Постанова
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 381/2650/16-ц
провадження № 61-44920св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року у складі судді Соловей Г. В. та постанову Апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок у нових ідеальних частках та виділ в натурі частки у будинку та земельної ділянки.
Позов мотивовано тим, що вона є співвласником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2212 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 Співвласником іншої частини житлового будинку та земельної ділянки є ОСОБА_3 . У листопаді 2015 року відповідач вселив у вказаний будинок свого сина, який не давав їй змоги вільно користуватись будинком, у зв`язку з чим вона була вимушена влаштувати окремий вихід з указаного будинку.
За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд виділити їй в натурі частку у праві власності з відхиленням від ідеальних часток співвласників по площі житлового будинку "А" та по вартості домоволодіння відповідно до висновка експерта за результатами проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 30 листопада 2017 року, а також визнати за нею право власності на житлову кімнату (2-1) загальною площею 18,9 кв. м, літню кухню "Г", навіс "Ж", літній душ "І", вимощення "і", свердловину "К", 1/2 огорожі № 1, огорожу № 4, що складає 35/100 частин у праві спільної часткової власності домоволодіння, а також 1/2 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку загальною площею 0,2212 га, кадастровий номер НОМЕР_2 згідно варіанта № 1 указаного висновка експерта. Стягнутиз ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію у розмірі 105 538 грн 11 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення міськрайонного суду мотивовано тим, що відповідно до висновка експерта за результатами проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 30 листопада 2017 року загальна площа однокімнатної квартири повинна складатись із житлової кімнати площею не менше 15,0 кв. м та кухні площею не менше 7,0 кв. м. Поділ житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 між співвласниками відповідно до ідеальних часток співвласників є неможливим, а такий поділ можливий при умові відступу від ідеальних часток за умови прибудови до житлового будинку. Чинним законодавством передбачено, що у випадку необхідності перепланувань чи виконання інших будівельних робіт, необхідно звернутися до Державної архітектурної будівельної інспекції та зареєструвати повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Отже, усі прибудови (у тому числі і другий вхід у будинок), вбудови, тощо є будівельними роботами, а тому без реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт не дозволяється створювати фактично відокремлені приміщення з власним входом. Щодо вимог ОСОБА_1 про виділення частки земельної ділянки, то згідно з вищезазначеним висновком експерта від 30 листопада 2017 року запропоновано шість варіантів розділу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, з виділом кожному із співвласників по 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 1106,0 кв. м. Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, слід брати до уваги таку угоду. Це правило відноситься до тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі. Таким чином, якщо виділ в натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою або якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, які не були спростовані сторонами з урахуванням встановлених судом обставин.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що виділення частки в натурі можливо при умові відступу від ідеальних часток за умови прибудови до житлового будинку, що є будівельними роботами, а тому без реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт не могло бути дозволеним. Тому суд першої інстанції правильно послався на роз`яснення, що містяться у пунктах 7, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", відповідно до яких, звертаючись з позовом, необхідно до винесення рішення надати суду докази реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт або відмову у такій реєстрації, цим самим підтвердити дійсність своїх намірів щодо виділу своєї частки. Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо виділення частки земельної ділянки, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.Якщо виділ в натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою або якщо виділ частки будинку в натурі неможливий. Однак, такі позовні вимоги не містять інформації щодо предмета доказування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати указані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалась на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено наявних у справі доказів та не встановлено конкретної площі указаної земельної ділянки, що перебуває під спірним житловим будинком, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зазначала, що положення статті 120 ЗК України щодо підстав та порядку набуття права власності на земельну ділянку застосовуються виключно у тих випадках, коли правочином, на підставі якого здійснюється відчуження житлового будинку, не урегульовано питання щодо переходу права власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок. Певний порядок користування будинком, прилеглими будівлями і спорудами між нею та ОСОБА_3 вже склався, тому сторони у справі наполягали на виділенні в натурі частки у праві власності з відхилення від ідеальних часток співвласників домоволодіння. При цьому права співвласників не порушуються. Вказувала на те, що відповідач ОСОБА_3 не погодився лише з розміром грошової компенсації.
