ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/4377/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Булгакова І.В., Студенець В.І.,
розглянувши касаційну скаргу в порядку письмового провадження Військової частини 3077 Національної гвардії України
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Бойко Р.В.
від 02.10.2018
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Дикунської С.Я., Мальченко А.О., Жук Г.А.
від 26.02.2019
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд"
до Військової частини 3077 Національної гвардії України
за участю Військової прокуратури Центрального регіону України
про стягнення 276 879,67 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Військової частини 3077 Національної гвардії України про стягнення 276879,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 224133,37 грн з оплати виконаних позивачем згідно договору №070316/1 від 01.03.2016 робіт з капітального ремонту будівлі спеціального призначення (КТП). Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 32097,13 грн, 3% річних розмірі 3316,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 17333,17 грн.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2016 між ТОВ "Вестєвробуд" (позивач, виконавець за договором) та Військовою частиною 3077 Національної гвардії України (відповідач, замовник за договором) в особі командира частини Нардекова Михайла Михайловича укладено договір №070316/1 (далі - Договір), за умовами п 1.1 якого замовник доручив, а виконавець зобов`язався виконати послуги з капітального ремонту будівлі спеціального призначення (КТП) Військової частини 3077 НГУ за ДК: 016-2010 та ДК021:2015, а саме: роботи будівельно-монтажні, інші (код. категорія відповідно до ДК 43.29.1) та будівельно-монтажні роботи (код категорія відповідно до ДК - 45300000-0) на суму 224133,37 грн. Замовник зобов`язався прийняти роботу та оплатити її у строк та розмірі, передбачених Договором.
Загальна сума Договору складає 224 133,37 грн. (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 2.2 Договору замовник здійснює оплату виконавцю після виконання робіт у розмірі 100% не пізніше 5 (п`яти) робочих днів на підставі акту виконаних робіт ПФ № КБ-2 в та довідки про вартість виконаних робіт ПФ №КБ-3.
За змістом п.п. 3.1, 3.2 Договору початок виконання робіт - 01.03.2016. Закінчення виконання робіт - не пізніше 20.12.2016.
Положеннями п. 4.1 Договору сторони погодили, що робота вважається виконаною після підписання замовником акту виконаних робіт ПФ №КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт ПФ №КБ-3.
Даний Договір згідно п. 8.1 вступає в дію з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
На виконання умов Договору сторонами складено та підписано дефектний акт (Додаток №1), договірну ціну (Додаток №2) та локальний кошторис (Додаток №3).
Пунктом 2.1. Договору визначено, що загальна сума договору складає 224133,37 грн.
У відповідності до п. 2.2 Договору замовник здійснює оплату виконавцю після виконання робіт у розмірі 100% не пізніше 5 (п`яти) робочих днів на підставі акту виконаних робіт ПФ № КБ-2 в та довідки про вартість виконаних робіт ПФ №КБ-3.
Згідно із п.п. 3.1, п. 3.2 Договору початок виконання робіт - 01.03.2016. Закінчення виконання робіт - не пізніше 20.12.2016.
Відповідно до п. 4.1 Договору робота вважається виконаною після підписання замовником акту виконаних робіт ПФ №КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт ПФ №КБ-3.
Згідно із актом №200316 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року від 20.03.2016 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 20.03.2016, вартість виконаних позивачем робіт по договору №070316/1 від 07.03.2016 становить 224 133,37 грн.
Акт №200316 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року від 20.03.2016 підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
10.02.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №52-1 від 09.02.2018 про сплату заборгованості, в тому числі за договором №070316/1 від 07.03.2016.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджував, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором №070316/1 від 07.03.2016 оплату прийнятих робіт не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача за Договором становить 224133,37 грн та у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем нараховані відповідачу пеня у розмірі 32 097,13 грн, 3% річних розмірі 3316,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 17333,17 грн.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 у справі №910/4377/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" задоволено частково. Стягнуто з Військової частини №3077 Національної гвардії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестєвробуд" суму основного боргу в розмірі 187458,57 грн, 3% річних в розмірі 2788,77 грн, інфляційні втрати в розмірі 12714,99 грн та судовий збір в розмірі 3044,44 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Обґрунтовуючи рішення та постанову, господарські суди дійшли висновку, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів в спростування того, що сторони договору №070316/1 від 07.03.2016 досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, посилання відповідача щодо недійсності договору не відповідають дійсним обставинам справи, є необґрунтованими, а тому даний договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Судами встановлено виконання позивачем всіх робіт, передбачених Договором, відповідач зобов`язаний був оплатити прийняті згідно акту №200316 від 20.03.2016 роботи вартістю 187458,57 грн. (фактична вартість виконаних позивачем робіт) до 20.03.2018 включно. Відсутність бюджетного фінансування коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов`язання зі сплати заборгованості по Договору у розмірі 187 458,57 грн.
