ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 912/391/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області
(суддя - Кабакова В.Г.)
від 27.06.2024
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Чус О.В., судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.)
від 11.11.2024
у справі № 912/391/24
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський річковий термінал"
про стягнення 4 991 972, 33 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Гросман О.М.,
відповідача - Пилипенко Ю.А.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський річковий термінал" (далі - ТОВ "Світловодський річковий термінал", відповідач) з вимогами про стягнення 3 926 049,92 грн основного боргу, 952 601,05 грн пені, 30 712,97 грн інфляційних втрат та 82 608,39 грн 3% річних.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору про надання станцією Одеса-Ліски послуг, пов`язаних з прийомом, відправленням, переадресуванням та переробкою вантажів, за період з липня 2022 року по вересень 2022 року позивачем для відповідача надавались послуги щодо приймання/відправлення поїздів, подавання/прибирання вагонів, які прибули на станцію Одеса-Ліски з вантажем пшениця для вивантаження. Водночас відповідач зазначені послуги не оплатив у повному розмірі, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
2. Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору
2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 у справі № 912/391/24 відмовлено в позові.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи судове рішення, з огляду на подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, дійшов висновку, що у позові АТ "Укрзалізниця" слід відмовити у зв`язку із пропуском позовної давності.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі №912/391/24 апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 - без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, АТ "Укрзалізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі №912/391/24, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.08.2021 у справі №903/972/20 (щодо застосування статті 86 ГПК України).
АТ "Укрзалізниця" вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено Договір про надання послуг від 02.06.2022 №36-ЮІ в частині його умов та правової природи, стягнення заборгованості по якому є предметом позову, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та призвело до порушення норм матеріального права - застосування норми права, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
На думку скаржника, внаслідок порушення універсальних для усіх справ процесуальних вимог в частині належного, повного та всебічного дослідження судами наявних у матеріалах справи доказів, судами першої та другої інстанцій прийнято рішення про застосування спеціальної позовної давності (частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України)) до спірних правовідносин без з`ясування правової природи та умов господарського зобов`язання.
3.2.1. Також підставою касаційного оскарження позивач визначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини п`ятої статті 315 ГК України.
Скаржник звертає увагу, що у даній справі спірними правовідносинами є відносини суб`єктів господарювання з виконання взятих на себе господарських зобов`язань за Договором про надання послуг з прийому, відправлення, переадресування та переробки вантажів. Разом з тим, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні судові рішення Верховного Суду, де б останній надав висновки щодо питання застосування частини п`ятої статті 315 ГК України чи статті 257 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), яка встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки до правовідносин з Договору про надання послуг з прийому, відправлення, переадресування та переробки вантажів.
3.2.2. Крім того, підставою касаційного оскарження АТ "Укрзалізниця" зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
3.3. ТОВ "Світловодський річковий термінал" 10.03.2025 через "Електронний суд" подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні судових рішень
4.1. Між Одеським відділенням філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та ТОВ "Світловодський річковий термінал" укладений Договір від 02.06.2022 року № 36-ЮІ про надання станцією Одеса-Ліски послуг, пов`язаних з прийомом, відправленням, переадресуванням та переробкою вантажів (далі - Договір).
Відповідно до пункту 6.1 Договору завершення надання послуг, зазначених у пункті 1.1, підтверджується Актом виконаних робіт, що підписується Сторонами згідно з умовами Договору, та є його невід`ємною частиною.
Відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, якщо Акт виконаних робіт надісланий "Замовнику", але ним не підписаний, не оскаржений та не повернутий "Виконавцю" протягом 7 робочих днів з моменту його одержання, він вважається таким, що прийнятий "Замовником" та підлягає оплаті в повному обсязі.
Моментом одержання Акта виконаних робіт вважається дата, зазначена у графі "вручено" повідомленні про вручення поштового відправлення.
4.2. Як повідомляє позивач на виконання умов вищезазначеного Договору за період з липня 2022 року по вересень 2022 року позивачем надавались послуги щодо приймання/відправлення поїздів, подавання/прибирання вагонів, які прибули на станцію Одеса-Ліски з вантажем пшениця для вивантаження. Про прибуття вагонів відповідачу було повідомлено по телефону, що підтверджується записом у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження (копія додається). Але ці вагони довготривало простоювали на коліях станції в очікуванні вивантаження з вини вантажоодержувача (відповідача), що підтверджено актами загальної форми ГУ-23 від 09.07.2022 №1538, від 11.07.2022 №2236, від 12.07.2022 №2234, від 13.07.2022 №2232, №2233, від 14.07.2022 №2230, 2№231, від 16.07.2022 №2209, від 28.07.2022 №2227, від 08.08.2022 №2221, №2228, №2229, від 09.08.2022 №2225, №2226, від 10.08.2022 №2223, №2224, від 19.08.2022 №2211, від 22.08.2022 №2212, від 24.08.2022 №2188, №2189, від 07.09.2022 №2684, від 13.09.2022 №2681, від 21.09.2022 №2685, №2686, від 22.09.2022 №2679, №2680, №2683. Тобто, за період з липня 2022 року по вересень 2022 року позивачем були надані послуги, що включали в себе:
- повідомлення (по телефону);
- надання копій пакету документів, пов`язаних з перевезенням вантажів, на прохання клієнтів;
- користування на коліях загального користування;
- подача та прибирання вагону;
- зберігання на вагоні.
За надання вищевказаних послуг позивачем виставлені рахунки на підставі:
- Актів надання послуг від 15.08.2022 №999, №1000, від 18.08.2022 №1030, від 07.09.2022 №1116, від 13.09.2022 №1150, від 21.09.2022 №1179, №1181 та від 22.09.2022 №1184, №1185, №1186;
- відомостей плати за користування вагонами №№ 08080011, 9080012, 10080013, 14070008, 18070009, 20070010, 24080014;
- відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу за 24.08.2022 на загальну суму 3 926 049,92 грн з ПДВ.
Для підтвердження факту надання послуг позивачем та їх оплати Акти виконаних робіт та рахунки передавались для підписання нарочно представнику відповідача та направлялись поштовою кореспонденцією, що підтверджується фіскальними чеками, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та описами вкладення до цінного листа ТОВ "Світловодський річковий термінал". Водночас зі сторони відповідача підписані тільки Акти про надання послуг від 15.08.2022 №999, №100, від 18.08.2022 №1030 на загальну суму 62 642,82 грн. Інші акти наданих послуг не були підписані, не були заперечені та повернуті.
Позивач зазначає, що 24.01.2023 позивач отримав від відповідача Лист №2401/23 щодо перерахунку нарахованих коштів за весь період співпраці у 2022 році та надання відповідних документів щодо вірності нарахування плати. Ознайомившись із листом відповідача, 02.03.2023 позивач повторно надіслав лист від 22.02.2023 №Ліски/О-06/03 з обґрунтуванням правильності нарахування платежів (були додані відповідні підтверджуючі документи), недоречності здійснення їх перерахунку, проханням здійснити оплату заборгованості у розмірі 3 926 049,92 грн та підписати надіслані документи, у тому числі, Акти наданих послуг. Згідно з відміткою у повідомленні про вручення цього поштового відправлення, відповідач отримав цей лист із документами 10.03.2023, але жодної відповіді щодо незгоди із змістом або оскарження цього листа та Актів наданих послуг позивач не отримав. Отже, враховуючи зазначені вище пункти Договору, надіслані відповідачу Акти наданих послуг з 20.03.2023 позивач вважає такими, що "прийняті" відповідачем та підлягають оплаті в повному обсязі. Але оплата відповідачем за надані зазначені вище послуги не була здійснена.
4.3. На підтвердження надання послуг, про надання яких складено Акт від 07.09.2022 №1116, позивачем надано суду залізничні накладні (далі - ЗН), які є перевізним документом, формою договору на перевезення і містять інформацію та підтверджують факт здійснення перевезення, а саме:
Графа 52 ЗН - дата прибуття вагонів з вантажем на станцію Одеса-Ліски - 15.08.2022 залізничної накладної №40629057 (номер накладної міститься в графі 54 ЗН).
До ЗН додається відомість вагонів з тим же номером (№40629057), в якій міститься перелік номерів вагонів, що прибули 15.08.2022 - 10 шт. Про прибуття зазначених в накладній вагонів було повідомлено відповідача 15.08.2022, про що міститься запис в Книзі повідомлень, а саме аркуш книги 45 (в справі останній аркуш витягу з книги), строка 7 (зазначений діапазон номерів вагонів співпадає з номерами вагонів у відомості ЗН).
Наступна партія вагонів прибула цією ж датою 15.08.2022, ЗН №40649923, відомість вагонів до ЗН №40649923 містить перелік 10-ти вагонів, про повідомлення та про прибуття яких зазначено в Книзі повідомлень, аркуш книги 45 (в справі останній аркуш витягу з книги), строка 8 (зазначений діапазон номерів вагонів співпадає з номерами вагонів у відомості ЗН).
Наступна партія вагонів (3 шт.) прибула 16.08.2022, ЗН №40660623, відомість вагонів до ЗН №40660623 містить перелік 3-х вагонів, про повідомлення та про прибуття яких зазначено в Книзі повідомлень, аркуш книги 45 (в справі останній аркуш витягу з книги), строка 4 (зазначений діапазон номерів вагонів співпадає з номерами вагонів у відомості ЗН).
Наступна партія вагонів (7 шт.) прибула 16.08.2022, ЗН №40660664, відомість вагонів до ЗН №40660664 містить перелік 7-ми вагонів, про повідомлення та про прибуття яких зазначено в Книзі повідомлень, аркуш книги 45 (в справі останній аркуш витягу з книги), строка 3 (зазначений діапазон номерів вагонів співпадає з номерами вагонів у відомості ЗН).
У зв`язку з простоюванням вагонів, що прибули на станцію 15.08.2022 (20 шт.), складено Акт загальної форми від 19.08.2022 №2211 за період простою з 15.08.2022 по 19.08.2022 та Акти загальної форми від 24.08.2022 №2188, №2189 за період простою з 19.08.2022 по 24.08.2022.
Дана група вагонів була вивантажена 24.08.2022, що підтверджується Пам`ятками подавання вагонів №1086, №1087 та забирання вагонів №1087,№1088 від 24.08.2022 (пам`ятки містять перелік номерів вагонів, що співпадає з актами загальної форми, відомостями вагонів до ЗН та діапазоном зазначеним в Книзі повідомлень) (суд не прийняв вказані докази).
