ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/2348/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 (головуючий суддя Хачатрян В.С., судді Гетьман Р.А., Россолов В.В.) у справі № 922/2348/18 Господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторгсервіс"
до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Сахновщинський елеватор"
про стягнення коштів,
Історія справи
Короткий зміст вимог
1. В серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранторгсервіс" (далі - позивач, поклажодавець) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Сахновщинський елеватор" (далі - відповідач, зерновий склад) про стягнення 676 916,20 грн збитків, які складаються з вартості втраченого зерна в сумі 615 466,20 грн та витрат на правове забезпечення у розмірі 61 450,00 грн.
1.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення умов п. 3.1, 3.2 договору складського зберігання зерна № 12-3Б/2017 від 10.07.2017, приписів ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України відповідачем не повернуто позивачу товар, переданий на складське зберігання.
1.2. Позивач посилався на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором складського зберігання, а актом від 18.07.2018 підтверджується факт відсутності зерна, а отже неможливість його повернення, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача на свою користь нанесені збитки у розмірі 615 466,20 грн.
Короткий зміст рішення, прийнятого судом першої інстанції
2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторгсервіс" відмовлено у повному обсязі.
2.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд послався на те, що акт наявності зерна від 18.07.2018, який був складений зерновим складом за участю поклажодавця, не підтверджує факт втрати зерна соняшника, а встановлює його нестачу станом на 18.07.2018. Враховуючи те, що матеріалами справи не підтверджуються вина відповідача, причинний зв`язок між його поведінкою та спричиненими збитками, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, ухваленої судом апеляційної інстанції
3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Сахновщинський елеватор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторгсервіс" 615 466,20 грн збитків, 61450,00 грн витрат на послуги адвоката, 10 153, 74 грн судового збору за подання позовної заяви та 15 230,61 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
3.1. Обґрунтовуючи рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що у діях/бездіяльності відповідача має місце наявності усіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збиткам, вини, а отже є усі підстави стягнути з відповідача на користь позивача збитки, завдані поклажедавцеві втратою (нестачею) речі, у розмірі її вартості. Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про доведеність згідно вимог ст. 74 ГПК України надання послуг адвоката щодо правового забезпечення у даній справі, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 у справі № 922/2348/18, у якій просить скасувати оскаржувану постанову і залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 у справі № 922/2348/18.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
5. Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 120 ГПК України не повідомив належним чином відповідача про призначення до розгляду апеляційної скарги позивача, що призвело до порушення принципу рівності сторін.
5.1. Відповідач зазначає, що процесуальні документи, в тому числі копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 у справі № 922/2348/18 були направлені філії: 64501, Харківська обл., смт.Сахновщина, вул. 17 вересня, 70, що призвело до грубого порушення норм процесуального права.
5.2. Суд апеляційної інстанції проігнорував ту обставину, що в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем вартості послуг за договором складського зберігання зерна № 12-3Б/2017 від 10.07.2017, що свідчить про відсутність правових підстав для відпуску зерновим складом зерна за заявами позивача.
5.3. Судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що відповідачем не було належним чином доведено факт втрати, переданого на зберігання майна та завданою такою втратою збитків, також, не доведено факту протиправної поведінки відповідача та причино-наслідкового зв`язку між поведінкою ПАТ "ДПЗКУ" із можливим заподіянням майнової шкоди у вигляді збитків, завданих такою поведінкою.
6. Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надходило, що, у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
7. 10.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранторгсервіс" та Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Сахновщинський елеватор" укладено договір складського зберігання зерна № 12-ЗБ/2017 (далі - договір), відповідно до умов якого поклажодавець зобов`язався передати зерно, а зерновий склад зобов`язався прийняти його на зберігання на умовах, визначених договором.
7.1. Згідно з пунктом 1.3 договору сторони погодили, що кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються зерновим складом поклажодавцю відповідно до умов договору.
