Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 479/58/19
провадження № 61-7495св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Первинна профспілкова організація працівників Кривоозерського професійного аграрного ліцею,
відповідач - Кривоозерський професійний аграрний ліцей,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Первинної профспілкової організації працівників Кривоозерського професійного аграрного ліцею на ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2019 року у складі судді Репушевської О. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Лисенка П. П., Галущенка О. І., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року Первинна профспілкова організація працівників Кривоозерського професійного аграрного ліцею звернулася до суду з позовом до Кривоозерського професійного аграрного ліцею про визнання недійсним колективного договору на 2018-2023 роки, укладеного між адміністрацією Кривоозерського професійного аграрного ліцею і профспілковим комітетом (в особі спільного представницького органу двох профспілок: працівників АПК та Первинної профспілкової організації працівників Кривоозерського професійного аграрного ліцею), зареєстрованого в Управлінні соціального захисту населення Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області від 29 січня 2018 року під № 2 та визнання незаконними дій відповідача щодо недолучення до підписання колективного договору на 2018-2023 роки представника Первинної профспілкової організації працівників Кривоозерського професійного аграрного ліцею і щодо невнесення змін до п.1.3 колективного договору на 2018-2023 роки і не зазначення, що стороною колективного договору є Первинна профспілкова організація працівників Кривоозерського професійного аграрного ліцею.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за вказаним позовом.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір виник при трудових конфліктах двох юридичних осіб, де має місце зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин, а безпосереднє вирішення у судовому порядку колективних трудових спорів законодавством не передбачено.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що безпосереднє вирішення в судовому порядку колективних трудових спорів законодавством не передбачено, а отже судом першої інстанції не було порушено право позивача на вільний доступ до правосуддя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У квітні 2019 року Первинна профспілкова організація працівників Кривоозерського професійного аграрного ліцею звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку, що цей спір не підлягає розгляду у судовому порядку. Судами не були застосовані та були порушенні норми статей 8,44, 55, 124 Конституції України, статей 4, 19, 375 ЦПК України, статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 20, 42 Закону України "Про професійні спілки і гарантії їх діяльності", статті 244 КЗпП України, правова позиція, викладена у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Судом першої інстанції неправильно були застосовані та порушені норми статті 2, 7, 8, 13, 17 Закону України від 03 березня 1998 року № 137/98-ВР "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (далі - Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" )
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про її залишення без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
З урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на будь-який правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції України), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян.
У Рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8?рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) вказано, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
З урахуванням внесених змін до Конституції України Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", вказане Рішення Конституційного Суду України не втратило свого значення у контексті права на доступ до суду.
Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та статутом професійної спілки. (стаття 2, частини перша, друга статті 246 Кодексу законів про працю України).