ПОСТАНОВА
Іменем України
09 вересня 2019 року
Київ
справа №826/12523/15
адміністративне провадження №К/9901/35769/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
головуючого судді - Бевзенка В.М.,
суддів - Данилевич Н.А., Радишевської О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ігнатенко О.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Конакової В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №826/12523/15
за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року (головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді - Бєлова Л.В., Безименна Л.В.),
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач), в якому просив:
1. Визнати протиправним наказ Генерального прокурора України №17дк від 29 квітня 2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Рівненської області ОСОБА_1 ;
2. Скасувати наказ Генерального прокурора України №17дк від 29 квітня 2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурора Рівненської області ОСОБА_1 із займаної посади;
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Рівненської області;
4. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Рівненської області.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності не відповідає вимогам Закону України "Про прокуратуру", галузевим наказам Генерального прокурора України, Регламенту Генеральної прокуратури України.
Також позивач зазначив, що перевірку в період з 02 березня 2015 року по 05 березня 2015 року в прокуратурі області Генеральною прокуратурою України проведено поверхово та упереджено.
Усупереч вимогам Регламенту Генеральної прокуратури України, пункту 5.3 наказу Генерального прокурора України від 26 грудня 2011 року №1гн, результати перевірки не винесено на розгляд колегії, а заслухано на оперативній нараді за участі прокурора області.
Позивач також зазначає, що деякі обставини оскаржуваного наказу не відповідають дійсності та свідчать про упередженість членів бригади Генеральної прокуратури України, які проводили перевірку діяльності позивача, та її керівництва, у зв`язку з чим наказ Генерального прокурора України №17дк від 29 квітня 2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурора Рівненської області ОСОБА_1 є протиправним і підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
28 квітня 2016 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю;
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України №17дк від 29 квітня 2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурора Рівненської області ОСОБА_1 із займаної посади;
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Рівненської області з 30 квітня 2015 р.;
4. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Рівненської області з 30 квітня 2015 року.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що на порушення вимог чинного законодавства Генеральна прокуратура України не провела службового розслідування щодо позивача та не відібрала у нього пояснень стосовно виявлених порушень.
Суд першої інстанції зазначив, що перевірку діяльності Прокуратури Рівненської області проведена безпідставно, оскільки вона не була запланована в плані роботи Генеральної прокуратури України на перше півріччя 2015 року.
Крім того, питання, що стосуються перевірки прокуратури області, наслідком яких є, зокрема, вирішення кадрових питань, мають розглядатися на колегії Генеральної прокуратури України, а не вирішуватися на оперативній нараді, що мало місце в цьому випадку. Висновки Генеральної прокуратури України щодо підстав звільнення позивача є необґрунтованими та необ`єктивними, оскільки не підкріплені належними документальними доказами, а ґрунтуються на статистичних показниках роботи позивача як прокурора області за 01 рік 02 місяці.
Суд першої інстанції вважав, що відповідач не з`ясував причин, установлених перевіркою недоліків у роботі позивача, не надав конкретних пропозицій щодо їх усунення, не врахував особистого внеску позивача в підвищенні ефективності прокурорсько-слідчої діяльності, не врахував кількості справ, які перейшли до нього з минулих періодів, реальність їх виконання за незначний час перебування позивача на службі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
19 жовтня 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:
1. Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року - задовольнити;
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року в справі № 826/12523/15 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі - скасувати;
3. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі - відмовити.
Ухвалюючи протилежне рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність звільнення позивача, зважаючи на те, що в керівництва Генеральної прокуратури України були законні підстави для призначення і проведення перевірки Прокуратури Рівненської області.
Крім того, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні наголосив, що відповідач дотримав процедуру звільнення позивача.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
19 жовтня 2017 року Вищий адміністративний суд України вирішив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково;
2. Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду касаційної інстанції було мотивовано тим, що апеляційний суд мав перевірити та надати оцінку обставинам, з якими відповідач пов`язував звільнення позивача з посади, з огляду на обставини, викладені в оскаржуваному наказі та в довідках, складених за результатами перевірки діяльності Прокуратури Рівненської області, і з урахуванням доводів позивача в цій частині. Суд апеляційної інстанції обмежився лише питанням дотримання відповідачем процедури звільнення.
Апеляційний суд повинен був надати юридичну оцінку доказам, на які послався суд першої інстанції на обґрунтування свого рішення, навести мотиви їх неврахування та докази на спростування висновків цього суду.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
24 січня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:
1. Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України - задовольнити;
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі - відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції було мотивовано тим, що виявлені перевіркою прорахунки в роботі позивача були достатньою підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, оскільки чинне законодавство України не містить жодних норм, які б перешкоджали Генеральному прокурору України в межах його дискреційних повноважень застосувати до підпорядкованого прокурора таке дисциплінарне стягнення, тому наказ Генерального прокурора України № 17дк від 29 квітня 2015 року щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є правомірним та обґрунтованим.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що в статті 10 Дисциплінарного статуту прокуратури України вказано, що Генеральний прокурор України має право застосовувати дисциплінарні стягнення, зазначені в статті 9 цього Статуту, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі скаржник просить:
- скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу
Позивач уважає, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, позивач, посилаючись на Закон України "Про прокуратуру", Дисциплінарний статут прокуратури України, накази Генерального прокурора України, наголошує на відсутності його вини в службовій діяльності на посаді прокурора Рівненської області.
ОСОБА_1 зазначає, що відповідач не навів жодного конкретного факту щодо несумлінності, безвідповідальності чи недбалості позивача при здійсненні службових повноважень. В оскаржуваному наказі не зазначено, які саме порушення допущені особисто ОСОБА_1 Позивач вказує, що були відсутні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Позивач у касаційній скарзі посилається на обов`язковість розгляду результатів перевірки очолюваної ним прокуратури на засіданні колегії, а не на оперативній нараді.
Крім того, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував положення та норми процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, наявним у справі доказам, запереченням і поясненням позивача щодо необґрунтованості та незаконності його відсторонення та звільнення з займаної посади суд апеляційної інстанції надав неналежну оцінку, що суперечить процесуальним вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач скористався своїм процесуальним правом і подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року залишити без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.
Відзив відповідача мотивований тим, що були наявні підстави для проведення перевірки Прокуратури Рівненської області в спірний період, а відповідно до пункту 9.2 Регламенту Генеральної прокуратури України результати виїзної перевірки обговорюються на місці перевірки.
Посилання позивача на те, що він підлягав достроковій атестації, а не притягненню до дисциплінарної відповідальності, Суд не має брати до уваги, оскільки ініціювання дострокової атестації підлеглих працівників було правом відповідних посадових осіб органів прокуратури, а не обов`язком, а про свою дострокову атестацію ОСОБА_1 питання не ставив.
У відзиві зазначено про безпідставність доводів позивача про те, що в оскаржуваному наказі не зазначено, які саме порушення допущено особисто ОСОБА_1, та про відсутність безпосереднього причинного зв`язку між виявленими перевіркою недоліками та виконанням ним службових обов`язків. Генеральний прокурор України надав оцінку стану організації роботи органів Прокуратури Рівненської області, відповідальність за яку покладено безпосередньо на прокурора області.
Не можуть братися до уваги й доводи касаційної скарги про те, що за результатами перевірки не складено окремої галузевої довідки з питань стану організації роботи Прокуратури Рівненської області, оскільки ці питання викладено в доповідній записці, а зазначена обставина на законність оскаржуваного наказу не впливає.
Крім того, відповідач 29 серпня 2019 року надіслав до Суду додаткові пояснення до відзиву, в яких відповідач просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на те, що в позивача 06 березня 2019 року закінчився строк дії трудового договору, а тому поновлювати його на посаді підстави відсутні. У вказаному клопотанні відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року в справі № 800/11/17.
Якщо Суд уважатиме за потрібне відступити від висновку, викладеного в зазначеній постанові, відповідач просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди попередніх інстанцій установили, що наказом Генерального прокурора України від 06 березня 2014 року №168"к" ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Рівненської області.
У зв`язку з наявністю суттєвих недоліків у діяльності Прокуратури Рівненської області та скарг громадян на дії прокурора області розпорядженням Генерального прокурора України від 27 лютого 2015 року №72 відряджено працівників Генеральної прокуратури України до Прокуратури Рівненської області з 02 березня 2015 року на 5 діб з метою перевірки стану організації роботи на окремих напрямках прокурорсько-слідчої діяльності, інформації у засобах масової інформації про можливі протиправні дії прокурора області, а також стану виконання рішень оперативних нарад у Генерального Прокурора України від 13 лютого 2015 року та 20 лютого 2015 року.
За результатами перевірки, яка проводилась у період з 02 по 05 березня 2015 року, складено довідку від 27 лютого 2015 року №15 про результати перевірки роботи прокуратури Рівненської області, згідно з якою:
- стан організації нагляду в кримінальних провадженнях слідчих Прокуратури Рівненської області неповною мірою відповідає вимогам наказу Генерального прокурора України № 4гн-2012;
- не вжито належних заходів до виконання рішень оперативних нарад у Генерального прокурора України від 13.02.2015 та 20.02.2015;
- послаблено нагляд у районних прокуратурах;
- поширено випадки недотримання статей 214 та 216 Кримінального процесуального кодексу України під час прийому та вирішення заяв і повідомлень про злочини, підслідних слідчим органам прокуратури;
- прокурор області необґрунтовано використовує наглядові повноваження, передбачені частиною п`ятою статті 36 Кримінального процесуального кодексу України;
- прокурором області та його заступником не виконуються вимоги вказівки Генерального прокурора України від 24 квітня 2013 року №59 щодо особистого здійснення процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури області;
- послаблено координацію роботи правоохоронних органів з виявлення злочинів, підслідчих слідчим органів прокуратури.
