ПОСТАНОВА
Іменем України
28 березня 2019 року
Київ
справа №2а-3410/12/1370
адміністративне провадження №К/9901/28737/18
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Галіція" звернулося до адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000011600/0 від 01.02.2011.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки про завищення позивачем залишку відʼємного значення з податку на додану вартість повністю ґрунтуються на акті попередньої перевірки, що є недопустимим та суперечить приписам податкового законодавства. При цьому, на момент винесення податковим органом спірного рішення, позивачем в судовому порядку оскаржувались висновки попередньої документальної перевірки, відповідно у позивача відсутній обовʼязок враховувати результати попередньої перевірки, оскільки сума визначена на підставі цього акта не була узгодженою.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017, позов задоволено.
Названі судові рішення мотивовані тим, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення факт неправомірності формування позивачем відʼємного значення з податку на додану вартість за результатами попередньої перевірки не доведений, тому під час формування податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2010 року у позивача не виникло обовʼязку враховувати результати неузгодженої попередньої перевірки.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19.01.2011 ДПІ у Яворівському районі проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, за наслідками якої складено акт №11/16-0/22399712 від 19.01.2011), згідно висновків якого встановлено, що платником не проведено зменшення залишку відʼємного значення, як це вимагає абз. 3 п. 5.12.5 Наказу ДПА України №166 від 30.05.1997 "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення та подання" в сумі 338365,00 грн., оскільки за результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності формування відʼємного значення з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за липень 2010 року (акт перевірки №1847/23-2/22399712 від 01.11.2010) встановлено порушення пп.7.2.3 п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податок на додану вартість у липні 2010 року на загальну суму 3378715,00 грн.
Вказане порушення призвело до заниження ТОВ "Галіція" по декларації з ПДВ за листопад 2010 року суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відʼємного значення попереднього звітного періоду на 338365,00 грн.
На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011600/0 від 01.02.2011.
Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем спірного рішення в адміністративному порядку, його залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що позивач оскаржував податкове повідомлення-рішення №0001922320/0 від 17.11.2010 про збільшення податкового зобовʼязання з податку на додану вартість в сумі 4555509 грн., винесене за результатами попередньої перевірки (акт перевірки №1847/23-2/22399712 від 01.11.2010), як в адміністративному, так і в судовому порядку, що підтверджується постановою від 07 лютого 2012 року Львівського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №2а-6932/11/1370.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування визначається як сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звʼязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовʼязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Відповідно до абз. 3 пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при відʼємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовʼязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.