-2010395 мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії та договорів забезпечення до нього, нікчемність яких встановлена приписами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме:
- договору від 30.12.2014 про розірвання договору мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії від 26.04.2012 № К-2010395;
- договору, посвідченого 31.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 1897 про розірвання іпотечного договору № К-2010395/S1, посвідченого 26.04.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 815;
- договору, посвідченого 31.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 1896 про розірвання іпотечного договору № К-2010395/S2, посвідченого 26.04.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 817;
- договору, посвідченого 31.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 1894 про розірвання іпотечного договору №К-2010395/S4, посвідченого 26.04.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 2543;
- договору, посвідченого 31.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 1895, про розірвання іпотечного договору № К-2010395/S6, посвідченого 18.04.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 577;
- договору від 30.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 06.08.2012 № К-2010395/S3;
- договору від 30.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 08.10.2013 № К-2010395/S7;
- договору від 30.12.2014 про розірвання договору застави від 29.11.2013 № К-2010395/S9;
- договору від 30.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 16.12.2013 № К-2010395/S10;
- договору від 30.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 04.03.2014 № К-2010395/S11;
- договору від 30.12.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 13.02.2014 № К-2010395/S12.
Позивач зазначав про те, що спір у справі виник у зв`язку з невизнанням Товариством нікчемності наведених договорів та його відмовою виконати вимоги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Дельта Банк", які зазначені у повідомленні про нікчемність.
Також в обґрунтування позову позивач посилався на те, що наведені договори підлягають визнанню недійсними у судовому порядку як оспорювані правочини, з підстав: недотримання при їх укладенні приписів частини першої статті 207 Господарського кодексу України, статей 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та положень постанов правління Національного банку України №№ 348/БТ, 560/БТ, 692/БТ, а також порушення вимог статей 17, 50 Закону України "Про заставу", статей 586, 629 ЦК України, положень укладеного з Національним банком України договору застави майнових прав від 11.04.2014 № 37/ЗМП.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2018 до участі у справі № 910/15587/18 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
У розгляді справи місцевим господарським судом відповідачем було подано заяву про застосування позовної давності, у зв`язку з чим відповідач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2019 зі справи № 910/15587/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що: позивачем не доведено, що уклавши договори, які є предметом спору з Товариством, Банк фактично відмовився від власних майнових вимог за кредитним договором, з огляду на встановлені обставини повного виконання грошових зобов`язань за таким правочином; позивач, отримавши грошові кошти за кредитним договором, не був позбавлений права спрямувати такі грошові кошти на погашення заборгованості перед Національним банком України; позивачем не доведено, що внаслідок укладення таких правочинів Банк став неплатоспроможним або виконання його обов`язків перед іншими кредиторами стало повністю чи частково неможливим; наявності передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав для визнання договорів недійсним позивачем не доведено.
Суд апеляційної інстанції додатково зазначив про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав, оскільки визнання нікчемного правочину недійсним не призведе до реального відновлення порушених прав позивача. У даному випадку, належним способом захисту є визнання права, проте позивач таких позовних вимог не заявляв.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Банк, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В порушення приписів частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а також пункту 3 частини четвертої статті 238 та підпункту "в" пункту 3 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суди попередніх інстанцій не надали жодної мотивованої оцінки та не зазначили мотивів відхилення доводів Банка, викладених у позові та в апеляційній скарзі, в частині посилання Банка на висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а також на висновки Верховного Суду України щодо застосування норм права в ідентичних правовідносинах.
Суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків щодо преюдиціальності обставин, встановлених у судовому рішенні зі справи № 910/21732/15 за позовом Банка до Товариства про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що постанови Правління Національного банку України №№ 348/БТ, 560/БТ, 692/БТ стосуються лише встановлення вимог та обмежень щодо діяльності самого Банка, а не його клієнтів, а тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Суди безпідставно не дослідили фактичні обставини, які мають значення для даної справи, що пов`язані з укладенням спірних правочинів, а також з укладенням та виконанням договорів поруки від 24.07.2014 № П-2010395-4 та № П-2010395-2 з поручителями ТОВ "ГРІН ГРЕЙН" та ОСОБА_1 з порушенням обмежень у діяльності Банка, встановлених Національним банком України на підставі постанов правління №№ 348/БТ, 560/БТ, 692/БТ.
