Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 201/4536/17
провадження № 61-33812св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державний вищий навчальний заклад "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури",
третя особа: Міністерство освіти і науки України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2017 року у складі судді Ходаківського М. П., ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури"(далі - ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури"), третя особа: Міністерство освіти і науки України про стягнення ненарахованої та невиплаченої суми стипендії, витрат за проживання у гуртожитку та інфляційних втрат.
Позовна заява мотивована тим, що він є студентом денної форми навчання факультету промислового та цивільного будівництва Державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури". Батько позивача мав стаж роботи на підземних роботах з повним робочим днем у шахті з видобутку вугілля понад 15 років.
Проте з лютого 2014 року до грудня 2016 року ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" позивачу не була нарахована академічна стипендія, у зв`язку з тим, що середній бал успішності не був достатнім для цього. Тому було не нараховано та не виплачено грошові кошти в сумі 67 395,66 грн, з урахуванням індексу інфляції.
Також за час навчання ОСОБА_1 сплатив 5 733,46 грн за проживання у гуртожитку, що, на думку позивача, суперечить статті 5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути із відповідача ненараховану та невиплачену стипендію з урахуванням інфляційних втрат за період з вересня 2013 року до грудня 2016 року у розмірі 67 395,66 грн; сплачені кошти за проживання у гуртожитку у сумі 5 733,46 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" на користь позивача ненараховану та невиплачену стипендію з урахуванням інфляційних втрат в загальному розмірі 67 395,66 грн, з яких заборгованість із виплати стипендії - 47 663 грн, інфляційні втрати - 19 732,66 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач має право на отримання стипендії відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення витрат за проживання у гуртожитку, місцевий суд виходив з того, що посилання позивача на статтю 5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказана норма регулює обов`язок університету з надання місць у гуртожитках на час навчання, що фактично було виконано відповідачем. Отже позивач не надав належних та допустимих доказів щодо підтвердження неправомірності стягнення з ОСОБА_1 таких коштів.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат за проживання у гуртожитку рішення суду першої інстанції не оскаржувалося і в касаційному порядку у вказаній частині не переглядається.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У жовтні 2017 року ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій неповно встановили необхідні для правильного вирішення справи обставини, не врахували, що держава не встановила правовий механізм для реалізації положень статті 5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", тому у відповідача були відсутні підстави для нарахування та виплати стипендії позивачу. Вважав, що навчальний заклад є неналежним відповідачем у справі, оскільки не може нести відповідальність за державу.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
12 червня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що батько позивача ОСОБА_2 мав стаж роботи на підземних роботах з повним робочим днем у шахті з видобутку вугілля понад 15 років.
Відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" і "Правил прийому до Придніпровська державна академія будівництва та архітектури у 2013 році" ОСОБА_1 було зараховано до університету поза конкурсом.
Встановлено, що з вересня 2013 року до грудня 2016 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась стипендія.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить: з 1 січня - 1147 грн, з 1 грудня - 1218 грн; "Про державний бюджет України на 2014 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить - 1218 грн; "Про державний бюджет України на 2015 рік" становлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить: з 1 січня 2015 року - 1218 грн, з 1 вересня - 1378 грн; "Про державний бюджет України на 2016 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить: з 1 січня - 1378 грн, з 1 травня - 1450 грн, з 1 грудня - 1600 грн.
Згідно з розрахунками, наданими позивачем, заборгованість по виплаті стипендії за період з вересня 2013 року до грудня 2016 року з урахуванням інфляційних втрат становить 67 395,66 грн, з яких заборгованість із виплати стипендії - 47 663 грн, інфляційні втрати - 19 732,66 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України "Про вищу освіту" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), держава гарантує надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством.