ПОСТАНОВА
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 826/6992/15
адміністративне провадження № К/9901/13401/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Тацій Л. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вітаміни" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Пилипенко О. Є., суддів Глущенко Я. Б., Шелест С. Б.) від 24 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Вітаміни" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби, про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Вітаміни" (далі - ПАТ "Вітаміни") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби (далі - ГУ Держказначейства), у якому просило:
- визнати протиправним наказ Мінекономрозвитку від 23 вересня 2014 року № 1135 у частині застосування спеціальної санкції до ПАТ "Вітаміни";
- визнати протиправною бездіяльність Мінекономрозвитку щодо порушення строків розгляду клопотання про скасування спеціальної санкції;
- стягнути з Державного бюджету України через ГУ Держказначейства в м. Києві відшкодування шкоди (збитків), завданих позивачеві внаслідок неправомірних дій відповідача в сумі 7 590 959,53 грн.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 03 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 травня 2016 року скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Мінекономрозвитку щодо порушення строків розгляду клопотання про скасування спеціальної санкції та ухвалив у цій частині нову постанову, якою зазначені позовні вимоги задовольнив. У решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Не погодившись із вказаним вище судовим рішенням апеляційної інстанції, у червні 2016 року ПАТ "Вітаміни" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через ГУ Держказначейства в м. Києві відшкодування шкоди (збитків), завданих позивачу внаслідок неправомірних дій Мінекономрозвитку в сумі 7 590 959,53 грн, і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги ПАТ "Вітаміни" зазначило, що оскаржуване рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні вимог позивача про відшкодування завданих йому збитків прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України. При цьому, на думку скаржника, судами не в повному обсязі з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, що призвело до невідповідності висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02 липня 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд."Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27 серпня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
На підставі подання Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 15 серпня 2014 року № 8/1/2-12620 Мінекономрозвитку видало наказ від 23 вересня 2014 року № 1135, яким застосувало до ПАТ "Вітаміни" санкції, передбачені ст. 37 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Закон № 959-XII), у вигляді запровадження індивідуального режиму ліцензування, який полягає у забороні провадження зовнішньоекономічної діяльності без отримання спеціальної разової ліцензії на кожну операцію.
Оспорюючи правомірність зазначеного наказу, 09 жовтня 2014 року позивач звернувся до Мінекономрозвитку з клопотанням про скасування застосованих до нього санкцій, однак відповідач у порушення визначеного Положенням про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону № 959-XII, затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 17 квітня 2000 року № 52 (далі - Положення № 52), 30-ти денного терміну не прийняв відповідне рішення про скасування санкцій.
У подальшому Мінекономрозвитку на підставі подання Служби безпеки України від 21 листопада 2014 року № 8/1/2-17198 видав наказ від 30 грудня 2014 року № 1496, яким скасував дію спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, застосованої до позивача, а Наказ Мінекономрозвитку від 23 вересня 2014 року № 1135 у частині застосування спеціальної санкції до ПАТ "Вітаміни" визнано таким, що втратив чинність.
Не погоджуючись з наказом Мінекономрозвитку від 23 вересня 2014 року № 1135 у частині застосування спеціальної санкції до ПАТ "Вітаміни" та вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась у несвоєчасному розгляді клопотання позивача про скасування наказу про застосування спеціального режиму ліцензування, що спричинило матеріальну шкоду позивачу, позивач звернувся з цим позовом до суду за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Судове рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення з Державного бюджету України через ГУ Держказначейства в м. Києві відшкодування шкоди (збитків), завданих позивачу внаслідок неправомірних дій Мінекономрозвитку в сумі 7 590 959,53 грн, ухвалене за результатом перегляду постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року, є предметом касаційного перегляду в даній справі.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
Статтею 35 Закону № 959-XII встановлено, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених ст. 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).
Відповідно до ст. 36 Закону № 959-XII порядок притягнення до відповідальності, здійснення відповідальності та звільнення від відповідальності визначається процесуальними законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 959-XII за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:
- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;
- застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;