Постанова
Іменем України
4 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 2610/22985/2012
Провадження № 14-390 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) фірма "Консоль ЛТД", ТзОВ "Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД" (далі разом - відповідачі) про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва
за касаційною скаргою ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2012 року, ухвалене суддею Малинниковим О. Ф., й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 1 червня 2017 року, прийняту колегією суддів у складі Ратнікової В. М., Панченка Б. Б., Борисової О. В.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 27 вересня 2012 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати за нею майнове право на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 - квартира).
2. Мотивувала позов такими обставинами:
2.1. 17 березня 2005 року позивачка уклала з ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" договір пайової участі у фінансуванні будівництва № 0911/322-221 (далі - договір).
2.2. Згідно з пунктом 1.1 договору його учасники зобов`язалися без створення юридичної особи на підставі об`єднання їхніх пайових внесків спільно діяти для досягнення мети - будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 та введення його в експлуатацію.
2.3. Відповідно до пункту 3.1 договору позивачка зобов`язалася сплатити ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" як пайовий внесок суму у гривні, еквівалентну 245 490 дол. США за курсом Національного банку України станом на момент внесення, а ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" - закінчити будівництво квартири відповідно до проекту та вимог державних будівельних норм з виділенням позивачці після закінчення будівництва як пайовику її частки в натурі у вигляді квартири.
2.4. У вересні 2011 року позивачка та відповідачі уклали додаткову угоду про внесення змін і доповнень до договору (далі - додаткова угода), змінивши дату введення об`єкта в експлуатацію на 31 липня 2012 року. Через збільшення площі об`єкта до 117,6 кв. м сторони також погодили збільшення розміру грошового вкладу позивачки на суму у розмірі 14 981 дол. США.
2.5. Позивачка виконала її зобов`язання, що підтверджують квитанції від 7 квітня 2005 року № 607776, від 2 червня 2005 року № 609658 та № 448, від 24 червня 2005 року № 608496, від 25 жовтня 2011 року № 53024 і від 6 вересня 2012 року № 66110.
2.6. Відповідачі їхні обов`язки за договором і додатковою угодою не виконали, зокрема, не внесли пай у будівництво, не ввели об`єкт в експлуатацію, не передали позивачці відповідні документи для оформлення права власності на квартиру, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 12 грудня 2012 року Шевченківський районний суд міста Києва ухвалив рішення, яким задовольнив позов: визнав за позивачкою майнові права на квартиру.
4. Вважав обґрунтованими доводи позовної заяви про порушення відповідачами договірних зобов`язань. Вказав, що позивачка повністю сплатила суму, визначену договором і додатковою угодою, а відповідачі протиправно позбавляють її можливості отримати у власність квартиру. Тому порушене право слід захистити в судовому порядку.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
5. 1 червня 2017 року Апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу, якою залишив без змін рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2012 року.
6. Мотивував ухвалу такими обставинами :
6.1. Позивачка повністю виконала її зобов`язання за договором і додатковою угодою, тоді як відповідачі ухиляються від документального підтвердження майнових прав позивачки на квартиру та систематично відтерміновують виконання основного зобов`язання. Тому висновки суду першої інстанції про задоволення позову є обґрунтованими.
6.2. Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що спір має розглядати господарський суд.
6.3. ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" не надало для підтвердження доводів копію рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2012 року у справі про банкрутство. А в постанові Господарського суду Київської області від 4 серпня 2016 року про визнання банкрутом ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" відсутні відомості про порушення у 2012 році щодо цього відповідача справи про банкрутство.
6.4. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції належно не повідомив ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" про розгляд справи, спростовують наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень і письмова відповідь ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" від 11 грудня 2012 року.
6.5. ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" звернулося до суду з апеляційною скаргою майже через чотири роки після ухвалення рішення судом першої інстанції, не зазначивши у цій скарзі жодних об`єктивних обставин, які би свідчили про допущені судом першої інстанції серйозні порушення процесуальних норм під час розгляду справи або про незаконність висновків суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 20 червня 2017 року ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2012 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 1 червня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
8. 4 серпня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою відкрив касаційне провадження.
9. 5 червня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" оскаржує рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2012 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 1 червня 2017 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" мотивує касаційну скаргу так :
10.1. Судові повістки про виклик до суду, надіслані судом першої інстанції на юридичну адресу ТзОВ фірма "Консоль ЛТД", помилково одержувала ОСОБА_2, з якою у товариства відсутні будь-які правовідносини з 16 червня 2010 року. Саме тоді ОСОБА_2 була звільнена за власним бажанням з посади секретаря ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" і переведена на роботу до ТзОВ "Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД". Останнє і ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" знаходяться за однією юридичною адресою, але в різних офісних приміщеннях. Вказане спростовує висновки апеляційного суду щодо належного повідомлення ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" про розгляд справи.
10.2. Лист від 11 грудня 2012 року, складений на фірмовому бланку ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" за підписом ОСОБА_3 і адресований позивачці, не може свідчити про обізнаність ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" про розгляд справи, як про це безпідставно зазначив апеляційний суд.
10.3. 16 липня 2012 року Господарський суд Автономної Республіки Крим постановив ухвалу у справі № 502-4/2325-2012 про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" (відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданого ТзОВ фірма "Консоль ЛТД").
10.4. 4 серпня 2016 року Господарський суд Київської області прийняв постанову у справі № 911/5186/14 про визнання ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
10.5. До юрисдикції господарських судів належать усі справи про банкрутство, а також справи з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, а тому спір має розглядати господарський суд.
10.6. Позивачка не довела порушення її прав з боку ТзОВ фірма "Консоль ЛТД".
10.7. Слід застосувати висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс18, від 2 грудня 2015 року у справі № 6-1502цс15 і від 30 березня 2016 року у справі № 6-3129цс15.
10.8. Суди порушили частину першу статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод (далі також - Конвенція), оскільки не встановили обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
(2) Позиція інших учасників справи
11. 22 вересня 2017 року позивачка подала заперечення на касаційну скаргу, які мотивувала так:
11.1. Апеляційний суд правильно зазначив, що факт порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" може підтвердити лише шляхом надання суду належно засвідченої копії рішення господарського суду, яку вказане товариство не надало.
11.2. Доводи касаційної щодо юрисдикції господарського суду є необґрунтованими, оскільки частина четверта статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон України про визнання банкрутом) і пункт 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України були змінені Законом України від 6 грудня 2012 року № 5518-VI, що набрав чинності з 1 січня 2013 року, тобто після того, як суд першої інстанції ухвалив рішення у цій справі.
11.3. Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" про розгляд справи, оскільки у матеріалах справи є відповіді на адвокатські запити голови цього товариства ОСОБА_4 від 2 лютого 2017 року № 9-1/2 і від 28 лютого 2017 року № 10/2, в яких вказано, що ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" було відомо про всі судові рішення Шевченківського районного суду міста Києва й Апеляційного суду міста Києва, ухвалені з 1 січня 2010 року до 31 грудня 2015 року включно; ОСОБА_5 працювала у ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" з 15 серпня 2011 року до 28 лютого 2014 року включно без переривання трудового стажу на посаді помічника-референта голови правління; наказ № 21-к від 16 січня 2010 року є підробленим, оскільки ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" такий наказ не видавало.
11.4. Доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів у справі та на встановлення її обставин, а тому касаційний суд не може взяти їх до уваги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(1.1) Щодо юрисдикції суду
12. Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
13. ТзОВ фірма "Консоль ЛТД" у касаційній скарзі вказує, що справа належить до юрисдикції господарського суду, а тому її слід розглядати за правилами господарського судочинства відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України про визнання банкрутом.
14. Позивачка заперечила проти юрисдикції господарського суду, вважаючи законними й обґрунтованими рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які розглядали спір за правилами цивільного судочинства.
15. Закон України про визнання банкрутом у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"" від 22 грудня 2011 року № 4212-VI (далі - Закон України № 4212-VI) у частині четвертій статті 10 визначив, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.
16. Крім того, підпункт 1 пункту 7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI доповнив частину першу статті 12 ГПК України пунктом 7, згідно з яким господарським судам стали підвідомчі справи у всіх майнових спорах з вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.
17. 4 листопада 2012 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань" від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI (далі - Закон України № 5405-VI), який, зокрема, вніс зміни до Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України № 4212-VI, яка на той час ще не набрала чинності.
18. Закон України № 5405-VI у пункті 6 його розділу I доповнив розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України про визнання банкрутом в редакції Закону України N 4212-VI пунктом 1-1, згідно з яким положення Закону України про визнання банкрутом застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом; положення Закону України про визнання банкрутом, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
19. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Закону України № 5405-VI зазначений пункт 6 його розділу I набирав чинності одночасно із Законом України N 4212-VI.
20. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів" № 5518-VI від 6 грудня 2012 року (далі - Закон України № 5518-VI) частину четверту статті 10 Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI (пункт 13 Закону України № 5518-VI), яка на той час ще не набрала чинності, та пункт 7 частини першої статті 12 ГПК України (пункт 14 Закону України № 5518-VI) викладено в новій редакції.
21. Закон України № 5518-VI набрав чинності з 1 січня 2013 року, крім пунктів 13 і 14 розділу I цього Закону, які набрали чинності одночасно із Законом України про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI.
22. Відповідно до пункту 1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України № 4212-VI ця редакція Закону про визнання банкрутом набирала чинності через рік з дня його опублікування, крім окремих положень, до яких не належали частина четверта статті 10 і підпункт 1 пункту 7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
23. Закон України про визнання банкрутом у редакції Закону України № 4212-VI був вперше офіційно опублікований у газеті "Голос України" 18 січня 2012 року. Отож, частина четверта статті 10 Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI (зі змінами, внесеними Законами України № 5405-VI і № 5518-VI) і пункт 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI (зі змінами, внесеними Законами України № 5405-VI і № 5518-VI) відповідно до пункту 1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України № 4212-VI набрали чинності 19 січня 2013 року.
24. Таким чином, пункт 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI (зі змінами, внесеними Законами України № 5405-VI і № 5518-VI) та частина четверта статті 10 Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI (зі змінами, внесеними Законами України № 5405-VI і № 5518-VI) з 19 січня 2013 року встановили юрисдикцію господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо всіх майнових спорів з вимогами до боржника у такій справі.