ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 761/20844/13-ц
провадження № 14-146цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" (далі - ТОВ фірма "Консоль ЛТД"),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ТОВ фірми "Консоль ЛТД"
на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року у складі судді Малинникова О. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у складі колегії суддів Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ фірми "Консоль ЛТД" про визнання майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати за нею майнові права на трикімнатну квартиру за будівельним АДРЕСА_2 як на частку в об`єкті незавершеного будівництва згідно з договором від 14 червня 2004 року № 2091/322-179 про спільну діяльність у пайовій (дольовій) участі в будівництві багатоквартирного будинку.
На обґрунтування вказаних вимог позивачка зазначила, що 14 червня 2004 року вона уклала з відповідачем договір № 2091/322-179 про спільну діяльність з пайової (дольової) участі в будівництві багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці на АДРЕСА_2 . Сторони узгодили строк закінчення будівництва - ІІ квартал 2005 року.
На виконання умов договору ОСОБА_1 сплатила пай у будівництво трикімнатної квартири АДРЕСА_2 на 7-му поверсі цього будинку в повному обсязі в розмірі 527 656,91 грн. У зв`язку із цим вважала, що виконала всі умови договору і взяті за цим договором зобов`язання.
Проте відповідач не виконав належним чином умов договору, не ввів об`єкт будівництва в експлуатацію у визначені строки, а також не надав їй необхідних документів для подальшого оформлення права власності на відповідний об`єкт нерухомості.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 майнові права на трикімнатну квартиру за будівельним АДРЕСА_2 (І черга будівництва, 4-секційний будинок) як частку незавершеного будівництва згідно з договором від 14 червня 2004 року № 2091/322-179.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 рокуапеляційну скаргу ТОВ фірми "Консоль ЛТД" залишено без задоволення. Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року залишено без змін.
Ухвалюючи рішення у справі, суди керувалися тим, що позивачка виконала свої зобов`язання за договором про спільну діяльність у пайовій (дольовій) участі в будівництві багатоквартирного будинку від 14 червня 2004 року № 2091/322-179, проте відповідач не виконав належним чином узятих за цим договором зобов`язань, будинок на АДРЕСА_2 в експлуатацію не ввів.
Суд зробив висновок, що позивачці належать майнові права на трикімнатну квартиру за будівельним АДРЕСА_2 на 7-му поверсі загальною проектною площею 109 кв. м, визначеною за внутрішніми розмірами приміщень, за адресою об`єкта незавершеного будівництва на АДРЕСА_2 (І черга будівництва, 4-секційний будинок) як на частку незавершеного будівництва до завершення будівництва зазначеного об`єкта нерухомого майна та прийняття в експлуатацію.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року ТОВ фірма "Консоль ЛТД" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій, провадження у справі закрити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2012 року порушено справу про банкрутство ТОВ фірми "Консоль ЛТД". Також 12 березня 2015 року Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ фірми "Консоль ЛТД", ввів процедуру розпорядження майном, а постановою від 04 серпня 2016 року ТОВ фірму "Консоль ЛТД" визнав банкрутом. У зв`язку із цим скаржник вважав, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Крім того, скаржник зазначив, що суди не вказали у рішеннях законного й логічного юридичного механізму, за яким за позивачкою визнано майнові права на квартиру.
Не погодився з доводами позивачки про порушення відповідачем її прав. Зокрема, вказав, що за умовами укладеного між сторонами у справі договору позивачка отримала лише право на пайову участь у будівництві, а не право власності на нерухоме майно. Позивачка не зверталася до відповідача з будь-якими вимогами щодо виконання умов договору.
Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, не передбачено ні Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), ні іншими нормативними актами.
Відповідач не видавав позивачці жодних довідок, а наявна у справі довідка не підписувалася представником відповідача. Докази, які надала позивачка на обґрунтування своїх вимог, не є належними та допустимими.
Посилаючись на вказане, відповідач вважав, що позивачка не виконала своїх зобов`язань за договором, тому не має права звертатися з будь-якими вимогами до відповідача.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 13 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди встановили, що 14 червня 2004 року сторони у справі уклали договір з пайової (дольової) участі у фінансуванні будівництва за № 2091/322-179 для досягнення однієї спільної мети - будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2, що відповідно до експертного звіту щодо розгляду архітектурно-планувальної частини проекту від 23 березня 2012 року № 00-0055/1-12/ЦБ іменується "Житлово-громадський комплекс по АДРЕСА_2 (І черга будівництва, 4-секційний будинок)", та введення його в експлуатацію.
У пункті 9.9 договору вказано, що правовідносини регулюються ЦК України стосовно договору про спільну діяльність.
Відповідно до умов указаного договору позивачка зобов`язалася внести грошові кошти у встановлений договором строк та в розмірі, зазначеному у пункті 3.1 договору.
Відповідач зобов`язався власними та залученими силами, механізмами, обладнанням, а також за рахунок пайових і запозичених коштів юридичних та фізичних осіб завершити будівництво об`єкта відповідно до проекту та вимог Державних будівельних норм (далі - ДБН) з виділенням позивачу після завершення будівництва його частки в натурі у вигляді трикімнатної квартири за будівельним АДРЕСА_2 на 7-му поверсі загальною проектною площею 109 кв. м, визначеною за внутрішніми розмірами приміщень, за адресою об`єкта незавершеного будівництва - житлово-громадського комплексу АДРЕСА_2 (І черга будівництва, 4-секційний будинок) як частки незавершеного будівництва згідно з договором від 14 червня 2004 року № 2091/322-179.
Позивачка виконала в повному обсязі свої зобов`язання за договором, сплатила грошові кошти - пайовий внесок відповідно до пункту 3.1 договору, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера від 30 червня 2004 року серії 01 БМ № 214470 про внесення 527 656,91 грн, а також довідкою відповідача від 09 квітня 2012 року № 1211/8, згідно з якою ОСОБА_1 здійснила повну оплату паю в розмірі 527 656,91 грн.
Згідно з наявною у справі відповіддю ТОВ фірми "Консоль ЛТД" на звернення позивачки відповідач відмовив їй у визнанні майнових прав, посилаючись на те, що ТОВ фірма "Консоль ЛТД" не визнає майнові права позивачки на трикімнатну квартиру за будівельним АДРЕСА_2 на 7-му поверсі загальною проектною площею 109 кв. м, визначеною за внутрішніми розмірами приміщень, за адресою об`єкта незавершеного будівництва - житлово-громадського комплексу АДРЕСА_2 (І черга будівництва, 4-секційний будинок), посилаючись на зміну керівництва, з яким позивачка уклала договір. Водночас відповідач визнає, що недотримання строку введення в експлуатацію багатоквартирного будинку на АДРЕСА_2 є порушенням умов договору про спільну діяльність і прав позивачки на отримання результатів спільної діяльності у строки і в обсягах, визначених договором про спільну діяльність.
23 березня 2012 року Державне підприємство "Укрдержбудекспертиза" затвердило експертний звіт щодо розгляду архітектурно-планувальної частини проекту "Житлово-громадський комплекс по АДРЕСА_2 (І черга будівництва, 4-секційний будинок)", згідно з яким замовником об`єкта є Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпек".
Разом з тим апеляційний суд установив, що під час перегляду справи в апеляційному порядку ОСОБА_1 фактично реалізувала своє право на набуття права власності на квартиру АДРЕСА_2 шляхом отримання свідоцтва про право власності від 23 березня 2015 року (а. с. 210).
Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) передбачалося, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
У статті 19 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Стосовно посилання у касаційній скарзі на те, що ця справа повинна розглядатися виключно Господарським судом Київської області, який порушив провадження про банкрутство стосовно ТОВ фірми "Консоль ЛТД", необхідно зазначити таке.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів передбачені Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-XII).
У зв`язку з набранням чинності 19 січня 2013 року (за винятком окремих положень) Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Закон № 2343-XII викладено в новій редакції.
Згідно з пунктом 7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII статтю 12 ГПК України доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.
Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 року № 5405-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань" розділ Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, суди повинні враховувати положення пункту 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII, вимоги статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.
Порушення господарським судом справ про банкрутство боржника до 19 січня 2013 року не впливає на визначення юрисдикції цих спорів, і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
Аналогічний висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 456/20/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 372/3584/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17 та інших, і підстав для відступу від нього не вбачається.
На час розгляду справи в суді першої інстанції жодних відомостей про порушення щодо ТОВ фірми "Консоль ЛТД" справи про банкрутство не надходило.
В апеляційному суді про вказану обставину зазначило ТОВ фірма "Консоль ЛТД", зокрема, повідомило в апеляційній скарзі (т. 1, а. с. 119-122), що ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2012 року у справі № 502-4/2325-2012 порушено провадження про банкрутство ТОВ фірми "Консоль ЛТД", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний реєстр).
Витяг з Єдиного реєстру, який знаходиться на а. с. 74 - 77, т. 1, містить відомості, що 19 липня 2012 року порушено справу про банкрутство; підстава - за судовим рішенням про порушення провадження у справі про банкрутство від 16 липня 2012 року № 5002-4/2325-2012.