Укладаючи Договір сторони не встановили іншого порядку нарахування штрафних санкції, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Отже, нарахуванням пені мало здійснюватись позивачем у період з 26.03.2016 до 25.09.2016.
Оскільки шестимісячний строк від дня, коли відповідач мав виконати зобов`язання з оплати за виконанні позивачем роботи за договором, сплив 26.09.2016, то нарахування позивачем пені за період з 27.09.2017 по 26.03.2018 є необґрунтованим. У зв`язку із наведеним, суди відмовили у задоволенні позовних вимоги в частині стягнення пені у сумі 32097,13 грн.
У зв`язку з необґрунтованістю вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 32097,13 грн. застосування строку позовної даності до зазначеної вимоги позивача не здійснюється.
Здійснивши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за заявлений позивачем до нарахування період (27.09.2017 по 26.03.2018) з урахуванням встановленого судом розміру заборгованості відповідача (187458,57 грн) за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", судами встановлено, що обґрунтованим розміром 3% річних та інфляційних витрат, які підлягають стягненню з відповідача є 2788,77 грн та 12 714,99 грн відповідно. В іншій частині заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних обраховані невірно та не підлягають стягненню з відповідача.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
Військова частина 3077 Національної гвардії України 22.03.2019 звернулась до Верховного Суду, через Північний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі № 910/4377/18, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №910/4377/18 скасувати повністю та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення та постанова ухвалені за неправильного встановлення обставин справи щодо правовідносин за договором, зокрема, вказує, що договір № 070316/1 від 07 березня 2016 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а також є договором підряду на капітальне будівництво й не передбачає визначених ч. 5 ст. 318 ГК України умов.
Скаржник зазначає, що судами першої інстанції та апеляційної інстанції не встановлено порушень вимог загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за 01.08.2005 № 668, які є обов`язковими для врахування під час укладення та виконання відповідних договорів незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядника), адже виконання послуг з капітального ремонту будівлі спеціального призначення (КТП) Військової частини 3077 здійснювалися без будь-якої затвердженої проектно-кошторисної документації між замовником та виконавцем.
На переконання скаржника, судами не вірно встановлено, що акти №1 та №2 огляду прихованих робіт від 20.03.2016 є належним доказом, оскільки підполковник ОСОБА_1 у період з 04.03.2016 по 23.03.2016 та з 25.03.2016 по 01.04.2016 перебував на лікуванні, що підтверджується довідками тимчасової непрацездатності № 122 від 04.03.2016, № 178 від 14.03.2016, № 187 від 25.03.2016, а його підпис не може засвідчувати технічний нагляд з боку Військової частин 3077, оскільки ОСОБА_1 не являється представником технічного нагляду і не має відповідної освіти.
Також, судами не було враховано, що службовим розслідуванням, призначеним наказом командира Військової частини 3077 від 25.04.2018 року № 151, встановлено факт відсутності у Військовій частині 3077 оригіналу договору №070316/1 від 07.03.2016 на суму 224133,37 грн та додатків до нього, цей договір не реєструвався в управлінні Державної казначейської служби України у Вишгородському районі Київської області у 2016 році як бюджетне зобов`язання у відповідності до Бюджетного кодексу України та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах ДКС України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, що підтверджується листом від УДКС України у Вишгородському районі Київської області від, а тому є підстави вважати, що колишній командир Військової частини 3077 фактично не здійснював прийняття робіт за договором.
Товариством з обмеженою Відповідальністю "Вестєвробуд" не були виконані роботи згідно умов договору в повному обсязі. А заява свідка ОСОБА_2 від 11.06.2018 року, в якій визначено що роботи виконані в повному обсязі, акт № 200316 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2016 від 20.03.2016, являються неналежними та недостовірними доказами у розумінні ст. ст. 76, 79 ГПК України, оскільки містить суперечливі дані.
При винесенні рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 по справі № 910/4377/18 суди не дослідили повністю зібрані в матеріалах справи докази, неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, необґрунтовано відхилили клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, у зв`язку із чим прийняли необґрунтовані рішення, які підлягають скасуванню, а справа підлягає переданню на новий розгляд.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги повністю, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.
Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, згідно акту №200316 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 від 20.03.2016 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 20.03.2016, вартість виконаних позивачем робіт по Договору становить 224 133,37 грн. Вказаний акт №200316 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 від 20.03.2016 підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
10.02.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №52-1 від 09.02.2018 про сплату заборгованості, в тому числі за Договором, яка залишена останнім баз задоволення.
Заперечуючи проти позову, відповідач заявляв про необхідність визнання недійсним Договору з тих підстав, що він укладений командиром Військової частини 3077 полковником ОСОБА_2 з порушенням приписів ст. 67 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та положень ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України.
Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
За договором підряду (ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України) одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За договором будівельного підряду згідно ч. 1 ст. 875 ЦК України підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. згаданої статті).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин (ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України) повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Підставою недійсності правочину згідно ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 237 ГПК України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.
Відповідно ст. ст. 46, 180 ГПК України відповідач має право подати до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Таким чином, наведеними нормами процесуального закону визначено, що при ухвалені рішення, суд має право визнати недійсним договір за відповідною заявою позивача, в той час як відповідач не позбавлений права на подання зустрічного позову з вимогою про визнання недійсним договору, яка підлягала б розгляду спільно з первісним позовом. Відтак, викладена у відзиві на позов вимога відповідача про визнання недійсним Договору не підлягає розгляду судом у межах даного спору.
При цьому, як вірно враховано судами попередніх інстанцій, що за приписами ч. 1 ст. 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Жодних доказів визнання Договору недійсним в судовому порядку чи оспорення Договору матеріали справи не містять.
Досудове розслідування в кримінальному провадженні №42016110340000194 від 25.10.2016 не є преюдиційною обставиною, яка встановлює факт недійсності Договору та не потребує доказування в розумінні ст. 75 ГПК України.
Матеріали службового розслідування щодо використання бюджетних коштів, також не підтверджують доводів відповідача про недійсність Договору.
В матеріалах справи наявна заява свідка - ОСОБА_2 від 11.06.2018, в якій зазначено, що як командир Військової частини 3077 він підписав Договір, додатки до нього, а саме: дефектний акт, договірну ціну на виконання робіт, а також по факту виконання - акт №200316 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за цей період від 20.03.2016.
Наданий відповідачем аудиторський звіт про результати фінансового аудиту та аудиту відповідності Військової частини 3077 за період її діяльності з 01.02.2013 по 31.07.2016 №27/35-308/11 від 16.09.2016, за здійсненою перевіркою відділу внутрішнього аудиту Головного управління Національної Гвардії України, не є належним доказом порушення законодавства внаслідок укладення Договору, оскільки цей аудит є внутрішнім аудитом відповідача, не створює жодних наслідків для третіх осіб - суб`єктів господарювання, в даному випадку для позивача - ТОВ "Вестєвробуд".
Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, посилання відповідача на приписи ч. 3 ст. 48 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є безпідставними та необґрунтованими та не заслуговують на увагу.
За змістом ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відносини, що регулюються Бюджетним кодексом України, визначені статтею 1 цього Кодексу, як відносини, які виникають у процесі затвердження, виконання бюджетів; звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства; питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства; правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
Спірні відносини, які склались між сторонами даної справи на підставі Договору підряду є цивільно-правовими та регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, в той час як норми Бюджетного кодексу України не впливають на зобов`язання сторін за Договором.
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позов також посилався на те, що Договір не реєструвався в управлінні Державної казначейської служби України у Вишгородському районі Київської області у 2016 році як бюджетне зобов`язання відповідно до Бюджетного кодексу України та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах ДКС України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №309 від 02.03.2012; закупівля послуг за Договором відсутня в додатку до річного плану закупівель на 2016 рік Військової частини 3077. За твердженнями відповідача (апелянта) проект Договору не розроблявся начальником квартирно-експлуатаційної служби військової частини 3077, який перебував на посаді з 2011 майором ОСОБА_3, відповідно до п. п. 5.7.2. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра Оборони України №300 від 16.07.1997, а також за результатами перевірок господарської діяльності Військової частини 3077, Договору не виявлено, в підтвердження чого відповідач посилався на аудиторський звіт про результати фінансового аудиту та аудиту відповідності Військової частини 3077 за період її діяльності з 01.02.2013 по 31.07.2016 №27/35-308/11 від 16.09.2016.