4.4. У зв`язку з простоюванням вагонів (10 шт.), що прибули на станцію 16.08.2022 складено Акт загальної форми від 22.08.2022 №2212 за період простою з 16.08.2022 по 22.08.2022. Дана група вагонів була вивантажена 22.08.2022, що підтверджується Пам`ятками подавання та забирання вагонів від 22.08.2022 №1073 та №1075 (пам`ятки містять перелік номерів вагонів, що співпадає з актом загальної форми, відомістю вагонів до ЗН та діапазоном зазначеним в Книзі повідомлень) (суд не прийняв вказані докази).
У Відомості плати за користування вагонами ГУ-46 №24080014 зазначені номери вагонів, які співпадають з актом загальної форми, відомістю вагонів до ЗН та діапазоном зазначеним в Книзі повідомлень, час подавання, забирання, час користування та нарахована сума плати.
4.5. На підтвердження надання послуг відповідно до Акта від 13.09.2022 №1150 на суму 687 237,72 грн, позивачем надано суду ЗН, а саме:
Графа 52 ЗН - дата прибуття вагонів з вантажем на станцію Одеса-Ліски - 24.07.2022 залізничної накладної №40425456 (номер накладної міститься в графі 54 ЗН).
До ЗН додається відомість вагонів з тим же номером (№40425456), в якій міститься перелік номерів вагонів, що прибули 24.07.2022 - 10 шт. Про прибуття зазначених в накладній вагонів було повідомлено відповідача 24.07.2022, про що міститься запис в Книзі повідомлень, а саме аркуш книги в справі 12, строка 30 (зазначений діапазон номерів вагонів співпадає з номерами вагонів у відомості ЗН).
У зв`язку з простоюванням вагонів, що прибули на станцію 24.07.2022 (10 шт.), було складено Акт загальної форми від 08.08.2022 №2221 за період простою з 24.07.2022 по 08.08.2022.
Дана група вагонів була вивантажена 08.08.2022, що підтверджується Пам`ятками подавання вагонів №998 та забирання вагонів №997 від 08.08.2022 (пам`ятки містять перелік номерів вагонів, що співпадає з актами загальної форми, відомостями вагонів до ЗН та діапазоном зазначеним в книзі повідомлень) (ці докази не прийнято судом).
У Відомості плати за користування вагонами ГУ-46 №08080011 зазначені номери вагонів, які співпадають з номерами що містяться в актах загальної форми, відомостях вагонів до ЗН та діапазоном вагонів зазначеним в Книзі повідомлень, а також час подавання, забирання, час користування та нарахована сума плати (що зазначена в Акті наданих послуг).
4.6. На підтвердження надання послуг відповідно до Акта від 21.09.2022 №1179 на суму 119 567,16 грн позивачем надано такі пояснення і докази:
1) Графа 52 ЗН - дата прибуття вагону з вантажем на станцію Одеса-Ліски - 29.07.2022 залізничної накладної №44210359 (номер накладної міститься в графі 54 ЗН) (така накладна позивачем не надана).
До ЗН додається відомість вагонів з тим же номером (№44210359), в якій міститься перелік номерів вагонів, що прибули 29.07.2022 - 1 шт. (позивачем не надана). Про прибуття зазначених в накладній вагонів було повідомлено відповідача 29.07.2022, про що міститься запис в Книзі повідомлень, а саме аркуш книги в справі 13, строка 54 (зазначений діапазон номерів вагонів співпадає з номерами вагонів у відомості ЗН).
У зв`язку з простоюванням вагону, що прибув на станцію 29.07.2022 (1 шт.), складено Акт загальної форми від 10.08.2022 №2223 за період простою з 29.07.2022 по 10.08.2022.
2) Графа 52 ЗН - дата прибуття вагонів з вантажем на станцію Одеса-Ліски - 06.08.2022 залізничної накладної №44239440 (номер накладної міститься в графі 54 ЗН) (позивачем не надано).
До ЗН додається відомість вагонів з тим же номером (№44239440), в якій міститься перелік номерів вагонів, що прибули 06.08.2022 - 6 шт. Про прибуття зазначених в накладній вагонів було повідомлено відповідача 06.08.2022, про що міститься запис в Книзі повідомлень, а саме аркуш книги в справі 14, строка 5 (зазначений діапазон номерів вагонів співпадає з номерами вагонів у відомості ЗН) (позивачем не надано).
У зв`язку з простоюванням вагонів, що прибули на станцію 06.08.2022 (6 шт.) складено Акт загальної форми від 10.08.2022 №2224 за період простою з 06.08.2022 по 10.08.2022.
Дана група вагонів була вивантажена 10.08.2022, що підтверджується Пам`ятками подавання вагонів №1012 та забирання вагонів №1010 від 10.08.2022 (пам`ятки містять перелік номерів вагонів, що співпадає з актами загальної форми, відомостями вагонів до ЗН та діапазоном зазначеним в книзі повідомлень) (ці докази судом не прийнято).
У Відомості плати за користування вагонами ГУ-46 №10080013 зазначені номери вагонів, які співпадають з номерами що містяться в актах загальної форми, відомостях вагонів до ЗН та діапазоном вагонів зазначеним в книзі повідомлень, а також час подавання, забирання, час користування та нарахована сума плати (що зазначена в Акті наданих послуг).
