ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 915/590/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Краснова Є. В., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Овчарик В. М.,
за участю представників:
прокурора - Коркішка В. М. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України),
позивача - Бульдяка М. Р. (дов. від 20.12.2018),
відповідача-1 - Яценка Й. В. (дов. від 02.01.2019),
відповідача-2 - не зʼявився,
розглянув касаційну скаргу Установи "28 Управління начальника робіт"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2019 (судді: Бєляновський В. В. (головуючий), Поліщук Л. В., Таран С. В.) у справі
за позовом заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до 1) Установи "28 Управління начальника робіт",
2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_8,
про визнання договору недійсним і повернення нерухомого майна.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У червні 2018 року заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до Установи "28 Управління начальника робіт" (далі - Установа) та фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_8, в якому просив визнати недійсним договір зберігання від 02.01.2018, укладений між відповідачами з підстав, передбачених частинами 1, 3, 5 статті 203, частинами 1, 3 статті 215, статтею 235 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та зобовʼязати ФОП ОСОБА_8 повернути за актом прийому-передачі державі - Міністерству оборони України нежитлове приміщення загальною площею 170 м2 і відкритий майданчик загальною площею 116 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
2. В обґрунтування заявлених вимог прокурор наголосив, що як установлено за результатами прокурорської перевірки, діяльності із надання послуг зберігання за оспорюваним договором Установа не здійснювала, натомість ФОП ОСОБА_8 фактично користується приміщенням, в якому він здійснює господарську діяльність. Отже, прокурор зазначив, що спірний договір є удаваним правочином, укладеним для приховання іншого правочину, вчиненого між сторонами, а саме договору оренди нерухомого державного майна, без дотримання визначених законодавством необхідних умов.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2018 (суддя Смородінова О. Г.) у позові відмовлено у повному обсязі.
4. Рішення суду із посиланням на положення статей 235, 936 ЦК України аргументовано тим, що доказів, наданих прокуратурою, явно недостатньо для кваліфікації оспорюваного договору про зберігання як удаваного правочину та застосування до відносин сторін правових норм про оренду і визнання укладеного договору недійсним як такого, що суперечить Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Порівняльний же аналіз положень оспорюваного договору та положень як § 1 глави 66 ЦК України, так і статей 3, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у частині визначення умов цього договору жодним чином не дає підстав стверджувати, що між відповідачами у цій справі фактично укладено договір оренди нерухомого державного майна, оскільки, крім іншого, в оспорюваному договорі не визначено обʼєкт, фіксація якого, безумовно, є обовʼязковою у відносинах оренди.
5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2018 скасовано; позов задоволено повністю: визнано недійсним договір зберігання від 02.01.2018, укладений між Установою та ФОП ОСОБА_8; зобовʼязано ФОП ОСОБА_8 повернути за актом приймання-передачі державі - Міністерству оборони України нерухоме державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 170 м2 і відкритий майданчик загальною площею 116 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
6. Постанову аргументовано тим, що у матеріалах справи немає належних доказів на підтвердження вчинення відповідачами дій, спрямованих на виконання умов саме договору зберігання (наприклад, акти приймання-передачі майна на підтвердження приймання зберігачем майна на зберігання із зазначенням у них найменування, характеристик чи особливих ознак майна та його вартості або ж видаткових накладних із зазначенням у них одиниць вимірювання, вартості майна, переданого поклажодавцем на зберігання, актів приймання-передачі наданих послуг, підписаних сторонами, на підтвердження надання послуг зі зберігання, рахунків з оплати послуг, що надаються зберігачем, тощо), отже у сторін під час укладення спірного договору не було намірів на встановлення правовідносин зі зберігання. Оскільки волевиявлення Установи у наведеному випадку було спрямовано на виникнення у ФОП ОСОБА_8 строкового оплатного права володіння і користування нежитловим приміщенням площею 170 м2 і відкритим майданчиком площею 116 м2, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, то встановлені апеляційним судом у цій справі обставини дають підстави для висновку, що спірний договір є удаваним правочином, тобто за своєю правовою природою спірний договір є договором оренди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі Установа просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, Установа посилається на неправильне застосування і порушення судом апеляційної інстанції, зокрема, положень статті 136 Господарського кодексу України, Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", наголошує, що:
