ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/2598/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
За участю помічника судді - Чепурної О.В. (здійснює повноваження секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді)
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 (головуючий суддя - Терещенко О.І., судді: Сіверін В.І., Слободін М.М.)
за позовом Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція"
до Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради,
про усунення перешкод у користуванні ділянкою, скасування рішення, зобовʼязання вчинити певні дії,
особа, яка зверталася з апеляційною скаргою - Приватне акціонерне товариство "Харківський науково-дослідний та проектний інститут "Енергоатомтехніка",
За участю представників сторін:
від позивача: Миця Ю.В. - адвокат;
від відповідача: не зʼявився;
від особи, яка зверталася з апеляційною скаргою: Тарасенко О.В. - адвокат.
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. У вересні 2018 року Державне підприємство "Харківська лісова науково-дослідна станція" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради, в якому просило суд:
- усунути перешкоди у здійсненні права постійного користування земельною ділянкою лісового фонду, що належить ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція", з боку Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості";
- скасувати повністю рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради Харківської області Жбадинського О.М. про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 42787260 від 31.08.2018;
- зобовʼязати Комунальне підприємство "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради Харківської області в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно Жбадинського О.М. повторно розглянути заяву про реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 28.08.2018 о 15:48:11 за реєстраційним номером 29836829, яку подав гр. Мица Ю.В., що діє на підставі довіреності, виданої 17.08.2018 ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція", с. Черкаська Лозова;
- зобовʼязати Комунальне підприємство "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради Харківської області в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно Жбадинського О.М. здійснити державну реєстрацію припинення права власності на обʼєкт нерухомості з реєстраційним номером 2509367 (Комплекс Дитячий оздоровчий табір "Вогник", що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вулиця Київське шосе, 8, загальною площею 3824,5 кв.м.) внаслідок знищення такого обʼєкта нерухомості.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є користувачем земель лісового фонду, на одній з ділянок якого знаходяться рештки зруйнованих будівель, що перешкоджають нормальному здійсненню лісогосподарської діяльності.
ІІ. Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2018 (суддя Аюпова Р.М.) у позові відмовлено частково.
Вирішено усунути перешкоди у здійсненні права постійного користування земельною ділянкою лісового фонду, що належить Державному підприємству "Харківська лісова науково-дослідна станція" (62340, Харківська обл., Дергачівський район, село Черкаська Лозова; код ЄДРПОУ 00994058), з боку Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради Харківської області (62361, Харківська область, Дергачівський район, село Протопопівка, вулиця Центральна, будинок 47; код ЄДРПОУ 41229585).
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради Харківської області про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень №42787260 від 31 серпня 2018 року.
Зобовʼязано Комунальне підприємство "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради Харківської області (62361, Харківська область, Дергачівський район, село Протопопівка, вулиця Центральна, будинок 47; код ЄДРПОУ 41229585) розглянути заяву про реєстрацію прав та їх обтяжень, від 28 серпня 2018 року за реєстраційним номером 29836829.
Зобовʼязано Комунальне підприємство "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради Харківської області здійснити державну реєстрацію припинення права власності на обʼєкт нерухомості з реєстраційним номером 2509367 (Комплекс Дитячий оздоровчий табір "Вогник", що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вулиця Київське шосе, 8, загальною площею 3824,5 кв.м.) внаслідок знищення такого обʼєкта нерухомості.
4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 вказане вище рішення скасовано, прийнято нове рішення, в позові відмовлено повністю.
ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
5. 10.04.2019 (згідно із реєстраційним номером) Державним підприємством "Харківська лісова науково-дослідна станція" до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 922/2598/18.
6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2019 у справі №922/2598/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
7. 25.04.2019 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 30.05.2019, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 17.05.2019.
8. В судове засідання зʼявився представник позивача, який просив суд задовольнити касаційну скаргу, постанову апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду. Представник відповідача у судове засідання не зʼявився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду касаційної скарги. Представник особи, яка зверталася з апеляційною скаргою заперечував проти задоволення касаційної скарги.
ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
9. У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду.
10. Ці вимоги позивач мотивує тим, що в силу положень статті 64 Лісового кодексу України він є підприємством, на яке покладені функції лісогосподарського характеру. Будучи користувачем земельної ділянки на якій розміщене зруйноване спірне майно, позивач має законний інтерес щодо вилучення залишків зруйнованих будівель задля можливості належного виконання позивачем покладених на нього функцій.
Позивач вважає висновки місцевого суду такими, що зроблені внаслідок ретельної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а висновки апеляційної інстанції вважає протилежними позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №916/4625/15 щодо тлумачення частини 2 статті 349 Цивільного кодексу України, а саме окремої думки семи суддів у цій справі в розрізі того, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання про права та інтереси заявника апеляційної скарги.
Також позивач наголошує, що апеляційним судом було застосовано приписи статті 120 Земельного кодексу України і статті 377 Цивільного кодексу України у редакції, що набула чинності значно пізніше, ніж виникли спірні правовідносини, а в силу положень статті 92 Земельного кодексу України до апелянта не могло перейти право постійного користування земельною ділянкою під знищеними будівлями, ступінь знищення яких апеляційним судом в оскаржуваній постанові оцінюється суперечливо.
11. У відзиві на касаційну скаргу апелянт просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржувану постанову, як законну та таку, що відповідає обставинам справи, залишити без змін, відшкодування судових витрат покласти на скаржника.
V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
12. Державне підприємство "Харківська лісова науково-дослідна станція" є постійним користувачем земель лісового фонду, розташованих на території Дергачівського району Харківської області, що підтверджується Державним актом на право користування землею Б № 047674, виданим Дергачівською районною Радою народних депутатів Харківської області у 1993 році та зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 236.
13. Як випливає з матеріалів Проекту організації та розвитку лісового господарства Південного лісництва Данилівського дослідного держлісгоспу (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків розподілу земель лісогосподарського призначення за категоріями), розробленого ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" Українського державного проектного лісовпорядного виробничого обʼєднання Державного агентства лісових ресурсів України у 2014 році, на одній з ділянок якого знаходяться рештки будівель, які згідно довідки Комунального підприємства технічної інвентаризації "ІНВЕНРОС" від 31.07.2018 за № 718 зруйновані.
14. Зазначені зруйновані будівлі за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначені обліковуються, як обʼєкт нерухомості з реєстраційним номером 2509367 (Комплекс Дитячий оздоровчий табір "Вогник", що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вулиця Київське шосе, 8, загальною площею 3824,5 кв.м.).
15. Позивач 28.08.2018 звернувся до органів державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень із заявою про здійснення державної реєстрації припинення права власності на обʼєкт нерухомості з реєстраційним номером 2509367 (Комплекс Дитячий оздоровчий табір "Вогник", що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вулиця Київське шосе, 8, загальною площею 3824,5 кв.м.) внаслідок знищення такого обʼєкта нерухомості.
16. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради Харківської області Жбадинського Олега Михайловича №42787260 від 31.08.2018 у здійсненні державної реєстрації припинення права власності на обʼєкт нерухомості з реєстраційним номером 2509367 (Комплекс Дитячий оздоровчий табір "Вогник", що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вулиця Київське шосе, 8, загальною площею 3824,5 кв.м.) було відмовлено з посиланням на такі підстави:
- відповідний обʼєкт нерухомості зареєстровано не за заявником;
- заявником подано докази зруйнування, а не знищення обʼєкта нерухомості;
- заявником не подано документ, що посвідчує право власності на обʼєкт нерухомості.
VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій
17. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано державному реєстратору довідку Комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвенрос" від 31.07.2018 за № 718, якою встановлено те, що відповідний обʼєкт нерухомості (будівлі) є зруйнованим, тобто не існує фізично, що за змістом дорівнює знищенню такого обʼєкта.
Враховуючи те, що згідно статті 346 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності припиняється, у тому числі, у разі, знищення майна, а Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та прийнятим на його виконання Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553), не визначено, хто саме має право звертатись до державного реєстратора із заявою про здійснення державної реєстрації припинення права власності на зруйнований обʼєкт, позивач мав право звертатись до органів державної реєстрації прав на нерухоме майно із заявою про скасування державної реєстрації відповідного обʼєкта нерухомості.
