ПОСТАНОВА
Іменем України
20 червня 2019 року
Київ
справа №825/836/17
адміністративне провадження №К/9901/32725/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді: Губської Л.В., суддів Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М. від 18.10.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ШАНС" (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач-1/Інспекція), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-2/Фіскальна служба), в якому просило: - визнати протиправними дії Інспекції щодо розірвання договору про визнання електронних документів від 01.06.2016 №010620161 (реєстраційний номер 9088664926), укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ШАНС"; - визнати протиправними дії Фіскальної служби щодо відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позивача, а саме: від 17.04.2017 №3, від 18.04.2017 №4; - зобов`язати Фіскальну службу зареєструвати податкові накладні, складені позивачем, а саме: від 17.04.2017 №3, від 18.04.2017 №4 і вважати їх прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано - 10.05.2017; - визнати протиправними дії Фіскальної Служби щодо відмови у прийнятті декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року, подану позивачем; - зобов`язати Фіскальну службу прийняти декларацію з податку на додану вартість за квітень 2017 року, подану позивачем через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" засобами телекомунікаційного зв`язку і вважати її прийнятою протягом операційного дня, коли її було надіслано - 19.05.2017.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що договір із податковим органом про визнання електронних документів розірвано без визначених законодавством та договором підстав, оскільки юридична адреса позивача не змінювалась; такі дії Інспекції, на думку позивача, перешкоджають виконанню обов`язків платника податків щодо реєстрації податкових накладних і декларацій з податку на додану вартість.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на момент розірвання Інспекцією укладеного із позивачем договору про визнання електронних документів строк дії посилених сертифікатів не закінчився, місце реєстрації позивач не змінював, а тому не було законних підстав для вчинення дій щодо розірвання такого договору в односторонньому порядку, та, як наслідок, неприйняття податкової звітності та податкових накладних позивача.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.
Суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови зазначив, що вимога про визнання протиправними дій Інспекції щодо розірвання договору про визнання електронних документів від 01.06.2016 №010620161 задоволенню не підлягає, оскільки постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 у справі №825/1144/16 дію зазначеного договору поновлено. Що ж до дій відповідача-2 щодо нереєстрації податкових накладних, то апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не надано пояснення та підтверджуючі документи щодо здійсненої господарської операції, крім того до суду надано докази, які підтверджують, що податкові накладні Товариства відповідають сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У доводах касаційної скарги посилався на те, що місцезнаходження Товариства не змінювалось, а тому відсутні підстави для розірвання договору про визнання електронних документів та неприйняття податкових накладних; посилання суду апеляційної інстанції на постанову Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" є безпідставним, оскільки жодних листів з метою надання документальних підтверджень чи пояснень Товариство не отримувало, а проставлення відмітки на поштовій кореспонденції "про відсутність за юридичною адресою" не передбачено положеннями чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правовими актами.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2017 відкрито касаційне провадження.
Відповідач-1 в запереченні на касаційну скаргу зазначає про те, що, вчиняючи спірні дії, жодних порушень не допускав, рішення суду апеляційної інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В подальшому, справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судове рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
01.06.2016 між позивачем та Інспекцією укладено договір №010620161 (реєстраційний номер 9088664926) про визнання електронних документів, який в подальшому був розірваний та на підставі постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 у справі №825/1144/16, яка набрала законної сили 18.10.2016, дію зазначеного договору поновлено.
Розпорядженням Інспекції від 07.04.2017 №33-Р з метою ефективного відпрацювання підприємств високого ступеня ризику, відібраних системою автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, вжиття дієвих заходів для якісного та комплексного відпрацювання отриманої інформації та на виконання листа Фіскальної служби від 05.04.2017 №8472/7/99-99-07-04-02-17 створено, крім іншого, робочу групу з відпрацювання підприємств, відібраних до критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підставі вказаного розпорядження Інспекцією до інформаційної бази даних внесено інформацію про відхилення договору від 01.06.2016 №010620161.
10.05.2017 до Фіскальної служби в електронному вигляді для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) надіслано податкові накладні від 17.04.2017 №3 та від 18.04.2017 №4, однак їх не було зареєстровано у зв`язку з порушенням вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233, а саме: можливо, припинено дію договору про визнання електронних документів, що підтверджується квитанціями.
Згідно з протоколом проведення засідання робочої групи з відпрацювання відібраних до критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, від 10.05.2017 №2 Товариством надіслано на реєстрацію податкові накладні на користь ТОВ ПВП "Стандарт". В ході проведеного аналізу наявної у базах даних інформації Інспекції встановлено: формування податкового кредиту Товариства відбулось за рахунок придбання у квітні 2017 року устілок 189 тис. пар та краплинного шлангу 326,1 тис. м.; в ЄРПН відсутні податкові накладні, виписані на користь Товариства, які підтверджують придбання насіння соняшнику або продукції (послуг), необхідної для його вирощування; у січні 2017 року Товариством було зареєстровано податкові накладні на продаж соняшнику власного виробництва урожаю 2016 року на загальну суму 6028,1 тис. грн.; оперативним управлінням встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням та відсутність земельних ділянок у користуванні. 16.01.2017 складено податкову інформацію, якою не підтверджено податкові зобов`язання на суму 6028,1 тис. грн.
Протоколом ухвалено: визнати такими, що мають ознаки постачання товарів, відмінних від придбаних Товариством по накладних, наданих на реєстрацію 10.05.2017; забезпечити підготовку запитів до Товариства про надання підтверджуючих документів та пояснень щодо проведених дій; здійснити заходи щодо встановлення місцезнаходження Товариства, причетності посадових осіб до здійснення зазначених операцій, а також вручення запиту платникам; з метою встановлення реальності господарських операцій, недопущення розповсюдження по ланцюгу схемного податкового кредиту комісією ухвалено провести заходи по зупиненню реєстрації податкових накладних.
На адресу Товариства 11.05.2017 року направлено лист №1680/10/25-01-12-01-09 з пропозицією надати пояснення та підтверджуючі документи щодо здійсненої господарської операції, який повернувся без вручення (корінець повідомлення з відміткою 16.05.2017 про відсутність Товариства за юридичною адресою).
19.05.2017 Товариством подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2017 року, однак згідно з квитанцією №1 документ не прийнято з тих самих підстав, що і податкові накладні, а саме: можливо, припинено дію договору про визнання електронних документів.
Верховний Суд не погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх передчасними та такими, що зроблені з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, виходячи з такого
Відповідно до підпункту 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) контролюючі органи мають право отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді.
Згідно із статтею 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.
Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 (далі по тексту - Інструкція), положення якої були чинними на момент спірних відносин.
Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.
Розділом VІ додатку І Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. З моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації. У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.