1) майно Установи є державною власністю і закріплено за нею на праві повного господарського відання. Установа володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Положенню про Установу, однак суд апеляційної інстанції надумано обґрунтував своє рішення відсутністю належних доказів на підтвердження вчинення відповідачами дій, спрямованих на виконання умов договору зберігання;
2) суд апеляційної інстанції не надав оцінки безпідставним доводам прокурора, що суд першої інстанції залишив поза увагою факт, що зберігання транспортних засобів має здійснюватися за наявності відповідної ліцензії, при цьому для такого виду господарської діяльності як "зберігання (стоянка) транспортних засобів" Законом України від 02.03.2015 № 222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензування не передбачено;
3) долучені прокурором до матеріалів справи покази свідків щодо перебування ФОП ОСОБА_8 на території виробничої бази та його транспортних засобів на технічному майданчику жодним чином не спростовують висновку суду першої інстанції у справі, оскільки положення ні оспорюваного договору, ні законодавства України не містять обмежень щодо перевірки якості, користування, володіння (у тому числі проведення ремонтних робіт) майна, переданого на зберігання;
4) за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним;
5) ФОП ОСОБА_8 ніколи не приймав нерухоме майно та земельну ділянку у користування, ні за актом приймання-передачі, ні з оформленням інших документів, які б встановлювали факт приймання цього майна за кількістю, технічним станом, іншими індивідуальними ознаками майна тощо.
Узагальнені доводи інших учасників справи
9. Заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10. Рішенням Миколаївської міської ради народних депутатів від 20.10.1993 № 18/14 затверджено матеріали інвентаризації земель, наданих у користування підприємствам, установам та організаціям і, зокрема, Міністерству оборони України надано у постійне користування земельну ділянку площею 30 300 м2, військове містечко № 96, база УНР, по вул. Очаківській у м. Миколаєві.
11. За змістом листа Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва від 26.02.2018 № 615 на картковому обліку (ф-405) цього відділу перебуває земельна ділянка військового містечка № 96, виділена відповідно до рішення Миколаївської міської ради народних депутатів від 20.10.1993 № 18/14, яка використовується Установою.
12. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2009 у справі № 5/214/08 заяву позивача (Установи) про виправлення описки у рішенні суду від 21.05.2008 задоволено, не змінюючи суті рішення суду від 21.05.2008 абзац 2 резолютивної частини цього рішення викладено у такій редакції: "Визнати за державою в особі Міністерства оборони України в повному господарському віданні Установи "28 Управління начальника робіт" (97404, м. Євпаторія, вул. Казаса, 15, ідентифікаційний код 24967480) право власності унаслідок правонаступництва на нерухомі обʼєкти виробничої бази 96 військового містечка, а саме: основні будівлі: адміністративна будівля Літ. А-2 заг. пл. 322,0 м2, бокси Літ. Б заг. пл. 635,1 м2, бокси Літ. И заг. пл. 529,9 м2, акумуляторна Літ. М заг. пл. 53,5 м2, склад Літ. О заг. пл. 53,5 м2, склад Літ. П пд, П заг. пл. 689,7 м2, АЗС Літ. С заг. пл. 40,6 м2, столярна майстерня Літ. У-2 заг. пл. 1112,0 м2, котельня Літ. Ф заг. пл. 213,5 м2, склад Літ. Х заг. пл. 71,3 м2, виробнича будівля Літ. Ц-2 заг. пл. 261,6 м2, автомайстерня Літ. Щ заг. пл. 124,6 м2, службові будівлі: навіс Літ. Е пл. забудови 116,3 м2, вбиральня Літ. Ж пл. забудови 8,6 м2, комора Літ. З пл. забудови 15,8 м2, навіс Літ. Н пл. забудови 190,0 м2, навіс Літ. Т пл. забудови 64,7 м2, трансформаторна підстанція Літ. Ш пл. забудови 43,2 м2, та споруди: 1 Замощення, № 3 свердловина, № 4 басейн, № 2 огорожа, № 1 ворота, № 5 ворота, оглядова яма, мачта-прожектор, кабельна лінія, водогінні мережі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1".
