ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2019року
м. Київ
Справа № 1609/10810/12
Провадження № 14-15цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В . Ю., Яновської О . Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_9,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" (далі - ТОВ фірма "Консоль ЛТД"),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ТОВ фірми "Консоль ЛТД"
на рішення Київського районного суду міста Полтави від 23 січня 2013 року у складі судді Кузіної Є. В. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 березня 2017 року у складі колегії суддів Гальонкіна С. А., Абрамова П. С., Лобова О. А.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_9 до ТОВ фірми "Консоль ЛТД" про визнання права власності на квартиру, та
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2012 року ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 81,70 кв. м.
На обґрунтування вказаних позовних вимог ОСОБА_9 зазначила, що 06 липня 2009 року вона та ТОВ фірма "Консоль ЛТД" уклали договір пайової участі у фінансуванні будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1, відповідно до умов якого вона зобов`язалася внести грошові кошти, тобто пай у розмірі 85 034,17 доларів США, а відповідач зобов`язався після закінчення будівництва об`єкта виділити їй частку в натурі у вигляді трикімнатної квартири АДРЕСА_1 у цьому будинку , загальною площею 81,70 кв. м.
Свої зобов`язання за договором позивачка виконала належним чином.
Однак відповідач не виконав умов договору щодо оформлення документів на квартиру відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивачка була змушена самостійно звертатися до Приватного підприємства Полтавського бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" (далі - ПП ПБТІ "Інвентаризатор") для оформлення права власності на квартиру. Рішенням ПП ПБТІ "Інвентаризатор" від 06 грудня 2012 року їй відмовлено у реєстрації права власності на квартиру та рекомендовано звертатися до суду для визнання права власності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 23 січня 2013 року позов ОСОБА_9 задоволено. Визнано за ОСОБА_9 право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 81,70 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов ОСОБА_9 , суд першої інстанції керувався тим, що оскільки позивачка виконала умови договору повністю, її право на отримання спірної квартири у власність та реєстрацію права власності є порушеним та підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на спірне нерухоме майно.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 21 березня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ фірми "Консоль ЛТД" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни відхилено. Рішення Київського районного суду міста Полтави від 23 січня 2013 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції по суті вирішеного спору та вважав доводи апеляційної скарги такими, що не впливають на правильність висновків суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2017 року ТОВ фірма "Консоль ЛТД" звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та постановити нову ухвалу про закриття провадження у справі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд прийняв від позивача нові докази, які не подавалися до суду першої інстанції. Про поважність причин неподання таких доказів позивачка не повідомляла суд.
Крім того, суди порушили норми процесуального права щодо визначення питання юрисдикційності цього спору, залишивши поза увагою, що ТОВ фірма "Консоль ЛТД" визнано банкрутом та призначено арбітражного керуючого, у зв`язку з чим справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Суди неправильно оцінили зміст правовідносин, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного договору. Зокрема, позивачка не набула права власності на спірну квартиру, а набула лише право на пайову участь у будівництві житлового будинку, що згідно зі статтями 331, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виключає правові підстави для визнання права власності на спірне нерухоме майно у судовому порядку.
Позиція інших учасників справи
У відзиві (запереченнях) на касаційну скаргу ОСОБА_10, яка діє в інтересах ОСОБА_9, зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними й обґрунтованими, всі висновки судів відповідають установленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні. Зокрема, вказала, що справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції справ і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 05 грудня 2018 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди установили, що 06 липня 2009 року ОСОБА_9 уклала з ТОВ фірмою "Консоль ЛТД" договір № 1715/369-119(р) про пайову участь у будівництві квартир у будинку АДРЕСА_1.
Згідно з пунктом 3.6.1 вказаного договору пайовику за закінченням будівництва "об`єкта" із створеної учасниками спільної часткової власності виділяється його частка в натурі, яка називається "часткою пайовика", у вигляді 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 на 5-му поверсі , загальною площею 81,70 кв. м. Факт розподілу учасниками спільної часткової власності та передачі пайовику виділеної в натурі "частки пайовика" оформлюється підписаним сторонами "актом про виконання договору", який є невід`ємним додатком до цього договору і відповідно до статті 654 ЦК України не потребує нотаріального посвідчення.
За змістом пункту 3.7 договору після виділення пайовику "частки пайовика" в натурі за "актом про виконання договору" відповідно до пункту 3.6 цього договору, право спільної часткової власності припиняється і учасники володіють, користуються і розпоряджаються отриманим майном на праві приватної власності.
Пунктом 9.10 зазначеного договору установлено, що документи для оформлення права власності пайовика на "частку пайовика" направляються в реєстраційний орган фірмою, а витрати, пов`язані з отриманням свідоцтва про право власності на "частку пайовика", несе пайовик. Пайовик зобов`язаний підписати та передати фірмі всі необхідні для реєстрації права власності документи (в тому числі: заява пайовика про реєстрацію права власності на відповідну організацію, яка здійснює реєстрацію права власності, копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довіреність (якщо вона потрібна).
У пункті 9.11 договору передбачено, що оформлення документів про право власності на "частку пайовика" здійснюється після повного внесення паю в найбільш прийнятному для учасників та передбаченому чинним законодавством України порядку зі сплатою пайовиком вартості державної реєстрації. Строки оформлення документів відповідають особливостям чинного законодавства.
Додатковоюугодою від 23 квітня 2012 року № 1 сторони внесли зміни до умов цього договору.
Пунктом 3.1 додаткової угоди передбачено, що внесена сума паю в розмірі 85 034,17 доларів США зараховується як пайовий внесок за договором від 23 квітня 2012 року № 0214/369-131.
25 вересня 2012 року ОСОБА_9 та ТОВ фірма "Консоль ЛТД" підписали акт приймання-передачі, відповідно до якого фірма надала позивачці 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 на 5-му поверсі на АДРЕСА_1, загальною площею 81,70 кв.м.
Довідкою ТОВ фірми "Консоль ЛТД" від 02 жовтня 2012 року № 112 підтверджується, що ОСОБА_9 сплатила всю вартість паю у вигляді 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 на 5-му поверсі за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 81,70 кв. м, у розмірі 458 648,80 грн, що складає еквівалент 85 034,14 доларів США на момент зарахування.
Рішенням ПП ПБТІ "Інвентаризатор" від 06 грудня 2012 року № 14858 відмовлено ОСОБА_9 у реєстрації права власності на спірну квартиру.
Установлено, що позивачка повністю сплатила передбачені договором кошти у розмірі 85 034,14 доларів США, однак відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо оформлення документів на квартиру.
Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Стосовно посилання у касаційній скарзі на те, що ця справа повинна розглядатися Господарським судом Київської області, який порушив провадження про банкрутство стосовно ТОВ фірми "Консоль ЛТД", необхідно зазначити таке.
У частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі, та у частині третій статті 3 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Юрисдикційність справи визначається при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Не змінилися такі вимоги і в ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до статей 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) господарським судам підвідомчі справи про банкрутство, розгляд яких здійснюється у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Господарським судам також підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
На час розгляду справи визначення юрисдикції справи щодо юридичної особи, стосовно якої порушено провадження про банкрутство, було урегульовано у статті 10 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-XII) та пункті 7 статті 12 ГПК України.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів передбачені Законом № 2343-XII.
У зв`язку з набранням чинності 19 січня 2013 року (за винятком окремих положень) Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 4212-VI), Закон № 2343-XII викладено в новій редакції.
Згідно з пунктом 7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII статтю 12 ГПК України доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.
Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 року № 5405-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань" розділ Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.