ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 918/528/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - Козлюк З. Р. (адвоката),
відповідача - Падалки К. В. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Волинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 (колегія суддів: Грязнов В. В. - головуючий, Розізнана І. В., Павлюк І. Ю.) у справі
за позовом Волинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"
про стягнення 6 215 088,10 грн заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2024 року Волинська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі - Волинська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України") звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (далі - ПП "Агро-Експрес-Сервіс") про стягнення з відповідача на користь позивача 2 198 000,00 грн заборгованості за розрахунками, 3 539 434,28 грн перевищення річної замовленої потужності, 393 003,01 грн пені, 43 516,41 грн інфляційних втрат, 41 134,40 грн 3 % річних.
1.2. Позовні вимоги Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем на підставі укладеного договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання від 01.12.2023 № 42АР430-13822-23 до умов договору розподілу природного газу, що відповідає типовому (далі - договір розподілу природного газу) існували відносини щодо надання послуги з розподілу природного газу газорозподільними системами позивача, комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, які регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2494.
1.3. Позивач зазначав, що він на підставі договору розподілу природного газу надав відповідачу в грудні 2023 року послуги з розподілу природного газу вартістю 3 297 000,00 грн (акт від 31.12.2023 № АСВГ0000393). Крім того, за доводами позивача, він надав відповідачу послуги з розподілу природного газу в січні 2024 року вартістю 1 099 000,00 грн (акт від 31.01.2024 № АСВГ0000339) та в лютому 2024 року вартістю 1 099 000,00 грн (акт від 29.02.2024 № АСВГ0003092), за які нараховано плату за розподіл природного газу у 2024 році з розрахунку 1/12 річної замовленої потужності об`єктів споживача та на підставі приписів Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494. Позивач направив відповідачу акт від 31.12.2023 № АСВГ0002095 про надані послуги розподілу газу (перевищення річної замовленої потужності) обсягом 1 707 891,47 м3 на суму 3 539 434,28 грн. Крім того, позивач направив відповідачу акт від 31.01.2024 № АСВГ0000339 та акт від 29.02.2024 № АСВГ0003092, які складені щодо розподілу природного газу в 2024 році. На підставі зазначених актів від 31.01.2024 № АСВГ0000339, від 29.02.2024 № АСВГ0003092 позивач нарахував відповідачу плату в сумі 2 198 000,00 грн. Разом з тим, як зазначав позивач, відповідач не підписав акти від 31.12.2023 № АСВГ0002095, від 31.01.2024 № АСВГ0000339, від 29.02.2024 № АСВГ0003092.
1.4. Позивач, посилаючись на пункт 6.5 договору розподілу природного газу зазначав, що станом на 06.05.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 737 434,28 грн, у тому числі: 3 539 434,28 грн за перевищення річної замовленої потужності у 2023 році та 2 198 000,00 грн за послуги розподілу природного газу у 2024 році. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача 393 003,01 грн пені, 43 516,41 грн інфляційних втрат та 41 134,40 грн 3 % річних за порушення грошового зобов`язання.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.08.2024 у справі № 918/528/24 задоволено позовні вимоги Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" до ПП "Агро-Експрес-Сервіс". Вирішено стягнути з ПП "Агро-Експрес-Сервіс" на користь Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 2 198 000,00 грн, 41 134,40 грн 3 % річних, 393 003,01 грн пені, 43 516,41 грн інфляційних втрат.
Закрито провадження в частині стягнення 3 539 434, 28 грн основної заборгованості з ПП "Агро-Експрес-Сервіс" на користь Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України".
2.2. Задовольняючи позовні вимоги Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", господарський суд першої інстанції виходив із того, що відповідач листом від 01.01.2024 № 01/01/24 повідомив позивача про припинення споживання газу цукровим заводом. У зв`язку із цим 02.01.2024 представники Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" припинили газопостачання на об`єкті відповідача шляхом повного перекриття, встановлення інвентарної заглушки та пломби, про що склали акт № 1 про припинення (обмеження) газопостачання. Місцевий господарський суд також зазначив, що відповідач повторно листом від 06.03.2024 № 25 просив позивача припинити з 01.01.2024 дію договору розподілу природного газу в частині надання послуги розподілу природного газу. Водночас господарський суд першої інстанції установив, що матеріали справи не містять підписаного проекту додаткової угоди про припинення з 01.03.2024 договору розподілу природного газу в частині надання послуги розподілу природного газу, яка підготовлена позивачем та направлена відповідачу. За таких обставин господарський суд першої інстанції констатував, що договір розподілу природного газу не змінений та не припинений. З урахуванням викладеного, за висновком місцевого господарського суду, станом на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за розподілений природній газ у грудні 2023 року та за січень - лютий 2024 року становить 5 737 434,28 грн, а відповідач такі обставини не спростував.
2.3. Водночас місцевий господарський суд установив, що відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за договором розподілу природного газу в сумі 3 539 434,28 грн. Оскільки господарський суд установив, що предмет спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 3 539 434,28 грн відсутній, то з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України закрив провадження у справі в цій частині. За таких обставин, за висновком місцевого господарського суду, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 2 198 000,00 грн, яка нарахована позивачем за розподіл природного газу в 2024 році.
2.4. Крім того, господарський суд першої інстанції, здійснивши перевірку правильності нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних, погодився з такими розрахунками, здійсненими позивачем.
2.5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 скасовано рішення Господарського суду Рівненської області від 05.08.2024 у справі №918/528/24 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" до ПП "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення з відповідача на користь позивача 2 198 000,00 грн заборгованості за розрахунками, 3 539 434,28 грн перевищення річної замовленої потужності, 393 003,01 грн пені, 43 516,41 грн інфляційних втрат, 41 134,40 грн 3 % річних.
2.6. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", апеляційний господарський суд установив, що до грудня 2023 року послуги з розподілу природного газу для відповідача надавалися іншим оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - Акціонерним товариством "Волиньгаз" (далі - АТ "Волиньгаз") на підставі укладеного договору розподілу природного газу від 07.09.2023. В подальшому, у зв`язку з припиненням дії ліцензії АТ "Волиньгаз" на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, 01.12.2023 було розірвано договір розподілу природного газу, укладений 07.09.2023 між АТ "Волиньгаз" та ПП "Агро-Експрес-Сервіс". При цьому 01.12.2023 ПП "Агро-Експрес-Сервіс" уклало з Волинською філією ТОВ "Газорозподільні мережі України" новий договір розподілу природного газу. Разом з тим, як установив апеляційний господарський суд, відповідно до заяви-приєднання до умов розподілу природного газу (для споживача, який не є побутовим), яку відповідач подав позивачу, в полі "4" "Величина річної замовленої потужності об`єкта споживача на перший та другий календарний рік з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем" відсутня величина замовленої потужності. З огляду на викладене апеляційний господарський суд визнав помилковими твердження позивача про те, що відповідач 01.12.2023 замовив річну потужність у розмірі 7 000 000,00 м3. При цьому щодо заяв відповідача, надісланих попередньому Оператору ГРМ - АТ "Волиньгаз", про обсяг річної замовленої потужності на 2023-2024 роки в розмірі 7 000 000,00 м3, на яких ґрунтуються розрахунки позивача, апеляційний господарський суд зазначив, що АТ "Волиньгаз" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі - ТОВ "Газорозподільні мережі України") є окремими, не пов`язаними між собою юридичними особами, з окремими правами та обов`язками. За висновком апеляційного господарського суду, хоча договори від 07.09.2023 та від 01.12.2023 розподілу природного газу і мають спільну природу розподілу природного газу, проте їх сфера дії обмежена правосуб`єктністю споживача та Оператора ГРМ. Апеляційний господарський суд зазначив, що договір розподілу природного газу, укладений між позивачем та відповідачем, не є договором про заміну сторони. За таких обставин апеляційний господарський суд визнав необґрунтованими посилання позивача на замовлений відповідачем у іншого Оператора ГРМ обсяг річної потужності при нарахуванні оплати вартості річної потужності, оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладення договору про заміну сторони, цесії, а також докази правонаступництва позивачем прав та обов`язків АТ "Волиньгаз".
2.7. Крім того, надавши оцінку правомірності нарахування позивачем заборгованості за послуги з розподілу природного газу в січні - лютому 2024 року, апеляційний господарський суд зазначив, що 01.01.2024 відповідач як споживач повідомив позивача про остаточне припинення користування природним газом, починаючи з 02.01.2024. При цьому, як зазначив апеляційний господарський суд, позивач та відповідач не заперечують, що 02.01.2024 представники Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" припинили газопостачання на об`єкті відповідача шляхом повного перекриття, встановлення інвентарної заглушки та пломби, про що склали акт № 1 про припинення (обмеження) газопостачання. За таких обставин апеляційний господарський суд констатував, що 02.01.2024 відповідачу остаточно припинено газопостачання. Водночас апеляційний господарський суд визнав необґрунтованими доводи позивача про те, що припинення газопостачання відповідачу шляхом повного перекриття зобов`язує відповідача сплачувати за послуги з розподілу природного газу до подання заяви про звільнення займаного об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом), оскільки, за висновком суду, чинним законодавством не визначено окремої форми заяви, яку повинен подати споживач для припинення нарахування послуги з розподілу природного газу. За висновком апеляційного господарського суду, позивач на підставі заяви відповідача від 01.01.2024, не чекаючи двадцяти днів, 02.01.2024 припинив газопостачання на об`єкт відповідача, проте нарахував плату за послуги з розподілу природного газу ще впродовж двох місяців, пояснюючи це тим, що заява відповідача від 01.01.2024 не може бути підставою для припинення нарахування послуги з розподілу природного газу.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у справі № 918/528/24, до Верховного Суду звернулося Волинська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову, а рішення Господарського суду Рівненської області від 05.08.2024 у справі № 918/528/24 залишити в силі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Волинська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України" зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Волинська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. На думку скаржника, апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував пункт 1 глави 6 розділу VI, абзац 10 пункту 2 глави 6 розділу VI, пункт 9 глави 6 розділу VI, пункт 10 глави 3 розділу VI, абзаци 4, 5 пункту 5 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, пункт 6.5 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, та не врахував висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15, від 18.02.2021 у справі № 922/1703/20, від 12.11.2024 у справі № 910/17554/23, від 26.06.2024 у справі № 905/1465/23, від 02.07.2024 у справі № 910/2871/23, від 15.11.2023 у справі № 918/756/22, від 17.01.2024 у справі № 911/1528/22, від 27.09.2022 у справі № 914/3254/21, від 21.12.2022 у справі № 914/3145/21, від 27.05.2021 у справі № 591/4825/20, від 18.02.2021 у справі № 922/1703/20, від 20.10.2021 у справі № 924/1098/20, від 24.05.2022 у справі № 924/605/21, постанові Верховного суду України від 27.04.2016 у справі № 3-269гс16.
3.4. Крім того, скаржник вважає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абзацу 8 пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.
3.5. ПП "Агро-Експрес-Сервіс" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. ПП "Агро-Експрес-Сервіс" зазначає, що позивач та відповідач, уклавши договір з розподілу природного газу, не погодили одну з істотних умов, на підставі якої може здійснюватися нарахування вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу. На думку ПП "Агро-Експрес-Сервіс", у випадку непогодження сторонами річної замовленої потужності, нарахування плати за її перевищення є безпідставним. Оскільки позивач визнав факт остаточного припинення користування відповідачем природним газом та не здійснював розподіл природного газу з 01.01.2024, то, на думку ПП "Агро-Експрес-Сервіс", у відповідача відсутній обов`язок здійснювати оплату послуги з розподілу природного газу, а у позивача з 01.01.2024 відсутні правові підстави здійснювати нарахування за послуги, які не надавалися.
4. Обставини справи, встановлені господарськими судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що між Волинською філією ТОВ "Газорозподільні мережі України" та ПП "Агро-Експрес-Сервіс" існують відносини щодо надання послуги з розподілу природного газу газорозподільними системами позивача, комерційного, в тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, які регулюються Кодексом газорозподільних систем.
4.2. Відповідно до Законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про ринок природного газу", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", НКРЕКП (Регулятор) постановою від 26.12.2022 № 1839 видала ТОВ "Газорозподільні мережі України" ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.
4.3. 01.12.2023 відповідач подав позивачу заяву-приєднання від 01.12.2023 № 42АР430-13822-23, яка свідчить про намір відповідача укласти з позивачем договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) та приєднатися до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору.
4.4. Відповідно до пункту 2.1 договору позивач як Оператор ГРМ взяв на себе зобов`язання надати відповідачу послуги з розподілу природного газу, а відповідач зобов`язався прийняти зазначені послуги та сплатити їх вартість у розмірі, строки та порядку, визначених договором.
4.5. Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього договору, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (пункт 6.2 договору).
4.6. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідач звертався до АТ "Волиньгаз" із заявами від 07.09.2023 № СЛ-3239-43003-0923, від 07.09.2023 № СЛ-3239-43003-0923 про встановлення річної замовленої потужності на 2023-2024 роки в обсязі 7 000 000,00 м3.
4.7. Таким чином, як зазначили господарські суди, вартість послуги розподілу природного газу становить: 7 000 000,00 м3 / 12 міс. = 583 333,33 м.3 / міс. х 1,57 грн = 915 833,33 грн / міс. без ПДВ (разом із ПДВ 1 099 000,00 грн).
4.8. За твердженням позивача, він на підставі договору розподілу природного газу надав відповідачу в грудні 2023 року послуги з розподілу природного газу вартістю 3 297 000,00 грн (акт від 31.12.2023 № АСВГ0000393). Крім того, за доводами позивача, він надав відповідачу послуги з розподілу природного газу в січні 2024 року вартістю 1 099 000,00 грн (акт від 31.01.2024 № АСВГ0000339) та в лютому 2024 року вартістю 1 099 000,00 грн (акт від 29.02.2024 № АСВГ0003092), які нараховано в якості плати за розподіл природного газу у 2024 році з розрахунку 1/12 річної замовленої потужності об`єктів споживача та на підставі приписів Кодексу газорозподільних систем.
4.9. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що позивач направив відповідачу акт від 31.12.2023 № АСВГ0002095 про надані послуги розподілу газу (перевищення річної замовленої потужності) обсягом 1 707 891,47 м3 на суму 3 539 434,28 грн. Крім того, позивач направив відповідачу акт від 31.01.2024 № АСВГ0000339 та акт від 29.02.2024 № АСВГ0003092, які складені щодо розподілу природного газу в 2024 році. На підставі зазначених актів від 31.01.2024 № АСВГ0000339, від 29.02.2024 № АСВГ0003092 позивач нарахував відповідачу плату в сумі 2 198 000,00 грн.
4.10. Господарські суди зазначили, що відповідач не підписав акти від 31.12.2023 № АСВГ0002095, від 31.01.2024 № АСВГ0000339, від 29.02.2024 № АСВГ0003092, надіслані позивачем.
4.11. Водночас відповідач листом від 01.01.2024 № 01/01/24 повідомив позивача про припинення споживання газу цукровим заводом. У зв`язку із цим 02.01.2024 представники Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" припинили газопостачання на об`єкті відповідача шляхом повного перекриття, встановлення інвентарної заглушки та пломби, про що склали акт № 1 про припинення (обмеження) газопостачання.
4.12. Крім того, відповідач повторно листом від 06.03.2024 № 25 просив позивача припинити з 01.01.2024 дію договору розподілу природного газу в частині надання послуги розподілу природного газу.
4.13. 20.03.2024 позивач здійснив механічне від`єднання від мережі газопостачання на підставі повторної заяви відповідача від 06.03.2024.
4.14. При цьому, як установили господарські суди попередніх інстанцій, у вересні - листопаді 2023 року функції оператора ГРМ стосовно відповідача виконувало АТ "Волиньгаз".
4.15. Відповідач звертався до директора АТ "Волиньгаз" із заявами про встановлення річної замовленої потужності на 2023 - 2024 роки в обсязі 7 000 000,00 м3. При цьому попередній Оператор ГРМ - АТ "Волиньгаз" погодив зазначений обсяг річної замовленої потужності.
4.16. АТ "Волиньгаз" листом від 15.03.2024 № 430-Сл-311-0324 повідомило позивача про те, що за період з 01.09.2023 до 30.11.2023 відповідач спожив 7 467 357,16 м3 природного газу.
4.17. Позивач зазначав, що загалом у 2023 році відповідач спожив 9 175 248,63 м3 природного газу. За доводами позивача, загальний обсяг перевищення річної замовленої потужності становить 2 175 248,63 м2, у тому числі 467 357,16 м3 за листопад 2023 року (перед попереднім Оператором ГРМ - АТ "Волиньгаз") та за грудень 2023 року 1 707 891,47 м3.
4.18. Позивач, посилаючись на пункт 6.5 договору розподілу природного газу зазначав, що станом на 06.05.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 737 434,28 грн, у тому числі: 3 539 434,28 грн за перевищення річної замовленої потужності у 2023 році та 2 198 000,00 грн за послуги розподілу природного газу у 2024 році. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача 393 003,01 грн пені, 43 516,41 грн інфляційних втрат та 41 134,40 грн 3 % річних за порушення грошового зобов`язання. Таким чином, позивач, вважаючи, що відповідач порушив його права, завернувся до Господарського суду Рівненської області.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" до ПП "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення з відповідача на користь позивача 2 198 000,00 грн заборгованості за розрахунками, 3 539 434,28 грн перевищення річної замовленої потужності, 393 003,01 грн пені, 43 516,41 грн інфляційних втрат, 41 134,40 грн 3 % річних.
5.4. Підставою позовних вимог, на думку Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", є порушення ПП "Агро-Експрес-Сервіс" умов договору розподілу природного газу, перевищення річної замовленої потужності у 2023 році та несплата відповідачем позивачу за січень - лютий 2024 року за послуги розподілу природного газу.
5.5. Верховний Суд зазначає, що за змістом частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
5.6. Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків
5.7. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.8. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
5.9. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
5.10. У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
5.11. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
5.12. При цьому приписами статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
5.13. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
5.14. За змістом приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.15. Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
5.16. Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.17. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5.18. Приписами статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
5.19. Господарський суд першої інстанції, розглянувши справу № 918/528/24 по суті позовних вимог, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України".
5.20. Апеляційний господарський суд, переглянувши в апеляційному порядку зазначене рішення господарського суду першої інстанції, не погодився з висновками місцевого господарського суду, а тому скасував рішення господарського суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України".
5.21. Волинська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України" не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а тому звернулася з касаційною скаргою на постанову в цій справі. Волинська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.22. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.23. Касаційна скарга Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував пункт 1 глави 6 розділу VI, абзац 10 пункту 2 глави 6 розділу VI, пункт 9 глави 6 розділу VI, пункт 10 глави З розділу VI, абзаци 4, 5 пункту 5 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, пункт 6.5 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, та не врахував висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15, від 18.02.2021 у справі № 922/1703/20, від 12.11.2024 у справі № 910/17554/23, від 26.06.2024 у справі № 905/1465/23, від 02.07.2024 у справі № 910/2871/23, від 15.11.2023 у справі № 918/756/22, від 17.01.2024 у справі № 911/1528/22, від 27.09.2022 у справі № 914/3254/21, від 21.12.2022 у справі № 914/3145/21, від 27.05.2021 у справі № 591/4825/20, від 18.02.2021 у справі № 922/1703/20, від 20.10.2021 у справі № 924/1098/20, від 24.05.2022 у справі № 924/605/21, постанові Верховного суду України від 27.04.2016 у справі № 3-269гс16.
5.24. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", зазначає таке.
5.25. Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, врегульовано Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, а також постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу".
5.26. Пунктом 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що Оператор ГРМ - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
5.27. За змістом положень частини 1 статті 37 Закону України "Про ринок природного газу" Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.
5.28. Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу Оператор ГРМ зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити Оператору ГРМ вартість послуг розподілу природного газу.
5.29. За змістом пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
5.30. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до пункту 2.1 договору позивач як Оператор ГРМ взяв на себе зобов`язання надати відповідачу послуги з розподілу природного газу, а відповідач зобов`язався прийняти зазначені послуги та сплатити їх вартість у розмірі, строки та порядку, визначених договором.
5.31. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
5.32. Приписами пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем передбачено, що для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VІ цього Кодексу.
5.33. Отже, колегія суддів зазначає, що з моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.
5.34. За змістом пункту 5 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.
5.35. Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу у порядку, визначеному цим розділом.
5.36. За змістом пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
5.37. Пунктом 10 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що в разі звільнення займаного об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний повідомити про це оператора ГРМ не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно розрахуватись з ним за договором розподілу природного газу до вказаного споживачем дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно. Оператор ГРМ зобов`язаний припинити розподіл (газопостачання) природного газу споживачу із заявленого ним дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом). У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем оператора ГРМ про звільнення об`єкта або приміщення (остаточне припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний здійснювати оплату послуг за договором розподілу природного газу, як випливає з умов договору. Договір розподілу природного газу з новим споживачем укладається після припинення договору розподілу природного газу із споживачем, який звільняє об`єкт або приміщення.
5.38. Згідно з пунктом 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача. У разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об`єкт із заяви-приєднання. У цих випадках Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього кодексу. Якщо припинення або обмеження розподілу природного газу здійснюється за ініціативи Оператора ГРМ у випадках, передбачених пунктом 3.17 глави 3 розділу V Правил безпеки систем газопостачання, нарахування вартості послуги за договором розподілу природного газу не здійснюється. При цьому місячна вартість послуг розподілу зменшується з урахуванням кількості днів припинення (обмеження) розподілу природного газу. Таке припинення (обмеження) та відновлення розподілу природного газу споживачу здійснюється за рахунок оператора ГРМ.
5.39. Отже, Верховний Суд зазначає, що за умовами договору, укладеного між позивачем та відповідачем, послуга з розподілу природного газу - це послуга Оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача.
5.40. Виходячи із зазначених положень, як забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи, так і розподіл належного споживачу природного газу, здійснюється з однією метою - фізичною доставкою природного газу до межі балансової належності об`єкта споживача. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 910/17554/23, від 26.06.2024 у справі № 905/1465/23, від 02.07.2024 у справі № 910/2871/23, на які обґрунтовано посилається Волинська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України" у касаційній скарзі.
5.41. Споживачі, в тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ в порядку, визначеному розділом VI Кодексу газорозподільних систем.
5.42. Отже, Оператор ГРМ забезпечує не лише фізичне транспортування (розподіл) газу до відповідача, а й комплекс інших дій, які полягають у забезпеченні споживача (відповідача) доступом до газорозподільної системи, належної потужності системи на підставі укладеного між Оператором ГРМ та споживачем договору.
5.43. Колегія суддів зазначає, що припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, тобто в період, коли не відбувалося механічного від`єднання об`єкта споживача від цієї мережі та вилучення такого об`єкта, а заява про остаточне припинення користування природним газом і розірвання договору споживачем не подавалася, не звільняє споживача від договірного зобов`язання оплати вартості послуг з розподілу природного газу за вказаний період, оскільки саме механічне від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи виключає можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподілу (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 911/1528/22, від 27.09.2022 у справі № 914/3254/21, на неврахування яких апеляційним господарським судом обґрунтовано посилається скаржник.
5.44. Разом з тим апеляційний господарський суд, зазначивши, що 02.01.2024 відповідачу остаточно припинено газопостачання на підставі заяви від 01.01.2024 про остаточне припинення користування природним газом, помилково не врахував того, що послуга з розподілу природного газу не складається лише з фактичного переміщення природного газу розподільною системою трубопроводів, а включає також цілодобове надання фактичного доступу замовленої потужності об`єктів споживача до газорозподільної системи, буквально означає наявність технічної можливості у будь-який необхідний споживачу час скористатися можливістю розпочати газоспоживання. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 910/17554/23, від 15.11.2023 у справі № 918/756/22, від 17.01.2024 у справі № 911/1528/22, на які посилається скаржник у касаційній скарзі та які не враховані апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови.
5.45. Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.02.2021 у справі № 922/1703/20, на який посилається скаржник, фізичне підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі у спірний період, наявність укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, який не припинено, а також неподання споживачем заяви про остаточне припинення користування природним газом, чи уточнених заявок на величину річної замовленої потужності свідчать про існування у відповідача обов`язку з оплати вартості послуг з розподілу природного газу.
5.46. Водночас господарський суд першої інстанції у цій справі установив, що договір розподілу природного газу, укладений між позивачем та відповідачем, не змінений та не припинений.
5.47. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених Кодексом ГРМ, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.
5.48. Тому, за наведених установлених обставин справи, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правих підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в січні - лютому 2024 року в сумі 2 198 000,00 грн.
5.49. За таких обставин колегія суддів вважає, що в цьому випадку підтвердилися наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував норми матеріального права та не врахував висновки Верховного Суду, на які обґрунтовано посилається скаржник у касаційні скарзі.
5.50. Крім того, Верховний Суд розглянувши доводи Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 8 пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, зазначає таке.
5.51. Як вже зазначалося відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
5.52. Крім того, пунктом 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою. Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
5.53. Водночас відповідно до абзацу 8 пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем у випадках укладення договору розподілу природного газу у зв`язку з початком провадження господарської діяльності з розподілу природного газу на території місцезнаходження об`єкта газопостачання споживача іншим Оператором ГРМ та якщо річна замовлена потужність споживача визначалась відповідно до абзацу дванадцятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 цієї глави, новий Оператор ГРМ враховує обсяги використання такої потужності споживачем з початку календарного року.
5.54. Наведені положення Кодексу газорозподільних систем свідчать про необхідність врахування новим оператором ГРМ обсягів використання річної замовленої потужності з початку календарного року у разі укладення договору розподілу природного газу у зв`язку з початком провадження господарської діяльності з розподілу природного газу на території місцезнаходження об`єкта газопостачання споживача іншим Оператором ГРМ.
5.55. Тому Верховний Суд, здійснивши аналіз абзацу 8 пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, на який посилається скаржник, погоджується з доводами Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" про те, що апеляційний господарський суд помилково не застосував до спірних правовідносин наведені приписи законодавства.
5.56. З огляду на викладене апеляційний господарський суд помилково не врахував доводи позивача про те, що відповідач 01.12.2023 замовив річну потужність у розмірі 7 000 000,00 м3. Також колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд помилково вдався в дослідження питання правонаступництва позивача, оскільки таке питання не охоплювалося предметом та підставами позову Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України".
5.57. За таких обставин колегія суддів вважає, що в цьому випадку підтвердилися наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не застосував до спірних правовідносин абзац 8 пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, який підлягав застосуванню.
5.58. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", викладені в касаційній скарзі, не впливають на результат розгляду справи.
5.59. Оскільки підтвердилися доводи касаційної скарги Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, то її належить задовольнити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції - залишити в силі.