ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 903/847/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Юрась"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 (головуючий суддя - Філіпова Т.Л., судді: Мельник О.В., Грязнов В.В.) та на рішення Господарського суду Волинської області від 28.02.2018 (суддя Якушева І.О.)
за позовом Фермерського господарства "Юрась"
до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області
про визнання поновленим договору оренди землі
за участю:
від відповідача: Місько Т.В. (довіреність від 08.01.2019),
ВСТАНОВИВ:
Фермерське господарство "Юрась" звернувшись у суд з позовом, просило визнати договір оренди землі № 87 від 30.05.2012 поновленим на тих самих умовах на строк 7 років, а саме до 30.05.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", та зауважував, що після закінчення дії договору продовжив користуватись земельною ділянкою, належним чином виконував умови договору і упродовж місяця після закінчення терміну дії вказаної угоди заперечення орендодавця на пролонгацію договірних відносин не надходило.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.02.2018, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2019, в позові відмовлено.
Такі висновки судів мотивовано тим, що поновлення строку дії договору оренди землі на більший, ніж передбачено його умовами строк, не було погоджено відповідачем, а поновлення спірного договору оренди землі на запропонованих позивачем умовах суперечить положенням статті 33 Закону України "Про оренду землі" оскільки вимога позивача про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити захист права без оформлення додаткової угоди про це.
У касаційній скарзі позивач просить вище вказані судові рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Ці вимоги мотивовано тим, що заперечень у встановлений частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" строк від орендодавця не надходило, а зазначення в проекті додаткової угоди строку дії договору в 7 років є лише приведенням умов договору у відповідність чинному законодавству.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржувані судові рішення, як законні та такі, що відповідають обставинам справи, залишити без змін.
Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.05.2012 між Горохівською райдержадміністрацією як орендодавцем і ОСОБА_5 як орендарем було укладено договір оренди землі №87 від 30.05.2012 на виконання умов пункту 1, 2 якого за актом прийому-передачі від 30.05.2012 орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 67 6649 га, у тому числі 67 6649 га ріллі, як землі сільськогосподарського призначення яка знаходиться на території Рачинської сільської ради.
Сторони погодили, що договір укладено на 5 років, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).
Згідно з пунктом 15 договору земельна ділянка передається в оренду для створення та ведення фермерського господарства.
За умовами пункту 43 Договору, цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, тобто 30.05.2012.
За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обовʼязки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц.
Оскільки державну реєстрацію юридичної особи Фермерського господарства "Юрась" проведено 02.08.2012, номер запису 11811020000000799, суди вірно визначились, що даний позов про поновлення договору правомірно заявлений Фермерським господарством "Юрась" та підвідомчий господарським судам.
Розглянувши даний спір суди встановили, що оскільки термін дії договору оренди землі закінчувався в травні 2017 року, Фермерське господарство "Юрась", маючи намір продовжити строк дії договору, звернулося 07.04.2017 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з клопотанням за вих. № 2, про продовження строку договору оренди на строк 20 років, тобто запропонувало змінити строк оренди.
Листом від 24.04.2017 №27-3-0.3-3934/2-17 відповідач повідомив, що для продовження договору оренди землі орендарю необхідно надати витяг з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку, загальною площею 67,6649 га, довідку про відсутність заборгованості по сплаті орендної плати та витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку.
Листом №3 від 21.06.2017 позивач надав необхідні документи, зазначивши, що додає також проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
Однак листом №27-3-0.3-6040/2-17 від 12.07.2017 відповідач повідомив про те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області розглянута заява позивача про продовження договору оренди землі площею 67,6649 га для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Рачинської сільської ради Горохівського району та повідомлено що під час перевірки поданих до заяви матеріалів встановлено відсутність повного пакету документів, зокрема належним чином завірені копії: договору оренди земельної ділянки площею 67,6649 га, статуту ФГ "Юрась", відомості з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ); виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців для ведення фермерського господарства. Враховуючи вищенаведене, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області дівйшло висновку, що у нього відсутні підстави для прийняття рішення стосовно продовження договору оренди земельної ділянки площею 67,6649 га, розташованої за межами населених пунктів Рачинської сільської ради Горохівського району.
Посилаючись на те, що після закінчення строку оренди позивач продовжував користуватися земельною ділянкою і сплачував орендну плату, та на відсутність протягом одного місяця після закінчення цього строку заперечення орендодавця проти такого користування, позивач звернувся у суд із даним позовом.
Приймаючи оскаржувані судові рішення суди свої висновки мотивували тим, що позивачем не дотримано положень частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо надання проекту додаткової угоди орендодавцю, вимога позивача про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити захист права без оформлення додаткової угоди про це, а заявляючи даний позов про продовження дії договору на тих саме умовах та одночасно намагаючись збільшити строк дії цього договору, позивач тим самим не дотримався положень частини 6 вказаної статті, а тому такий позов задоволенню не підлягає.
Підстави для скасування рішення та постанови відсутні з огляду на таке.
Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї статті), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї статті).
Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10.09.2018 у справі №920/739/17.
Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", на підставі якої заявлено даний позов, врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).
Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у звʼязку з належним виконанням договору оренди землі.
Повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" не вимагається. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".
З підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.
Однак суди встановили, що звернувшись до відповідача з листом від 21.06.2017 та проектом додаткової угоди, позивач пропонував відповідачу уклади договір на строк 7, а не 5 років, як це передбачено умовами договору оренди.
Законом України від 12.02.2015 N 191-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) частина третя статті 19 викладено у новій редакції, передбачено, що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.