ПОСТАНОВА
Іменем України
25 квітня 2019 року
Київ
справа №2140/1578/18
адміністративне провадження №К/9901/67875/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №2140/1578/18
за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності протиправною та зобовʼязання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Морська Г.М.) та постанову Пʼятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Семенюка Г.В., суддів: Потапчук В.О., Шляхтицького О.І.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині порушення статті 40 Конституції України, ст.7 ч.4 Закону України "Про звернення громадян", п.20 розділу ІІІ Інструкції "Про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України";
1.2. зобовʼязати Генеральну прокуратуру України розглянути подане ОСОБА_2 звернення від 10.07.2018р.
2. Позовна заява мотивована тим, що позивачем було надіслано на адресу Генеральної прокуратури України звернення щодо протизаконних дій службових осіб прокуратури Херсонської області, неупередженість та затягування кримінального провадження №42015230000000024.
Проте, відповіді на своє звернення він не отримав, оскільки відповідач протиправно надіслав його до органу, на який скаржився заявник.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Пʼятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року, закрито провадження по справі.
4. Рішення судів мотивовані тим, що вимоги ОСОБА_2 повʼязані з оскарженням діяльності органів досудового слідства та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
6. Касаційна скарга аргументована тим, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою ту обставину, що позивач звертався до Генеральної прокуратури України у порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", а тому його звернення підлягало розгляду за правилами, визначеними даним Законом, а не в порядку Кримінального процесуального кодексу України.
7. Верховний Суд ухвалою від 18 грудня 2018 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року та постанову Пʼятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року.
8. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
10. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 10.07.2018 р. звернувся до Генеральної прокуратури України із зверненням на підставі Закону України "Про звернення громадян". Відповідно до змісту звернення, позивач повідомив Генеральну прокуратуру України про виявлені ним порушення чинного законодавства та недоліки в діяльності службових осіб прокуратури Херсонської області під час проведення досудового слідства в кримінальному провадженні № 42015230000000024 від 06.02.2015 року.
12. Листом від 19.07.2018 р. № 15/3-р, за підписом начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональних прокуратур І. Боршуляка, звернення позивача направлене до прокуратури Херсонської області. Позивач стверджує, що не отримав відповіді на своє звернення, яке відповідачем протиправно надіслане до органу, на який скаржився заявник, у чому вбачає порушення своїх прав.
13. Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субʼєктів владних повноважень.
14. Згідно з частиною 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. При цьому, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у звʼязку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобовʼязує надавати такі послуги виключно субʼєкта владних повноважень, і спір виник у звʼязку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є субʼєктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у звʼязку із порушенням її прав у такому процесі з боку субʼєкта владних повноважень або іншої особи.
Таким чином, однією із визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції є те, що вона стосується правовідносин, у яких хоча б одна зі сторін являється субʼєктом владних повноважень та виконує по відношенню до іншої сторони владно-управлінські функції, тобто, законодавчо наділена можливістю здійснювати владний вплив на права та обовʼязки цієї особи.
У випадку, якщо субʼєкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого субʼєкта, що є стороною даних правовідносин, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак публічно-правового, та, відповідно, не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
15. Крім того, Суд звертає увагу, що стаття 5 КАС України передбачає право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субʼєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій субʼєкта владних повноважень протиправними та зобовʼязання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності субʼєкта владних повноважень протиправною та зобовʼязання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субʼєкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - субʼєкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
16. За приписами частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між субʼєктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням субʼєкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому субʼєкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, повʼязаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обовʼязковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, повʼязаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років".