Відповідно до положень Законів України "Про архітектурну діяльність", "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, будівельні роботи можуть виконуватися: після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, подання за формою згідно з додатком 1 повідомлення про початок виконання будівельних робіт та реєстрації цього повідомлення у єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів. Однак, фактично для отримання документів на влаштування прибудови необхідна згода відповідача у силу вимог частини першої статті 358 ЦК України, відповідно до якої право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Такої згоди відповідач ОСОБА_3 не надавав, чим перешкоджає їй у користуванні майном, що є у спільній часткові власності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2018 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року та постанови Апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2018 року задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року та постанови Апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Фастівського міськрайонного суду Київської області вищезазначену цивільну справу.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок у нових ідеальних частках та виділ в натурі частки у будинку та земельної ділянки призначено до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 лютого 2016 року ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_2 та 1/2 частина земельної ділянки площею
0,2212 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Інша частина житлового будинку та земельної ділянки належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області від 15 лютого 2016 року ОСОБА_5, зареєстрованого у реєстрі за № 134.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2016 року № 1037-VIII "Про перейменування окремих населених пунктів" с. Червона Мотовилівка Фастівського району Київської області перейменовано на с. Мотовилівка Фастівського району Київської області.
Згідно з висновком експерта за результатами проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 30 листопада 2017 року загальна площа однокімнатної квартири повинна складатись із житлової кімнати площею не менше 15,0 кв. м та кухні площею не менше 7,0 кв. м.
Поділ житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 між співвласниками відповідно до ідеальних часток співвласників є неможливим.
Поділ указаного житлового будинку між співвласниками можливий при умові відступу від ідеальних часток за умови прибудови до житлового будинку.
ОСОБА_1 просила виділити їй частину житлового будинку відповідно до варіанта В таблиця № 13 зазначеного висновка експерта та визнати за нею право власності на житлову кімнату (2-1) загальною площею 18,9 кв. м, літню кухню "Г", навіс "Ж", літній душ "І", вимощення "і", свердловину "К", 1/2 огорожі № 1, огорожу № 4, що складає 35/100 частини у праві спільної часткової власності домоволодіння, а також 1/2 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку загальною площею 0,2212 га згідно варіанта № 1 указаного висновку.
Відповідно до варіанта В таблиці № 13 зазначеного висновка експерта пропонується виділити співвласнику житлового будинку: житлову кімнату (2-1) площею 18,9 кв. м, літню кухню "Г", вимощення "і", 1/2 огорожі № 1, відносно інших об`єктів, на які посилається позивач у цьому варіанті, не зазначено.
Згідно зі свідоцтвом про право наспадщину за заповітом від 15 лютого 2016 року, відповідно до якого сторони отримали спадкове майно після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 1/2 частині, зазначено, що спадщина складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, яка знаходиться по АДРЕСА_2, який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Червономотовилівською сільською радою Фастівського району Київської області від 08 грудня 1987 року, зареєстрованого за № 321.
На момент поточної технічної інвентаризації 16 грудня 2015 року, на земельній ділянці розташований житловий будинок "А" загальною площею 54,7 кв. м, житловою площею 35,5 кв. м, а також погріб з шийкою В, прибудова "а", сарай "Б", літня кухня Г, навіс Ж, убиральня З, літній душ И, ганок а1, козирок а2, колонка питна к, огорожа № 1, ворота № 2.
Експертом у вказаному висновку було зазначено, що згідно із даними технічної інвентаризації у 2014 році побудовано душ "І", навіс "Ж", свердловину (питну колонку) "к" та встановлено огорожу № 4, усі роботи виконані на території, якою користується ОСОБА_1 .
Відповідно до технічного паспорта від 16 грудня 2015 року у 2014 році побудовано душ "І", навіс "Ж", свердловину (питну колонку) "к". Інші споруди були побудовані до 2014 року, а огорожа № 4 взагалі відсутня.
Споруди, на які посилається позивач, були побудовані у 2014 році, тобто на момент відкриття спадщини зазначені споруди увійшли до спадкового майна.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.