ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2025 року
м. Київ
справа №460/21284/23
адміністративне провадження № К/990/18288/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року (головуючий суддя - Поліщук О.В.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року (головуючий суддя - Шинкар Т.І., судді: Іщук Л.П., Обрізко І.М.,)
у справі № 460/21284/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1, Військової частини НОМЕР_2
про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії
I. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, у якому, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невирішення порушених питань у зверненні від 06 квітня 2023 року наданого у відповідності до норм Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР) та зобов`язати повторно розглянути вказане звернення;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо припинення розгляду звернення від 09 травня 2023 року без вирішення порушених питань, наданого у відповідності до норм Закону № 393/96-ВР та зобов`язати повторно розглянути вказане звернення;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо припинення розгляду звернення від 28 травня 2023 року без вирішення порушених питань, наданого у відповідності до норм Закону № 393/96-ВР та зобов`язати повторно розглянути вказане звернення;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у вирішенні порушених питань у зверненні від 29 травня 2023 року наданого у відповідності до норм Закону № 393/96-ВР та зобов`язати повторно розглянути вказане звернення.
2. На думку позивача військові частини не здійснили належного розгляду його звернень, обмежившись наданням формальних відповідей, допустивши тим самим порушення вимог Закону № 393/96-ВР.
3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невирішення порушених питань у зверненні ОСОБА_1 від 06 квітня 2023 року наданого у відповідності до норм Закону України "Про звернення громадян".
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 06 квітня 2023 року із вирішенням порушених питань у відповідності до норм Закону України "Про звернення громадян".
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо припинення розгляду звернення ОСОБА_1 від 09 травня 2023 року без вирішення порушених питань, наданого у відповідності до норм Закону України "Про звернення громадян".
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 09 травня 2023 року із вирішенням порушених питань у відповідності до норм Закону України "Про звернення громадян".
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо припинення розгляду звернення ОСОБА_1 від 28 травня 2023 року без вирішення порушених питань, наданого у відповідності до норм Закону України "Про звернення громадян".
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 28 травня 2023 року із вирішенням порушених питань у відповідності до норм Закону України "Про звернення громадян".
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 220,80 грн.
4. Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року, стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови та стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 220,80 грн, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі із поверненням з бюджету сплаченого судового збору в розмірі 4 294,40 грн, а також змінити судові рішення в частині задоволених позовних вимог, виклавши мотивувальну частину судового рішення у редакції постанови Верховного Суду з урахуванням доводів касаційної скарги.
6. Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 лютого 2025 року справу № 460/21284/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя-доповідач Білак М.В., судді: Желєзний І.В., Мацедонська В.Е.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. 06 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просив вирішити порушене ним питання щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 31 липня по 18 вересня 2017 року у відповідності до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - постанова № 889) з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у наведених у заяві постановах.
9. За наслідками розгляду такого звернення, Військова частина НОМЕР_1 листом від 10 травня 2023 року (№ 501/26/269) повідомила позивачу, що відповідно до статті 8 Закону № 393/96-ВР не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Повторно повідомила, що порушене у зверненні питання вже було предметом судового розгляду та вирішено по суті. Згідно рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у справі № 817/1578/17, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" про визнання бездіяльності протиправною, внесення змін в наказ відмовлено повністю.
10. 09 травня 2023 року, не отримавши відповідь на попередню заяву, позивач повторно звернувся до Військової частини НОМЕР_1 та просив вирішити питання щодо нарахування та виплати йому щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 31 липня по 18 вересня 2017 року у відповідності до вимог Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, які викладені у постановах, що наведені у заяві.
Крім того просив надати інформацію про дату надходження та реєстрацію цієї заяви.
11. За наслідками розгляду заяви, Військова частина НОМЕР_1 листом від 22 травня 2023 року (№ 501/26/305) повідомила позивачу, що відповідно до статті 8 Закону № 393/96-ВР не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Повторне звернення з аналогічними запитами розцінено виключно як мета перегляду рішень судів, що набрали законної сили, прийнятих у справах між тими самими сторонами у тих же правовідносинах. Враховуючи вищезазначене та керуючись статтею 8 Закону № 393/96-ВР Військова частина НОМЕР_1 повідомила про припинення розгляду цього звернення.
Також додатково повідомила, що згідно з трекінгом рекомендованого поштового відправлення №3302812890430 заява позивача надійшла на адресу Військової частини НОМЕР_1 17 травня 2023 року та зареєстрована за вхідним № М-2541 від 19 травня 2023 року.
