ПОСТАНОВА
Іменем України
30 липня 2019 року
Київ
справа №826/9705/17
адміністративне провадження №К/9901/54690/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 826/9705/17
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Київській області, про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Кузьменка В.А., суддів: Арсірія Р.О., Огурцова О.П.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Троян Н.М., суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.)
І РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (надалі також - Міністерство), Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Київській області (надалі - ГТУЮ у Київській області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України в частині застосування до арбітражного керуючого Саєнка В.В. дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, оформлене протоколом засідання від 1 червня 2017 року №60/06/17;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства від 26 червня 2017 року №2019/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльностю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого Саєнку В.В.", яким припинено діяльність арбітражного керуючого Саєнка В.В.;
- зобов`язати Міністерство внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомості про скасування наказу від 26 червня 2017 року №2019/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого Саєнку В.В." та вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 23 лютого 2013 року №359, внесеного на підставі оскаржуваного наказу.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року, позовні вимоги задоволено повністю.
3. У червні 2018 року до Верховного Суду Міністерство подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1
4. Ухвалою Верховного Суду від 3 липня 2018 року відкрито касаційне за вищенаведеною скаргою.
5. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що категорично не погоджується та заперечує проти доводів касаційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції законними та прийнятими відповідно до норм чинного законодавства. Вказав, що наказ Міністерства від 26 червня 2017 року № 2019/5 "Про аналювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого Саєнку В.В." видано з порушенням положень Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих та ігноруванням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". А тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Позивач здійснював незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого на підставі свідоцтва № 359 від 27 лютого 2013 року про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого Міністерством юстиції України, без обмеження строку дії.
7. Згідно з поданням Дисциплінарної комісії від 4 травня 2017 року №961 на арбітражного керуючого Саєнка В.В. накладено дисциплінарне стягнення, на підставі листа ГТУЮ у Київській області від 19 квітня 2017 року №682-5-1/5 та висновку щодо відповідності акту про відмову арбітражного керуючого в проведені перевірки від 18 квітня 2017 року №29/17.
8. Відповідно до витягу з протоколу №60/06/17 засідання Дисциплінарної комісії від 1 червня 2017 року, за результатами розгляду подання від 4 травня 2017 року №961 вирішено застосувати до арбітражного керуючого Саєнка В.В. дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
9. Так, під час визначення виду дисциплінарного стягнення відповідно до частини другої статті 109 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" враховано, що рішенням Дисциплінарної комісії від 23 лютого 2017 року за результатом розгляду подання від 26 січня 2017 року № 893 до арбітражного керуючого Саєнка В.В. застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
10. Наказом Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №2019/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого Саєнку В.В.", відповідно до пункту 5 частини першої статті 112 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на підставі подання Дисциплінарної комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 1 червня 2017 року №719 та протоколу її засідання від 1 червня 2017 року №60/06/17, анульовано свідоцтво про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1
11. Не погоджуючись із діями та рішеннями відповідачів, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючі позовні вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про відсутність підстав стверджувати, що Позивач відмовив в проведенні перевірки, оскільки до суду відповідачами не надано доказів на підтвердження правомірності призначення перевірки Позивача, доказів його повідомлення про таку перевірку. Також суди першої та апеляційної інстанції вказали про відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення для ОСОБА_1 Комісією враховувалась ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до позивача дисциплінарні стягнення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. У касаційній скарзі Міністерство вказало, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено механізм стримування і противаг гілок державної влади, передбачений статтею 6 Конституції України.
14. На думку відповідача, накладення дисциплінарного стягнення та його вид є дискреційними повноваженнями Міністерства юстиції України, а втручання судом у такі повноваження Міністерства як органу виконавчої влади є неприпустимими і можливими лише за наявності порушення законодавства органом виконавчої влади.
15. Також Міністерство зазначило, що Позивач не довів в чому саме полягає незаконність рішення Міністерства, проте висловив прохання до суду втрутитись в дискреційні повноваження Міністерства юстиції України, що є неприпустимим.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Як вже зазначалось, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про протиправність та наявності підстав для скасування рішення Дисциплінарної комісії в частині застосування до арбітражного керуючого Саєнка В.В. дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, оформлене протоколом засідання від 1 червня 2017 року № 60/06/17, та наказу Міністерства від 26 червня 2017 року № 2019/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ". Однак, Верховний Суд вказує на передчасність такого висновку з огляду на наступне.
17. Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
18. В касаційній скарзі Міністерство наголошувало на недоведеності позивачем незаконності оскаржуваних рішень, однак колегія суддів Верховного Суду зазначає про необґрунтованість таких доводів, оскільки обов`язок доказування в даній категорії справ покладено саме на Міністерство як на суб`єкта владних повноважень.
19. Проте, необхідно зазначити, що статтею 77 КАС України передбачено право суду на витребування доказів з власної ініціативи за для виконання вимог статті 242 КАС України - стосовно обґрунтованості судового рішення. Відповідно до правових норм цієї статті обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
20. Однак, Верховний Суд приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не дотримано вимог КАС України щодо обґрунтованості судових рішень.
21. З матеріалів справи вбачається, що на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді анулювання свідоцтва внаслідок відмови арбітражного керуючого в проведенні перевірки 18 квітня 2017 року.
22. На момент виникнення спірних правовідносин (червень 2017 року) умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів визначав Закон України від 14 травня 1992 року N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Закон - N 2343-XII).
23. Статтею 105 Закону N 2343-XII передбачено, що дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
24. Процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих, зокрема, встановлює Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року N 1284/5 (надалі - Порядок N 1284/5)
25. Пунктом 2.1. Порядку N 1284/5 передбачено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
26. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження наявності правових підстав для проведення позапланової перевірки позивача як арбітражного керуючого та доказів отримання згоди Міністерства на її проведення. Також зазначено, що ГТУЮ у Київській області не надано до суду доказів, з яких можливо встановити вид призначеної перевірки (виїзна чи невиїзна), доказів дотримання порядку проведення перевірки, а також доказів, які б підтверджували, що позивач був повідомлений про проведення перевірки.
27. Однак, вищенаведені обставини мають істотне значення для вирішення цієї справи та повинні бути встановлені судом, шляхом витребування необхідних доказів та їх дослідження. Необхідно встановити вид перевірки, яка проводилась відносно позивача, підстави її проведення, на підставі яких документів вона здійснювалась, надати оцінку процедурі проведення такої перевірки.
28. Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 1284/5 при відмові арбітражного керуючого в проведенні перевірки складається акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки (додаток 6) у двох примірниках та перевірка закінчується на дату встановлення факту відмови.
Відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки вважаються:
відсутність арбітражного керуючого або його уповноваженого представника під час проведення перевірки у час та у місці, визначені органом контролю в повідомленні про проведення перевірки, у разі належного повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки;