?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/2550/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Фізичної особи-підприємця Трет`якова Олексія Олексійовича - не з`явився,
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 (у складі колегії суддів: Стойка О.В. (головуючий), Попков Д.О., Пушай В.І.) та на рішення Господарського суду Харківської області від 08.01.2019 (суддя Аюпова Р.М.)
у справі №922/2550/18
за позовом Фізичної особи-підприємця Трет`якова Олексія Олексійовича
до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2018 року Фізична особа-підприємець Трет`яков Олексій Олексійович (далі - позивач, ФОП Трет`яков О.О. ) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - відповідач, Управління) про зобов`язання вчинити пені дії, а саме:
визнати незаконною бездіяльність Управління щодо виконання рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17 у частині приватизації шляхом викупу ФОП Трет`яковим О.О. нежитлових приміщень площею 66,1 кв.м. технічного поверху в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов`язати Управління підготувати необхідні документи та запровадити заходи, передбачені нормами законодавства, що діяли до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна", щодо виконання рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17 у частині приватизації шляхом викупу ФОП Трет`яковим О.О. нежитлових приміщень площею 66,1 кв.м. технічного поверху в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нежитлові приміщення).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, незважаючи на виконання позивачем усіх умов для приватизації нежитлових приміщень, відповідач безпідставно ухиляється від завершення процедури їх приватизації шляхом викупу ФОП Трет`яковим О.О.
19.12.2018 позивач подав до суду першої інстанції заяву про зміну предмета позову, у якій просив зобов`язати Управління підготувати необхідні документи та запровадити заходи, передбачені нормами діючого законодавства, щодо виконання рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17 у частині приватизації шляхом викупу ФОП Трет`яковим О.О. нежитлових приміщень (далі - рішення Ради від 21.06.2017 №691/17).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.01.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2019, позов задоволено повністю.
Зобов`язано Управління підготувати необхідні документи та запровадити заходи, передбачені нормами діючого законодавства, щодо виконання рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17 у частині приватизації шляхом викупу ФОП Трет`яковим О.О. нежитлових приміщень площею 66,1 кв.м. технічного поверху в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 762,00 грн судового збору.
Судові рішення обґрунтовані тим, що з набранням чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" та у відповідності до Положення про приватизацію об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19.12.2018 №1382/18, якими змінено порядок та процедуру продажу майна, покупець не позбавляється можливості подальшого здійснення та завершення процедури приватизації нежитлових приміщень шляхом їх викупу, з урахуванням нового порядку (в тому числі з урахуванням оцінки об`єкта приватизації за новим порядком), на підставі рішень, прийнятих до набрання чинності вказаним Законом (Прикінцеві та перехідні положення цього Закону), що свідчить про існування в Управління обов`язку щодо завершення процедури приватизації; позивачем виконано умови щодо приватизації нежитлових приміщень, натомість відповідачем не було вчинено дій щодо підготовки необхідних документів та запровадження заходів щодо виконання рішення Ради від 21.06.2017 №691/17 та не наведено правових підстав, які унеможливлюють запровадження ним вказаних вище заходів; відповідачем не доведено, вилучення яких документів слідчим в межах кримінального провадження, робить неможливим здійснення заходів щодо приватизації; відповідачем не надано доказів звернення з клопотанням про наданням копій або оригіналів документів необхідних для завершення процедури приватизації в порядку ст.100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Не погоджуючись з судовими рішеннями, у квітні 2019 року Управління звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постановлені у справі судові рішення, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги, Управління зазначило, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Положення про приватизацію об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19.12.2018 №1382/18, оскільки рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності таких актів, а завершення розпочатої процедури приватизації за вказаними актами є неможливим; процедуру приватизації нежитлових приміщень неможливо завершити через вилучення та арешт оригіналів первинних документів щодо розпочатої процедури приватизації нежитлових приміщень в межах кримінального провадження.
ФОП Трет`яков О.О. відзиву на касаційну скаргу Управління не надав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.11.2016 між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) укладено договір оренди № 6449 нежитлового приміщення (будівлі) (далі - договір оренди), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого позивачеві передано у строкове платне користування нежитлові приміщення технічного поверху № 4, 5, 1/2 частина приміщення № 1 загальною площею 66,1 кв.м., які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, 8/10-В, літ. "В-8" та знаходяться на балансі КП "Жилкомсервіс"; нежитлові приміщення передані в оренду з метою розміщення офісу.
Відповідно до 5.6 договору оренди (в редакції додаткової угоди від 07.02.2017 №1) орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
З метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету міста Харкова, на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням Ради від 21.06.2017 № 691/17, керуючись ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківська міська рада 20.09.2017 прийняла рішення № 757/17 про проведення відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова згідно з додатками 1, 2 (далі - рішення Ради від 20.09.2017 № 757/17).
У додатку 1 до рішення Ради від 20.09.2017 № 757/17 зазначено перелік об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, до яких віднесено, зокрема, нежитлові приміщення, що орендуються позивачем - нежитлові приміщення технічного поверху в житловому будинку по АДРЕСА_1.
Судами також встановлено, що 29.09.2017 позивачем сплачено на рахунок відповідача 16 129,98 грн в якості заставної вартості за об`єкт приватизації - нежитлові приміщення, що підтверджується квитанцією № ПН2559765.
Позивач звернувся до відповідача з листом, який відповідач отримав 04.07.2018.
У листі позивач просив відповідача провести ряд необхідних заходів на виконання рішення Ради від 20.09.2017 №757/17 щодо приватизації (шляхом викупу) орендованих нежитлових приміщень.
У відповідь Управління направило позивачеві лист від 11.07.2018 №7909, в якому повідомило про неможливість проведення подальших дій щодо приватизації нежитлових приміщень через вилучення оригіналів документів згідно із протоколом обшуку від 14.12.2017 старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Шаповалова Євгена Євгеновича за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017220000001129 від 19.10.2017 на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.11.2017.
Через відмову відповідача завершити процедуру приватизації нежитлових приміщень позивач звернувся з позовом до господарського суду.
Предметом розгляду даної справи є вимога позивача про зобов`язання Управління вчинити певні дії, а саме: підготувати необхідні документи та запровадити заходи, передбачені нормами діючого законодавства, щодо виконання рішення Ради від 21.06.2017 №691/17 у частині приватизації шляхом викупу ФОП Трет`яковим О.О. нежитлових приміщень.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що Управління зобов`язано завершити процедуру приватизації нежитлових приміщень відповідно до нового порядку та процедури продажу майна, встановленого Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Положенням про приватизацію об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19.12.2018 №1382/18, оскільки позивачем виконано усі умови щодо приватизації нежитлових приміщень; відповідач необґрунтовано ухиляється від виконання обов`язків щодо підготовки необхідних документів та запровадження заходів щодо виконання рішення Ради від 21.06.2017 №691/17, чим порушує права позивача.
Проте, Касаційний господарський суд не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ч. 1 ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист прав і законних інтересів.
Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Chahal v. the United Kingdom" (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.