12. 28 травня 2023 року позивач втретє звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просив вирішити порушене ним питання щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 31 липня до 18 вересня 2017 року у відповідності до вимог Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, які викладені у постановах, що наведені у цій заяві.
Також просив надати інформацію про дату надходження та реєстрацію цієї заяви.
13. За результатами опрацювання такої заяви Військова частина НОМЕР_1 листом від 14 червня 2023 року (№ 501/26/354) повідомила позивача, що відповідно до статті 8 Закону № 393/96-ВР не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Повторно повідомила, що порушене у зверненні питання щодо нарахування щомісячної додаткової грошової винагороди уже було предметом судових розглядів та вирішено по суті в судовому порядку.
Так, згідно рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у справі № 817/1578/17, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" про визнання бездіяльності протиправною, внесення змін в наказ відмовлено повністю.
Згідно рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 460/3502/19, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій відмовлено.
Згідно рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у справі № 460/4474/19, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено повністю.
Метою звернення ОСОБА_1 з аналогічними запитами визначено виключно перегляд рішень судів, що набрали законної сили, прийнятих у справах між тими самими сторонами у тих же правовідносинах. Враховуючи вищезазначене та керуючись статтею 8 Закону № 393/96-ВР Військова частина НОМЕР_1 повідомила про припинення розгляду цього звернення.
14. 29 травня 2023 року позивач звернувся вже до Військової частини НОМЕР_2, на фінансовому забезпеченні якої перебувала Військова частина НОМЕР_1, із заявою, у якій просив вирішити питання щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 31 липня по 18 вересня 2017 року у відповідності до вимог Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, які викладені у постановах, що наведені у цій заяв.
Крім того, просив надати інформацію про дату надходження та реєстрацію цієї заяви та відповідь надавати Військовою частиною НОМЕР_2 (штампи, печатки частини), тобто кому адресована заява.
15. За результатами опрацювання вказаної заяви Військова частина НОМЕР_2 листом від 04 липня 2023 року за № 36/691 повідомила позивачу, що на підставі наявних документів, які передані Військовою частиною НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_2 на зберігання, встановлено, що щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу відповідно до наказу Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".
Крім того повідомлено, що порушене у зверненні питання щодо нарахування щомісячної додаткової грошової винагороди вже було предметом судових розглядів та вирішено по суті в судовому порядку, а саме: згідно рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у справі № 817/1578/17, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати грошового забезпечення за серпень, вересень 2017 року в повному обсязі з урахуванням винагороди відмовлено повністю; згідно рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 460/3502/19, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій відмовлено; згідно рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у справі №460/4474/19, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено повністю.
Таким чином, відсутні законні підстави для перерахунку позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди.
16. Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідачів щодо розгляду його звернень та вважаючи, що вони суперечать вимогам Закону № 393/96-ВР, звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції керуючись правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 квітня 2020 року у справі № 813/4351/16, вказував на те, що аналіз статей 3-7, 19, 20 Закону № 393/96-ВР в їх взаємозв`язку дозволяє дійти висновку, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).
18. Аналізуючи зміст відповіді на звернення від 06 квітня 2023 року суд констатував, що вона має формальний характер і не містить самого рішення щодо вирішення питання нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 31 липня по 18 вересня 2017 року, позаяк у листі від 10 травня 2023 року не міститься вказівки на задоволення або відмову в задоволенні відповідного прохання, а є цитування приписів статті 8 Закону №393/96-ВР та вказівкою, що порушене питання було предметом спору у межах адміністративної справи № 817/1578/17.
19. Також у Військової частини НОМЕР_1 не було правових підстав застосувати приписи частини другої статті 8 Закону № 393/96-ВР щодо припинення розгляду повторних звернень позивача від 09 травня та 28 травня 2023 року, з огляду на те, що перше звернення від 06 квітня 2023 року фактично не було вирішено по суті.
20. Оцінка змісту листа Військової частини НОМЕР_2 від 04 липня 2023 року свідчить про те, що при розгляді звернення від 29 травня 2023 року були в повній мірі дотримані вимоги Закону №393/96-ВР оскільки така відповідь містить не лише вказівку на конкретне рішення щодо відсутності підстав для перерахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, а й на мотиви прийняття такого рішення, тобто наявність судових рішень, якими встановлено відсутність у позивача права на нарахування та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди у спірний період.
