16 січня 2025 року
м. Київ
ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О., Власова Ю. Л., Мартєва С. Ю.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі № 990SCGC/7/24 (провадження № 11-74сап24)
Із цією постановою не погоджуємося, оскільки вважаємо, що за встановлених у справі обставин відсутні підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з огляду на сплив передбаченого частиною одинадцятою статті 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402- VIII) трирічного строку для застосування дисциплінарного стягнення, початок якого треба рахувати з дня вчинення проступку незалежно від кваліфікації дисциплінарного правопорушення триваючим.
І. ФАБУЛА СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 14 березня 2024 року № 766/0/15-24 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 про притягнення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" (далі також оскаржуване рішення).
2. Рішення Першої Дисциплінарної палати від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 про притягнення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за скаргою останньої вже раніше переглядалося ВРП та залишено без змін її рішенням від 02 лютого 2021 року № 197/0/15-21, яке було скасовано постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2021 року (провадження № 11-98сап21).
3. Повторно переглянувши рішення Дисциплінарної палати, ВРП 14 березня 2024 року ухвалила рішення № 766/0/15-24 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 про притягнення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності", яке є об`єктом оскарження у цій справі.
4. Залишеним ВРП без змін рішенням дисциплінарного органу від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, і застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади.
ІІ. ДОВОДИ СКАРЖНИЦІ
5. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зауважила, що оскаржуване рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
6. Скаржниця заперечувала проти висновку Першої Дисціплінарної палати ВРП, з яким погодилася ВРП, про невиконання суддею службових обов`язків у зв`язку з тим, що вона не передала справи секретарю судового засідання, що стало підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Наводила фактичні обставини, що, за твердженням ОСОБА_1, свідчать про відсутність у неї можливості передати справи відповідальному секретарю для подальшої їх здачі до канцелярії суду (через те, що їй не призначили відповідального секретаря), тоді як вона вжила заходів щодо забезпечення призначення відповідальної за передачу справ особи (подана службова записка голові суду, керівникові апарату суду).
7. До того ж скаржниця стверджувала, що строки застосування до неї дисциплінарного стягнення пропущені, а ВРП ухвалила оскаржуване рішення без урахування її додаткових пояснень та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16 січня 2025 року у справі № 990SCGC/7/24 за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 14 березня 2024 року № 766/0/15-24 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 про притягнення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
8. На думку ОСОБА_1, ненадання ВРП належної оцінки наведеним нею доводам, доказам і запереченням проти обставин, покладених в основу рішення дисциплінарного органу, засвідчило те, що ВРП не була об`єктивною, а також порушила порядок розгляду скарг, передбачений статтями 49, 51 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) та пунктом 13.30 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (зі змінами), а також пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), в аспекті права на справедливий розгляд її скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати.
ІІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ ВРП
9. В оскаржуваному рішенні від 14 березня 2024 року № 766/0/15-24 ВРП встановила, що суддя ОСОБА_1 упродовж 2013-2016 років не передала секретарю судових засідань 119 справ різних категорій, розглянутих нею під час здійснення повноважень судді, а також установила відсутність вмотивованих судових рішень у цих справах, що підтверджується наявністю 10 заяв від сторін із зазначеного переліку 119 справ про видачу копії судового рішення, які не виконані протягом тривалого часу.
10. Також ВРП відхилила посилання скаржниці на сплив строку притягнення її до дисциплінарної відповідальності, зауваживши, що, оскільки на момент розгляду дисциплінарного провадження допущені суддею ОСОБА_1 порушення не усунуті, дисциплінарний проступок слід вважати триваючим . Отже, застосуванню підлягають положення статті 106 Закону № 1402-VIII з урахуванням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначених у статті 109 цього Закону.
11. Також ВРП дійшла висновку, що такі дії судді свідчать про неналежне виконання нею своїх обов`язків у частині дотримання правил суддівської етики, зокрема виявлення та підтримання високих стандартів поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів, і допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, адже протягом тривалого часу (понад 8 років) матеріали справи не передані секретарю судового засідання, що явно свідчить про недотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
12. З огляду на викладене ВРП кваліфікувала дії судді як дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено:
- пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII - зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення;
- пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII - допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
13. ВРП дійшла висновку, що такі дії судді ОСОБА_1 складають також істотний дисциплінарний проступок у розумінні пункту 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII (суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
ІV. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИСНОВКІВ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. 16 січня 2025 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 14 березня 2024 року № 766/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, залишила без задоволення, а рішення ВРП від 14 березня 2024 року № 766/0/15-24 - без змін.
15. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що обґрунтованим є висновок ВРП про наявність у діях судді ОСОБА_1, а саме в непереданні протягом тривалого часу завершених розглядом справ для здачі в канцелярію суду, складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, який виразився в допущенні суддею поведінки, що порочить звання судді, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
16. Цей дисциплінарний проступок був триваючим, оскільки відповідна бездіяльність не стосувалися конституційної функції судді щодо здійснення правосуддя, а тому припинення п`ятирічних повноважень судді ОСОБА_1 25 лютого 2016 року не припинило це правопорушення.
17. Відтак Велика Палата Верховного Суду акцентувала на правильності визначення ВРП, що такі дії судді ОСОБА_1 складають також істотний дисциплінарний проступок у розумінні пункту 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII.
18. З огляду на встановлене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ВРП в оскаржуваному рішенні обґрунтовано виснувала, що бездіяльність судді ОСОБА_1 у виді зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення була триваючою і утворювала склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону
№ 1402-VIII, оскільки суддя після припинення своїх повноважень 25 лютого 2016 року до її звільнення 23 лютого 2021 року могла і була зобов`язана усунути допущені нею порушення, а викладені в скарзі ОСОБА_1 доводи не спростовують висновків ВРП.
19. Отже, з огляду на приписи пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, пункту 3 частини першої статті 106, частини другої та пункту 1 частини дев`ятої статті 109, статті 115 Закону № 1402-VIII, а також ураховуючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини та характеристику судді, затверджену рішенням зборів суддів Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року № 6, характер вчиненого нею проступку та його явну несумісність зі статусом судді, ВРП та її Перша Дисциплінарна палата правильно застосували до судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення судді з посади, що є пропорційним вчиненому проступку.
20. Урахувавши наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на рішення ВРП від 14 березня 2024 року № 766/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
V. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
21. З висновками Великої Палати Верховного Суду за результатами апеляційного перегляду цієї справи не погоджуємося, тому відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висловлюємо окрему думку.
Щодо кваліфікації дій судді ОСОБА_1 за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення)
22. ВРП, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 в цій частині як дисциплінарний проступок, встановила, що у рішенні Першої Дисциплінарної палати від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 дії судді ОСОБА_1 щодо зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасного надання суддею копій судових рішень для їх внесення до ЄДРСР (до матеріалів дисциплінарної скарги додано перелік із 55 справ,рішення в яких станом на 30 серпня 2019 року не внесені до ЄДРСР упродовж 2013 - 2016 років)кваліфіковані як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
23. Проте ВРП, а згодом і Велика Палата Верховного Суду, перевіряючи висновки ВРП, помилково залишили поза увагою, що обов`язок внесення електронних копій судових рішень до ЄДРСР був покладений на суддів лише із 17 червня 2015 року (тобто після закінчення повноважень судді ОСОБА_1 ) із внесенням змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 "Про затвердження порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень". До цієї дати такий обовʼязок був покладений на відповідальну особу апарату суду.
24. ВРП зауважила, що підстави притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на час розгляду нею справ (із квітня 2013 року по 25 лютого 2016 року) визначалися Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI). З огляду на статтю 83 цього Закону, яка містила вичерпний перелік підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, допущені суддею ОСОБА_1 із квітня 2013 року по 25 лютого 2016 року порушення, а саме ненадання копій судових рішень для внесення до ЄДРСР, не становили склад дисциплінарного проступку. Тож у діях судді ОСОБА_1 відсутній склад дисциплінарного проступку, передбачений пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, в частині несвоєчасного надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР.
25. Водночас ВРП зазначила про непередання суддею ОСОБА_1 упродовж 2013-2016 років секретарю судових засідань 119 справ різних категорій, розглянутих нею під час здійснення повноважень.
26. За висновками ВРП, наведене свідчить, зокрема, про відсутність вмотивованих судових рішень у цих справах, що підтверджується також наявністю 10 заяв від сторін у справах (із зазначеного переліку 119 справ) про видачу копії судового рішення, які не виконані протягом тривалого часу.
27. При цьому Велика Палата Верховного Суду мала врахувати, що Указом Президента України від 24 лютого 2011 року № 246/2011 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області строком на п`ять років.
28. Тобто п`ятирічний строк повноважень судді ОСОБА_1 тривав з 24 лютого 2011 року до 25 лютого 2016 року.
29. Підстави притягнення судді ОСОБА_1 у період 24 лютого 2011 року до 25 лютого 2016 року визначалися положеннями Закону № 2453-VI (у редакції, чинній до28 березня 2015 року).
30. Однак положення статті 83 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній до 28 березня 2015 року), яка містила вичерпний перелік підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не передбачали такої підстави, як зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення.
31. 28 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", яким Закон № 2453-VI був викладений у новій редакції, пункт 2 частини першої статті 92 якої містив таку підставу притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, як зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення.
32. Закон № 1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, також визначив зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення як підставу для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (пункт 2 частини першої статті 106 цього Закону).
33. Тому вважаємо, що ВРП та Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи оспорюване рішення, мали обов`язково врахувати, що така підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, як зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, була визначена в Законі№ 2453-VIлише з 28 березня 2015 року.
34. Таким чином до 28 березня 2015 року суддю не можна було притягнути до дисциплінарної відповідальності з підстав допущення ним такого порушення, як зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення.
35. У рішенні Першої Дисциплінарної палати ВРП від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20 встановлено, що до матеріалів дисциплінарної скарги додано перелік із 55 справ, рішення в яких станом на 30 серпня 2019 року не внесені до ЄДРСР упродовж 2013-2016 років.
36. Згідно з наведеним переліком справ за 2015 рік не внесеними до ЄДРСР є рішення у 21 справі (рішення від 20 лютого 2015 року у справі
№ 173/1912/13-ц, від 11 лютого 2015 року у справі № 173/1270/14-ц, від 23 січня 2015 року у справі № 173/1450/14-ц, від 15 липня 2015 року у справі № 173/1465/14-ц, від 07 травня 2015 року у справі № 173/2295/14-ц, від 20 лютого 2015 року у справах № 173/2385/14-ц та № 406/3319/2012, від 06 квітня 2015 року у справах № 173/2530/14-ц та № 178/1437/14-а, від 11 березня 2015 року у справі № 173/3571/13-ц, від 26 червня 2015 року у справі № 173/91/15-ц, від 02 червня 2015 року у справі № 173/724/15-ц, від 04 червня 2015 року у справі № 173/729/15-ц, від 23 червня 2015 року у справі № 173/1030/15-ц, від 17 лютого 2015 року у справі № 173/2257/14-ц, від 06 березня 2015 року у справі № 173/1682/14-а, від 22 лютого 2015 року у справі № 173/2306/14-а, від 03 квітня 2015 року у справі № 173/2338/14-а, від 30 липня 2015 року у справі № 173/334/15-а, від 06 червня 2015 року у справі № 173/791/15-а, від 18 грудня 2015 року у справі № 173/1268/15-а).
37. Із зазначеного переліку рішення у 12 справах (від 15 липня 2015 року у справі № 173/1465/14-ц, від 07 травня 2015 року у справі № 173/2295/14-ц, від 06 квітня 2015 року у справі № 173/2530/14-ц, від 26 червня 2015 року у справі № 173/91/15-ц, від 02 червня 2015 року у справі № 173/724/15-ц, від 04 червня 2015 року у справі № 173/729/15-ц, від 23 червня 2015 року у справі № 173/1030/15-ц, від 06 квітня 2015 року у справі № 178/1437/14-а, від 03 квітня 2015 року у справі № 173/2338/14-а, від 30 липня 2015 року у справі № 173/334/15-а, від 06 червня 2015 року у справі № 173/791/15-а, від 18 грудня 2015 року у справі № 173/1268/15-а) постановлені у період дії норми пункту 2 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI (у редакції від 28 березня 2015 року), яка передбачала дисциплінарну відповідальність судді за зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення.
38. Водночас положеннями частини третьої статті 209 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), частини третьої статті 160 КАС України, частини другої статті 376 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), які були чинними протягом строку повноважень ОСОБА_1 та відповідно на момент ухвалення нею рішень у справах, хоч і було встановлено, що складання повного тексту рішення може бути відкладено, однак таке відкладення могло бути в межах строку "не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи".
39. Тобто визначена процесуальним законом можливість відкладення складання повного тексту судового рішення не звільняла суд від обов`язку його виготовити.
40. Слід ураховувати, що зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення як вид дисциплінарного проступку полягає у протиправному та невиправданому невиконанні суддею передбаченого відповідним процесуальним законодавством обов`язку виготовити повний (вмотивований) текст судового рішення в межах визначеного законом строку.
41. Термін "зволікання" вказує на те, що не будь-яка затримка із виготовленням вмотивованого судового рішення автоматично має ознаки цього дисциплінарного проступку. Зокрема, не є "зволіканням з виготовленням вмотивованого судового рішення" таке порушення передбаченого відповідним процесуальним законодавством строку виготовлення повного тексту судового рішення, яке було обумовлено об`єктивними обставинами (наприклад, хвороба судді, його надзвичайно висока завантаженість у відповідний період, значна складність справи тощо). Наявність чи відсутність таких об`єктивних чинників має бути предметом оцінки в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх доречних обставин (тривалість порушення, його наслідки для учасників провадження, складність справи, перебування судді на лікарняному, його завантаженість тощо). При цьому очевидно, що чим більш тривалою є затримка з виготовленням вмотивованого тексту судового рішення та чим більший вплив це порушення має на права учасників конкретної судової справи (наприклад, затримка зі звільненням з-під варти, втрата майна та неможливість виконання судового рішення, неможливість оскарження судового рішення тощо), тим більшою є вірогідність того, що вона може бути кваліфікована саме як "зволікання", і, навпаки, тим більш вагомими мають бути обставини, які перешкоджали судді виготовити повний текст судового рішення, для висновку про відсутність у його діях ознак "зволікання".
42. У розглядуваному випадку з матеріалів справи встановлена відсутність
55 повних текстів судових рішень, з яких лише у 12 справах рішення у період дії норми пункту 2 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI (у редакції від 28 березня 2015 року), яка передбачала дисциплінарну відповідальність судді за зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення.
43. Водночас ОСОБА_1 не спростувала доводів скарги щодо зволікання з виготовленням нею вмотивованих судових рішень у зазначених вище справах. Натомість доводи скаржниці фактично зводяться до непогодження з кількістю справ, про відсутність яких зазначено у скарзі, що жодним чином не спростовує зволікання з виготовленням вмотивованих судових рішень у справах.
44. З урахуванням наведеного частково погоджуємося з висновками Великої Палати Верховного Суду та ВРП щодо кваліфікації в цій частині дій судді ОСОБА_1 як дисциплінарного проступку у вигляді зволікання з виготовленням мотивованого судового рішення, але лише в частині судових рішень, постановлених за період з 28 березня 2015 року по 26 лютого 2016 року.
45. Водночас, за нашим переконанням, відповідальність судді за цей дисциплінарний проступок може настати тільки протягом визначеного законом строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Щодо кваліфікації дій судді ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (непередання суддею матеріалів судових справ до канцелярії суду)
46. ВРП, узявши до уваги надану керівником апарату Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області доповідну записку, у якій наведено перелік справ, що значаться як не передані до канцелярії суду станом на 18 грудня 2023 року, в оскаржуваному рішенні встановила, що суддя ОСОБА_1 не передала секретарю судового засідання для подальшого опрацювання матеріали 119 судових справ, розглянутих нею протягом
2013-2015 років. За наведеного дійшла висновку, що у звʼязку з відсутністю цих справ та відсутністю текстів судових рішень в електронній системі діловодства суду та в ЄДРСР суд не зміг видати копії судових рішень за десятьма заявами сторін у справах протягом тривалого часу (на сьогодні понад 8 років). Зазначене, як зауважила ВРП, свідчить про неналежне виконання суддею своїх обов`язків у частині дотримання правил суддівської етики, у тому числі виявлення та підтримання високих стандартів поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів, і допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, адже протягом тривалого часу (понад 8 років) матеріали справ не були передані секретарю судового засідання.
47. З урахуванням наведеного ВРП дійшла висновку, що в діях судді ОСОБА_1 також міститься склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, що виразився у допущенні суддею поведінки, що порочить звання судді, зокрема, в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
48. Проте вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи наведені висновки ВРП, мала звернути увагу на свій правовий висновок у постанові від 30 вересня 2021 року в цій справі (провадження № 11-98сап21) про те, що безпосередньо "нездача суддею справ до канцелярії суду" не може розглядатися як неналежне виконання суддею своїх обов`язків, оскільки протягом досліджуваного періоду суддя не мала прямого обов`язку "здавати справи у канцелярію" (стаття 55 Закону № 2453-VI, стаття 56 Закону
№ 1402-VIII). Покладення безпосередньо на суддю обов`язку щодо формування судових справ та їх фізичної передачі до канцелярії не відповідає визначеним законом повноваженням судді. ВРП визначила цей проступок судді як триваючий, у зв`язку із чим строк притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення цього поступку вважала таким, що не закінчився.
49. Відповідно до обов`язків, передбачених Законом № 1402-VIII та предметними процесуальними кодексами України, Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (далі - Інструкція з діловодства), суддя має організувати надходження справ секретарю судового засідання, за наявності, для виконання відповідних функцій, зокрема передбачених Інструкцією з діловодства.
50. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 вересня 2021 року у цій справі (провадження № 11-98сап21) звернула увагу на необхідність для встановлення дисциплінарного проступку судді з`ясувати, чи мала суддя можливість відповідно до визначених законом процедур організувати надходження справ секретарю судового засідання або іншій призначеній уповноваженій особі для виконання відповідних функцій, передбачених, зокрема, Інструкцією з діловодства. У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з матеріалів дисциплінарної справи не вбачається, що цьому окремому аспекту організації документообігу у Верхньодніпровському районному суді Дніпропетровської області була надана належна оцінка.
51. Відповідно до пункту 2.11 Типової посадової інструкції секретаря судового засідання місцевого загального суду, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 липня 2005 року № 86 (далі - Інструкція № 86), секретар судового засідання оформлює матеріали судових справ і здійснює передачу справ до канцелярії суду.
52. Подібне положення було закріплене у пункті 13.4 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68, в редакції, чинній до 01 січня 2014 року (далі - Інструкція № 68), який визначав, що секретар судового засідання після здійснення необхідних дій щодо оформлення завершеної розглядом справи (матеріалів кримінального провадження) (не пізніше наступного дня після виготовлення протоколу (журналу) судового засідання, у разі його ведення) передає справу (матеріали кримінального провадження) на зберігання в канцелярію суду.
53. Схожі положення також містила Інструкція з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173, в редакції, чинній у період здійснення судочинства суддею ОСОБА_1 (далі - Інструкція № 173), яка визначала обов`язок секретаря судового засідання / працівника канцелярії (в окремих випадках) за результатом формування справ за цивільними / адміністративним позовами, розгляду кримінального провадження передати сформовану справу, матеріали кримінального провадження до канцелярії суду на зберігання (див., зокрема, пункти 16.19, 19.5, 19.6, 20.1, 21.5, 22.1, 22.2 цієї Інструкції).
54. Відповідно до пункту 1.6 Інструкції № 68, пункту 1.6 Інструкції № 173 організацію діловодства в суді забезпечує керівник апарату (завідуючий секретаріатом) суду або інший працівник апарату суду, який виконує його обов`язки (далі - керівник апарату суду); відповідальність за стан та організаційне забезпечення діловодства в суді покладається на керівника апарату суду, а в разі його відсутності - на заступника керівника апарату суду або особу, яка виконує його обов`язки.
55. Пунктами 1.5, 1.6 Типової посадової інструкції керівника апарату місцевого загального суду, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 липня 2005 року № 86 (далі - Інструкція керівника апарату), визначено, що керівник апарату свої функціональні обов`язки виконує під керівництвом голови суду та безпосередньо йому підпорядковується (а також виконуючому його обов`язки заступнику) і координує свою діяльність з відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації. Керівникові апарату безпосередньо підпорядковані помічник голови, помічник заступника (помічники заступників) голови суду та помічники суддів, секретарі судового засідання, консультанти, старший секретар суду, завідувач архіву (архіваріус), завідувач господарством, бібліотекар, водії, інші працівники відповідно до підпорядкованості за посадами штатного розпису суду, за наказом голови суду - старший судовий розпорядник та судові розпорядники.
56. Згідно з пунктами 2.1., 2.19 Інструкції керівника апарату, керівник апарату: здійснює безпосереднє керівництво апаратом суду, забезпечує організованість та злагодженість у роботі підрозділів суду, працівників апарату суду, їх взаємодію у виконанні завдань, покладених на апарат суду щодо організаційного забезпечення діяльності суду; здійснює організаційне забезпечення ведення судової статистики, діловодства, обліку та зберігання судових справ, належного ведення архіву, кодифікації та роботи бібліотеки суду, а також планово-фінансової та бухгалтерської роботи обслуговування рахунків в установах банку.
57. Подібного змісту обов`язки керівника апарату суду були також закріплені у пункті 14 Типового положення про апарат місцевого, апеляційного судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 28 вересня 2012 року № 115, в редакції, чинній у період здійснення судочинства суддею ОСОБА_1 (далі - Типове положення про апарат місцевого, апеляційного судів), який визначав, що керівник апарату суду відповідно до наданих повноважень: організовує та контролює ведення діловодства в суді відповідно до інструкції з діловодства; здійснює організаційне забезпечення ведення судової статистики, діловодства, обліку та зберігання судових справ, належного ведення архіву та роботи бібліотеки суду.
58. Згідно з пунктом 2.8 Інструкції № 173 у разі виявлення недоліків у формуванні судової справи канцелярія (відповідний структурний підрозділ) складає акт про стан справи, що надійшла до суду, та долучає його до матеріалів справи. Акт підписується трьома працівниками апарату суду, одним з яких є працівник канцелярії, затверджується керівником апарату суду та засвідчується печаткою суду "Для довідок". Про складення акта робиться відмітка в реєстраційних документах.
59. Окрім того, вважаємо, що Великій Палаті Верховного Суду, перевіряючи відповідні висновки ВРП, потрібно було врахувати, що схожого змісту положення також закріплені в Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 (далі - Інструкція № 814) в редакції, чинній на момент розгляду скарги, пункт 21 розділу ІІІ якої визначає, що після закінчення розгляду судової справи (кримінального провадження) по суті, у тому числі під час підготовчого провадження, та ухвалення повного тексту судового рішення, справа передається секретарем судового засідання до канцелярії суду протягом п`яти робочих днів.
60. Згідно з пунктом 12 розділу І Інструкції № 814 при звільненні судді, а також в інших випадках, передбачених законом, коли суддя не може продовжувати розгляд справи, всі нерозглянуті ним судові справи за актом приймання-передавання справ та документів передаються до канцелярії суду для подальшого розподілу в установленому порядку. Акт приймання-передавання справ та документів підписується трьома працівниками апарату суду, одним з яких є працівник канцелярії, засвідчується печаткою суду. Акти складаються та підписуються не пізніше дати звільнення судді (працівника).
61. Організація та контроль за станом ведення діловодства, складанням, оформленням, проходженням, зберіганням документів у структурних підрозділах апарату суду покладається на керівників цих підрозділів, а в судах без структурних підрозділів - на керівника апарату суду (пункт 9 розділу І Інструкції № 814).
62. Відповідно до пункту 11 розділу VII Інструкції № 814 формування і оформлення судових справ здійснюють секретарі судових засідань або інші визначені відповідальними працівники апарату суду. Загальний контроль за якістю та своєчасністю формування та оформлення судових справ здійснює керівник апарату суду.
63. Системний аналіз наведених положень типових посадових інструкцій секретаря судового засідання / керівника апарату суду, Типового положення про апарат суду, інструкцій з діловодства свідчить, що саме секретар судового засідання за своїм функціональними обов`язками є собою, на яку покладено обов`язок формування та передачі справ до канцелярії суду, а керівник апарату суду, якому безпосередньо підпорядковані працівники апарату суду, зокрема працівники канцелярії та секретарі судового засідання, - особою, яка забезпечує організованість та злагодженість у роботі працівників апарату суду, зокрема, організовує та контролює ведення діловодства, здійснює організаційне забезпечення обліку та зберігання судових справ.
64. Проте Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи цю справу, так само як і ВРП, викладене залишила поза увагою та не зазначила про наявність обов`язку судді ОСОБА_1 вчинити необхідні дії (звернутися з проханням), спрямовані на передання 119 справ секретарю судового засідання Зубачевській О. А. для подальшого їх формування та передання до канцелярії суду.
65. Натомість ВРП із посиланням на лист Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2024 року № 1/38/2024 зазначила, що секретар судового засідання усним розпорядженням була закріплена за суддею ОСОБА_1 та перебувала в її підпорядкуванні до відрахування ОСОБА_1 зі штату суду.
66. Окрім того, ВРП акцентувала увагу на відповіді керівника апарату Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, яка 18 січня 2024 року надійшла на адресу ВРП, в якій керівник апарату вказала, що службові записки судді ОСОБА_1 про надання їй секретаря судового засідання (або відповідального працівника) керівництву суду не надходили, оскільки секретар судового засідання Зубачевська О. А. перебувала в розпорядженні судді ОСОБА_1 та виконувала її вказівки до відрахування судді зі штату суду.
67. Разом з тим з урахуванням вказівок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2021 року в цій справі (провадження № 11-98сап21) вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду мала виснувати, що ВРП не встановила, чому секретар Зубачевська О. А. до 26 лютого 2021 року (до відрахування судді ОСОБА_1 зі штату суду) впродовж 5 років з моменту припинення повноважень зі здійснення правосуддя суддею ОСОБА_1 не виконала покладений на неї обов`язок з передачі справ на зберігання до канцелярії суду.