4.7. На підтвердження надання послуг відповідно до Акта від 21.09.2022 №1181 на суму 1 679 317,20 грн позивачем надано суду такі пояснення та докази:
1) Графа 52 ЗН - дата прибуття вагонів з вантажем на станцію Одеса-Ліски - 22.07.2022 залізничної накладної №40438293 (номер накладної міститься в графі 54 ЗН).
До ЗН додається відомість вагонів з тим же номером (№40438293), в якій міститься перелік номерів вагонів, що прибули 22.07.2022 - 10 шт. Про прибуття зазначених в накладній вагонів було повідомлено відповідача 22.07.2022, про що міститься запис в Книзі повідомлень, а саме аркуш книги в справі 11, строка 33 (зазначений діапазон номерів вагонів співпадає з номерами вагонів у відомості ЗН).
У зв`язку з простоюванням вагонів, що прибули на станцію 22.07.2022 (10 шт.) складено Акти загальної форми від 28.07.2022 №2227 та від 08.08.2022 №2228 за період простою з 22.07.2022 по 08.08.2022 на 3 вагони та за період простою з 22.07.2022 по 28.07.2022 на 7 вагонів відповідно.
Сім вагонів з цієї групи були вивантажені 28.07.2022, що підтверджується Пам`ятками подавання вагонів №923 та забирання вагонів №921 від 28.07.2022 (пам`ятки містять перелік номерів вагонів, що співпадає з актами загальної форми, відомостями вагонів до ЗН та діапазоном зазначеним в книзі повідомлень) (ці докази судом не прийнято).
Три вагони з цієї групи були вивантажені 08.08.2022, що підтверджується Пам`ятками подавання вагонів №999 та забирання вагонів №998 від 08.07.2022 (пам`ятки містять перелік номерів вагонів, що співпадає з актами загальної форми, відомостями вагонів до ЗН та діапазоном зазначеним в книзі повідомлень) (ці докази судом не прийнято).
2) Графа 52 ЗН - дата прибуття вагонів з вантажем на станцію Одеса-Ліски - 22.07.2022 залізничної накладної №40431546 (номер накладної міститься в графі 54 ЗН).
До ЗН додається відомість вагонів з тим же номером (№40431546), в якій міститься перелік номерів вагонів що прибули 22.07.2022 - 10 шт. Про прибуття зазначених в накладній вагонів було повідомлено відповідача 22.07.2022, про що міститься запис в Книзі повідомлень, а саме аркуш книги в справі 11, строка 34 (зазначений діапазон номерів вагонів співпадає з номерами вагонів у відомості ЗН).
У зв`язку з простоюванням вагонів, що прибули на станцію 22.07.2022 (10 шт.), було складено Акт загальної форми від 09.08.2022 №2226 за період простою з 22.07.2022 по 09.08.2022 на 10 вагонів.
Ці вагони були вивантажені 09.08.2022, що підтверджується Пам`ятками подавання вагонів №1005 та забирання вагонів №1004 від 09.08.2022 (пам`ятки містять перелік номерів вагонів, що співпадає з актами загальної форми, відомостями вагонів до ЗН та діапазоном зазначеним в книзі повідомлень) (ці докази судом не прийнято).
3) Графа 52 ЗН - дата прибуття вагонів з вантажем на станцію Одеса-Ліски - 29.07.2022 залізничної накладної №44210334 (номер накладної міститься в графі 54 ЗН) (позивачем не надано).
До ЗН додається відомість вагонів з тим же номером (№44210334), в якій міститься перелік номерів вагонів, що прибули 29.07.2022 - 4 шт. (позивачем не надано). Про прибуття зазначених в накладній вагонів було повідомлено відповідача 29.07.2022, про що міститься запис в Книзі повідомлень, а саме аркуш книги в справі 13, строки 54-56 (зазначений діапазон номерів вагонів співпадає з номерами вагонів у відомості ЗН).
У зв`язку з простоюванням вагонів, що прибули на станцію 29.07.2022 (4 шт.), складено Акти загальної форми від 08.08.2022 №2229 та від 09.08.2022 №2225 за період простою з 29.07.2022 по 08.08.2022 на 2 вагони та за період простою з 29.07.2022 по 09.08.2022 на 2 вагони відповідно.
Два вагони були вивантажені 08.08.2022, що підтверджується Пам`ятками подавання вагонів №999 та забирання вагонів від 08.08.2022 №998 (пам`ятки містять перелік номерів вагонів, що співпадає з актами загальної форми, відомостями вагонів до ЗН та діапазоном зазначеним в книзі повідомлень) (докази судом не прийнято).
Два вагони були вивантажені 09.08.2022, що підтверджується Пам`ятками подавання вагонів №1005 та забирання вагонів від 09.08.2022 №1004 (пам`ятки містять перелік номерів вагонів, що співпадає з актами загальної форми, відомостями вагонів до ЗН та діапазоном зазначеним в книзі повідомлень) (докази судом не прийнято).
У Відомості плати за користування вагонами ГУ-46 №9080012 зазначені номери вагонів, які співпадають з номерами, що містяться в актах загальної форми, відомостях вагонів до ЗН та діапазоном вагонів зазначеним в книзі повідомлень, а також час подавання, забирання, час користування та нарахована сума плати (що зазначена в Акті наданих послуг).
4.8. На підтвердження надання послуг відповідно до Акта від 22.09.2022 № 1184 на суму 73 250,04 грн позивачем надано суду такі пояснення і докази:
1) Графа 52 ЗН - дата прибуття вагонів з вантажем на станцію Одеса-Ліски - 18.07.2022 залізничної накладної №40427239 (номер накладної міститься в графі 54 ЗН).
До ЗН додається відомість вагонів з тим же номером (№40427239), в якій міститься перелік номерів вагонів, що прибули 18.07.2022 - 7 шт.
Графа 52 ЗН - дата прибуття вагонів з вантажем на станцію Одеса-Ліски - 18.07.2022 залізничної накладної №40427197 (номер накладної міститься в графі 54 ЗН).
До ЗН додається відомість вагонів з тим же номером (№40427197), в якій міститься перелік номерів вагонів, що прибули 18.07.2022 - 3 шт.
Про прибуття зазначених в накладних вагонів було повідомлено відповідача 18.07.2022, про що міститься запис в Книзі повідомлень, а саме аркуш книги в справі 10, строки 7,8 (зазначений діапазон номерів вагонів співпадає з номерами вагонів у відомості ЗН).
У зв`язку з простоюванням вагонів, що прибули на станцію 18.07.2022 (10 шт.) було складено Акт загальної форми від 20.07.2022 №2210 за період простою з 18.07.2022 по 20.07.2022 на 10 вагонів (позивачем не надано).
Ці вагони були вивантажені 20.07.2022, що підтверджується Пам`ятками подавання вагонів №869 та забирання вагонів №867 від 20.07.2022 (пам`ятки містять перелік номерів вагонів, що співпадає з актами загальної форми, відомостями вагонів до ЗН та діапазоном зазначеним в книзі повідомлень) (ці докази суд не прийняв).
У Відомості плати за користування вагонами ГУ-46 №20070010 зазначені номери вагонів, які співпадають з номерами, що містяться в актах загальної форми, відомостях вагонів до ЗН та діапазоном вагонів зазначеним в книзі повідомлень, а також час подавання, забирання, час користування та нарахована сума плати (що зазначена в Акті наданих послуг).
4.9. На підтвердження надання послуг згідно з Актом від 22.09.2022 №1185 на суму 319 750,44 грн позивачем надано суду такі пояснення і докази:
1) Графа 52 ЗН - дата прибуття вагонів з вантажем на станцію Одеса-Ліски - 09.07.2022 відповідно до накладних №40388076 (не надано), 40374340, 40388225 (не надано), 40381949 (не надано), 40381931 (не надано) (номер накладної міститься в графі 54 ЗН) прибули 22 вагона.
Про прибуття зазначених в накладних вагонів повідомлено відповідача 09.07.2022, про що міститься запис в Книзі повідомлень, а саме аркуш книги в справі 7, строки 13-16 (зазначений діапазон номерів вагонів співпадає з номерами вагонів у відомості ЗН) (в журналі записи відсутні).
У зв`язку з простоюванням вагонів, що прибули на станцію 09.07.2022 (6 шт.), складено Акт загальної форми від 11.07.2022 №2236 за період простою з 09.07.2022 по 11.07.2022 на 6 вагонів.
Ці вагони були вивантажені 11.07.2022, що підтверджується Пам`ятками подавання вагонів №806 та забирання вагонів №807 від 11.07.2022 (пам`ятки містять перелік номерів вагонів, що співпадає з актами загальної форми, відомостями вагонів до ЗН та діапазоном зазначеним в книзі повідомлень) (суд докази не прийняв).
У зв`язку з простоюванням вагонів, що прибули на станцію 09.07.2022 (6 шт.) складено Акт загальної форми від 12.07.2022 №2234 за період простою з 09.07.2022 по 12.07.2022 на 6 вагонів.
Ці вагони були вивантажені 12.07.2022, що підтверджується Пам`ятками подавання вагонів №817 та забирання вагонів №815 від 12.07.2022 (пам`ятки містять перелік номерів вагонів, що співпадає з актами загальної форми, відомостями вагонів до ЗН та діапазоном зазначеним в книзі повідомлень) (суд докази не прийняв).
У зв`язку з простоюванням вагонів, що прибули на станцію 09.07.2022 (5 шт.) складено Акти загальної форми від 13.07.2022 №2233 та №2232 за період простою з 09.07.2022 по 13.07.2022 на 5 вагонів.
Ці вагони були вивантажені 13.07.2022, що підтверджується Пам`ятками подавання вагонів №822 та забирання вагонів №821 від 13.07.2022 (пам`ятки містять перелік номерів вагонів, що співпадає з актами загальної форми, відомостями вагонів до ЗН та діапазоном зазначеним в книзі повідомлень) (суд ці докази не прийняв).
У зв`язку з простоюванням вагонів, що прибули на станцію 09.07.2022 (5 шт.) складено Акти загальної форми від 14.07.2022 №2230 та №2231 за період простою з 09.07.2022 по 14.07.2022 на 5 вагонів.
Ці вагони були вивантажені 14.07.2022, що підтверджується Пам`ятками подавання вагонів №829 та забирання вагонів №826 від 14.07.2022 (пам`ятки містять перелік номерів вагонів, що співпадає з актами загальної форми, відомостями вагонів до ЗН та діапазоном зазначеним в книзі повідомлень) (суд докази не прийняв).
Відомості плати за користування вагонами ГУ-46 №14070008 зазначені номери вагонів, які співпадають з номерами що містяться в актах загальної форми, відомостях вагонів до ЗН та діапазоном вагонів зазначеним в книзі повідомлень, а також час подавання, забирання, час користування та нарахована сума плати (що зазначена в Акті наданих послуг).
4.10. На підтвердження надання послуг відповідно до Акту від 22.09.2022 №1186 на суму 55 790,04 грн позивачем надано суду ЗН, які є перевізним документом, формою договору на перевезення і містять інформацію та підтверджують факт здійснення перевезення, а саме:
1) Графа 52 ЗН - дата прибуття вагонів з вантажем на станцію Одеса-Ліски - 13.07.2022 залізничної накладної №40409138 (номер накладної міститься в графі 54 ЗН).
До ЗН додається відомість вагонів з тим же номером (№40409138), в якій міститься перелік номерів вагонів, що прибули 13.07.2022 - 7 шт. (т. 1 а.с. 191, однак в ній 6 вагонів).
Про прибуття зазначених в накладних вагонів повідомлено відповідача 13.07.2022, про що міститься запис в Книзі повідомлень, а саме аркуш книги в справі, строки 1,2 (зазначений діапазон номерів вагонів співпадає з номерами вагонів у відомості ЗН).
У зв`язку з простоюванням вагонів, що прибули на станцію 13.07.2022 (7 шт.), було складено Акт загальної форми від 16.07.2022 №2209 за період простою з 13.07.2022 по 16.07.2022 на 7 вагонів.
Ці вагони були вивантажені 16.07.2022, що підтверджується Пам`ятками подавання вагонів №851 та забирання вагонів №848 від 16.07.2022 (пам`ятки містять перелік номерів вагонів, що співпадає з актами загальної форми, відомостями вагонів до ЗН та діапазоном зазначеним в книзі повідомлень) (судом докази не прийнято).
У Відомості плати за користування вагонами ГУ-46 №18070009 зазначені номери вагонів, які співпадають з номерами що містяться в актах загальної форми, відомостях вагонів до ЗН та діапазоном вагонів зазначеним в книзі повідомлень, а також час подавання, забирання, час користування та нарахована сума плати (що зазначена в Акті наданих послуг).
4.11. Враховуючи викладене, позивач зазначає, що ним надані всі достатні і належні докази на підтвердження позовних вимог. Основним і беззаперечним доказом факту надання послуг відповідачу є залізничні накладні з відомостями вагонів (підтвердження прибуття вагонів на станцію) та відомості плати за користування вагонами ГУ-46, що містять дату та час вивантаження вагонів (підтвердження періоду часу який вагони простоювали до моменту вивантаження).
4.12. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, виходив з такого:
(1) щодо суті позовних вимог:
- правовідносини між сторонами виникли не тільки з умов Договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини між сторонами;
- позивачем надано не всі докази на підтвердження зазначених в актах розрахунків. Так, на підтвердження надання послуг відповідно до акта від 21.09.2022 № 1179 на суму 119 567,16 грн не надано залізничних накладних; на підтвердження надання послуг згідно з актом від 21.09.2022 № 1181 на суму 1 679 317,20 грн не надано всіх залізничних накладних; на підтвердження надання послуг відповідно до акта від 22.09.2022 № 1184 на суму 73250,04 грн не надано акт загальної форми від 20.07.2022 № 2210; на підтвердження надання послуг згідно з актом від 22.09.2022 № 1185 на суму 319750,44 грн не надано всіх залізничних накладних, а щодо вагонів за залізничною накладною немає запису в Книзі повідомлень; на підтвердження надання послуг відповідно до акта від 22.09.2022 № 1186 на суму 55790,04 грн на один вагон не надано залізничної накладної.
- з урахування позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16, позивачем підтверджено надання послуг тільки по актам від 07.09.2022 №1116 на суму 928 494,50 грн та від 13.09.2022 № 1150 на суму 687 237,72 грн;
(2) щодо позовної давності:
- спеціальна позовна давність на пред`явлення позовів перевізників до вантажовідправників встановлюється статтею 315 ГК України;
- на підставі актів від серпня - вересня 2022 року позивачем виставлені відповідачу рахунки. До суду позивач звернувся у лютому 2024 року;
- стаття 315 ГК України не підпадає під перелік статей, строки яких продовжено на строк дії карантину пунктом 7 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, а положення пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються, виходячи із приписів статей 223, 315 ГК України;
- враховуючи подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, в позові залізниці слід відмовити у зв`язку із пропуском позовної давності;
- вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних задоволенню також не підлягають як похідні від стягнення заборгованості.
4.13. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зокрема відзначив і таке:
(1) щодо правової природи спірних правовідносин:
- між сторонами укладений Договір про надання станцією послуг, пов`язаних з прийомом, відправленням, переадресуванням та переробкою вантажів;
- предметом спірного договору у даній справі є надання замовнику послуг, пов`язаних з прийомом, відправленням, переадресуванням та переробкою вантажів на ст. Одеса-Ліски згідно з Переліком видів послуг (Додаток 1 до Договору) та заявок Замовника (пункт 1.1 Договору);
- основними видами робіт, які зазначені в актах - є зберігання на вагоні та користування на коліях загального користування, які в Переліку видів послуг, що можуть надаватись замовнику на ст. Одеса - Ліски Одеської залізниці (додаток №1 до Договору) не вказані;
- висновок суду першої інстанції, що правовідносини між сторонами склалися не тільки з умов договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, у тому числі, нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках, є вірним;
- спірні правовідносини сторін, виходячи не лише з назви договору, але й зі змісту, за своєю правовою природою є правовідносинами з надання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів залізницею, їх зберігання;
(2) щодо позовної давності:
- положення частини третьої статті 925 ЦК України та частини п`ятої статті 315 ГК України співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк;
- з огляду на те, що стаття 315 ГК України відсутня у переліку статей, строки яких продовжено на строк дії карантину, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин спеціальну позовну давність, передбачену частиною п`ятою статті 315 ГК України.