21. Також суд звертав увагу на те, що Військова частина НОМЕР_2 не відмовляла у вирішенні питання, порушеного у зверненні від 29 травня 2023 року, як про це вказує ОСОБА_1, а навпаки розглянула по суті питання щодо виплати щомісячної додаткової грошової винагороди та прийняла рішення про відмову в задоволенні прохання позивача.
22. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції керувався вимогами частини третьої статті 139 КАС України та з огляду на пропорційність до розміру задоволених позовних вимог стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 сплачений судовий збір у розмірі 3 220,80 грн.
23. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Зокрема, в частині посилання на постанову Верховного Суду у справі № 460/4474/19, якою визначено правомірність наказу командувача військ Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" в частині встановлення 30 липня 2017 року як кінцевої дати періоду виплати щомісячної додаткової винагороди в розмірі 60% від місячного грошового забезпечення за липень 2017 року.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
24. Касаційне провадження за скаргою позивача відкрито на підстав пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
25. Так, ОСОБА_1 вказав про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статей 15, 19 Закону № 393/96-ВР всупереч правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі №813/4351/16, від 12 жовтня 2023 року у справі №600/422/22-а, від 31 жовтня 2023 року у справі №380/15723/22, від 29 лютого 2024 року у справі № 990/175/23.
26. Вважає, що всупереч вимогам статей 3, 8, 19, 22, 55, 92, 129 Конституції України, статті 6 Конвенції, статей 2-9, 242 КАС України, статті 9 Закону № 2011-ХІІ, статей 15, 19 Закону № 393/96-ВР, пунктів 2, 8 розділу ІІІ Інструкції № 735 суди не здійснили жодного захисту його прав.
27. Зміст відповіді від 04 липня 2023 року має формальний характер, оскільки відповідач обмежився висновком про те, що щомісячна винагорода виплачувалась згідно Інструкції № 260 (а не Інструкції № 550), а також наявністю судових рішень, якими було вирішено інші спірні правовідносини, що не відміняє обов`язку належним чином розглянути кожне звернення.
28. Стаття 15 Закону № 393/96-ВР та пункти 2, 8 розділу ІІІ Інструкції № 735 не містять такої підстави для відмови у розгляді звернення, як розгляд інших вимог особи до цього ж органу в судовому порядку.
29. Також позивач наполягає на тому, що відповідач не має права обмежити позивача у виплаті щомісячної додаткової грошової винагороди в порядку Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889 за жодних умов та обставин.
30. Допущені судами порушення норм процесуального права, на думку касатора, унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, суди не дослідили зібрані у справі докази, відхилили його клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи з урахуванням правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду.
31. Військова частина НОМЕР_1 надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просила її вимоги задовольнити частково, скасувати оскаржувані рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
32. Військова частина НОМЕР_2 у своєму відзиві на касаційну скаргу просила оскаржувані судові рішення залишити без змін.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
34. Спір у цій справі виник у зв`язку із тим, що, на переконання позивача, відповідачі здійснили неналежний розгляд його звернень від 06 квітня, 09 травня, 28 травня та 29 травня 2023 року, поданих в порядку Закону № 393/96-ВР.
35. В рамках спірних правовідносин суд має дати відповідь на питання що необхідно розглядати в рамках статті 8 Закону № 393/96-ВР під повторним зверненням до одного і того ж органу від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.
36. Право на звернення до органів публічної влади, гарантовано статтею 40 Конституції України, згідно з якою: "Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк".
37. Частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
38. Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (частина перша статті 3 Закону №393/96-ВР).
39. Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 393/96-ВР заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
40. Статтею 7 Закону № 393/96-ВР встановлено заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення й передбачено обов`язок із прийняття та розгляду звернень, оформлених належним чином і поданих у встановленому порядку.
41. Відповідно до частин другої, третьої статті 8 Закону № 393/96-ВР не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону.
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
42. На підставі наведених норм Закону № 393/96-ВР та з посиланням на правову позицію Верховного Суду (постанова від 27 квітня 2020 року у справі № 813/4351/16) суди вказали на те, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).
43. Колегія суддів погоджується з висновком судів про необхідність дотримання суб`єктом владних повноважень вимог щодо обґрунтованості та повноти відповіді на звернення фізичної особи.
44. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою звернення позивача до військових частин була необхідність вирішити питання про нарахування та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 31 липня по 18 вересня 2017 року.
45. Так, позивач у своїх заявах вказував на те, що згідно правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди здійснюється згідно норм Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889, а не Інструкцій № 595, 550, 260. Жодним судовим рішенням не заборонено Військовій частині НОМЕР_1 виконати вимоги Законів №393/96-ВР, № 2011-ХІІ та постанови № 889, а навпаки є їх обов`язком.
46. Також позивач посилався на численну практику Верховного Суду щодо обрахунку розміру одноразових видів грошового забезпечення та обов`язкового врахування пріоритетності Закону № 2011-ХІІ над підзаконними актами щодо обов`язкового включення щомісячної додаткової грошової винагороди в обрахунок як щомісячного додаткового виду грошового забезпечення. У зв`язку з чим просив застосувати норми Закону № 393/96-ВР щодо вирішення поставленого у заяві питання щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 31 липня по 18 вересня 2017 року та врахувати пункт 1 Указу Президента України від 07 лютого 2008 року № 109/2008, Інструкцію № 735, статті 2, 9 Закону № 2011-ХІІ, статтю 2 Закону №2232-ХІІ, пункт 15 Положення № 1153/2008, наказ Військової частини НОМЕР_1 від 31 березня 2015 року № 1 (яким справи та посаду старшого офіцера відділу напрямків прийняв і до 28 вересня 2017 року не здав), пункт 12 Положення № 1153/2008 щодо зміни або припинення правових відносин, яке може бути лише письмовим наказом по особовому складу, пункт 8 Інструкції № 88 про те що щомісячна додаткова грошова винагорода є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення.
47. Надаючи відповідь на звернення ОСОБА_1 від 06 квітня 2023 року Військова частина НОМЕР_1 вказувала на те, що порушене ним питання щодо нарахування щомісячної додаткової грошової винагороди уже було предметом судового розгляду та вирішено по суті, зокрема, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у справі №817/1578/17 відмовлено у задоволенні позову.
48. У відповідь на звернення від 09 травня 2023 року Військова частина НОМЕР_1 вказала, що такі заяви позивача свідчать про його намагання переглянути судові рішення у справах між тими ж сторонами та у тих же правовідносинах, що набрали законної сили.
49. У листі на заяву від 28 травня 2023 року відповідач вже звертає увагу заявника на судові рішення у трьох адміністративних справах - № 817/1578/17, 460/3502/19, 460/4474/19, якими відмовлено у задоволенні його позовних вимог, повідомивши при цьому що порушене питання вже було предметом судових розглядів та вирішено по суті.
50. Також у таких відповідях Військова частина НОМЕР_1 повідомила заявника про припинення розгляду його звернень на підставі статті 8 Закону № 393/96-ВР.
51. Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1, на підставі аналізу змісту наданих відповідей констатували їх формальний характер. Зокрема, у відповіді на заяву від 06 квітня 2023 року встановлено відсутність самого рішення щодо поставленого питання, а тому застосування приписів статті 8 Закону № 393/96-ВР при розгляді наступних звернень (від 09 травня та 28 травня 2023 року) визнано безпідставним.
52. Посилаючись на судові рішення у справах, якими було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог і які набрали законної сили, Військова частина НОМЕР_1 вказувала на те, що порушене у зверненні питання вже було предметом судового розгляду у справах № 817/1578/17, № 460/3502/19, № 460/4474/19 та вирішено по суті.
53. Так, у справі № 817/1578/17 позивач просив визнати протиправною бездіяльність оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" та стягнути належні виплати за грошове забезпечення та грошову надбавку за таємність за серпень, вересень 2017 року в повному обсязі з урахуванням винагороди відповідно до займаної посади. Встановивши, що ОСОБА_1 з 07 липня по 12 вересня 2017 року перебував на лікуванні, з 13 по 21 вересня 2017 року в розпорядженні (поза штатом), суд вказав про відсутність підстав для виплати йому винагороди в розмірі 40%-100%. Оскільки виплату надбавки за роботу з таємними документами було припинено з 03 серпня 2017 року на підставі пункту 2 наказу командувача військ, який є чинним і не скасований у судовому порядку, то така позовна вимога також не була задоволена.
54. У справі № 460/3502/19 позовною вимогою було зобов`язати оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" здійснити нарахування та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% від місячного грошового забезпечення з 31 липня по 28 вересня 2017 року у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550. З огляду на те, що з 31 липня 2017 року посаду старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1", яку обіймав позивач, було скорочено, що, у свою чергу, унеможливлювало виконання обов`язків за такою посадою, то суд прийшов до висновку що відповідач правомірно припинив нарахування та виплату позивачу з 31 липня 2017 року щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Інструкцією № 550.
55. У справі № 460/4474/19 ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати наказ від 04 серпня 2017 року № 397 "Про виплату щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1" в частині встановлення 30 липня 2017 року як кінцевої дати періоду виплати щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% від місячного грошового забезпечення за липень 2017 року. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги суди керувалися тим, що у зв`язку зі скороченням з 31 липня 2017 року посади старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1", яку обіймав позивач, а отже неможливістю виконання обов`язків за такою посадою, у подальшому у відповідача не було правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Інструкцією № 550.
56. Натомість своє звернення позивач обґрунтовував, зокрема, правовими висновками Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо складу грошового забезпечення військовослужбовців та нормативно-правових актів, які врегульовують таке питання.
57. Так, у своїх чотирьох зверненнях позивач висловив переконання про те, що згідно правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди здійснюються згідно норм Закону №2011-ХІІ та постанови № 889, а не інструкцій №595, 550, 260. Жодним рішенням суду не заборонено військовим частинам виконувати вимоги Законів № 393/96-ВР, № 2011-ХІІ та постанови № 889, а навпаки виконання Законів України є їх обов`язком.
У поданих заявах щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди у відповідності до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 щодо порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди та згідно норм Закону № 393/96-ВР, просив вирішити порушене питання щодо виконання норм Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889.
58. Таким чином, позивач вважає що при вирішенні питання щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду мають застосовуватися саме норми Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889.
59. Проте зміст відповідей Військової частини НОМЕР_1 не свідчить про проведену суб`єктом владних повноважень об`єктивну та всебічну перевірку викладених у заявах обставин та їх мотивів.
60. Вирішення порушеного особою у зверненні питання, гарантованого статтею 40 Конституції України, уповноважений орган, не може підміняти рішенням суду, тобто іншого органу, на які посилається відповідач, до якого особа не зверталась відповідно до Закону №393/96-ВР.
61. Стаття 19 Закону №393/96-ВР зобов`язує органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень.
62. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 квітня 2020 року у справі № 813/4351/16, надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування й вирішення порушених у зверненні питань, із урахуванням суті відповідного звернення й на підставі його ґрунтовного й усебічного вивчення.
63. На неврахування судами таких висновків Верховного Суду звертав увагу і позивач у своїй касаційній скарзі.
64. Отже, висновок суду першої інстанції про формальний характер відповіді Військової частини НОМЕР_1 на заяву від 06 квітня 2023 року, як і на заяви від 09 травня та 28 травня 2023 року, а також відсутність самого рішення щодо поставленого у заявах питання, є правомірним. Слід зазначити, що рішенням (відповіддю на звернення) у цьому випадку є не лише зазначення про відсутність законних підстав для перерахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, але і обґрунтування відсутності таких підстав для нарахування та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди. Особа, яка звернулась з заявою/зверненням та висловила прохання вчинити певні дії, на які, на її переконання вона має право, відповідно має отримати належну відповідь на поставлене нею питання, а не формальну. З отриманою відповіддю особа може як погодитися, так і не погодитися, проте істотною умовою такої відповіді згідно вимог статті 2 КАС України є її належне обґрунтування й вирішення порушених у зверненні питань.
65. Наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735 відповідно до Закону України "Про звернення громадян" затверджено Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України.
66. Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ цієї Інструкції рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства.
67. Пункт 6 розділу ІІІ вказує на те, що звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
68. Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення (пункт 8 розділу ІІІ Інструкції).
69. Проте військовою частиною НОМЕР_1 не дотримано як вимог Закону № 393/96-ВР, так і наказу Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735 щодо обґрунтованості відповіді на звернення позивача.
70. Позивач посилався у обґрунтування своєї касаційної скарги на неправильне застосування судами статей 15, 19 Закону № 393/96-ВР всупереч правовим висновкам, викладеним Верховним Судом, зокрема у справі № 813/4351/16, що знайшло своє підтвердження.
