ПОСТАНОВА
Іменем України
04 жовтня 2019 року
Київ
справа №805/1235/17-а
адміністративне провадження №К/9901/24269/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року (судді Алябʼєв І.Г., Бабаш Г.П., Козаченко А.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (судді Компанієць І.Д., Блохін А.А., Ястребова Л.В.) у справі № 805/1235/17-а за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Донецької області про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та визнання недійсним запису в трудовій книжці,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У лютому 2017 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до генеральної прокуратури України (далі - ГПУ), прокуратури Донецької області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- скасувати наказ прокурора Донецької області від 25 січня 2017 року № 194-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Словʼянської місцевої прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області;
- скасувати наказ Генерального прокурора України від 17 лютого 2017 року № 5дк "Про зміну наказу прокурора Донецької області від 25 січня 2017 року № 194-к";
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури Донецької області на посаді прокурора Словʼянської місцевої прокуратури Донецької області;
- стягнути з прокуратури Донецької області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 січня 2017 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
- визнати недійсним запис від 25 січня 2017 року № 9 про звільнення, зроблений у трудовій книжці ОСОБА_1
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що висновки, викладені у матеріалах службового розслідування не можуть бути підставою для звільнення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку визнано судом незаконним. Вважає, що оскільки судом його визнано невинним у скоєні правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відповідача відсутні підстави для винесення наказу про звільнення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, в задоволенні позову відмовив.
Мотиви, з яких суди першої та апеляційної інстанцій виходили при прийнятті оскаржуваних судових рішень, ґрунтуються на тому, що встановлені обставини справи обʼєктивно засвідчують факт неетичної поведінки позивача 08 листопада 2016 року в громадському місті на блокпосту № 8, який розташований на трасі "Київ-Довжанський", а саме: не зупинення на вимогу працівника патрульної поліції, зухвала поведінка та нецензурна лексика ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками правоохоронних органів, відмова від медичного огляду на стан алкогольного спʼяніння. Суди дійшли висновку, що такі дії позивача не сумісні з його перебуванням в органах прокуратури, тому відповідач обґрунтовано прийняв наказ від 25 січня 2017 року № 194-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Словʼянської місцевої прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
На постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до цього ж суду на новий розгляд.
Вимоги касаційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій проігнорували його доводи щодо невідповідності висновків службового розслідування фактичним обставинам пригоди, що відбулася 08 листопада 2016 року на блокпосту № 8. Висновки службового розслідування категорично не збігаються з висновками, які зробив Краснолиманський міський суд Донецької області під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) відношенні позивача. Зокрема, під час розгляду зазначеної справи суд установив відсутність факту керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного спʼяніння та відмови останнього в проходженні медичного огляду. Поряд із цим, за результатами службової перевірки встановлено протилежне. Проте, скаржник наголошує, що предметом розгляду Краснолиманським міським судом Донецької області були ті ж самі обставини, що покладені в основу рішення відповідача про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Позивач вважає, що не дослідження судами першої та апеляційної інстанцій матеріалів справи про адміністративне правопорушення призвело до прийняття помилкового рішення у даній справі.
Скаржник стверджує, що не вчиняв жодних дій, які дискредитують звання працівника прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, не порушував Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури. Крім того, відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, які б вказували на скоєння позивачем саме цих ганебних вчинків.
Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які полягають у тому, що цей суд розглянув справу за відсутності позивача, незважаючи на його клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу, чим позбавив позивача можливості надавати додаткові докази та пояснення.
Позиція інших учасників справи
У запереченнях на касаційну скаргу представник ГПУ просив залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року залишити без змін.
Зазначив, що враховуючи набутий подією, яка відбулася 08 листопада 2016 року за участю позивача, негативний суспільний резонанс і завдану шкоду авторитету органів прокуратури України, Генеральний прокурор України, в межах своєї компетенції, видав спірний наказ від 17 лютого 2017 року № 5дк, яким позбавив ОСОБА_1 класного чину "радник юстиції". При цьому, було враховано всі обставини скоєного позивачем дисциплінарного проступку та постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 січня 2017 року про закриття провадження в адміністративній справі відносно нього за частиною першою статті 130 КУпАП.
Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено всі обставини справи, досліджено подані сторонами докази та постановлено законне, обґрунтоване рішення про відмову в позові.
Відповідач - прокуратура Донецької області не скористався своїм правом подання відзиву (заперечення) на касаційну скаргу.
Рух касаційної скарги
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 31 липня 2017 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Білоус О.В. (суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Желтобрюх І.Л.
30 травня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року № 529/0/78-19, у звʼязку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Донецької області з 19 червня 2001 року. З 15 грудня 2015 року обіймав посаду прокурора Словʼянської місцевої прокуратури Донецької області.
Наказом прокурора Донецької області від 25 січня 2017 року № 194-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Словʼянської місцевої прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області.
17 лютого 2017 року, на підставі подання прокурора Донецької області, наказом Генерального прокурора України № 5дк "Про зміну наказу прокурора Донецької області від 25 січня 2017 року № 194-к" до наказу № 194-к внесено зміни. Пунктом другим резолютивної частини зазначеного наказу ОСОБА_1 позбавлено класного чину "радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 14 серпня 2012 року № 1003к.
Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який набрав чинності з 15 липня 2015 року (далі - Закон № 1697-VII; далі - у редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин).
За змістом статті 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
У статті 43 вказаного Закону визначені підстави притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
Зокрема, згідно з пунктами 5, 6 цієї статті прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його обʼєктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом (частина 2 статті 43 Закону № 1697-VII).
Разом з тим, відповідно до абзацу 3 пункту 1 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону № 1697-VII (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 12 травня 2016 року № 1355-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Генеральної прокуратури України") положення статей 21, 28-38, 42, 44-50, 62-63, 65-79 цього Закону набирають чинності 15 квітня 2017 року.
Отже, на час прийняття відповідачем оскаржуваного наказу підстави притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності визначалися Законом № 1697-VII, натомість, порядок звільнення прокурорів регулювався Законом України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" (далі - Закон 1789-XII).
Так, згідно з статтею 46-2 Закону 1789-XII прокурори і слідчі підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, також у випадку притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України (пункт 6).
За правилами частини 3 статті 48 Закону 1789-XII за порушення закону, неналежне виконання службових обовʼязків чи скоєння ганебного вчинку прокурори несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Словʼянської місцевої прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області за грубе порушення правил прокурорської етики та вчинення дій, що порочать звання прокурора.
Поряд із цим, зі змісту спірного наказу від 25 січня 2017 року № 194-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" слідує, що приймаючи цей наказ відповідач керувався положеннями Закону № 1697-VII у частині підстав притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та Дисциплінарним статутом прокуратури України щодо порядку звільнення позивача.
Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року № 1796-XII, дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обовʼязків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.
Дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину (стаття 9 Дисциплінарного статуту).
Згідно із статтею 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто зʼясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.
Предметом доказування в цій справі є правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів прокуратури.
При цьому, визначальним у розвʼязанні даного спору є встановлення обставин щодо наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 статті 43 Закону України "Про прокуратуру", та відповідність застосованого стягнення вчиненому проступку.
Так, наказом в.о. прокурора Донецької області від 08 листопада 2016 року № 2103-к призначено службову перевірку за фактом порушення Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, повʼязаного з керуванням власним автомобілем у стані алкогольного спʼяніння прокурором Словʼянської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_1, утворено комісію з проведення зазначеної перевірки.
Підставою для проведення службової перевірки стало спецповідомлення керівника Словʼянської місцевої прокуратури Донецької області Шилова В.С. від 08 листопада 2016 року № 82-10592вих16, в якому зазначено, що 08 листопада 2016 року приблизно о 16 годині 30 хвилин на блокпосту № 8, який розташований на трасі "Київ-Довжанський" було зупинено автомобіль Мазда СХ 07 р/н НОМЕР_1 під керуванням в.о. заступника керівника Словʼянської місцевої прокуратури ОСОБА_1, який не зупинився на вимогу інспектора - поліцейського полку патрульної поліції особливого призначення "Київ-1", після чого останній застосував вогнепальну зброю шляхом здійснення попереджувальних пострілів у повітря. Лише після цього ОСОБА_1 зупинив свій автомобіль та вийшов із нього. Встановлено, що останній перебував у стані алкогольного спʼяніння, у звʼязку з чим співробітниками патрульної поліції відносно нього складеного протокол про вчинення адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП. Від проходження освідування ОСОБА_1 відмовився.