Указані недоліки стали можливими за відсутності належного контролю особисто прокурором області та його заступниками відповідно до закріплених напрямків роботи за здійсненням досудового розслідування слідчими прокуратури області та процесуального керівництва у цих провадженнях.
Також особи, що проводили перевірку, склали такі довідки: про перевірку стану організації роботи у виконанні наказів Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року №6гн "Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень" та від 30 грудня 2014 року №156 "Про заходи щодо вдосконалення представницької діяльності органів прокуратури" у Прокуратурі Рівненської області; про результати перевірки у прокуратурі Рівненської області стану організації роботи на окремих напрямках прокурорсько-слідчої діяльності, інформації ЗМІ щодо можливих протиправних дій Прокурора Рівненської області, а також стану виконання рішень оперативних нарад у Генерального прокурора від 13 та 20 лютого 2015 року; про результати перевірки інформації щодо протиправної діяльності прокурора Рівненської області; про результати перевірки стану організації роботи на окремих напрямах прокурорсько-слідчої діяльності у Прокуратурі Рівненської області; про результати перевірки стану виконання наказу Генерального прокурора України №1/1гн-2013 "Про координацію діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності та корупції", Положення про координацію діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності та корупції в Прокуратурі Рівненської області; про результати перевірки стану прокурорського нагляду за досудовим розслідуванням та судовим розглядом у кримінальних провадженнях щодо злочинних угруповань у Прокуратурі Рівненської області; про результати перевірки стану виконання наказу Генерального прокурора України №2гн-2014 "Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України" в Прокуратурі Рівненської області; про результати перевірки стану організації виконання вимог наказу Генерального прокурора України №9гр-2014 "Про організацію особистого прийому та розгляду звернень в органах прокуратури України" в Прокуратурі Рівненської області; про результати перевірки стану додержання вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" та галузевих наказів Генерального прокурора України з цих питань.
Крім того, на виконання розпорядження Генерального прокурора України від 27 лютого 2015 року №72 щодо перевірки Прокуратури Рівненської області складені доповідні записки.
Згідно із вимогами пункту 15.2 наказу Генерального прокурора України від 26 грудня 2011 року № 1гн результати перевірки 05 березня 2015 року обговорено на оперативній нараді під головуванням заступника Генерального прокурора України.
Наказом Генерального прокурора України від 06 березня 2015 року №175к позивача тимчасово відсторонено від виконання службових обов`язків прокурора Рівненської області.
З 06 березня 2015 року по 27 квітня 2015 року позивач був відсутній на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
Наказом Генерального прокурора України від 29 квітня 2015 року №17дк на підставі частини першої статті 8, пункту 5 статті 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за неналежне виконання службових обов`язків, істотні недоліки та прорахунки в організації роботи на більшості напрямків прокурорсько-слідчої діяльності, послаблення контролю за роботою підлеглих працівників.
Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності та трудову книжку позивач отримав 20 травня 2015 року.
Не погоджуючись з оскаржуваним наказом, накладенням на нього дисциплінарного стягнення, а також звільненням, позивач звернувся до суду та просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Закон України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII (далі - Закон №1789-XII)
Статтею 4 Закону №1789-XI визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини третьої статті 48 Закону №1789-XI за порушення закону, неналежне виконання службових обов`язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція)
Відповідно до статті 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року)
Пунктами 3, 8 частини другої статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Дисциплінарний статут прокуратури України, затверджений постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року №1796-XII (далі - Дисциплінарний статут)
Згідно з частиною першою статті 8 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.
Статтею 9 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знака "Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. У разі необхідності може бути призначено службову перевірку.
Наказ Генерального прокурора України від 26 грудня 2011 року №01гн "Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України" (далі - Наказ №1гн)
Пунктом 1 Наказу №1гн передбачено, що на першого заступника та заступників Генерального прокурора України, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокурорів (на правах обласних), прокурорів міст з районним поділом, міським, районним, міжрайонним та іншим прирівняним до них прокурорам, прокурорам районів у містах, начальникам структурних підрозділів апаратів, їх заступникам доручено здійснювати належне керівництво підпорядкованими органами прокуратури та працівниками, спрямовувати їх діяльність на ефективне виконання покладених на прокуратуру завдань і функцій, приділяти постійну увагу удосконаленню організації роботи і контролю виконання.
