ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2025 року
м. Київ
справа № 200/244/23
адміністративне провадження № К/990/6182/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №200/244/23
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович,
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Бабаш Г.П.,
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У січні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діяла адвокатеса Гайструк А.С., звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби України (далі - відповідач, НОМЕР_2 прикордонний загін Держприкордонслужби, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168) у розмірі 100 000 грн починаючи з 22.10.2022 по 31.12.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача означену додаткову винагороду за вказаний період.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указував, що під час проходження військової служби в НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ), перебуваючи у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), виконував бойові завдання на кордоні з білорусією на підставі бойових наказів (розпоряджень), які видавалися начальником цього прикордонного загону, у зв`язку з чим уважає, що набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100000 грн відповідно до Постанови № 168.
2.1. Не погоджуючись із доводами відповідача у відповідях на адвокатські запити представника позивача, за змістом яких військова частина повідомляє про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу означеної додаткової винагороди через ненадання начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки з інформацією про безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах, передбачених пунктами 2 наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81/22/АГ "Про реалізацію вимог постанови КМУ від 28.02.2022 № 168" (далі - Наказ № 392-АГ) та від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови КМУ від 28.02.2022 № 168" (далі - Наказ № 628/0/81-22-АГ) за формою, наведеною у додатках 1 чи 2 до цих наказів, позивач наголошує, що ці накази не зареєстровані та не оприлюднені у встановлений законом спосіб, а тому не є актами Адміністрації Держприкордонслужби у розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". У цьому зв`язку позивач наполягає, що він не може бути позбавлений на підставі цих наказів підвищеної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 28.09.2022 №392-ОС солдата ОСОБА_1, якого призвано на військову службу по мобілізації, зараховано у списки особового складу НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) та на всі види забезпечення.
4. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 26.11.2022 № 264-ВВ позивачу надана відпустка за сімейними обставинами із збереженням грошового забезпечення тривалістю 5 календарних днів з 30.11.2022.
5. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 09.01.2023 № 7-ВВ позивач прибув зі службового відрядження з ділянки НОМЕР_4 прикордонного загону 09.01.2023.
6. Листом від 25.11.2022 № 22/2811-12-вих начальник НОМЕР_2 прикордонного загону звернувся, зокрема до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу надання стосовно військовослужбовців інформації дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених Постановою №168 та наказом № 392-АГ, за формою, наведеною у додатку № 2 до наказу № 392-АГ за період виконання завдань протягом вересня та жовтня.
7. Листом від 29.11.2022 № 22/4820-22-Вих начальник НОМЕР_4 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_3 ) надав відповідь начальнику НОМЕР_2 прикордонного загону на запит про надання інформації, де вказано, що підрозділи Держприкордонслужби, що знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення і тому підпункт 7 пункту 2 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81/22/АГ не застосовується. Довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_1, які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_3, не опрацьовувались.
8. Також начальником НОМЕР_2 прикордонного загону надана відповідь на адвокатський запит в листі від 06.01.2023 № 14/144-23-вих, де, серед іншого, вказано, що підвищена додаткова винагорода за період перебування військовослужбовця у відрядженні на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_1 не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки начальником НОМЕР_4 прикордонного загону не надано інформації щодо безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 наказу № 392-АГ.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
9. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2023, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
9.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
9.2. Вирішуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ суд першої інстанції погодився з доводами позивача про необхідність його державної реєстрації як нормативно-правового акту, а тому не прийняв до уваги посилання відповідача на положення цього наказу, оскільки він не зареєстрований в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку, не пройшов правової експертизи і не набув чинності у порядку, встановленому законодавством, а тому, за оцінкою суду цієї інстанції, не може застосовуватися до спірних правовідносин.
9.3. Тож, за відсутності у спірний період затвердженого МВС України порядку і умов виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, за висновком суду першої інстанції, єдиним нормативно-правовим актом, що визначає підстави та порядок виплати відповідачем спірної додаткової винагороди є Постанова № 168, аналіз змісту пункту 1 якої дозволяє виділити обов`язкову сукупність умов для виплати означеної додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби у розмірі до 100000 грн: (1) період дії воєнного стану; (2) безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, (3) перебування безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій; (4) наявність наказу командира.
9.4. Суд цієї інстанції висновував, що якщо перша з цих умов не потребує доказування через свій правовий характер, то наявність інших умов має встановлюватися судом на підставі зібраних у справі доказів.
9.5. Суд першої інстанції урахував доводи відповідача, не спростовані позивачем, про ненадання начальником НОМЕР_4 прикордонного загону, до якого був відряджений позивач, підтверджуючих документів про безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах протягом спірного періоду, а навпаки повідомлення цим прикордонним загоном листом від 29.11.2022 № 22/4820-22 про те, що підрозділи Держприкондонслужби України, що знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення, у зв`язку з чим довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_1, які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_3, не опрацьовувались. Суд зважив, що у позовній заяві позивач вказує, що виконував бойові завдання, однак конкретних періодів часу участі у бойових діях або заходах позивач не наводить не зважаючи на необхідність їх визначення для застосування пропорційності, що передбачена пунктом 1 Постанови № 168.
9.6. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не змінюючи мотивів цього рішення, але відповідаючи на питання щодо застосовності Наказів №164-АГ, №392-АГ, №628-АГ до правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин у зв`язку з їх використанням для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168, суд апеляційної інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах у постановах від 22.11.2023 у справі №520/690/23 та від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, дійшов висновку, що затверджені Наказами № 164-АГ, № 392-АГ, № 628-АГ положення для реалізації положень пункту 1 Постанови № 168 підлягають застосуванню до спірних відносин.
9.7. У цьому зв`язку апеляційний суд зауважив, що у контексті цього спору це означає, що відповідач мав пов`язувати виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн з виконанням військовослужбовцем завдань, які перелічені у Наказах №164-АГ, № 392-АГ, № 628-АГ, однак матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях (виконання прикордонним підрозділом бойових завдань в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту з противником; ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
9.8. Оцінюючи доводи позивача про наявність у нього безумовного права на отримання означеної додаткової винагороди у зв`язку з тим, що він виконував протягом спірного періоду завдання на підставі бойових розпоряджень (наказів) в період дії воєнного стану, суд цієї інстанції виходив з того, що лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, оскільки сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом виконання військовослужбовцем та його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах.
9.9. Відхиляючи доводи позивача з посиланням на довідку військової частини НОМЕР_3 від 07.01.2023 за № 3445, яку долучив до матеріалів справи позивач в ході апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ця довідка не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки в ній зазначено, що позивач за в спірний період приймав участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області, оскільки ця довідка не свідчить про фактичну участь у відповідних заходах, не містить конкретних проміжків часу, в яких позивач приймав безпосередню участь у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 Постанови № 168, як не містить і інформації щодо району несення служби та віднесення його до районів бойових або можливих бойових дій. Підставою видачі указаної довідки є бойовий наказ, яким позивача направлено у службове відрядження та який не є безумовним доказом виконання військовослужбовцем та його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
10. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Мандрик В.В., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просить скасувати на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі № 200/244/23 та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
10.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 2-1 постанови № 168; пункту 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 31.03.2022 № 164-АГ про реалізацію вимог постанови № 168; пунктів 4, 11 Наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-АГ про реалізацію вимог постанови № 168; пунктів 3, 7, 8 наказу Адміністрації Держприкордонслужби № 628-АГ від 09.10.2022 про реалізацію вимог постанови № 168 у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно п. 2-1 Постанови № 168, а саме:
визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;
необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;
порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).
10.2. Касатор наголошує на тому, що для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 грн не є обов`язковою лише безпосередня участь у бойових діях, оскільки положення пункту 1 Постанови № 168 передбачають також здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, як підставу для такої виплати.
10.3. Позицію суду апеляційної інстанції щодо застосовності до спірних правовідносин положень Наказу № 392-АГ та Наказу № 628-АГ касатор уважає проявом правової невизначеності при розгляді справи через застосування норм матеріального права, які не підлягали застосуванню. Скаржник підкреслює, що затвердження порядків та умов виплати винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, належить саме до компетенції Міністра внутрішніх справ України, який є керівником відносно Держприкордонслужби, у розумінні пункту 2-1 Постанови КМУ № 168, а не до повноважень Адміністрації Держприкордонслужби.
10.4. Скаржник підкреслює, що на виконання пункту 2-1 Постанови № 168 наказом Міністра внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 196/39252, затверджений Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. Проте, оскільки цей Порядок набрав чинності лише 01.02.2023, то його норми не поширюються на правовідносини, що виникли у спірному періоді [22.10.2022 по 31.12.2022]. Тож, приймаючи до уваги той факт, що інших наказів, які би встановлювали порядок та умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністерством внутрішніх справ України у період з лютого 2022 року по січень 2023 року не видавалось, а Наказ № 392-АГ та Наказ №628-АГ, які зачіпають права громадян (військовослужбовців) на отримання додаткової винагороди і встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації таких прав, не були зареєстровані в установленому порядку, а тому не можуть вважатися такими, що набрали чинності, то застосування норм цих наказів судом апеляційної інстанції, на переконання касатора, зумовлює необхідність в отримані висновків Верховного Суду щодо співвідношення та дії актів різної юридичної сили.
10.5. Скаржник наполягає на тому, що він фактично набув право та дотримався усіх умов для виплати йому додаткової винагороди, однак реалізація цього права обмежена діями відповідача [військова частина НОМЕР_1 ] та військової частини НОМЕР_3 в частині дотримання ними формальних процедур для прийняття остаточного рішення про виплату, а тому вважає, що у цьому випадку на позивача не може бути покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого Адміністрацією Держприкордонслужби порядку, позаяк цим порушуватиметься суть гарантованого законом права позивача на отримання належного йому грошового забезпечення у повному обсязі. У зв`язку з цим скаржник зауважує, що проблеми, які виникають в процесі створення та обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не можуть мати негативних наслідків для такого військовослужбовця та впливати на його законні права.
10.6. Також скаржник наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги довідку від 07.01.2023 № 3445, видану військовою частиною НОМЕР_3, якою підтверджена безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області у такі періоди: з 21.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 29.11.2022; з 05.12.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2023 по 07.01.2023.
11. Ухвалою Суду від 04.03.2024 відкрито касаційне провадження № К/990/6182/24 за цією скаргою.
12. Згідно з довідкою про доставку електронного листа касаційна скарга доставлена до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 - 19.02.2024 о 18:30, а ухвала про відкриття касаційного провадження - 07.03.2024 о 14:49. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 18.10.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.
Висновки Верховного Суду, оцінка висновків судів попередніх інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
14. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
15. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
16. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
17. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою військовослужбовцю, який проходить службу в Держприкордонслужбі, збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, за період відрядження до інших органів Держприкордонслужби.
18. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
19. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
20. Частиною другою статті 2 Закону України "Про державний кордон" від 04.11.1991 №1777-XII передбачено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
21. Прикордонний загін є органом охорони державного кордону, призначений для охорони визначеної ділянки державного кордону, а також здійснення інших повноважень, передбачених законодавством України.
22. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 03.04.2003 № 661-IV (у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби.
23. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Держприкордонслужби визначаються законодавством.
24. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
25. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
26. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
27. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
28. Держприкордонслужба входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.
29. Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306.
30. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
31. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
32. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
33. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
34. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
35. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній з моменту прийняття цієї постанови до змін, внесених постановою від 09.08.2023 № 836) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також