71. Зокрема, у вказаній справі Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що відповідь Нацполіції на звернення має формальний характер і не ґрунтується на ретельному дослідженні обставин і питань, які порушив заявник у своєму зверненні. Так, Нацполіція обмежилась лише цитуванням окремих норм чинного законодавства України, не навівши їх зв`язку зі змістом звернення позивача, а також не аргументувала застосування цих норм у контексті обставин, вказаних у зверненні, не надала відповіді на поставлене питання.
72. У той же час є безпідставними доводи скаржника про необхідність застосування правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 12 жовтня 2023 року у справі №600/422/22-а, від 29 лютого 2024 року у справі № 990/175/23 та від 31 жовтня 2023 року у справі № 380/15723/22 з огляду на неподібність спірних правовідносин та їх формування за інших фактичних обставин.
73. Так, у справі №600/422/22-а відповідач, надаючи відповідь на звернення, вказав про відсутність компетенції для вирішення поставленого у зверненні питання, однак не здійснив його пересилання уповноваженому суб`єкту.
74. У справі № 380/15723/22 підставою для визнання недотримання відповідачем встановленого законодавством порядку та строку розгляду клопотання особи у вказаній справ також стала відсутність будь-яких належних доказів своєчасного надання або направлення заявнику відповіді на його клопотання. Проте Суд вказував, що з огляду на зміст зобов`язання, визначеного статтею 15 Закону № 393/96-ВР, орган уважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку.
75. У справі № 990/175/23 відповідь суб`єкта владних повноважень на звернення особи була визнана судом законною. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України при наданні відповіді. Окрім того, варто зазначити, що у цій справі фізична особа зверталась до Президента України із проханням звільнити його з військової служби, однак це звернення було направлено до Міністерства оборони України на розгляд за належністю, про що особу повідомлено окремим листом.
76. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав у Військової частини НОМЕР_1 застосовувати приписи частини другої статті 8 Закону № 393/96-ВР щодо припинення розгляду звернень ОСОБА_1 від 09 та 28 травня 2023 року.
77. Звернення від 06 квітня 2023 року фактично не було вирішено по суті поставлених у ньому питань, а тому наявні підстави для зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 06 квітня, 09 травня та 28 травня 2023 року.
78. Враховуючи викладене, Верховний Суд звертає увагу, що повторюваність відповідно до вимог статті 8 Закону № 393/96-ВР в рамках неодноразовості звернення до суб`єкта владних повноважень має місце тоді, коли особі було надано відповідь по суті на її перше звернення. Тому якщо особа не отримала відповідь на ті питання, які були сформовані у її першому зверненні і вона звертається вдруге чи втретє, таке звернення не може розцінюватися як повторне. Відповідно такі недобросовісні дії суб`єкта владних повноважень призводять до порушення одного з ключових принципів належної правової процедури бути почутою особою, що фактично є недотриманням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
79. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
80. У свою чергу, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що Військова частина НОМЕР_2 здійснила належний розгляд звернення від 29 травня 2023 року, надала повну відповідь із зазначенням про відсутність підстав для нарахування ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 31 липня по 18 вересня 2017 року, оскільки порушене питання про нарахування винагороди вже було предметом судових розглядів та вирішено по суті в судовому порядку у справах № 817/1578/17, № 460/3502/19 та № 460/4474/19.
81. Проте слід зазначити, що Військова частина НОМЕР_2 також без належного обґрунтування надала відповідь про відсутність законних підстав для перерахунку спірної винагороди посилаючись лише на ухвалення судових рішень у справах № 817/1578/17, № 460/3502/19, № 460/4474/19 без урахування наведеної позивачем у своїй заяві практики Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду та нормативних підстав.
82. Таким чином висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо розгляду звернення позивача від 29 травня 2023 року є помилковим та підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовної вимоги.
83. Щодо вимог Військової частини НОМЕР_1, викладених у відзиві на касаційну скаргу, про скасування рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року, то слід зазначити про їх безпідставність з огляду на приписи статті 338 КАС України, відповідно до яких відзив може містити лише обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а вимоги до суду щодо наявності підстав для скасування судових рішень сторони викладають виключно у касаційній скарзі.
84. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
85. Відповідно до частин третьої та шостої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
86. Оскільки за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 . Верховний Суд прийшов до висновку про скасування судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Військової частини НОМЕР_2 та ухвалив в цій частині нове рішення, то пропорційно до задоволених позовних вимог слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 судовий збір в розмірі 1 073,60 грн.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Суд