Суди попередніх інстанцій, відхиляючи доводи позивача про укладення спірних договорів з порушенням вимог Закону України "Про заставу" та умов договору застави майнових прав від 11.04.2014, який укладений з Національним банком України, дійшли помилкового висновку про те, що правом контролю за предметом застави наділений за законом лише заставодержатель, а тому звертатися до суду щодо оспорюваних дій, вчинених із предметом застави без його згоди з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України може тільки заставодержатель. Такий висновок суперечить правовим висновками Верховного Суду з приводу застосування норм права в аналогічних правовідносинах.
Суди неповно з`ясували фактичні обставини справи, відповідно не надали їм оцінки з урахуванням предмета та підстави позову.
Суди дійшли необґрунтованих висновків щодо відсутності підстав вважати правочини нікчемними відповідно до приписів пунктів 1, 2 частини третьої статті 38 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи статей 16, 203, 215 ЦК України щодо обраного позивачем способу судового захисту, оскільки не врахував, що позовні вимоги Банка у справі обґрунтовані, в першу чергу, тим, що спірні у даній справі правочини є недійсними, у зв`язку з укладенням останніх з порушенням норм чинного законодавства, чинних на момент їх укладення, а саме: статей 629, 579, 586 ЦК України, статей 17, 51 Закону України "Про заставу", положень пунктів 3.4.2, 3.4.5 договору застави майнових прав від 11.04.2014 № 37/ЗМП; статей 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пунктів 4.8, 4.9, 5.1, 5.3, 5.6, 7.9 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою НБУ від 17.08.2012 № 346 та положень постанов Правління НБУ №№ 560/БТ, 692/БТ; статті 7 Закону України "Про Національний банк України", статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", приписів Інструкцій, затверджених постановою правління НБУ від 16.08.2006 № 320, від 17.06.2004 № 280 та від 21.01.2004 № 22; статті 207 Господарського кодексу України.
Доводи інших учасників справи
Товариство у відзиві на касаційну скаргу просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві підтримав касаційну скаргу у повному обсязі, просив її задовольнити, посилаючись на обґрунтованість викладених у ній доводів.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
26.04.2012 Банком (кредитор) та Товариством (позичальник) укладено кредитний договір № К-2010395 з подальшими змінами та доповненнями, у тому числі, в частині подальшої зміни назви договору на "Договір мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії" (далі - Кредитний договір).
На виконання умов Кредитного договору Банк надав Товариству транш у розмірі 15 713 000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19.03.2014 еквівалентно 156 498 337,40 грн.
З метою забезпечення виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором, Банком та Товариством укладено ряд договорів (далі - Договори забезпечення), зокрема:
- іпотечний договір № К-2010395/S1, посвідчений 26.04.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 815, відповідно до умов якого Товариством передано в іпотеку Банку нежитлову будівлю літ. "А" загальною площею 5 575,60 кв.м, розташовану за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8;
- іпотечний договір № К-2010395/S2, посвідчений 26.04.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 817, відповідно до умов якого Товариством передано в іпотеку Банку нежитлову будівлю літ. "Д" загальною площею 15 062,00 кв.м, розташовану за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8;
- іпотечний договір № К-2010395/S4, посвідчений 26.04.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 2543, відповідно до умов якого Товариством передано в іпотеку Банку нежитлову будівлю літ. "Д" загальною площею 9 666,90 кв.м, розташовану за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8;
- іпотечний договір № К-2010395/S6, посвідчений 18.04.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 577, відповідно до умов якого Товариством передано в іпотеку Банку майнові права на нерухомість (будівництво якої не завершено) - на торгівельно-розважальний комплекс, магазин оптово-роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими матеріалами, загальною площею 37 038,90 кв.м, розташований за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8;
- договір застави майнових прав № К-2010395/S3 від 06.08.2012, відповідно до умов якого Товариством передано в заставу Банку майнові права (права вимоги) на отримання грошових коштів на загальну суму 65 756 378,00 грн. на підставі відповідних договорів оренди;
- договір застави майнових прав № К-2010395/S7 від 08.10.2013, відповідно до умов якого Товариством передано в заставу Банку майнові права (права вимоги) на отримання грошових коштів на загальну суму 4 916 424,00 грн. на підставі відповідних договорів оренди;
- договір застави майнових прав № К-2010395/S9 від 29.11.2013, відповідно до умов якого Товариством передано в заставу Банку майнові права (права вимоги) на отримання грошових коштів на загальну суму 2 846 636,52 грн. на підставі відповідних договорів оренди;
- договір застави обладнання № К -2010395/S9 від 29.11.2013, відповідно до умов якого Товариством передано в заставу Банку рухоме майно - обладнання (ескалатори, підйомники, кондиціонери), загальною вартістю 2 846 636,52 грн.;
- договір застави майнових прав № К-2010395/S10 від 16.12.2013, відповідно до умов якого Товариством передано в заставу Банку майнові права (права вимоги) на отримання грошових коштів на загальну суму 5 129 003,00 грн. на підставі відповідних договорів оренди;
- договір застави обладнання № К -2010395/S11 від 04.03.2014, відповідно до умов якого Товариством передано в заставу Банку рухоме майно - обладнання (ескалатори, ліфти, кондиціонери), загальною вартістю 11 650 142,49 грн.;
- договір застави майнових прав № К-2010395/S12 від 13.02.2014, відповідно до умов якого Товариством передано в заставу Банку майнові права (права вимоги) на отримання грошових коштів на загальну суму 14 936 102,00 грн. на підставі відповідних договорів оренди.
24.07.2014 Банком, Товариством та ТОВ "ГРІН ГРЕЙН" укладено договір поруки № П-2010395-2.
24.07.2014 Банком, Товариством та ОСОБА_1 укладено договір поруки № П-2010395-4.
Крім того, 24.07.2014 Банком, Товариством та Компанією "S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED" укладено договір поруки № П-2010395/S14.
06.11.2014 Банком, Товариством та Компанією "S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED" укладено договір поруки № П-2010395/S15.
06.11.2014 Банком, Товариством та Компанією "S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED" укладено договір поруки № П-2010395/S16.
17.12.2014 Банком, Товариством та Компанією "S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED" укладено договір поруки № П-2010395/S19.
30.12.2014 та 31.12.2014 Банком та Товариством укладені договори про розірвання Кредитного договору та Договорів забезпечення.
На підставі постанови правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадженні тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк". Тимчасову адміністрацію було введено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 (включно).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 №71 "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду № 51 від 02.03.2015 "Про запровадженні тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" строк запровадження тимчасової адміністрації було визначено до 02.09.2015.
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 № 147 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта банк" тимчасову адміністрацію у позивача було продовжено до 01.10.2015.
02.10.2015 на підставі постанови правління Національного банку України № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.02.2017 № 619 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" на два роки до 04.10.2019, продовжено повноваження ліквідатора.
11.03.2015 була створена комісія з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями відповідно до наказу № 67 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про перевірку правочинів (договорів) в ПАТ "Дельта Банк".
12.05.2015 за результатами перевірки комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом від 11.03.2015 № 67 виявлено нікчемність договору поруки № П-2010395-4, який укладений 24.07.2014 Банком з ОСОБА_1, а також договору поруки № П-2010395-2, який укладений 24.07.2014 Банком з ТОВ "ГРІН ГРЕЙН", що забезпечували виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором.
Також в подальшому комісією було виявлено, що після укладення вказаних договорів поруки, Банком та Товариством були укладені спірні договори про розірвання Кредитного договору та Договорів забезпечення, які також містили ознаки нікчемності.
03.08.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банка було направлено на адресу Товариства повідомлення від 31.07.2015 № 6165 про нікчемність правочинів про розірвання Кредитного договору та Договорів забезпечення, та повідомлено про необхідність повного та належного виконання умов прийнятих на себе зобов`язань.
Спір у справі виник у зв`язку з невизнанням Товариством нікчемності наведених договорів та його відмовою виконати вимоги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Дельта Банк", які зазначені у повідомленні про нікчемність.
4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
ЦК України:
стаття 15:
- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;
кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;
стаття 16:
- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;
- способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов`язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;
- суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках;
- суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу;
частина перша статті 202:
- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;
стаття 203:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей;
стаття 204:
- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним;
стаття 215:
- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин);
стаття 586:
- заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави;