ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/2867/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської міської ради Київської області
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 червня 2019 року, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 липня 2019 року (головуючий - Коробенко Г.П., судді - Кравчук Г.А., Козир Т.П.) та рішення Господарського суду Київської області від 18 березня 2019 року (суддя Шевчук Н.Г.) у справі
за позовом Васильківської міської ради Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк"
про визнання недійсним державного акта, скасування державної реєстрації, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача - Муравйов О.В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
1. Рішеннями виконавчого комітету Васильківської міської ради народних депутатів від 21.05.1998 року № 41 та від 18.06.1998 року № 88 надано Акціонерному товариству "Маяк" у постійне користування земельні ділянки у м. Василькові по вул. Володимирській, 92 - площею 0,03 га та по вул. Чехова, 8 - площею 0,49 га, про що 16.11.2001 року видано державний акт серія ІІ-КВ № 000487-33 на право постійного користування землею (площа 0,523 га), який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 33.
2. 25.03.2003 року виконавчим комітетом Васильківської міської ради прийнято рішення № 152, яким затверджено графік переоформлення у встановленому порядку на право власності або оренди земельних ділянок, що знаходяться у постійному користуванні громадян та юридичних осіб і повинні бути переоформлені до 01.01.2005 року.
3. В подальшому рішенням Васильківської міської ради від 13.02.2004 року № 26-08-XXIV визнано таким, що втратив чинність державний акт серія ІІ-КВ № 000487-33 на право постійного користування земельними ділянками АТ "Маяк" та вирішено передати в оренду вказаному товариству терміном на п`ять років земельні ділянки загальною площею 0,523 га, в тому числі по вул. Чехова, 8 площею 0,491 га для побутового приміщення та гаражу і по вул. Володимирській, 92 площею 0,032 га для адмінприміщення та складу.
4. Між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, згідно з вищевказаним рішенням від 13.02.2004 року № 26-08-XXIV, укладено договір оренди строком дії на 5 років, зареєстрований Васильківським відділом Київської філії центру ДЗК 21.03.2005 року за № 040532600091.
5. 23.02.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договори оренди вищезгаданих земельних ділянок, які були зареєстровані відділом Держкомзему у м. Васильків за № 321070004000126 і № 321070004000127.
6. Відомості про реєстрацію за відповідачем права постійного користування земельними ділянками комунальної форми власності, розташованими у Київській області, Васильківському районі, м. Василькові по вул. Чехова, 8, площею 0,4900 га, кадастровий номер 3210700000:10:023:0034, та по вул. Володимирській, 92, площею 0,0826 га, кадастровий номер 3210700000:10:0231:0017, містяться у Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Короткий зміст позовних вимог
7. У грудні 2018 року Васильківська міська рада звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк", в якому просила:
- визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 000487-33, виданий Акціонерному товариству "Маяк" 16.11.2001 року Васильківською міською радою народних депутатів;
- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію від 28.04.2016 року за відповідачем щодо земельної ділянки площею 0,4900 га кадастровий номер 3210700000:10:023:0034, місце розташування: Київська область, м. Васильків, вул. Чехова, 8, а також земельної ділянки площею 0,0826 га кадастровий номер 3210700000:10:0231:0017, місце розташування: Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 92;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про інше речове право № 19528764 та № 19528046 щодо права постійного користування земельними ділянками площею 0,49 га та 0,08 га за відповідачем.
7.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право постійного користування спірними земельними ділянками припинилось, оскільки рішенням позивача від 13.02.2004 року 326-08-XXIV визнано таким, що втратив чинність, державний акт серії ІІ-КВ № 000487-33 на право постійного користування землею, виданого Акціонерному товариству "Маяк", та передано вказаному товариству в оренду терміном на п`ять років земельні ділянки площею 0,4900 га по вул. Чехова, 8 та площею 0,032 га по вул. Володимирська, 92 у м. Василькові, які використовувалися ним на підставі договорів оренди з 21.03.2005 року по 23.02.2017 року.
7.2. За твердженням позивача, з витягів з Державного земельного кадастру від 28.09.2018 року він довідався, що спірні земельні ділянки 28.04.2016 року зареєстровані за відповідачем на праві постійного користування відповідно до державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 000487-33, виданого Акціонерному товариству "Маяк" 16.11.2001 року Васильківською міською радою народних депутатів, а тому вказаний державний акт на право постійного користування землею слід визнати недійсним та скасувати вчинені 28.04.2016 року на підставі цього державного акта реєстраційні записи.
Короткий зміст рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій
8. Рішенням Господарського суду Київської області від 18 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
9. Судові рішення мотивовано тим, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є правочином і підставами його недійсності відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Однак під час розгляду справи суди не встановили підстав недійсності правочину, передбачених приписами наведених статей, а позивач відповідних доказів судам не надав.
10. Крім цього, суди вказали, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Зміна умов щодо подальшого користування земельними ділянками, в тому числі і укладення договору оренди земельної ділянки, не є підставою для визнання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою недійсним. Докази звернення відповідача із заявою про добровільну відмову від право постійного користування земельними ділянками та докази припинення у встановленому законом порядку такого права відсутні.
11. Також суди зазначили, що державна реєстрація не є способом набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, а є лише засобом підтвердження таких фактів. Позивачем заявлені вимоги про скасування державної реєстрації за відповідачем права постійного користування земельними ділянками, як похідні від вимоги (і як наслідок) визнання недійсним державного акта. Водночас позивачем не оспорюються дії відповідних реєстраційних служб при вчиненні цих записів, вони не вказані як відповідачі за позовом, докази порушення встановленого законом порядку вчинення цих дій відсутні.
12. Під час апеляційного перегляду справи апеляційний господарський суд визнав обґрунтованою суму витрат понесених відповідачем на оплату професійної правничої допомоги і додатковою постановою від 04 липня 2019 року задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" про розподіл судових витрат та стягнув з позивача на користь відповідача 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Васильківська міська рада звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 червня 2019 року, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 липня 2019 року та рішення Господарського суду Київської області від 18 березня 2019 року у даній справі скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги (узагальнено)
14. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою не є правочином (у розумінні частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України), а тому до нього не можуть бути застосовані підстави недійсності, що визначені у статті 215 Цивільного кодексу України.
14.1. Державний акт на право постійного землекористування лише фіксує факт наявності відповідного права, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється.
15. Внаслідок укладання сторонами договору оренди земельних ділянок відбулася зміна титулу користування майном - з права постійного користування на право оренди і у звʼязку з цим відбулося погашення документа, що фіксував факт наявності відповідного права, тобто державного акта на право постійного користування землею.
16. Суди належним чином не дослідили наявні у матеріалах справи докази внаслідок чого дійшли помилкового висновку про наявність відповідної технічної документації із землеустрою, яка давала б відповідачу право постійного користування, оскільки державна реєстрація за Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк" права постійного користування у 2016 році проводилася на підставі технічної документації 2010 року, а не 1998 року на підставі якої і видавався оспорюваний акт.
17. При розгляді даної справи суди неправомірно послалися на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 923/466/17, оскільки така позиція стосувалася інших правовідносин ніж ті, що склалися між сторонами даного спору.
18. Додаткова постанова апеляційного суду від 04 липня 2019 року також прийнята з порушенням норм процесуального права, адже всупереч принципам рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд апеляційної інстанції позбавив позивача права навести свої заперечення на подану відповідачем заяву про розподіл судових витрат і крім цього, стягнена додатковою постановою сума витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою та завищеною.
Доводи відповідача, наведені ним у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)
19. Касаційна скарга Васильківської міської ради спрямована на переоцінку вже встановлених обставин.
20. Як правильно вказали суди, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.
20.1. Укладення договору оренди не входить до вичерпного переліку, визначеного статтею 141 Земельного кодексу України.
21. Рішення Васильківської міської ради від 13.02.2004 року не є доказом припинення права відповідача щодо постійного користування землею, наданого відповідачу відповідно до акта серії ІІ-КВ № 000487-33 від 16.11.2001 року.
22. Питання застосування чи не застосування положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не впливає на рішення по суті спору.
23. Посилання скаржника на приписи статті 155 Земельного кодексу України є необґрунтованими, адже конструкція вказаної норми вказує на те, що у судових процесах про визнання недійсним акта відповідачем має бути саме особа, що видала такий акт.
24. Сума стягнутих витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та підтверджена належними доказами.
25. В цілому рішення судів є правильними та законними, а тому і підстав для їх зміни чи скасування не має.
Щодо процесуальних питань
26. Клопотання Васильківської міської ради Київської області про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у звʼязку з наявністю правової проблеми у вирішенні питання припинення права постійного користування внаслідок укладання договору оренди земельних ділянок, які на такому праві закріплювалися за відповідачем, Верховний Суд відхиляє з огляду на відсутність підстав для задоволення такого клопотання, передбачених статтею 302 Господарського процесуального кодексу України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Щодо державного акта на право постійного землекористування
27. Відповідно до частини 2 статті 3 Земельного кодексу України (в редакції Кодексу, чинній на момент видачі акта) розпорядження земельними ділянками здійснюють Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.
27.1. Положеннями статті 7 Земельного кодексу України (в редакції Кодексу, чинній на момент видачі акта) встановлено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності конкретному переліку осіб.
27.2. Згідно з приписами статті 10 цього ж Кодексу до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; 4) справляння плати за землю; 5) ведення земельно-кадастрової документації; 6) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; 7) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; 8) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; 9) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; 10) організація землеустрою; 11) затвердження проектів внутрігосподарського землеустрою та контроль за їх здійсненням; 12) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів; 13) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції; 14) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.
28. Статтею 19 Земельного кодексу України (в редакції Кодексу, чинній на момент видачі акта) визначено, що міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.
28.1. Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.
29. Відповідно до положень статті 22 Земельного кодексу України (в редакції Кодексу, чинній на момент видачі акта) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
30. В порядку obiter dictum Верховний Суд тлумачить вказану норму статті 22 Земельного кодексу наступним чином.
Земельна ділянка як обʼєкт цивільних прав з доктринальної точки зору відноситься до так званих нормативних речей, які виникають (створюються) не внаслідок їх виготовлення, видобутку або будь-якого іншого впливу на обʼєкти фізичного світу, а внаслідок виключно юридично значимих дій (якими в даному випадку є встановлення меж земельної ділянки в натурі, тобто, виникнення (створення) земельної ділянки як речі в розумінні цивільного законодавства). Тобто, після встановлення меж земельної ділянки в натурі земельна ділянка виникає як річ, тобто обʼєкт цивільних прав, цивільні права на який посвідчуються відповідним документом.
31. Згідно з вимогами частин 1, 3 статті 23 Земельного кодексу України (в редакції Кодексу, чинній на момент видачі акта) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
31.1. Крім цього, відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28 право постійного користування землею посвідчується державними актами на право постійного користування землею, форми яких затверджені Верховною Радою України.
31.2. Відповідно до пункту 4.2. цієї ж Інструкції у випадках припинення права власності або права користування на земельну ділянку документи, що посвідчують це право, повертаються до органу, котрий їх видав.
32. Аналіз наведених норм матеріального права, якими врегульовувалися земельні відносини на момент видачі оспорюваного акта, дає підстави для висновку про те, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою лише посвідчує (оформлює) відповідне право.
32.1. Суди дійшли помилкового висновку в частині визначення правової природи акту на право постійного користування як правочину, оскільки останній не є дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав на обовʼязків, з нього не виникають та не можуть виникнути цивільні права та обовʼязки, оскільки актом лише оформлюється відповідне право, яке виникає внаслідок правочину чи акта індивідуальної дії - у цьому випадку рішення міської Ради народних депутатів.
33. Оскільки висновки судів у цій частині є помилковими і такими, що зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, то неправомірним є також застосування судами положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України про недійсність правочину до Державного акта ІІ-КВ № 000487-33.
Щодо припинення права постійного користування
34. 25.10.2001 року набув чинності Земельний кодекс України (№ 2768-ІІІ), яким, зокрема, було змінено коло субʼєктів, що мають право на оформлення права постійного користування щодо земель комунальної власності.
34.1. Судами встановлено, що відповідач до такого кола землекористувачів не увійшов.
35. У пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України (№ 2768-ІІІ) в редакції від 15.10.2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
36. Суди встановили, що 25.03.2003 року рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради № 152 "Про затвердження графіку переоформлення права постійного користування земельними ділянками громадян та юридичних осіб", було затверджено графік переоформлення документів на право власності або право оренди земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні громадян та юридичних осіб.
37. Рішенням сесії Васильківської міської ради від 13.02.2004 року № 26-08-XXIV було визнано таким, що втратив чинність державний акт ІІ-КВ № 000487-33 від 16.11.2001 року на право постійного користування земельними ділянками АТ "Маяк" та вирішено передати в оренду вказаному товариству терміном на п`ять років земельні ділянки загальною площею 0,523 га, в тому числі по вул. Чехова, 8 площею 0,491 га для побутового приміщення та гаражу і по вул. Володимирській, 92 площею 0,032 га для адмінприміщення та складу.
37.1. В подальшому між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, згідно з вищевказаним рішенням від 13.02.2004 року № 26-08-XXIV, укладено договір оренди земельних ділянок строком дії на 5 років, зареєстрований Васильківським відділом Київської філії центру ДЗК 21.03.2005 року за № 040532600091.
38. Пізніше рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобовʼязання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
39. Проте, правові відносини з переоформлення права постійного користування між сторонами даного спору розпочалися та закінчилися ще до прийняття відповідного рішення Конституційного Суду України.
40. В порядку obiter dictum Суд зазначає, що відповідно до пункту а) частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (№ 2768-ІІІ) однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
40.1. Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 наведене положення статті 141 Земельного кодексу України неконституційним не визнавалось, а отже і навіть після прийняття рішення № 5-рп/2005 раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними, однак підлягають заміні в разі добровільного звернення осіб.