18. Скасовуючи рішення першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд в оскаржуваній постанові визнав висновки місцевого суду помилковими, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу №1094 від 29.07.2005, зареєстрованому у Державному реєстрі правочинів за №742670 та витягу "Про реєстрацію права власності на нерухоме майно" КП Технічної інвентаризації "Інвенрос" №7983725 від 05.08.2005 обʼєкт нерухомості, який зареєстрований як Дитячий оздоровчий табір "Вогник" за реєстраційним номером 2509367 та розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с.Черкаська Лозова, вул. Київське шосе, 8 загальною площею 3824,5 кв. м., є власністю апелянта - ПАТ "Харківський науково-дослідний та проектний інститут "Енергоатомтехніка", попереднє найменування якого - ПрАТ "Нафтогазтехніка".
Отже на момент подання позовної заяви та винесення рішення місцевим судом власником вказаного вище нерухомого майна був ПАТ "Харківський науково-дослідний та проектний інститут "Енергоатомтехніка".
Відтак прийняте рішення у даній справі впливає на права ПАТ "Харківський науково-дослідний та проектний інститут "Енергоатомтехніка" як власника майна, а отже місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог, що відповідно до пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є обовʼязковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Разом з цим, частиною 2 статті 349 ЦК України передбачено виключно право власника обʼєкта ініціювати внесення запису про припинення права власності на майно до державного реєстру, оскільки саме заявник апеляційної скарги є власником спірного майна, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а звернення інших осіб до державного реєстратора з заявою щодо припинення права власності на обʼєкт, який не є їх власністю, є порушенням права власника на мирне володіння майном, належні докази остаточного знищення якого у матеріалах справи відсутні.
При цьому апеляційний суд врахував і те, що з моменту приватизації Дитячого оздоровчого табору "Вогник" до апелянта перейшло законне право користування земельною ділянкою, на якій розташований цей обʼєкт.
VІІ. Позиція Верховного Суду
19. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, повʼязані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.
20. Як встановлено апеляційним судом в оскаржуваній постанові, відповідно до договору купівлі-продажу №1094 від 29.07.2005, зареєстрованому у Державному реєстрі правочинів за №742670 та витягу "Про реєстрацію права власності на нерухоме майно" КП Технічної інвентаризації "Інвенрос" №7983725 від 05.08.2005 обʼєкт нерухомості, який зареєстрований як Дитячий оздоровчий табір "Вогник" за реєстраційним номером 2509367 та розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вул. Київське шосе, 8 загальною площею 3824,5 кв. м., є власністю апелянта - ПАТ "Харківський науково-дослідний та проектний інститут "Енергоатомтехніка" попереднє найменування якого - ПрАТ "Нафтогазтехніка".
Отже, як вірно вказує скаржник, в силу ст.58 Конституції України для зʼясування правильного правового регулювання питання переходу прав на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на будівлі та споруди, що знаходяться на такій земельній ділянці, необхідно застосовувати редакцію нормативно-правових актів станом саме на момент вищевказаного купівлі-продажу обʼєкту нерухомості.
21. Приписами ч.ч.1,2 статті 120 Земельного кодексу України у редакції від 14.12.2004, що діяла з 11.01.2005 та була чинною на час приватизації спірного майна 29.07.2005 шляхом купівлі-продажу апелянтом:
"1. При переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
2. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки."
22. В свою чергу частина 2 статті 377 Цивільного кодексу України у редакції від 23.06.2005, котра була чинною на час приватизації апелянтом спірного майна 29.07.2005 і посилання на яку відсутнє в касаційній скарзі, визначала, що:
"Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування."
Враховуючи, що у скаржника спірна земельна ділянка перебувала саме на праві постійного користування, то до спірних відносин має застосуватися дана частина 2 статті 377 ЦК, а не 1, як зазначає скаржник та відповідно до якої у вказаній редакції:
"До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування."
Тобто, наведена редакції частини 1 ст.377 ЦК стосувалася ситуації, коли житловий будинок, будівля або споруда були розміщені на земельній ділянці, наданій саме у власність, а не у користування, що відсутнє у даній ситуації.
23. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 викладено наступний правовий висновок:
"8.2. Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на обʼєкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами ЗК України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.
8.3. Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні обʼєктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні обʼєкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України.
8.4. Стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.