ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2025 року
м. Київ
справа № 160/9410/24
адміністративне провадження № К/990/43859/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 (головуючий суддя Малиш Н.І., судді Баранник Н.П., Щербак А.А.)
у справі №160/9410/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:
1. ОСОБА_1 звернувся з позовом в суд до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити з 01.03.2024 ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XI, виходячи з вислуги років - 25 років 07 місяців 27 днів, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
1.2. Позовні вимоги мотивовані незгодою з відмовою Пенсійного органу здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), оскільки вважав, що має необхідний стаж, визначений умовами вказаної норми.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 позов задоволено:
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-XII.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити з 01.03.2024 ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-XI, виходячи з вислуги років - 25 років 07 місяців 27 днів, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн.
3. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 16.10.2024 скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2024 та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.
4. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:
4.1. ОСОБА_1 наказом № 88/ОС-17 від 02.06.2017 був звільнений зі служби у запас Збройних Сил України з посади начальника відділу охорони державної установи "Бердянська виправна колонія (№ 77)" на підставі пункту 7 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).
4.2. Зі змісту розрахунку від 27.12.2019, складеного державною установою "Бердянська виправна колонія (№ 77)", наданого для перерахунку пенсії вбачається, що військова служба: у календарному обчисленні складає 19 років 08 місяців 12 днів; у пільговому обчисленні 25 років: 07 місяців 27 днів. Цивільний стаж складає 07 років 10 місяців 22 дні; загальний трудовий стаж: у календарному обчисленні 27 років 07 місяців 04 днів; у пільговому обчисленні 33 років 06 місяців 19 днів.
4.3. Ці обставини встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 у справі № 160/12433/20 за позовом ОСОБА_1 .
4.4. Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та з 03.06.2017 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до пункту "б" частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ у розмірі 58% грошового забезпечення з урахуванням 33 років страхового стажу.
4.5. 09.02.2024 позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ, виходячи з вислуги років - 25 років 07 місяці 27 днів у пільговому обчисленні.
4.6. Листом від 15.03.2024 за № 4779-2961/0-02/8-0800/24 відповідач у перерахунку пенсії відмовив позивачу, посилаючись на відсутність вислуги 23 календарних років на день його звільнення.
4.7. Позивач, вважаючи порушеними його права на пенсійне забезпечення, звернувся з позовом до суду.
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звільнення позивача було обраховано та у пункті 10 послужного списку прописано вислугу років у пільговому обчисленні - 25 років 07 місяців 27 днів, що є достатнім для перерахунку пенсії відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ. При цьому суд зазначив, що Закон № 2262-ХІІ не передбачає можливості переведення з пенсії, призначеної за одним пунктом статті 12 Закону № 2262-ХІІ, на пенсію за іншим пунктом цієї статті. Отже, за умови наявності у позивача права на пенсію відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ, відповідач може бути здійснений лише перерахунок призначеної йому пенсії за вислугу років за цим пунктом статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
6. Суд апеляційної інстанції, не погодившись з таким висновком суду, зазначив, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022. У свою чергу позивач перебуває на пенсії за пунктом "б" статті 12 Закону № 2262-ХІІ з червня 2017 року, та на час звернення (лютий 2024 до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за пунктом "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ ) має вислугу років у календарному обчисленні - 19 років, а тому правові підстави для здійснення перерахунку пенсії за вислугу років згідно з пунктом "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ відсутні.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:
7. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2024.
7.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі слугувало неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України).
Зокрема скаржник стверджує про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, не врахував висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 10.06.2024 у справі №260/4588/23.
7.2. Позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми статей 12, 17-1 Закону 2262-ХІІ та пункту 3 Порядку №393 щодо можливості призначення пенсії із врахуванням пільгової вислуги років.
Вважає помилковим застосування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, від 07.09.2023 у справі №560/9478/22, від 13.11.2023 у справі №140/1151/23, оскільки викладений висновок сформований щодо застосування пункту "а" частини 1 статті 12 Закону 2262-ХІІ у співвідношенні до Порядку №393 в його наступній редакції, яка ще не діяла на час його звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби (червень 2017 року).
Скаржник наполягає на тому, що суду слід було застосувати до спірних правовідносин пункт 3 Порядку №393, який діяв на час його звільнення зі служби, натомість застосував пункт 3 Порядку №393 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022.
8. Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не направляв, хоч і був належним чином повідомлений (03.12.2024) про відкриття провадження у справі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
9. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10. Предметом спору у цій справі є відмова відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-XII.
11. Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
12. Згідно з частиною 3 статті 23 Закону № 2713-IV пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
13. Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України (частина 4 статті 23 Закону № 2713-IV).
14. Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, серед інших, мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
15. За змістом пункту "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, призначається незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
16. Досліджуючи природу пільгового зарахування вислуги років, Верховний Суд у складі судової палати у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 зробив висновок, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
17. Питання пільгового обчислення календарної вислуги років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби уже досліджувалось Верховним Судом.
Так, у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 Верховний Суд у складі судової палати дійшов також таких висновків:
"…право на пільговий залік вислуги років для осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби передбачене також і Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України".
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 цього Закону пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.".
18. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що позивача проходив службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби і на момент звільнення його календарна вислуга в пільговому обчисленні становила більше 25 років.
19. За таких обставин, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ.
20. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_1 звернувся за призначенням за пунктом "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ вже під час дії Порядку №393, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022, є безпідставним і ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки передбачене цим Порядком право на пільгове зарахування вислуги років враховується для визначення розміру пенсії, а не її призначення. При цьому, право позивача на пільгове зарахування вислуги років саме для призначення пенсії передбачене частиною 4 статті 23 Закону № 2713-IV, яка підлягає застосуванню під час вирішення цієї справи.
21. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №520/14878/23 за подібних обставин справи.
22. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. За частиною 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
24. Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
25. За правилами частин 1, 3, 4 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
26. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, однак за неправильного застосування норм матеріального права, тому у цій справі постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення першої інстанції - зміні в частині мотивів задоволення позовних вимог, які слід враховувати в редакції цієї постанови.
27. Оскільки колегія суддів скасовує рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України касаційний суд має вирішити питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору.
28. Таким чином, сплачений позивачем за подання касаційної скарги судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 139, 343, 349, 351, 352, 359 КАС України, Верховний Суд