5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №912/391/24 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Губенко Н.М., Бакуліна С.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №912/391/24 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.
Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2025 відкрито касаційне провадження у справі №912/391/24 за касаційною скаргою АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2024.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №912/391/24 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
5.2. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі №912/391/24, якими у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.
6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
6.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
6.3.1. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 05.08.2021 у справі №903/972/20 (щодо застосування статті 86 ГПК України).
Що ж до визначення "подібності правовідносин", то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
6.3.2. Ураховуючи доводи касаційної скарги у цій частині, колегія суддів з огляду на наведене вище відзначає, що предметом спору у справі №903/972/20 (на яку посилається скаржник) було стягнення коштів за поставлений природний газ відповідно до умов договору про постачання природного газу.
У постанові від 05.08.2021 Верховний Суд, частково скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, вказав (на висновках яких акцентує увагу позивач), що:
"Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначає про те, що суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом".
6.3.3. Здійснивши аналіз постанови Верховного Суду, на яку посилається скаржник, колегія суддів відзначає, що справа №903/972/20 визначально різниться зі справою, що переглядається, предметом, підставами позову, способом захисту, а також встановленими господарськими судами фактичними обставинами справи, що формують зміст правовідносин, тобто рішення у справі ухвалене за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, та за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.
При цьому Суд відзначає, що приписи статей 74, 76, 77, 78, 79, 86 ГПК України, на правозастосуванні яких акцентує скаржник, є нормами процесуального права, які мають загальний та універсальний характер, і застосування яких не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, а залежить від предмету доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими з точки зору доказів та обставин справи, і які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин. Тобто застосування вказаних норм процесуального права (зокрема і статті 86 ГПК України, на яку вказує скаржник) відбувається з урахуванням особливостей конкретної справи, доказів, доводів, предмету доказування, тощо.
Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Разом з тим, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій статті 86 ГПК України, скаржником не доведено суперечності висновків судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, з висновками, наведеними Верховним Судом у постанові від 05.08.2021 у справі №903/972/20, зокрема у частині застосування норм процесуального права. Судові рішення у даній справі ухвалені за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу (подані сторонами докази), які не є аналогічними як у наведеній скаржником справі (№903/972/20).
Фактично ж доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення позову. Однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Ураховуючи наведене, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.08.2021 у справі №903/972/20.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Отже, з огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що наявні правові підстави для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укрзалізниця" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
6.4. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
6.4.1. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту положень пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що дана норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 зі справи № 904/8389/17, від 06.12.2021 зі справи №904/6340/19, від 14.12.2021 зі справи № 910/3359/20.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
Відповідно до вимог частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Створення і функціонування Верховного Суду має забезпечити послідовне, стале, однакове та зрозуміле правозастосування при розгляді спорів.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13, від 26.08.2021 зі справи № 910/15357/19.
Отже, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, АТ "Укрзалізниця", посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини п`ятої статті 315 ГК України.
Скаржник вказує, що Верховний Суд не надавав висновки щодо питання застосування частини п`ятої статті 315 ГК України чи статті 257 ЦК України до правовідносин, які виникли з Договору про надання послуг з прийому, відправлення, переадресування та переробки вантажів.
6.4.2. У контексті наведеного, через призму доводів касаційної скарги, колегія суддів звертається до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №904/5743/16 за позовом залізниці про стягнення коштів за зберігання вантажу за час затримки вагонів відповідно до умов договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії, укладеного між сторонами.
Так, Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено у застосуванні наслідків спливу позовної давності з мотивів того, що позивач звернувся до суду в межах 6-місячного строку від дати складання актів загальної форми, та, відповідно, яким позов було задоволено, відзначила таке:
" 7.2. Частиною першою статті 306 ГК України унормовано, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
7.3. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина п`ята статті 306 ГК України).
7.4. Відповідні положення містить також стаття 908 ЦК України.
7.5. Згідно зі частиною п`ятою статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити у договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.
7.6. Таким чином, права й обов`язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.
7.7. Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу регулюються Законом України "Про залізничний транспорт".
7.8. За змістом статей 2, 8 вказаного вище Закону умови та порядок організації перевезень за участю залізниць, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та іншими актами законодавства України.
7.9. Спірні правовідносини сторін за своєю правовою природою є правовідносинами з надання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів залізницею та їх зберіганням.
7.10. Стаття 46 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (з наступними змінами і доповненнями) встановлює, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
7.11. Правила зберігання вантажів, затверджені на підставі пункту 5 Статуту залізниць України наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції 24 листопада 2000 року №866/5087 (з наступними змінами і доповненнями), пунктом 5 передбачають, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
7.12. Пункт 8 Правил зберігання вантажів встановлює, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.
