ПОСТАНОВА
Іменем України
28 жовтня 2019 року
Київ
справа №810/6817/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3834/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в письмовому провадженні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 (суддя Балаклицький А.І.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 (судді Епель О.В., Федотов І.В., Ісаєнко Ю.А.)
у справі №810/6817/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метабо Україна"
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про сплату донарахованого єдиного внеску та штрафних санкцій,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метабо Україна" (далі - позивач, ТОВ "Метабо Україна") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 листопада 2013 року № 0002192300, № 0027521702, № 0002182200 та рішення про сплату донарахованого єдиного внеску та штрафних санкцій від 22 листопада 2013 року № 1.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014, позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що при придбанні товару встановлювалася ціна з урахуванням знижки для покриття витрат на гарантійне обслуговування товарів покупцем. Разом з тим, позивачем витрати на гарантійний ремонт здійснено за власний рахунок та не відшкодовувалися постачальником, в результаті чого позивачем завищено витрати. Крім того, позивач виплачував нерезиденту доходи (відсотки за користування позикою), однак не сплачував податок на прибуток та не декларував утриманні та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів. Також ТОВ "Метабо Україна" не утримано та не перераховано до бюджету єдиного внеску з додаткового блага, а саме: коштів перерахованих на харчування, придбання товару, який не пов`язаний з отриманням доходу, вартість понесених витрат на відрядження за кордоном.
Касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а складається з цитування тексту акта податкової перевірки позивача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Позивач процесуальним правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.10.2013 по 23.10.2013 (термін проведення перевірки продовжувався з 24.10.2013 по 30.10.2013 на підстав наказу від 23.10.2013 № 345), на підставі наказу від 30.09.2013 № 256, направлень від 10.10.2013 № 266, 267, 268, 269, 270, 271, 272, згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Метабо Україна", за результатами якої складено акт від 06.11.2013 № 271/10-13-22-01-121/35195449.
За висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог - підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.4, 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 130 945 грн;
- підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 9718 грн;
- частини 1 пункту 1 статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено заниження єдиного внеску в сумі 26 472,65 грн;
- пунктів 160.1, 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, в результаті чого при здійсненні виплат на користь нерезидента, у вигляді відсотків по кредитному договору, з джерелом їх походження з України ТОВ "Метабо Україна" не сплачувало до бюджету податок на доходи нерезидента, що призвело до заниження сплати податку на доходи нерезидентів в сумі 42 738,43 грн;
- пункту 103.9 статті 103 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Метабо Україна" виплачувало нерезиденту доходи з походженням з України, не сплачувало податок на прибуток та не декларувало про утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області.
Не погоджуючись з Актом перевірки позивач 12.11.2013 звернувся до відповідача з письмовими запереченнями на Акт за № 2925 (вх. № 7120/10 від 12.11.2013), в яких просив Відповідача скасувати Акт в повному обсязі.
За результатом розгляду письмового заперечення позивача відповідач своїм рішенням у формі листа від 19.11.2013 № 4654/10/10-13-22-01-118 повідомив позивача про те, що аргументи, які були викладені в запереченні позивача від 12.11.2013 № 2925 не спростовують висновки Акта. Разом з цим, висновок Акта в частині донарахування єдиного внеску було викладено у новій редакції: " частини 1 пункту 1 статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено заниження єдиного внеску в сумі 19 591,52 грн".
На підставі висновків Акту перевірки від 06.11.2013 №271/10-13-22-01-121/35195449 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області було прийнято наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 №0002192300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 141 675 грн, у тому числі за основним платежем - 122 876 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 799 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 №0027521702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 12 147 грн, у тому числі за основним платежем - 9718 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 2429 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 № 0002182200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 44 809,11 грн, у тому числі за основним платежем - 42 738,43 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2070,68 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.11.2013 №1, згідно з яким позивачу донараховано єдиний внесок у розмірі 19 592 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 6990 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Метабо України" та суб`єктами підприємницької діяльності були укладені договори про надання послуг гарантійного та післягарантійного обслуговування інструмента "metabo". Відповідно до умов зазначених вище договорів суб`єкти підприємницької діяльності взяли на себе зобов`язання надавати послуги з гарантійного обслуговування та ремонту інструмента "metabo" у період гарантійного терміну його експлуатації, незалежно від місця його придбання в Україні, та післягарантійного обслуговування і ремонту інструмента "metabo", а ТОВ "Метабо Україна", в свою чергу, зобов`язалося забезпечувати виконавців зазначених послуг необхідних для проведення ремонтів запасних частин та здійснювати розрахунки з виконавцями за ремонт гарантійного інструмента на підставі звітів виконавців про проведення гарантійних ремонтів.
З урахуванням умов зазначених договорів та на підставі звітів виконавців про проведення гарантійних ремонтів, копії яких наявні в матеріалах справи, ТОВ "Метабо Україна" в період з 01.07.2010 по 31.12.2012 понесло витрати на гарантійний ремонт у розмірі 620 608 грн.
Відповідно до підпункту 5.4.3 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.
Згідно з підпунктом 140.1.4 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України при визначенні об`єкта оподаткування враховуються такі витрати, як будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, у розмірі, що відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податку, які відповідно до абз. "є" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 цього Кодексу включаються до складу інших витрат платника податку.
У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов`язаний вести облік покупців, що отримали таку заміну товарів або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
На виконання підпункту 140.1.4 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 03.12.2012 №1263, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.12.2012 за №2158/22470, затверджено Порядок обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) (далі - Порядок), та Книгу обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) (далі - Книга обліку). Цей Порядок застосовується при визначенні витрат платника податку на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів (п. 2 Порядку).
Облік покупців ведеться платниками податку самостійно в паперовій або в електронній формі (з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу), в тому числі на основі звітів, отриманих від третіх осіб (центрів сервісного обслуговування), що здійснювали гарантійні ремонти (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платниками податку, у Книзі обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування), яка повинна містити реквізити, зазначені у пункті 7 цього Порядку, та обліковуватись за формою, що додається (п. 5 Порядку).
Пунктом 3 Порядку обліку встановлено, що у разі здійснення гарантійних замін товарів або послуг з гарантійного ремонту (обслуговування) платник податку зобов`язаний вести окремий облік покупців, що отримали таку заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування), у тому числі якщо такі гарантійні заміни товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) здійснені платником податку через третіх осіб (центри сервісного обслуговування).
До затвердження вказаного порядку діяв порядок, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 №112, який також містив вимогу щодо ведення Книги обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту.
Тобто юридична особа, в т.ч. центри сервісного обслуговування, або фізична особа-підприємець, які надають послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) або здійснюють гарантійну заміну товарів, зобов`язані самостійно в паперовій або в електронній формі вести Книгу обліку.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаних вище положень нормативно-правових актів Позивач веде книгу обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування).
Крім того, в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують факт реального надання послуг з гарантійного обслуговування продукції позивача.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів податкового органу, оскільки усунення недоліків проданого товару, які виникли протягом гарантійного терміну експлуатації, слід розуміти як спосіб реалізації права покупця на одержання товару належної якості у відповідності з умовами договору купівлі-продажу. Операції з гарантійного ремонту не є окремою безоплатною поставкою товарів (запасних частин), а фактично здійснюються на виконання зобов`язань продавця згідно договорів купівлі-продажу.
Діяльність позивача по здійсненню гарантійних ремонтів товарів, які були продані в зв`язку зі здійсненням останнім своєї господарської діяльності, також безпосередньо відноситься до господарської діяльності підприємства.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ТОВ "Метабо Україна" правомірно включило до складу інших витрат вартість заміни виготовленої продукції (акумуляторів) по гарантійному зобов`язанню.
Щодо висновків податкового органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді, зокрема, вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.