ПОСТАНОВА
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа №370/2932/16-а
провадження №К/9901/42822/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Оксененка О.М., суддів Губської Л.В., Федотова І.В.)
у справі №370/2932/16
за позовом ОСОБА_2
до Києво-Святошинського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області
про визнання протиправними дій та зобовʼязання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_2 звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовом до Києво-Святошинського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки прокуратури Київської області від 05.09.2016 №18ф-362 про заробітну плату з розрахунку 83% із середнього заробітку; зобовʼязання провести перерахунок пенсії за вислугу років з розрахунку 83% із середнього заробітку - 8618,58 гривень з 01.12.2015 без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час (12 місяців) з 01.01.2016.
2. Постановою Макарівського районного суду Київської області від 27.04.2017 позов задоволено.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1, виданого Пенсійним фондом України отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
6. В листопаді 2016 року позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії у звʼязку з підвищенням заробітку працюючих прокурорів.
7. Листом від 23.11.2016 №61/Л-06 відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії з мотивів відсутності законодавчо визначених підстав для такого перерахунку.
8. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.
10. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії ч. 13 та 18 ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ втратили чинність, у звʼязку з чим відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Позивач у касаційній скарзі наголошує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У даному випадку, на думку позивача, Пенсійний фонд незаконно обмежує його право на перерахунок пенсії, набуте в момент призначення пенсії. На думку позивача, рішення суду апеляційної інстанції суперечить практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.
12. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
14. Відповідно до ч. 18 ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувались у звʼязку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
15. Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII внесені зміни до ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, зокрема ч. 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
16. 15.07.2015 набув чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII.
17. Відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII положення Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (крім окремих статей) визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII.
18. Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (листопад 2016 року) ч. 13 та ч. 18 ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
19. Згідно з ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
20. Відповідно до п. 13 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII на Кабінет Міністрів України покладено обовʼязок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
21. На час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, яким визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, прийнято не було, що в кінцевому випадку призвело до виникнення даного спору.
22. Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд звертає увагу, що для вирішення спору необхідно зʼясувати: а) чи має позивач право на перерахунок раніше призначеної пенсії; б) чи відбулось звуження обсягу існуючих прав позивача внаслідок зміни законодавства, що регулює порядок перерахунку раніше призначених пенсій; в) чи є бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації права громадян на перерахунок пенсії, втручанням у права людини, передбачені ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
23. Верховний Суд вважає, що наведені зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ при призначені пенсії, а лише покладають визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України.
24. Тобто, особи, яким пенсія призначена відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, з набранням чинності Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII не втратили право на перерахунок раніше призначених пенсій.
25. Відповідно до ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
26. У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначено, що згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.