ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 947/6994/21
провадження № 61-2940св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Професійна спілка працівників казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба", Державна служба морського та річкового транспорту України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси
від 02 лютого 2022 року у складі судді Маломуж А. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Комлевої О. С., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду
м. Одеси із позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за час затримки розрахунку по заробітній платі, який в подальшому уточнив.
2. Позов мотивував тим, що він з 06 червня 2016 року по 06 січня 2021 року працював в КП "Морська пошуково-рятувальна служба" на посаді менеджера з якості.
3. 06 січня 2021 року його було звільнено за пункту 1 статті 40 КЗпП України.
4. У день звільнення відповідно до статті 116 КЗпП України відповідачем був наданий розрахунок сум, які належать до виплати при звільнені працівника.
5. Вважав, що належні до виплати суми виплачені відповідачем не у повному обсязі, а саме частково не виплачено премію (щомісячну та квартальну) за період з червня 2016 року по січень 2021 року включно та винагороду за підсумками роботи підприємства за 2017 - 2020 роки.
6. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з КП "Морська пошуково-рятувальна служба" невиплачену заробітну плату (неповно виплачену щомісячну та квартальну премію за період з червня 2016 року по січень 2021 року включно та винагороду за підсумками роботи підприємства за 2017-2020 роки),
в сумі 1 241 992,66 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
7. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 07 грудня
2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що виплата премій та винагороди за підсумками роботи за рік є додатковою заробітною платою, а також заохочувальною виплатою, які здійснюються з урахуванням фінансових можливостей підприємства та його фінансово-економічних показників господарської діяльності, водночас така фінансова можливість для нарахування та виплати одноразової винагороди за підсумками роботи підприємства за 2017 - 2020 роки у відповідача була відсутня.
9. При цьому суди виснували, що позивач не був позбавлений та йому не був зменшений розмір винагороди за результатами роботи за рік протягом роботи на підприємстві у період з липня 2016 року по 06 січня 2021 року.
10. При чому судами попередніх інстанцій встановлено, що наявні у матеріалах справи докази не надають підстав для висновку, що фінансово-економічні показники господарської діяльності відповідача були настільки високими, що забезпечували можливість сплачувати своїм працівникам щомісячно та щоквартально премію у розмірі 100% від посадового окладу, а також виплачувати щорічно за підсумками роботи за рік винагороду у максимальному розмірі.
11. Позивач, в свою чергу, за час роботи до моменту свого звільнення не оскаржував накази директора підприємства щодо свого преміювання та застосування інших заохочень.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12. У лютому 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року.
13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 29 лютого 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Русинчуку М. М., судді, які входять до складу колегії: Гудима Д. А., Краснощоков Є. В.
14. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків для подання уточненої касаційної скарги.
15. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 квітня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві
Сакарі Н. Ю., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Осіян О. М.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
17. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
19. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 29 січня 2020 року у справі № 907/501/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 761/22513/15-ц (провадження № 61-46920св18), від 14 грудня 2020 року у справі № 569/11722/16-ц (провадження № 61-31573сво18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судами норм процесуального права, а саме: недослідження зібраних у справі доказів, необґрунтоване відхилення клопотання, встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що нарахування та виплата премій та винагород
є правом, а не обов`язком роботодавця, оскільки умови Колективного договору містять чіткі положення щодо порядку нарахування та виплати премій працівникам підприємства, які, в свою чергу, не були враховані судами при вирішенні спору.
22. При цьому, розмір місячної та квартальної премії працівників відповідно до змісту вищезазначеного колективного договору складається з двох показників - ефективності систем морського та авіаційного пошуку і рятування (80 %), а також зменшення простроченої дебіторської заборгованості (20 %), визначення яких щомісячно та щоквартально є необхідною умовою обґрунтування нарахування певного розміру премій працівникам.
23. На переконання заявника, саме за вказаними показниками відповідач мав нараховувати як щомісячну, так і щоквартальну премію, проте накази щодо преміювання працівників, наявні в матеріалах справи, не містять обґрунтування нарахування певного розміру премій, оскільки саме колективний договір регулює порядок преміювання працівників через визначення формули, відповідно до якої обраховується розмір премії.
24. Таким чином, визначення розміру премії, на переконання заявника касаційної скарги, не можна вважати саме правом роботодавця, оскільки положення колективного договору не надають будь-якій особі можливість вирішувати питання збільшення або зменшення розмірів останньої на власний розсуд.
25. Підстави зниження розміру премії або її не нарахування працівникам чітко регламентовані в пунктах 4.6., 4.7. Положення про преміювання (Додаток 5 до колективного договору), та можуть мати місце виключно при наявності порушень трудової або виробничої дисципліни працівником. Проте, матеріали справи не містять доказів таких порушень зі сторони позивача.
26. Зазначає, що фінансова неможливість відповідача здійснювати виплати встановленого колективним договором розміру премій працівникам має бути підтверджена відсутністю прибутковості економіки підприємства, втім, доказів збитковості або відсутності доходів у господарській діяльності відповідача матеріали справи не містять.
27. При цьому вказує, що виконання фінансових планів підприємства щодо витрат на оплату праці за спірні періоди не обґрунтовують встановлення премій позивача за вказані періоди в однаковому розмірі. Додатково вказує, що підприємство кожного року мало різний чистий прибуток, а наявність (залишок) фінансових коштів на банківських рахунках підприємства підтверджує фінансову можливість виплати премій у встановленому колективним договором розмірі.
28. Додатковою підставою касаційного оскарження вказує на допущення апеляційним судом доказування, яке ґрунтується на припущеннях щодо ймовірної відсутності фінансових можливостей підприємства з виплати премій та винагороди за результатами роботи за рік.
29. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи помилково відхилив клопотання про залишення без розгляду відзиву відповідача на апеляційну скаргу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
30. У травні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив КП "Морська пошуково-рятувальна служба" на касаційну скаргу, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки суди попередніх інстанцій у змісті оскаржуваних рішень дійшли правильного висновку про те, що премія є винагородою за понаднормову працю, за трудові успіхи та винахідливість та/або особливі умови праві, відноситься до додаткової заробітної плати та не становить обов`язкову частину у структурі заробітної плати. Керівник підприємства, в свою чергу вправі самостійно вирішувати питання щодо нарахування премій по підприємству.
31. Додатково звертає увагу, що позивачем у справі не оскаржуються накази про преміювання.
32. Також КП "Морська пошуково-рятувальна служба" у змісті відзиву зазначає, що доводи касаційної скарги в частині подачі відзиву на апеляційну скаргу неуповноваженою особою, а також подачі останнього з пропуском встановленого Одеським апеляційним судом строку не заслуговують на увагу, оскільки представник КП "Морська пошуково-рятувальна служба" дійсно здійснював представництво інтересів підприємства на підставі довіреності, при цьому звертає увагу на приписи чинного процесуального законодавства, які дозволяють таке представництво. Щодо пропуску строку на звернення до апеляційного суду з відзивом вказує, що відзив було подано до суду у встановлений судом строк (протягом 10 днів) з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, а відтак вказує, що останній подано з дотриманням строку, встановленого судом.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
33. ОСОБА_1 працював в казенному підприємстві "Морська пошуково-рятувальна служба" на посаді менеджера з якості з 06 червня 2016 року по
06 січня 2021 року.
34. 06 січня 2021 року позивача звільнено за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
35. У день звільнення відповідачем ОСОБА_1 на виконання вимог
статті 116 КЗпП України надано розрахунок сум, які належать до виплати при звільнені працівника.
36. Із вказаного розрахунку, на переконання позивача, вбачається, що належні до виплати суми виплачені відповідачем на його користь не в повному обсязі,
а саме частково не виплачена премія (щомісячна та квартальна) за період з червня 2016 року по січень 2021 року включно, а також винагорода за підсумками роботи підприємства за 2017 - 2020 роки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
37. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
38. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
39. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
40. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
41. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права
42. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вважав, що мав право на виплату щомісячної та квартальної премії у розмірі 100% за період роботи
з червня 2016 року по січень 2021 року включно та на виплату винагороди за підсумками роботи підприємства за 2017 - 2020 роки, яку позивач оцінив у розмірі 1 241 992,66 грн як розрахунок сум, які підлягали виплаті при звільненні, а також право на компенсацією середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
43. Стаття 43 Конституції України закріплює право на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
44. Частиною першою статті 3, статтею 4 КЗпП України встановлено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
45. Частиною першою статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
46. Частиною другою, третьою статті 97 КЗпП України встановлено, що форми
і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно
у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
47. Структура заробітної плати включає основну заробітну плату, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами
і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові
і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (стаття 2 Закону України "Про оплату праці").
