ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 761/29128/23
провадження № 61-14855св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Крепель Дмитро Ігорович,
на постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про відшкодування шкоди,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У серпні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди.
2. Відповідач позовні вимоги не визнав.
3. Суд першої інстанції задовольнив позов.
4. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про відмову в позові.
5. Позивач оскаржив постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.
6. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК),
у зв`язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
7. Позов обґрунтований так:
- постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року вимоги позивача до Департаменту охорони здоров`я (Київської міської державної адміністрації), Управління охорони здоров`я Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії та відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність Департаменту охорони здоров`я щодо не забезпечення його лікарським засобом "Сандостатин ЛАР" мікросфери для суспензії для ін`єкцій (міжнародна непатентована назва "Октреотид", код АТХ Н01СВ02) починаючи з 19 червня 2015 року та зобов`язано Департамент охорони здоров`я забезпечити позивача вказаним лікарським засобом,
у задоволенні вимог про стягнення коштів відмовлено (справа
№ 761/38702/15-а);
- постановою Київського апеляційного адміністративного суду
від 13 березня 2018 року постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 84 799,90 грн у період з червня 2015 року до квітня 2016 року скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову;
- з серпня 2021 року до січня 2023 року внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, а саме незабезпечення вищезазначеним лікарським засобом, він був змушений придбати його самостійно на загальну суму 256 709,10 грн;
- внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача щодо незабезпечення його цим лікарським засобом, йому завдано матеріальну шкоду у вигляді вимушених витрат на придбання ліків;
- у досудовому порядку відповідач відмовляється відшкодувати понесені позивачем витрати на придбання ліків.
8. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 256 709,10 грн на відшкодування шкоди, завданої його бездіяльністю.
ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2024 року позов задоволено. Стягнено з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 256 709,10 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
10. Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача із забезпечення позивача лікарським засобом позивачу завдано шкоду на суму 256 709,10 грн.
IV. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
11. Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
12. При відмові в позові, апеляційний суд виходив з таких підстав:
- доказів звернення позивача до відповідача з вимогами про забезпечення його ліками у період з серпня 2021 року до липня 2023 року (період придбання позивачем ліків за власні кошти) у матеріалах справи немає;
- позивач не надав доказів на підтвердження перебування його на відповідному обліку, як особа, якій встановлено діагноз "акромегалія", звернення його із заявами про включення його до такого обліку;
- позивач не надав достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що сплачені ним за придбання ліків кошти є шкодою, завданою внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.
V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. У касаційній скарзі відповідач просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
14. Касаційна скарга мотивована такими обставинами:
- апеляційний суд не звернув увагу, що у справі № 761/38702/15-а встановлено протиправність дій відповідача щодо не забезпечення позивача лікарським засобом "Сандостатин ЛАР";
- неодноразові звернення позивача до відповідача, а також ігнорування таких звернень, встановлені безпосередньо у справі № 761/38702/15-а, які
є преюдиційними;
- апеляційний суд неправильно застосував пункти 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 160 та статтю 53-1 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров ʼя"
- суд апеляційної інстанцій застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 761/38702/15-а та від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17.
15. 10 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення позивача, у яких вказані аналогічні касаційній скарзі доводи.
VI. Рух справи в суді касаційної інстанції
16. 06 листопада 2024 року представник позивача - адвокат Крепель Д. І. звернувся із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду.
17. Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, у задоволенні клопотання відповідача про зупинення виконання оскаржуваної постанови відмовлено.
18. 16 січня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
19. Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2025 року відзив на касаційну скаргу повернуто без розгляду.
20. Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
VII. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
21. ОСОБА_1 встановлено діагноз "акромегалія", що є рідкісним (орфанним) захворюванням, у зв`язку з чим йому призначено постійне лікування з використанням лікарського засобу "Сандостатин ЛАР" мікросфери для суспензії для ін`єкцій, міжнародна непатентована назва "Октреотид", код АТХ Н01СВ02.
22. Захворювання акромегалія міститься в Переліку рідкісних (орфанних) захворювань, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації та для яких існують визнані методи лікування, затвердженому Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 жовтня 2014 року
№ 778.
23. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва
від 02 листопада 2017 року у справі № 761/38702/15-а за позовом
ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я, Управління охорони здоров`я Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії та відшкодування матеріальної шкоди визнано протиправною бездіяльність Департаменту охорони здоров`я щодо не забезпечення позивача лікарським засобом "Сандостатин ЛАР" мікросфери для суспензії для ін`єкцій, міжнародна непатентована назва "Октреотид", код АТХ Н01СВ02 починаючи з 19 червня 2015 року та зобов`язано Департамент охорони здоров`я забезпечити його цим лікарським засобом; у задоволенні вимог про стягнення коштів відмовлено.
24. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду
від 13 березня 2018 року скасовано постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 84 799,90 грн
у період з червня 2015 року до квітня 2016 року та в цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову.
25. Зі змісту постанови Шевченківського районного суду м. Києва
від 02 листопада 2017 року у справі № 761/38702/15-а, яке не оскаржувалось сторонами в частині визнання бездіяльності протиправною, вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача для отримання ліків, однак такі звернення залишились без відповіді, ліками позивача забезпечено не було. З урахуванням викладеного, судом було встановлено бездіяльність Департаменту охорони здоров`я.
26. Діагноз позивача підтверджується консультативним висновком спеціаліста.
27. На підтвердження придбання позивачем лікарського засобу "Сандостатин ЛАР" позивачем надано товарні чеки.
VIII. Позиція Верховного Суду
28. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6), Верховний Суд зазначає таке.
Характер спірних правовідносин
29. У цій справі позивач порушив питання про відшкодування шкоди (понесення збитків позивачу) внаслідок протиправної бездіяльності відповідача із забезпечення позивача лікарським засобом "Сандостатин ЛАР" мікросфери для суспензії для ін`єкцій, міжнародна непатентована назва "Октреотид", код АТХ Н01СВ02 (див. пункти 7-8).
30. Спір пов`язаний із гарантіями права на здоров`я.
Загальні принципи
31. Конституційні гарантії права на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування закріплені в статті 49 Конституції України, згідно із якою охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
32. Міжнародні стандарти у сфері прав людини містять такі положення.
33. Зокрема, стаття 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права передбачає, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров`я.
Заходи, яких повинні вжити держави-учасниці цього Пакту для повного здійснення цього права, включають, серед іншого, ті, які є необхідними для створення умов, які б забезпечували всім медичну допомогу і медичний догляд у разі хвороби (пункт d частини другої статті 12).
34. В своєму Загальному коментарі №14 щодо права на найвищий досяжний рівень здоров`я, Комітет з економічних, соціальних і культурних прав (далі - КЕСКП) висловив наступну позицію про те, що право на здоров`я має розумітися як право доступу до різноманітних установ, товарів, послуг та умов, необхідних для реалізації найвищого досяжного рівня здоров`я."
У зв`язку з цим КЕСКП встановив вимогу щодо того, аби відповідні оздоровчі й лікувальні заклади відповідали наступним критеріям: наявність, доступність, прийнятність та якість.
КЕСКП наголосив, що обов`язок захищати включав, серед іншого, обов`язок держав приймати закони або вживати інших заходів, спрямованих на забезпечення рівного доступу до лікувальних й дотичних послуг, що надаються третіми сторонами, а також забезпечити відповідність лікарів та іншого медичного персоналу потрібним стандартам освіти, вправності, та положенням кодексів етичної поведінки (пункт 35).
35. Відповідні частини Декларації Всесвітньої організації охорони здоров`я про розвиток прав пацієнтів в Європі (1994) передбачають, що кожен має право на отримання такої медичної допомоги, що відповідає його/її потребам, включаючи превентивне лікування та заходи, спрямовані на розвиток здоров`я. Послуги повинні постійно бути наявними та доступними усім на принципах рівності, без дискримінації, та у відповідності до фінансових, людських та матеріальних ресурсів, які є доступними у відповідному суспільстві.
Якщо пацієнти відчувають, що їхні права не поважалися, вони повинні мати можливість подати скаргу. Пацієнти мають право на те, щоб їхні скарги розглядалися та вирішувалися у докладний, справедливий, ефективний та своєчасний спосіб, а також на отримання інформації про результати такого розгляду.
36. Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що у сучасній демократичній державі багато людей протягом усього або частини свого життя повністю залежать від соціального забезпечення та соціальної допомоги. Багато національних правових систем визнають, що такі особи вимагають певного рівня визначеності та безпеки, і передбачають виплату допомоги - за умови виконання умов відповідності - за правом.
У той же час затверджуване право на соціальну допомогу, яке не виходить за рамки достатньо встановленого, істотного майнового інтересу згідно з національним законодавством, становить власність, що складається з "законного очікування", і, таким чином, користується захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Якщо сума такої допомоги зменшується або припиняється, це може становити втручання у власність що потребує обґрунтування (пункти 67, 69 рішення ЄСПЛ від 01 серпня 2020 року у справі "Федулов проти росії", заява № 53068/08).
37. На рівні національного законодавства статтею 53-1 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" передбачено, що держава забезпечує заходи з профілактики рідкісних (орфанних) захворювань та організацію надання громадянам, які страждають на такі захворювання, відповідної медичної допомоги.
Громадяни, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, безперебійно та безоплатно забезпечуються необхідними для лікування цих захворювань лікарськими засобами та відповідними харчовими продуктами для спеціального дієтичного споживання відповідно до їх переліку та обсягів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
38. Відповідно до пункту 5 Порядку забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та відповідними харчовими продуктами для спеціального дієтичного споживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 160, забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та харчовими продуктами здійснюється закладами охорони здоров`я відповідного профілю за місцем проживання або лікування таких громадян.
39. Захворювання акромегалія міститься в Переліку рідкісних (орфанних) захворювань, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації та для яких існують визнані методи лікування, затвердженому Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 жовтня 2014 року № 778.
40. Згідно із підпунктом 3 пункту "б" частини першої статті 32 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення.
41. Держава, виконуючи свій головний обов`язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3 Конституції України) - повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне правове регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).
Із вказаних норм права (див. пункти 31-40) випливає позитивний обов`язок держави, у встановлених законодавством випадках забезпечувати хворого необхідними для лікування лікарськими засобами.