7.13. Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), затверджений наказом Мінтрансу України від 15 листопада 1999 року № 551 та зареєстрований Міністерством юстиції 1 грудня 1999 року за № 828/4121 (з наступними змінами і доповненнями) в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів, а отже, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
7.14. Виходячи з пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 року за №165/3458 (далі - Правила користування) у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми (форми ГУ-23 - Додаток № 6 до Правил користування) який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
7.15. Аналогічні вимоги містять також Правила складання актів, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08 липня 2002 року за № 567/6855, відповідно до пункту 1 яких при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6).
7.16. Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу, і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства (пункт 3 Правил складання актів).
7.17. Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з Додатком № 6 до Правил користування.
…
7.19. Відповідач заявив про застосування позовної давності, передбаченої частиною п`ятою статті 315 ГК України та статтею 137 Статуту залізниць України.
7.20. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
7.21. Загальна позовна давність визначена статтею 257 ЦК України, а статтею 258 цього Кодексу передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Частиною другою статті 9 ЦК України також встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
7.22. Відповідно до частини п`ятої статті 315 ГК України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
7.23. За статтею 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
…
7.26. З наведених вище положень законодавства та підстав виникнення та змісту прав та обов`язків сторін у спірних правовідносинах вбачається, що порушенням зі сторони одержувача вантажу є подія затримка вагонів з вини одержувача вантажу, з чого і виникає право позивача отримати та обов`язок відповідача сплатити належні платежі.
7.27. Плата, заявлена до стягнення позивачем, є наслідком порушення відповідачем нормативно визначених правил прийняття вантажу, що виходить за межі звичайної правомірної поведінки, врегульованої укладеним сторонами договором".
6.4.3. Окрім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/11949/20 щодо питання застосування позовної давності до правовідносини, пов`язаних з перевезенням вантажів залізницею, відзначила таке:
" 13. Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про захист цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
14. Згідно з частиною першою статті 258 ЦК України для окремих вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
15. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
16. Положенням статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 названого Кодексу до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.
17. Частиною третьою статті 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
18. Як зазначалося, приписами частини першої статті 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
…
21. ГК України прийнятий 16.01.2003 і набрав чинності з 01.01.2004, і статтею 315 цього Кодексу передбачено певні особливості обчислення позовної давності за договором перевезення; він також є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення позовної давності".
6.4.4. Отже, Верховний Суд у постановах від 04.07.2018 у справі №904/5743/16, від 18.06.2021 у справі №910/11949/20 та інших неодноразово викладав правовий висновок, згідно з яким до правовідносин з перевезення вантажів залізницею (вимог/позовів перевізників до вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають з перевезення) застосовується спеціальна позовна давність, яка передбачена статтею 315 ГК України.
Відтак, ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи у справі, що переглядається (зокрема, щодо правової природи спірних правовідносин з огляду на предмет та підстави позову), колегія суддів вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2018 у справі №904/5743/16, а також висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 18.06.2021 у справі №910/11949/20, щодо застосування статті 315 ГК України у правовідносинах, пов`язаних з перевезенням вантажів залізницею, стосуються правовідносин, які є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, за змістовним критерієм (з огляду на правове регулювання та права й обов`язки сторін саме цих відносин).
Тому такі висновки є релевантними до даної справи.
За таких обставин, правовий висновок щодо застосування позовної давності у контексті спірних правовідносин (тобто з підстав зазначених у касаційній скарзі), наразі сформований і викладений, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №904/5743/16, від 18.06.2021 у справі №910/11949/20 тощо.
При цьому колегія суддів не вбачає підстав для відступу від наведених сталих та послідовних висновків Верховного Суду.
Суд відхиляє посилання скаржника, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування позовної давності саме до договорів про надання послуг з прийому, відправлення, переадресування та переробки вантажів відсутній, адже господарські суди мають вирішувати спір з огляду на зміст та умови договору (а не його назву), тобто з огляду на правову природу (зміст) спірних правовідносин. Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій спірні правовідносини за своєю правовою природою є правовідносинами з надання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів залізницею та їх зберігання, що не спростовано скаржником.
6.4.5. Так, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, виходили з того, що у позові залізниці слід відмовити у зв`язку із пропуском позовної давності відповідно до вимог частини п`ятої статті 315 ГК України.
При цьому судами були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.07.2018 у справі №904/5743/16, від 18.06.2021 у справі №910/11949/20 та від 02.02.2023 у справі №914/3716/21.
6.4.6. Отже, ураховуючи наведене вище, а також предмет, підстави позову, склад учасників, зміст позовних вимог справи, що розглядається, Суд зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають висновкам щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №904/5743/16, від 18.06.2021 у справі №910/11949/20.
Пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
Зазначене в сукупності свідчить про наявність підстав для закриття касаційного провадження з підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, у відповідності до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.
6.5. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України
6.5.1. Так, скаржник вказує, що наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, зокрема на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, з огляду на що Суд відзначає таке.
У контексті наведеного Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Відхиляючи доводи позивача щодо неповноти з`ясування судом обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.
6.5.2. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість підстав касаційного оскарження у цій частині.
За таких обставин, Суд відхиляє доводи касаційної скарги у цій частині.
Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
Отже, у Суду відсутні правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
6.6. З урахуванням вищенаведеного, доводи касаційної скарги у своїй сукупності не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень, ухвалених по суті позовних вимог, з цих підстав.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
6.7. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини №41984/98 від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", №24465/04 від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", №3236/03 від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.