13. На підставі зазначених рішення та ухвали Господарського суду Миколаївської області 20.02.2009 право власності на нежитловий обʼєкт (виробнича база) за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за державою в особі Міністерства оборони України ву повному господарському віданні Установи, що підтверджується інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна щодо обʼєкта нерухомого майна від 28.02.2018 № 115677836.
14. 02.01.2018 між Установою (зберігач) і ФОП ОСОБА_8 (поклажодавець) укладено договір зберігання № 3/м, за умовами якого:
- зберігач зобовʼязується зберігати та повернути майно поклажодавця; в порядку та на умовах, визначених цим договором, для зберігання майна поклажодавця зберігач забезпечує придатним для зазначених цілей приміщенням. Подальше переміщення майна здійснюється за узгодженням сторін; за умовами договору зберігач зберігає майно у будівлі, сховищі, відкритому майданчику (далі - будівлі), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 170 м2, майданчик 116 м2 загальною площею 286 м2 (розділ 1);
- плата за зберігання майна за домовленістю сторін у місяць становить 5 140 грн разом із ПДВ; за зберігання майна поклажодавець здійснює плату за кожен місяць; оплата послуг зі зберігання майна здійснюється поклажодавцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок зберігача до 5 числа місяця, за який здійснюється оплата, на підставі наданого зберігачем рахунка шляхом направлення електронною поштою, факсом або під розписку; акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний сторонами, є підтвердженням надання послуг зі зберігання. Поклажодавць підписує акт прийому-передачі наданих послуг протягом 5-ти календарних днів з дати отримання, або повертає разом з обґрунтованим поясненням причин відмови від підписання у цей же термін. Неповернутий вчасно акт прийому-передачі наданих послуг або ненадходження обґрунтованої відмови від підписання є підтвердженням надання послуг зі зберігання; для отримання акта прийому-передачі наданих послуг поклажодавець повинен зʼявитися до зберігача або уповноваженої ним особи. Неотримання акта прийому-передачі не є підставою для неперерахування коштів. У випадку неотримання акта прийому-передачі, акт направляється поклажодавцю поштою і вважається узгодженим (розділ 2);
- приймання і видача майна, що зберігається, здійснюється комірниками (м. Одеса, м. Миколаїв), контроль за виконанням умов договору зберігання здійснює начальник бази виробничого обслуговування (пункт 3.7);
- у розділі 4 договору визначено права та обовʼязки поклажодавця, в якому, зокрема, йдеться про роботи щодо навантаження/розвантаження майна за попереднім погодженням між зберігачем і поклажодавцем;
- за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 цього договору поклажодавець зобовʼязаний сплатити зберігачеві штраф у розмірі 30 відсотків вартості від суми боргу за кожен факт порушення умов договору; у випадку затримання проведення грошових розрахунків зі зберігачем більше, ніж на два місяці, останній має право притримати відвантаження майна поклажодавця до повного погашення такої заборгованості та предʼявити претензію (пункти 5.6, 5.7).
- договір вважається укладеним, набирає чинності з 01.01.2018 і діє до 31.12.2018. Якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення його дії не заявила про відсутність наміру продовжувати договір, він вважається пролонгованим на той самий строк, на який був укладений цей договір (пункт 6.1).
15. 22.02.2018 прокурор військової прокуратури Миколаївського гарнізону провів огляд земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, про що складено відповідний протокол.