ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 2340/4783/18
касаційне провадження № К/9901/16961/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 (суддя Гайдаш В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді - Василенко Я.М., Шурко О.І.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Публічне акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 26.10.2018 №0016404204 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на протиправність оспорюваного рішення про застосування штрафних санкцій у сумі 3958207,03 грн відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 ПК України, з підстав того, що Товариство перебуває у процедурі банкрутства з 14.05.2004. Позивач вважає, що оскільки на даний час триває провадження у справі про банкрутство щодо задоволення вимог кредиторів якого введено мораторій, контролюючий орган не мав права приймати рішення про застосування до нього штрафних санкцій від 26.10.2018 №0016404204 за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 04.03.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019, у задоволенні позову відмовив повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що матеріалами справи підтверджується несвоєчасна реєстрація позивачем податкових накладених, яка ним не заперечується. Однак, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, запровадженого на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", поширюється лише на вимоги конкурсних кредиторів та не звільняє від виконання зобов`язань перед поточними кредиторами, до яких належить відповідач.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на неврахування судами, що на нього розповсюджується мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 ПК України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.06.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.02.2025 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у попередньому судовому засіданні і призначив справу до попереднього розгляду на 05.02.2025.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.
У справі, що розглядається, суди установили, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку, за наслідками якої складено акт від 09.10.2018 №208/28-10-42-04/22800735 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 ПК України.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято рішення від 26.10.2018 №0016404204, яким до платника застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України на загальну суму 3958207,03 грн.
Як установлено судами, Товариство перебуває у процедурі банкрутства, порушеній згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494, якою одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Справа про його банкрутство порушена до набрання чинності Законом 2343-XII в новій редакції, до 19.01.2013.
19.01.2013 набрав чинності Закон №4212-VI, яким Закон №2343-ХІІ викладено в новій редакції. Пунктом 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4212-VI (цим пунктом розділ Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4212-VI доповнено згідно із Законом від 02.10.2012 №5405-VI) встановлено, що його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Такий зміст пункту 1-1, однак, не означає, що він поширює дію тільки на справи, які розглядаються господарськими судами. Інше суперечило б суті закону як нормативно-правового акта, який обов`язковий для всіх учасників суспільних відносин, поведінку кого від регулює, а також для всіх суб`єктів правозастосування. З врахуванням зазначеного суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі дійшли правильного висновку, що спірні правовідносини регулюються нормами Закону №2343-ХІІ в редакції, чинній до 19.01.2013, оскільки провадження у справі про визнання ПАТ "Черкасиобленерго" банкрутом порушено 14.05.2004.
Питання щодо запровадження мораторію та його правового режиму в Законі №2343-ХІІ в редакції, чинній до 19.01.2013, регулювалися нормами статей 1, 12.
Так, згідно з абзацом двадцять четвертим статті 1 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 12 цього ж Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).
Не змінилося правове регулювання правового режиму мораторію на задоволення вимог кредиторів Законом №2343-ХІІ в редакції Закону №4212-VI, чинній з 19.01.2013.
Згідно з положеннями