7.2. У відповідності до п. п. 3.1, 3.2, 4.2, 4.10 договору зерновий склад приймає від поклажодавця зерно, забезпечує кількісне та якісне його зберігання та здійснює відпуск зерна поклажодавцю. Зерновий склад видає поклажодавцю складські документи на зерно не пізніше наступного дня після передачі зерна на зберігання. На підтвердження прийняття зерна на зберігання, на кожну партію зерна, прийняту протягом доби, зерновий склад видає поклажодавцю складський документ із зазначенням ваги та фактичних показників якості зерна, а також залікової ваги.
7.3 На виконання умов договору 03.05.2018 поклажодавець передав на складське зберігання, а зерновий склад прийняв 2822 кг зерна соняшника н/кл 2017, що підтверджується складською квитанцією серія АЦ № 795234 № 773 від 03.05.2018 та 46972 кг зерна соняшника н/кл 2017, що підтверджується складською квитанцією серія АЦ № 795233 № 772 від 03.05.2018.
7.4. Пунктом 6.1 договору зберігання визначено, що відпуск зерна здійснюється зерновим складом партіями на підставі письмової заяви поклажодавця із зазначенням найменування зерна, його кількості (ваги), експедитора/перевізника, виду транспорту та дати відвантаження. Доказом виконання зерновим складом обов`язку з відвантаження партії зерна належної кількості та якості є підписання представником поклажодавця товарно-транспортної накладної, погашена складська квитанція, копія залізничної накладної (п.6.3 договору).
7.5. 14.05.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору складського зберігання, згідно якої сторони домовились про продовження строку зберігання зернових, зернобобових, круп`яних, олійних культур урожаю 2017 року понад строк, встановлений в п.12.1 договору, до повного виконання зобов`язань по договору сторонами за умови обов`язкового проведення по відношенню до такого зерна переважування, здійснення оздоровчих заходів та знезараження.
7.6. За п. 12.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 14.05.2018 строк зберігання зерна - до подання поклажодавцем вимоги про його повернення; але в усякому разі, повернення зерна усіх зернових, олійних (крім насіння ріпаку) та бобових культур поклажодавцю відбувається не пізніше 30 червня 2018 року (граничний строк зберігання).
7.7. Судами встановлено, що 18.06.2018 поклажодавець на підставі договору звернувся до зернового складу із заявою на відвантаження зерна: соняшнику н/кл 2017 року врожаю у кількості 49 640 кг. У відповідь на дану заяву зерновий склад листом № 1-2/188 від 19.06.2018 повідомив поклажодавця, що він не має можливості виконати свої зобов`язання з відвантаження соняшника урожаю 2017 року в обсязі 49 640 кг.
7.8. 11.07.2018 поклажодавець звернувся до зернового складу з листом № 8, в якому просив пояснити причини невиконання зерновим складом вимог по відвантаженню зерна соняшника врожаю 2017 року в обсязі 49 640 кг.
7.9. 18.07.2018 зерновим складом за участю поклажодавця складено акт наявності зерна, що належить ТОВ "Гранторгсервіс", та відповідності його кількісним та якісним показникам. У відповідності із зазначеним актом сторонами виявлена нестача соняшника врожаю 2017 року у кількості 49 795 кг.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
8. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
9. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
10. Предметом спору у справі, яка розглядається, є стягнення 676 916,20 грн збитків, які складаються з вартості втраченого зерна в сумі 615 466,20 грн та витрат на правове забезпечення у розмірі 61 450,00 грн.
11. Доводи касаційної скарги відповідача стосуються лише стягнення збитків, які складаються з вартості втраченого зерна, в іншій частині про задоволення позовних вимог про стягнення витрат на правове забезпечення судове рішення не оскаржується.
12. До регулювання спірних правовідносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Правовідносини між власниками зерна та суб`єктами зберігання зерна регулюються також Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та іншими актами цивільного законодавства.