ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 299/3874/22
провадження № 61-15201св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закала Анастасія Іванівна,
заінтересована особа (боржник)- ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Гудковською Вікторією Сергіївною, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Собослоя Г. Г., Джуги С. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закали А. І. (далі - державний виконавець Закала А. І.), боржник - ОСОБА_2 .
Скарга мотивована тим, що рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2023 року у справі № 299/3874/22 зобов`язано ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у вільному спілкуванні, вихованні та побаченні з донькою ОСОБА_3 та повідомляти його про місце проживання доньки ОСОБА_3, її стан здоров`я із наданням медичних документів; встановлено наступні способи його участі у вихованні доньки ОСОБА_3 : шляхом встановлення систематичних зустрічей кожен другий вікенд (вихідні) місяця з п`ятниці 17 год 00 хв до неділі 18 год 00 хв; надання можливості спільного відпочинку тривалістю десять днів один раз на кожні шість місяців; надання можливості щоденного спілкування із використанням відео зв`язку тривалістю 30 хв. На підставі вказаного рішення суду 19 січня 2024 року Виноградівським районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист № 299/3874/22, який він пред`явив до Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для примусового виконання.
Зазначав, що постановою державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закали А. І. від 05 лютого 2024 року було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 299/3874/22, виданого 19 січня 2024 року Виноградівським районним судом Закарпатської області про встановлення способів його участі у вихованні доньки ОСОБА_3 .
Також 05 лютого 2024 року державним виконавцем Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закалою А. І. винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 14 200 грн. Більше жодних дій державним виконавцем Закалою А. І. у вказаному виконавчому провадженні вчинено не було.
Посилався на те, що на момент звернення до суду зі скаргою, державний виконавець Закала А. І. не вручила йому жодних оригіналів документів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, не визначила дату та час побачення з донькою, в тому числі, не визначила спосіб щоденного спілкування з донькою за допомогою відеозв`язку, що свідчить про неналежне виконання державним виконавцем заходів з примусового виконання рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2023 року. Крім того, просив поновити йому строк на оскарження бездіяльності державного виконавця.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- поновити строк на звернення до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закали А. І.;
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закали А. І. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо перевірки виконання рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2023 року у справі № 299/3874/22 та вчинення у зв`язку із цим інших передбачених законом дій;
- зобов`язати державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закалу А. І. винести постанову про накладення штрафу на ОСОБА_2 за невиконання рішення суду у справі № 299/3874/22, надавши їй повторний строк для виконання рішення з попередженням про кримінальну відповідальність за ухилення від виконання рішення суду;
- зобов`язати державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закалу А. І. вчинити дії щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 299/3874/22 про контакт дитини з батьком.
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2024 року ОСОБА_1 поновлено строк на оскарження бездіяльності державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закали А. І. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2024 року у складі судді Надопти А. А. скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закали А. І. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо перевірки виконання рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2023 року у справі № 299/3874/22 та вчинення у зв`язку із цим інших передбачених законом дій.
Зобов`язано державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закалу А. І. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 розглянути на підставі частини третьої статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" питання про поважність чи неповажність причин невиконання боржником рішення суду та залежно від результатів прийняти рішення про притягнення боржника до відповідальності за невиконання судового рішення чи про відсутність для цього законних підстав.
У задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державним виконавцем Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закалою А. І. протягом двох місяців не було вжито визначених Законом України "Про виконавче провадження" дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 299/3874/22, виданого 19 січня 2024 року Виноградівським районним судом Закарпатської області, тому суд вважав за необхідне визнати бездіяльність державного виконавця протиправною.
Також районний суд з метою захисту прав стягувача, які було порушено внаслідок бездіяльності державного виконавця дійшов висновку про зобов`язання державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 розглянути на підставі частини третьої статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" питання про поважність чи неповажність причин невиконання боржником рішення суду та залежно від результатів прийняти рішення про притягнення боржника до відповідальності за невиконання судового рішення чи про відсутність для цього законних підстав.
При цьому суд відмовив у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця вчинити дії щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду про контакт дитини з батьком, оскільки вказане виходить за межі встановленої законом компетенції державного виконавця у конкретному виконавчому провадженні.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволено частково.
Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що державним виконавцем Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закалою А. І. вчиняються дії, які спрямовані на виконання судового рішення, що свідчить про відсутність доказів бездіяльності державного виконавця та навпаки підтверджує вжиття всіх заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", зокрема: складання актів, проведення перевірок, отримання інформації від інших органів, виклик стягувача, накладення штрафів, винесення постанов, тощо.
Суд апеляційної інстанції вважав, що державним виконавцем, який діє в межах своїх повноважень, не допущено порушень вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 проживає за межами території України, тому з метою належного виконання рішення державному виконавцю слід забезпечити явку матері з дитиною до стягувача за допомогою відеозв`язку, оскільки ОСОБА_2 відповідно до матеріалів виконавчого провадження користується кнопковим телефоном, який унеможливлює контакт ОСОБА_1 з дитиною засобами відеозв`язку.
При цьому судом ураховано, що постановою Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 299/3874/22 було скасовано рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2023 року, додаткове рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, передано вказану справу на новий розгляд до суду першої інстанції та зазначено, що з моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції судові рішення втрачають законну силу та не підлягають подальшому виконанню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гудковська В. С., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року скасувати та залишити в силі ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2024 року.
Крім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Гудковська В. С. вказує, що заявник планує понести витрати на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи в суді касаційної інстанції, які попередньо (орієнтовно) становлять 7 000 грн, докази на підтвердження будуть надані разом із заявою про стягнення судових витрат.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У грудні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2025 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Гудковською В. С., мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував фактичні обставини справи, неповно дослідив та надав правову оцінку наявним у справі доказам, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вказує, що державний виконавець Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закала А. І. не вручила йому жодних оригіналів документів, не визначила дату та час побачення з донькою, у тому числі, не визначила спосіб щоденного спілкування з донькою за допомогою відеозв`язку, що свідчить про неналежне виконання державним виконавцем заходів з примусового виконання рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2023 року.
Зазначає, що всупереч вимог статті 43 ЦПК України, Виноградівський відділ державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не направив боржнику ОСОБА_2 копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 299/3874/22, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Виноградівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вільному спілкуванні, вихованні та побаченні зі своєю донькою ОСОБА_3 та повідомляти ОСОБА_1 про місце проживання доньки ОСОБА_3, її стан здоров`я із наданням медичних документів.
Встановлено наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні своєї доньки ОСОБА_3 : шляхом встановлення систематичних зустрічей кожен другий вікенд (вихідні) місяця з п`ятниці 17 год 00 хв до неділі 18 год 00 хв; надання можливості спільного відпочинку тривалістю десять днів один раз на кожні шість місяців; надання можливості щоденного спілкування із використанням відео зв`язку тривалістю 30 хв.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
На виконання вказаного рішення суду 19 січня 2024 року Виноградівським районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист № 299/3874/22, який пред`явлено стягувачем до примусового виконання до Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Постановою державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закали А. І. від 05 лютого 2024 року було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 299/3874/22, виданого 19 січня 2024 року Виноградівським районним судом Закарпатської області про встановлення способів участі ОСОБА_1 у вихованні доньки ОСОБА_3
05 лютого 2024 року державним виконавцем Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закалою А. І. винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 14 200 грн.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 299/3874/22 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2023 року, додаткове рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зазначено, що моменту прийняття постанови суду Касаційної інстанції судові рішення втрачають законну силу та не підлягають подальшому виконанню (касаційне провадження № 61-17803св23).
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Виноградівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Гудковською В. С., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Принцип обов`язковості судових рішень конкретизовано у статті 18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі "Хорнсбі проти Греції" ("Hornsby v. Greece") від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі "Войтенко проти України" ("Voytenko v. Ukraine") від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Відповідно до статті 447 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду скарги) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду скарги) у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").
За змістом частини першої, абзацу 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення передбачено положенням статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частин другої-третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну, відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною здійснюється у порядку, передбаченому статтею 64-1 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно зі статтею 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
ОСОБА_1, звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Закали А. І., посилався на те, що державним виконавцем неналежно здійснюються виконавчі дії у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо виконання судового рішення про встановлення способів його участі у вихованні доньки ОСОБА_3 .
Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що державним виконавцем у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 у період з дня відкриття виконавчого провадження протягом двох місяців не вчинено всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішення суду про встановлення способів участі батька у вихованні доньки.
Районним судом в судовому засіданні було оглянуто матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 та встановлено відсутність інформації про належну перевірку державним виконавцем виконання боржником рішення суду, де передбачено, зокрема, зобов`язання вчиняти щоденні дії, інформація про з`ясування поважності причин невиконання, та про розгляд державним виконавцем питання про доцільність вжиття передбачених частиною третьою статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" заходів впливу на боржника. Крім того, акт про відсутність у боржника технічної можливості вийти на відеозв`язок зі стягувачем з метою виконання судового рішення складено лише 23 квітня 2024 року, а стягувача про це повідомлено лише 08 травня 2024 року.
Крім того, судом встановлено, що акти державного виконавця відсутні в матеріалах Автоматизованої системи виконавчих проваджень, що є порушенням вимог статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" та розділу ІV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5.
Скасовуючи судове рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що під час примусового виконання судового рішення державний виконавець діяла у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом України "Про виконавче провадження", здійснювала всі заходи примусового виконання судового рішення.
Проте, з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки державним виконавцем протягом двох місяців з дня відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 не були виконані обов`язки з виконання судового рішення та не вжиті всі можливі й необхідні заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Специфіка діяльності виконавця під час виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною полягає насамперед у тому, що виконавець може на власний розсуд визначати час та місце побачення з дитиною лише у тому випадку, якщо такі умови не визначив суд у рішенні, яке виконується виконавцем. У разі якщо час та місце побачень з дитиною визначені рішенням суду, яке виконується, виконання такого судового рішення має здійснюватися в порядку, визначеному рішенням. Протилежне свідчитиме про несвоєчасне і неповне вчинення виконавчих дій виконавцем під час виконання рішення суду (див.: постанову Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/11909/21 (провадження № 61-2624св22)).
Колегія суддів зазначає, що невжиття усіх визначених законодавством заходів щодо примусового виконання судового рішення, формальний підхід до такого виконання, не сприяє дотриманню прав ОСОБА_1 як стягувача у вказаному виконавчому провадженні.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1, а суд апеляційної інстанції помилково скасував його законне та обґрунтоване рішення в частині задоволених вимог скарги.
За таких обставин, доводи касаційної скарги ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Гудковською В. С., є обґрунтованими.
Верховний Суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції розглядає справу, а апеляційний суд переглядає судове рішення виходячи з тих обставин, які існували на момент ухвалення рішення. Подальше скасування Верховним Судом судових рішень у справі № 299/3874/22 не вплинуло на законність ухвали суду першої інстанції, яка є предметом касаційного перегляду, та не могло бути підставою для її скасування апеляційним судом.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,