ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2025 року
м. Київ
справа № 235/3132/24
провадження № 61-15926св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Шахтоуправління "Покровське",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області в складі судді Філь О. Є. від 13 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Бондар Я. М., Агєєва О. В., Корчистої О. І., від 20 листопада 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" (далі - ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське") про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 29 жовтня 2023 року під час виконання ним робіт згідно з отриманим нарядом на підприємстві ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" у зв`язку із обвалом вугільно-породного масиву він отримав тяжку виробничу травму.
Після тривалого лікування та оперативного втручання, 07 лютого 2024 року МСЕК вперше встановило йому 70 % втрати працездатності та визнало інвалідом ІІ групи з подальшим переоглядом 07 лютого 2025 році. В цій довідці зазначено, що він потребує: медикаментозного, санітарно-курортного лікування, оперативного лікування.
Він обмежений у виборі роботи, лікарями дозволено лише надомна праця, яку роботодавець йому не запропонував при звільненні, хоча саме з вини відповідача, він в 36 років став інвалідом ІІ групи.
Позивач вважає, що саме з вини та недбалого ставлення відповідача стосовно своєчасного забезпечення працівників необхідним обладнанням з ним під час виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" на його користь моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів;
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з нещасним випадком на виробництві у розмірі 135 000,00 грн без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто з ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" на користь держави судові витрати у розмірі 2 043,90 грн.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нещасний випадок на виробництві, який мав місце 29 жовтня 2023 року, є психотравмуючою для позивача, йому завдано моральну шкоду внаслідок нещасного випадку на виробництві, лікування отриманих від нього травм та реабілітації.
Через трудове каліцтво позивач змушений докладати додаткові зусилля для утримання себе та своєї родини, одержання повноцінного та своєчасного лікування. Втрата працездатності призвела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі. Він продовжує відчувати дискомфорт, потребує лікування.
Встановивши факт спричинення позивачу відповідачем моральної шкоди, суд першої інстанції, враховуючи ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, дійшов висновку про розмір такої шкоди у сумі 135 000,00 грн.
Стягуючи вказану суму без утримання податків та інших обов`язкових платежів, суд виходив з того, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, не включаються до оподатковуваного доходу платника податку, та, відповідно, не підлягають оподаткуванню.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Апеляційну скаргу ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" залишено без задоволення.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2024 року змінено, збільшено розмір стягнутої моральної шкоди з 135 000,00 грн до 500 000,00 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб, збільшено розмір судових витрат з 2 043,90 грн до 5 000,00 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Стягнуто з ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" на користь держави судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 7 500,00 грн
Постанова апеляційного суду мотивована таким.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правильно керувався вимогами статей 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманим ним на виробництві трудовим каліцтвом.
Суд першої інстанції дійшов таких висновків на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Водночас суд апеляційної інстанції не погодився з розміром моральної шкоди, визначеної судом.
Нещасний випадок на виробництві, який мав місце 29 жовтня 2023 року, є психотравмуючою обставиною для позивача, потребує лікування отриманих від нього травм та реабілітації. У результаті отриманого каліцтва позивач несе моральні страждання.
При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, апеляційний суд, врахувавши глибину та ступінь моральних і фізичних страждань позивача, яких він зазнав та зазнає внаслідок нещасного випадку, встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 70 %, характеру ушкодження здоров`я, а також з урахуванням принципів розумності і справедливості, дійшов висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн. Суд вважав цей розмір таким, що відповідає глибині і ступеню моральних і фізичних страждань потерпілого.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
29 листопада 2024 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від імені ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" - адвокат Єгорова О. Ю. подала касаційну скаргу на рішення Красноармійського міськрайонного судуДонецької області від 13 червня 2024 рокута постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 рокувідкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 235/3132/24.
У лютому 2025 року матеріали цивільної справи № 235/3132/24 надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" - адвокат Єгорова О. Ю. просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та змінити рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2024 рокув частині задоволення позову та стягнути з ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненою виробничою травмою, у розмірі 135 000,00 грн з утриманням з цієї суми податків та обов`язкових платежів при її виплаті згідно з законодавством, діючим на час виплати таких сум.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19, від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, від 30 червня 2021 року у справі № 180/505/20-ц, 05 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, від 17 січня 2024 року у справі № 175/623/23, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована таким.
Стягнувши з відповідача на користь позивача моральну шкоду, спричинену нещасним випадком на виробництві, з формулюванням "без утримання податку з доходу фізичних осіб", суди попередніх інстанцій не врахували зміст та не застосували до спірних правовідносин норми підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 та підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, статті 6, 19 Конституції України.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сума відшкодування моральної шкоди, стягнута з роботодавця на користь працівника на підставі судового рішення, підлягає оподаткуванню.
Суди зобов`язали відповідача здійснити виплату доходу позивачу без виконання визначеної ПК України функції податкового агенту, яка полягає в тому, що виплата доходу можлива лише з утриманням податку і за рахунок особи, що його отримує.
Суди попередніх інстанцій, перебравши на себе функції органу іншої гілки влади, своїм рішенням врегулювали податкові відносини між державою, платником податків та податковим агентом усупереч діючих норм податкового законодавства України.
Суд апеляційної інстанції безпідставно збільшив суму моральної шкоди, яку стягнуто з відповідача згідно з рішенням суду першої інстанції, неправильно застосував положення частини третьої статті 23 ЦК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у січні 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Сєргєєва Р. А. заперечує проти доводів ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське", просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
З липня 2010 року до лютого 2024 року ОСОБА_1 працював на вугледобувному підприємстві ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" гірником з ремонту гірничих виробок підземно 4-го розряду. З березня 2019 року прохідником 5-го розряду з повним робочим днем у шахті на ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" (т. 1, а. с. 51-54).
29 жовтня 2023 року під час виконання робіт згідно з отриманим нарядом на підприємстві ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" у зв`язку із обвалом вугільно-породного масиву ОСОБА_1 отримав виробничу травму.
Нещасний випадок було визнано пов`язаним з виробництвом та складено Акт форми Н-1/П від 03 жовтня 2023 року "розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 29 жовтня 2023 року о 15 год. 40 хв" (т. 1, а. с. 5-11).
Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого від 29 жовтня 2023 року № 4857/1179, від 30 жовтня 2023 року № 17657 (20927), в результаті нещасного випадку ОСОБА_1 було встановлено діагноз: Відкрита проникаюча черепно-мозкова травма. Забій головного мозку ІІІ ст., вогнищеві забої обох лобних часток. Епідуральна гематома лобної ділянки справа. Субарахноїдальний крововилив. Множинні переломи кісток основи та склепіння черепа, лицьового черепа. Пневмоцефалія. Перелом кісток лицьового черепа Ле-Фор ІІ. Перелом величних дуг без зміщення. Вушна кровотеча справа, розрив шкіри слухового проходу зліва, розрив барабанної перетинки. Отолікворія зліва. Вдавлений перелом кісток носу. Параорбітальна гематома лівого ока. Субкон`юктивальний крововилив з обох боків. Забійні рани потиличної ділянки зліва, лобної ділянки з ліва з переходом на верхню повіку лівого ока, верхньої губи.
Стан після операції (30 жовтня 2023 року): Біфронтальна краніотомія. Видалення епідуральної гематоми правої лобної ділянки. Пластика передньої черепної ямки ауто тканинами. Краніалізація обох половин лобної пазухи. Повторна хірургічна обробка розчавленої рани лобної ділянки зліва з переходом на верхню повіку.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 AAГ № 774235, виданої Міжрайонною МСЕК м. Покровська, ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності до 01 березня 2025 року, дата чергового перегляду 07 лютого 2025 року, причиною якої є трудове каліцтво (т. 1, а. с. 15).
Згідно з довідкою про результат визначення ступеня втрати професійної придатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 АА4 № 146522, виданої Міжрайонною МСЕК м. Покровська, ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 первинно становить 70 % (т. 1, а. с. 14).
13 лютого 2024 року ОСОБА_1 був звільнений за станом здоров`я.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних частинах відповідають.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Суди попередніх інстанцій установили, що 29 жовтня 2023 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві відповідача, внаслідок чого позивач отримав тілесні ушкодження. Внаслідок нещасного випадку позивачу завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.
Зазначені обставини ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" не заперечуються.
Таким чином, колегія суддів виходить з доведеності факту завдання позивачу, зокрема, втрат немайнового характеру та обов`язку ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" відшкодувати ці втрати.
ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" не погоджується з розміром моральної шкоди, визначеної судом апеляційної інстанції, а також з порядком стягнення судами попередніх інстанцій цієї шкоди в частині формулювання "без утримання податку з доходу фізичних осіб".
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Статтею 4 Закону України "Про охорону праці" визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, об`єктивно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши обставини отримання ОСОБА_1 тяжкої виробничої травми під час виконання ним робіт згідно з отриманим нарядом на підприємстві ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське", а також наслідки, спричинені нещасним випадком на виробництві, які полягають у втраті позивачем 70 % працездатності та необхідності тривалого лікування, дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачу, у розмірі 500 000,00 грн.
Апеляційним судом правильно застосовано положення статті 23 ЦК України та з огляду на обставини травмування ОСОБА_1, а також спричинені наслідки, обґрунтовано визначено розмір відшкодування моральної шкоди, з урахуванням принципів розумності, пропорційності та справедливості.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно збільшив суму моральної шкоди, яку стягнуто з відповідача згідно з рішенням суду першої інстанції, неправильно застосував положення частини третьої статті 23 ЦК України.
У касаційній скарзі заявник також не погоджується з тим, що суд апеляційної інстанції, стягуючи на користь позивача суму відшкодування моральної шкоди, вказав, що така сума має бути виплачена без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Верховний Суд зазначає, що в питанні включення стягнутих за рішенням суду сум на відшкодування шкоди життю та здоров`ю до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку Верховним Судом сформовано усталену практику щодо застосування норм ПК України.
Так, в постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21 (провадження № 61-283св22) викладено такі правові висновки: "Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту). Відповідно до пункту "а" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом. У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тобто з 23 травня 2020 року пункт "а" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами "а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом". Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, на які посилається заявник у касаційній скарзі. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сума моральної шкоди, стягнута на підставі рішення суду про відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає оподаткуванню.".
Верховний Суд зазначає, що наведена скаржником правова позиція Верховного Суду у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19 стосовно того, що якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи моральну шкоду, завдану порушенням трудових прав, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу, не може братися до уваги, оскільки фактичні обставини, встановлені у вказаній справі та у справі № 235/3132/24 є різними. У справі № 523/14396/19 моральна шкода була стягнута разом із середнім заробітком за час вимушеного прогулу, у зв`язку із незаконним звільненням позивача, а у справі № 235/3132/24 така шкода стягнута у зв`язку із нещасним випадком, пов`язаним з виробництвом.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що всупереч визначеному ПК України порядку суди зобов`язали відповідача здійснити виплату доходу позивачу без виконання функції податкового агента.
В цілому, доводи касаційної скарги висновків судів щодо вирішення справи по суті не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин, тоді як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16).
Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі "Ruiz Toriya v. Spaine", заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі "HIRVISAARI v. FINLAND", заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
У справі, що розглядається, вичерпно надано оцінку питанню відшкодування відповідачем моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я позивача унаслідок нещасного випадку на виробництві відповідача. Наявність у скаржника іншої точки зору на встановлені судами обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених у справі рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанови апеляційного, та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь скаржника.