48. Відповідно до статті 97 КЗпП України, статті 15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
49. Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (абзац перший статті 21 Закону України "Про оплату праці").
50. Відповідно до правового висновку, викладеного у змісті постанови Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 569/11722/16-ц (провадження № 61-31573сво18) "доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій належать до видів додаткової заробітної плати. Доплати як складові додаткової заробітної плати, визначаються законодавством і тому становлять обов`язкову частину у структурі заробітної плати (на відміну від премій). В колективному договорі можуть бути передбачені додаткові види доплат, підстави та порядок їх здійснення. Умови колективного договору необхідно розділяти на ті, що дублюють норми позитивного права та ті, що виникають
у процесі колективних переговорів між роботодавцем та трудовим колективом
і є додатковими гарантіями для працівника. У приватному праві, частиною якого
є трудове право, недійсність може стосуватися або "вражати" різноманітні договори, не є винятком й колективні договори. При цьому для трудового законодавства є характерним, з урахуванням того, що імперативні норми гарантують не тільки мінімальні соціально-трудові стандарти, але і визначають підстави нікчемності договорів (їх умов) у сфері праці. В частині другій
статті 5 Закону України "Про колективні договори і угоди" передбачений спеціальний випадок нікчемності умови колективного договору у разі, коли відповідна умова погіршує порівняно з чинним законодавством становище працівника. В трудовому законодавстві не міститься правил, які мають засовуватися при тлумаченні того чи іншого колективного договору, а тому з врахуванням принципів, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо його дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності, за умови, що положення колективного договору не погіршують, порівняно з чинним законодавством, становище працівників. У випадку, якщо колективним договором передбачена виплата, яка за своєю сутністю та підставою нарахування є доплатою за певні умови та характер праці (зокрема - за години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження), і яка передбачена нормами позитивного права, то неправильна назва такої виплати "премією" нічого не змінює у її правовому режимі, вона все одно підлягає виплаті в обов`язковому порядку за наявності законних підстав для її здійснення".
51. З урахуванням зазначеного, премія - це додаткова заробітна плата понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці,
є додатковою заробітною платою, проте не є обов`язковою складовою заробітної плати працівника та виплачується відповідно до наказів про преміювання з урахуванням результатів роботи кожного працівника відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці (постанова Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 643/12579/17 (провадження № 61-15713св19)).
52. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
53. Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
54. 22 липня 2016 року між адміністрацією КП "Морська пошуково-рятувальна служба" і трудовим колективом укладено Колективний Договір на 2016 -
2019 роки (далі - Договір) (Т. 1, а.с. 13-25).
55. Відповідно до підпункту 4.1.7. Договору з метою посилення матеріальної зацікавленості працівників в підвищенні ефективності діяльності підприємства
і якості роботи, закріплення на підприємстві кваліфікованих кадрів і зміцнення трудової дисципліни встановлюються заохочувальні та компенсаційні виплати відповідно до Додатків № 5, 6, 7, 9.
56. Відповідно до підпункту 1.1 Додатку № 5 "Положення про преміювання працівників КП "Морська пошуково-рятувальна служба" і філії "Чорноморська філія" КП "Морська пошуково-рятувальна служба" до Колдоговору, Положення про преміювання працівників казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" і філії "Чорноморська філія" казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" розроблено відповідно до Кодексу законів про працю, Закону України "Про оплату праці" (далі - Додаток № 5) (Т.1, а.с.26-28).
57. Відповідно до змісту підпунктів 1.2, 1.3 Додатку № 5, Положення вводиться
в дію з метою матеріального стимулювання працівників підприємства за сумлінне і якісне виконання поставлених перед ними завдань, забезпечення належного рівня виконавчої та трудової дисципліни та особистого внеску у загальні результати діяльності КП "Морська пошуково-рятувальна служба".
Положення розповсюджується на всіх працівників підприємства, крім звільнених протягом розрахункового місяця за власним бажанням.
58. Відповідно до пункту 2.3 Додатку № 5 виплата місячної та квартальної премії здійснюється за умови наявності фінансової можливості КП "Морська пошуково-рятувальна служба", за результатами виконання місячних та квартальних показників преміювання.
59. Відповідно до підпункту 4.1 Додатку № 5 до Договору преміювання працівників за основним результатом діяльності проводиться за підсумками роботи КП "Морська пошуково-рятувальна служба" за місяць або наростаючим підсумком за квартал, щомісяця, щоквартально у розмірі відповідно до фінансової можливості.
60. Згідно з підпунктом 4.5 Додатку № 5, розмір премії може бути скоригований відповідно до фінансових можливостей КП "Морська пошуково-рятувальна служба".
61. Відповідно до підпункту 4.8 Додатку № 5 преміювання оформлюється наказом.
62. Додатком № 6 до Договору є Положення про порядок нарахування і виплати винагороди за підсумки роботи підприємства за рік (далі - Додаток № 6) (Т.1,
а.с. 29).
63. Відповідно до пункту 1 Додатку № 6 винагорода за підсумками роботи підприємства за рік є особливим видом матеріального заохочення. Розмір винагороди визначається Роботодавцем з урахуванням фінансових можливостей підприємства.
64. Відповідно до пункту 8 Додатку № 6, підставою для нарахування винагороди є наказ по підприємству.
65. Відповідно до пункту 6.5. Статуту, до обов`язків Директора Підприємства входить, зокрема:
здійснення поточного (оперативного) керівництва Підприємством;
самостійне в межах своєї компетенції, вирішення питань діяльності Підприємства, за винятком тих, що віднесені Статутом до компетенції Уповноваженого органу управління;
у межах повноважень видача наказів, розпоряджень, тощо і надання вказівок обов`язкових до виконання для всіх працівників з питань діяльності Підприємства, організація і контроль їх виконання;
розпорядження коштами та майном Підприємства в межах передбачених цим Статутом;
застосовування заходів заохочення та дисциплінарного стягнення до працівників Підприємства, здійснення притягнення працівників Підприємства до матеріальної відповідальності з урахуванням вимог законодавства;
забезпечення створення безпечних та належних умов праці працівників Підприємства;
обрання форми і системи оплати праці, установлення працівникам конкретних розмірів тарифних ставок, посадових окладів, винагород, надбавок і доплат з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством;
несення відповідальності за формування та виконання фінансових планів, додержання трудової, фінансової дисципліни (Т.1, а.с. 193-195).
66. Таким чином, з аналізу положень Договору та норм законодавства, що регулює оплату праці, можна дійти висновку, що премії та винагорода за підсумками роботи підприємства за рік є саме додатковою заробітною платою, не становить обов`язкову частину у структурі заробітної плати.
67. Підставою для нарахування премій та винагород за підсумками роботи за рік є наказ по підприємству. При цьому, як вже зазначалось Верховним Судом, видання наказів відноситься до виключної компетенцією директора КП "Морська пошуково-рятувальна служба" (пункт 6.5 Статуту).
68. Відповідно до вимог статей 75, 77 ГК України, Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 березня 2015 року №205, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 березня 2015 року за №300/26745, основним плановим документом КП "Морська пошуково-рятувальна служба", відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів, є фінансовий план.
69. Фінансовий план КП "Морська пошуково-рятувальна служба" є документом, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.
70. Відтак, відповідно до Договору, виплата працівникам премій та винагороди за результатами роботи за рік здійснюється з урахуванням фінансових можливостей підприємства, відображенням яких є фінансовий план підприємства, на підставі відповідного наказу по підприємству за сумлінне і якісне виконання поставлених перед ним завдань, забезпечення належного рівня виконавчої та трудової дисципліни та особистого внеску у загальні результати діяльності підприємства.
71. Виплата премій та винагороди за підсумками роботи за рік є додатковою заробітною платою та, відповідно, заохочувальною виплатою, які здійснюються з урахуванням фінансових можливостей підприємства та його фінансово-економічних показників господарської діяльності.
72. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується заявником касаційної скарги, що протягом 2016 - 2020 років директором КП "Морська пошуково-рятувальна служба" видавались накази про преміювання всіх працівників підприємства за результатами роботи за відповідний період (місяць, квартал) в однаковому розмірі (відсоток від посадового окладу).
73. Позивачем протягом 2016 - 2020 років отримувались розрахункові листи, з яких останній достовірно знав про нарахування або не нарахування премій, винагород, їх розмір, водночас такі нарахування або не нарахування не оспорював.
74. У зв`язку із зазначеним, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновок судів попередніх інстанцій, що, ОСОБА_1 фактично погоджувався з тим, що нарахований йому розмір премії у певні періоди роботи відповідав фінансовим можливостям підприємства, його фінансово-економічним показникам господарської діяльності, що, в свою чергу, узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у змісті постанови від 01 листопада 2023 року у справі
№ 947/6706/21 (провадження № 61-10926св22).
75. З урахуванням зазначеного, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій, що прийняття рішення про нарахування премій згідно умов як Статуту КП "Морська пошуково-рятувальна служба", так і Договору відноситься саме до повноважень директора підприємства, а нарахування та виплата премій та винагород є правом, а не обов`язком роботодавця, позивачем, в свою чергу, не оспорювався розмір премій у різні періоди роботи.
76. Щодо посилань касаційної скарги на помилкове відхилення клопотання заявника про залишення відзиву без розгляду та, як наслідок, врахування під час апеляційного перегляду справи відзиву КП "Морська пошуково-рятувальна служба" Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
77. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського апеляційного суду
від 13 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2022 року та визначено строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження
у справі (Т.6, а.с. 213).
78. Копія вказаної ухвали із копією апеляційної скарги направлена на адреси учасників справи, зокрема на адресу КП "Морська пошуково-рятувальна служба" засобами поштового зв`язку (Т.6, а.с. 214).
79. Копія ухвали та апеляційної скарги була вручена адресатові (КП "Морська пошуково-рятувальна служба") 02 червня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (Т.6,
а.с. 222).
80. Відзив на апеляційну скаргу було направлено на офіційну електронну адресу Одеського апеляційного суду представником КП "Морська пошуково-рятувальна служба" 13 червня 2022 року (понеділок) (Т.6, а.с. 224).
81. Таким чином, з урахуванням строку на подачу відзиву на апеляційну скаргу, визначеного судом апеляційної інстанції, того, що останній день строку на подачу відзиву припадав на вихідний день (12 червня 2022 року), враховуючи приписи частини третьої статті 124 ЦПК України, доводи касаційної скарги в зазначеній частині на увагу не заслуговують.
82. При цьому не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо підписання відзиву неуповноваженою на те особою з огляду на наступне.
83. Як вбачається з матеріалів справи, до відзиву було додано довіреність № 34 від 16 травня 2022 року, якою КП "Морська пошуково-рятувальна служба" уповноважило Хлопка В. Ф. представляти інтереси підприємства у судах (Т.6,
а.с. 231-232).
84. Згідно з частиною четвертою статті 131-2 Конституції України законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів,
у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
85. Відповідно до частин першої, другої статті 60 ЦПК України представником
у суді може бути адвокат або законний представник.
86. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ
у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
87. Отже, оскільки у справі що переглядається між сторонами існує спір щодо захисту трудових прав ОСОБА_1, а у процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність, апеляційний суд обґрунтовано врахував відзив КП "Морська пошуково-рятувальна служба" на апеляційну скаргу під час апеляційного перегляду справи.
88. Зазначене узгоджується також із правовим висновком, викладеним у змісті постанови Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 401/2277/23 (провадження № 61-13366св24).
89. З урахуванням зазначеного, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги в частині неврахування апеляційним судом при розгляді справи правових висновків, викладених у змісті постанов Верховного Суду від 29 січня 2020 року
у справі № 907/501/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 761/22513/15-ц (провадження № 61-46920св18), оскільки постанова апеляційного суду не суперечать вказаним вище постановам суду касаційної інстанції.
90. Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду Верховного Суду
від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 14 грудня 2020 року у справі № 569/11722/16-ц (провадження № 61-31573сво18), на які посилається заявник
у касаційній скарзі, також не можуть бути застосовані у справі, що переглядається, оскільки сформульовані за інших фактичних обставин справи.
91. Таким чином доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
92. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
93. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду