ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019року
м. Київ
Справа № 522/102/13-ц
Провадження № 14-38цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" (далі - ТОВ фірма "Консоль ЛТД"),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ТОВ фірми "Консоль ЛТД"
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 січня 2013 року у складі судді Васильєвої Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 березня 2017 року у складі колегії суддів Дорош А. І., Карпушина Г. Л., Триголова В. М.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ фірми "Консоль ЛТД" про визнання права власності на квартири та
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право власності на квартири № 28 та АДРЕСА_2, загальною площею 77,90 кв. м та 76,70 кв. м відповідно.
Вимоги мотивувала тим, що 09 вересня 2011 року вона уклала із ТОВ фірма "Консоль ЛТД" договори № 0644/369-128 та № 0644/369-129 про пайову участь у фінансуванні будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_2 (І черга) у м. Полтаві, відповідно до умов яких вона зобов`язалася внести грошові кошти - паї у розмірі відповідно 73 277,19 долара США та 72 148,62 долара США, а відповідач зобов`язався після закінчення будівництва об`єкта виділити їй частку в натурі у вигляді трикімнатних квартир № 28 і № 3 у цьому будинку.
Свої зобов`язання за договорами позивачка виконала належним чином.
Однак відповідач не виконав умов договорів, зазначених у пункті 9.11, щодо оформлення документів на квартири відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивачка була змушена самостійно звертатися до Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" (далі - ПП "ПБТІ "Інвентаризатор") для оформлення права власності на квартири. Рішеннями ПП "ПБТІ "Інвентаризатор" від 08 травня 2012 року їй відмовлено у реєстрації права власності на квартири та рекомендовано звернутися до суду для визнання права власності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 січня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартири № 28 та АДРЕСА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовОСОБА_1, суд першої інстанції керувався тим, що позивачка повністю виконала умови договорів про пайову участь у будівництві від 09 вересня 2011 року, проте її право на отримання у власність квартир та державну реєстрацію прав на них порушено.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20 березня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ фірма "Консоль ЛТД" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни відхилено. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 січня 2013 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції по суті вирішеного спору та вважав доводи апеляційної скарги такими, що не впливають на правильність висновків суду.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
У квітні 2017 року ТОВ фірма "Консоль ЛТД" подало до суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовитита закрити провадження у справі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд прийняв від позивачки нові докази, які не подавалися до суду першої інстанції. Про поважність причин неподання таких доказів позивачка суд не повідомляла.
Крім того, суди порушили норми процесуального права щодо визначення питання юрисдикційності цього спору, залишивши поза увагою, що ТОВ фірма "Консоль ЛТД" визнано банкрутом та у звʼязку з чим призначено арбітражного керуючого, а отже, справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Суди неправильно оцінили зміст правовідносин, які склалися між сторонами у справі на підставі укладених договорів. Зокрема, позивачка не набула права власності на спірні квартири, а набула лише право на пайову участь у будівництві житлового будинку, що згідно зі статтями 331, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виключає правові підстави для визнання права власності на спірне нерухоме майно у судовому порядку.
Позиція інших учасників справи
У липні 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, ухвалою від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди встановили, що 09 вересня 2011 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ фірмою "Консоль ЛТД" договори № 0644/369-128 та № 0644/369-129 про пайову участь у фінансуванні будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_2 (І черга) у м. Полтаві.
Згідно з пунктом 3.6.1 вказаних договорів пайовику за закінченням будівництва "об`єкта" із створеної учасниками спільної часткової власності виділяється його частка в натурі, яка називається "часткою пайовика", у вигляді 3-кімнатної квартири АДРЕСА_5 площею 77,90 кв. м та 3-кімнатної квартири № 3 на 2-му поверсі загальною площею 76,70 кв. м. Факт розподілу учасниками спільної часткової власності та передачі пайовику виділеної в натурі "частки пайовика" оформлюється підписаним сторонами "актом про виконання договору", який є невід`ємним додатком до цих договорів і відповідно до статті 654 ЦК України не потребує нотаріального посвідчення.
За змістом пунктів 3.7 договорів після виділення пайовику "частки пайовика" в натурі за "актом про виконання договору" відповідно до пункту 3.6 цих договорів право спільної часткової власності припиняється і учасники володіють, користуються і розпоряджаються отриманим майном на праві приватної власності.
Пунктами 9.10 зазначених договорів установлено, що документи для оформлення права власності пайовика на "частку пайовика" направляються в реєстраційний орган фірмою, а витрати, пов`язані з отриманням свідоцтва про право власності на "частку пайовика", несе пайовик. Пайовик зобов`язаний підписати та передати фірмі всі необхідні для реєстрації права власності документи (в тому числі: заяву пайовика про реєстрацію права власності на відповідну організацію, яка здійснює реєстрацію права власності, копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довіреність (якщо вона потрібна)).
У пунктах 9.11 договорів передбачено, що оформлення документів про право власності на "частку пайовика" здійснюється після повного внесення паю в найбільш прийнятному для учасників та передбаченому чинним законодавством України порядку зі сплатою пайовиком вартості правової реєстрації. Строки оформлення документів відповідають особливостям чинного законодавства.
Довідкою ТОВ фірми "Консоль ЛТД" від 06 березня 2012 року № 10/1 підтверджується, що ОСОБА_1 сплатила всю вартість паю у вигляді 3-кімнатних квартир № 28 загальною площею 77,90 кв. м у розмірі 369 043,73 грн, що еквівалентно 73 277,19 долара США на момент зарахуваннята № 3 загальною площею 76,70 кв. м у розмірі 362 262,69 грн, що еквівалентно 72 148,62 долара США на момент зарахування,на 2-му поверсі за адресою: АДРЕСА_2 (І черга), м . Полтава .
14 квітня 2012 року ОСОБА_1 і ТОВ фірма "Консоль ЛТД" підписали акти приймання-передачі, відповідно до яких фірма надала позивачці 3-кімнатні квартири № 28 та АДРЕСА_2 загальною площею 77,90 кв. м та 76,70 кв. м відповідно.
Рішеннями ПП "ПБТІ "Інвентаризатор" від 08 травня 2012 року № 5127, 5128 відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації права власності на спірні квартири.
Установлено, що позивачка повністю сплатила передбачені договорами кошти у розмірі 73 277,19 долара США та 72 148,62 долара США, однак відповідач не виконав своїх зобов`язань, передбачених пунктами 9.10 договорів.
Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в судах) передбачалося, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Стосовно посилання у касаційній скарзі на те, що ця справа повинна розглядатися Господарським судом Київської області, який порушив провадження про банкрутство стосовно ТОВ Фірма "Консоль ЛТД", необхідно зазначити таке.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статей 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) господарським судам підвідомчі справи про банкрутство, розгляд яких здійснюється у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Господарським судам також підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
На час розгляду справи визначення юрисдикції справи щодо юридичної особи, стосовно якої порушено провадження про банкрутство, було урегульовано у статті 10 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-XII) та пункті 7 статті 12 ГПК України.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів передбачені Законом № 2343-XII.
У зв`язку з набранням чинності 19 січня 2013 року (за винятком окремих положень) Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 4212-VI) Закон № 2343-XII викладено в новій редакції.
Згідно з пунктом 7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII статтю 12 ГПК України доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.
Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 року № 5405-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань" розділ Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, суди повинні враховувати положення пункту 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII, вимоги статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.
Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції спорів фізичної особи з майновими вимогами до боржника, і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.