ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року
м. Київ
справа № 463/12355/20
провадження № 61-8685св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова, в складі судді Гирич С. В.,
від 07 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А., від 14 травня
2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2020 року Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення.
2. Позов мотивований тим, 24 лютого 2017 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ОСОБА_1 був укладений договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Л-10512-17, згідно з яким позивач здав, а відповідач прийняв в оренду нежитлові приміщення, загальною площею
46,4 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для творчої майстерні, строком до 23 лютого 2020 року включно.
3. 02 березня 2020 року на адресу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення № 2302-вих-17273, в якому орендодавець повідомив відповідача про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди та вказав на обов`язок повернути орендоване приміщенняі здійснити розрахунок.
4. Таким чином, договір оренди був припинений у зв`язку із закінченням терміну його дії, проте ОСОБА_1 свого обов`язку щодо повернення орендованого майна не виконав і фактично продовжує ним незаконно користуватись.
5. Посилаючись на те, що незаконне зайняття відповідачем нежитлового приміщення, яке знаходиться у власності територіальної громади м. