ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 915/238/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.- головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.
за участю секретаря судового засідання - Астапової Ю.В.,
розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства "Шепіт" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 29.08.2019 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2019 у справі
за позовом Фермерського господарства "Шепіт" до Фермерського господарства "Ліспома" про визнання права постійного користування земельними ділянками,
(сторони попереджені належним чином про час і місце розгляду касаційної скарги, проте не скористалися своїм правом направити для участі у розгляді справ своїх повноважних представників)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Фермерське господарство "Шепіт" (далі - ФГ "Шепіт") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Фермерського господарства "Ліспома" (далі - ФГ "Ліспома") про визнання права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4820383800:04:000:0027 та 4820383800:04:00:0026.
1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що 29.11.1993, на підставі Державного акту на право постійного користування від 10.04.1993 № 489, громадянин ОСОБА_1 отримав у постійне користування земельну ділянку і в подальшому створив та зареєстрував Селянське (фермерське) господарство "Лісовий О. В." (далі - СФГ"Лісовий О. В."), яке на даний час має назву ФГ "Шепіт". 22.06.2017 ОСОБА_1 на спірних землях зареєстровано інше ФГ "Ліспома", чим обмежено законні права та інтереси ФГ "Шепіт" на ведення законної господарської діяльності.
1.3. На думку позивача, з системного аналізу положень статей 2, 9, 10, 11 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", чинних на момент створення зазначеного господарства, випливає, що хоча Державний акт на право користування земельною ділянкою виписувався на фізичну особу - засновника фермерського господарства, сама земельна ділянка має тісний зв`язок з конкретним фермерським господарством, для створення якого вона надавалась, в подальшому використовувалась саме фермерським господарством як юридичною особою з покладенням на нього усіх прав та обов`язків землекористувача, обліковувалась сільською радою, відділом земельних ресурсів та податковим органом саме за юридичною особою. Присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів не дає права ОСОБА_1 реєструвати ці самі земельні ділянки на інше фермерське господарство.
Таким чином, саме ФГ "Шепіт", а не ФГ "Ліспома", має бути визнане єдиним належним та законним постійним користувачем спірної земельної ділянки.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. На підставі рішення ІІ сесії 21 скликання Садівської сільської ради народних депутатів Арбузинського району Миколаївської області від 12.03.1993 ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 50,0 га в межах згідно з планом, розташовану на території Садівської сільської ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства.
2.2. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 було видано Державний акт від 10.04.1993 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 50,0 га, розташованою на території Садівської сільської ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства.
2.3. 29.11.1993 проведено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства "Лісовий Олександр Володимирович" (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 29.11.1993 серії А00 № 334187), та присвоєно ідентифікаційний код 20884857.
2.4. В грудні 2013 року вищезазначене фермерське господарство було реорганізовано: змінено назву на Фермерське господарство "Шепіт", змінено орган управління, змінено статутний капітал, змінено склад учасників.
2.5. Відповідно до наявного в матеріалах справи Статуту ФГ "Шепіт" засновником та головою фермерського господарства є ОСОБА_2, членом якого є, зокрема, ОСОБА_1 (пункти 1.2, 1.3 Статуту). Частка ОСОБА_1 у статутному фонді Фермерського господарства складає 9,1 % (пункт 4 Статуту).
2.6. Згідно з пунктом 5.1 Статуту до земель господарства належать земельні ділянки, отримані (придбані) засновником господарства у власність, у постійне користування та надані господарству в оренду.
2.7. З довідок відділу Держкомзему у Арбузинському районі Миколаївської області від 25.01.2012 № 137, від 24.01.2013 № 222, довідки відділу Держземагентства в Арбузинському районі Миколаївської області від 03.02.2013 № 233, від 23.01.2015 № 160, відділу Держгеокадастру в Арбузинському районі Миколаївської області від 08.02.2016 станом на 2012-2015 роки за ФГ " Лісовий О.В." та у 2016 році за ФГ "Шепіт" обліковується всього земель - 50,00 га, які знаходяться у постійному користуванні.
2.8. В подальшому, земельній ділянці, отриманій ОСОБА_1 на підставі Державного акту від 10.04.1993 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 50,00 га (згідно плану складається з двох земельних ділянок) в передбаченому законом порядку було присвоєно кадастрові номери: 4820383800:04:000:0027 на земельну ділянку площею 25,9 га та 4820383800:04:000:0026 площею 24,1 га, 21.06.2017 зареєстровано речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційними номерами 1282123948203 та 1282063648203, про що свідчать додані до позовної заяви витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.06.2017.
2.9. 22.06.2017 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстровано ФГ "Ліспома" (код ЄДРПОУ 41412135), засновником, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якого є ОСОБА_1 .
2.10. Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Статуту (в редакції від 26.12.2017) ФГ "Ліспома" засновником фермерського господарства є ОСОБА_4, головою - ОСОБА_5 .
2.11. До земель господарства належать земельна ділянка площею 25,9 га, кадастровий номер 4820383800:04:000:0027, та земельна ділянка площею 24,1 га, кадастровий номер 4820383800:04:000:0026, розташовані за адресою: с. Садове, Благодатненської сільської ради, Арбузинського району, Миколаївської області, які надані в постійне користування для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 (пункт 7.1 Статуту).
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2019 (суддя Ржепецький В. О.) у задоволенні позову відмовлено.
3.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог, оскільки ФГ "Шепіт", зазначаючи про те, що воно з дати передачі спірної земельної ділянки у користування було фактичним її користувачем, всупереч вимогам статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не надало жодних належних та допустимих доказів існування зазначених обставин, а право постійного користування спірною земельною ділянкою для ведення фермерського господарства належить громадянину України ОСОБА_1, а не ФГ "Шепіт", що підтверджується Державним актом від 10.04.1993 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які долучені до матеріалів справи, що, в свою чергу, у відповідності до положень частини 5 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), виключає можливість належності цих же земельних ділянок ФГ "Шепіт" на праві постійного користування.
3.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2019 (колегія суддів у складі: Діброва Г. І., Разюк Г. П., Колоколов С. І.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
4.1. ФГ "Шепіт" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
4.2. Скарга мотивована, зокрема тим, що суди при винесенні рішення не дотрималися правових позицій Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Європейського суду з прав людини та не дотрималися положень Конституції України, статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" і не надали правової оцінки тому факту, що після державної реєстрації фермерського господарства обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
5.1. Відзивів від інших учасників справи не надходило.
6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.2. У відповідності до частини 1 статті 50 ЗК України (у редакції, чинній на час надання громадянину ОСОБА_1 державного акту на право постійного користування землею) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
6.3. За змістом статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у відповідній редакції) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.
6.4. За змістом статті 7 ЗК України (у відповідній редакції) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
6.5. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (частина перша статті 23 ЗК України).
6.6. Із 01.08.2003 набрав чинності Закон України від 19.06.2003 № 973-ІV "Про фермерське господарство", за змістом статті 2 якого відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
6.7. Статтею 7 цього Закону передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
6.8. Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України (у редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду - 14.02.2019) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
6.9. У Рішенні Конституційного Суду від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
6.10. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.
6.11. Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2).
6.12. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 цього Кодексу).
6.13. У зазначеному Рішенні Конституційного Суду України також наголошено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:
- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;
- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);
- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;
- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.
6.14. Відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.
6.15. Згідно з пунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.