Згідно із підпунктом 2.2 пункту 2, пунктом 3 Наказу №1гн установлено не допускати обмеження процесуальної самостійності прокурорсько-слідчих працівників. Вказівки з питань слідчої, наглядової діяльності та участі прокурорів у судах надавати підпорядкованим працівникам виключно в письмовій формі.
Питання організації роботи органів прокуратури з окремих напрямів визначати в галузевих наказах, у яких відповідно до чинного законодавства та цього наказу конкретизувати завдання і пріоритети прокурорської діяльності, предмет нагляду, приводи, підстави та періодичність проведення перевірок, повноваження різних ланок прокурорської системи, критерії оцінки їхньої роботи.
Підпунктом 4.1 пункту 4 Наказу № 1гн передбачено, що на міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури як на головну ланку системи органів прокуратури покласти здійснення на відповідній території правозахисної діяльності шляхом нагляду за додержанням і застосуванням законів місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, органами державного контролю, підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, їх посадовими і службовими особами, громадянами; провадження досудового слідства; здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання і досудове слідство; нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян; підтримання державного обвинувачення у судах першої інстанції; представництво інтересів громадянина або держави у місцевих загальних судах, а в передбачених галузевим наказом випадках - у місцевих господарських та окружних адміністративних судах.
Підпунктами 15.2, 15.5, 15.6, 15.7 пункту 15, підпунктом 18.1 пункту 18, пунктами 16-18, 21 Наказу №1гн передбачено необхідність планування і проведення комплексних перевірок, як правило, один раз на п`ять років у зв`язку із закінченням терміну повноважень прокурора з метою об`єктивної оцінки діяльності та вирішення питання щодо можливості його призначення на повторний строк. Позапланові комплексні перевірки підпорядкованих прокуратур мають здійснюватися за рішенням першого керівника прокуратури. За необхідності обговорювати їх результати на засіданні колегії чи оперативній нараді.
Результати перевірок, надання практичної допомоги повинні оформлятися доповідними записками з викладенням висновків і пропозицій щодо заходів реагування. У цих документах повинно бути надано об`єктивну оцінку стану справ на місцях, вказувати позитивні результати роботи, причини виявлених недоліків та прорахунків і конкретні рекомендації до їх усунення. Доповідну записку підписувати перевіряючим, ознайомлювати з нею під розпис керівника підпорядкованої прокуратури, якому вручати її примірник. У разі незгоди з викладеними фактами чи висновками долучати до доповідної записки письмові заперечення.
Примірники доповідних записок про проведені прокуратурами вищого рівня перевірки та надання практичної допомоги прокурорам районів у містах надсилати також відповідним прокурорам міст.
Потрібно застосовувати різні форми і види контролю виконання в органах прокуратури. За фактами істотних порушень виконавської дисципліни за вказівкою керівника прокуратури організовувати службові перевірки, вживати заходів до встановлення причин цих недоліків та притягнення винних осіб до відповідальності.
За рішенням першого керівника прокуратури періодично перевіряти стан організації роботи і контролю виконання у структурних підрозділах апарату. Вивчати причини недоліків, вносити конкретні пропозиції щодо їх усунення, а за наявності підстав - стосовно відповідальності відповідних осіб.
За необхідності колегіального обговорення питань діяльності органів прокуратури виносити їх на розгляд колегій або оперативних нарад. Рішення з цього приводу приймати у кожному конкретному випадку відповідному прокуророві на підставі наданих доповідних записок або інших матеріалів.
На засіданнях колегій розглядати найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові питання, крім тих, що належать до компетенції атестаційної комісії.
Керівників і посадових осіб інших державних органів запрошувати на засідання колегій чи на оперативні наради у разі необхідності заслуховування їх повідомлень і пояснень з приводу порушень законодавства.
Уважати основними критеріями оцінки ефективності діяльності органів прокуратури України: дотримання Конституції та законів України при здійсненні прокурорських повноважень, забезпечення належної організації роботи, повноту і своєчасність вжитих заходів до усунення порушень законності, реальне поновлення прав і свобод громадян та законних інтересів держави, відшкодування завданих збитків, притягнення винних до встановленої законом відповідальності.
Водночас відповідно до приписів підпункту 21.1 пункту 21 Наказу № 1гн діяльність органів прокуратури повинна оцінюватися комплексно у площині фахового вирішення питань, що належать до компетенції прокуратури, у поєднанні із статистичними даними, які характеризують якість роботи та можуть об`єктивно порівнюватися.
Пунктом 24 цього ж Наказу організаційно-контрольним підрозділам Генеральної прокуратури України і прокуратур обласного рівня, старшим прокурорам прокуратур міст з районним поділом, відповідальним за здійснення організаційного забезпечення управлінських заходів, відповідно до компетенції, доручено: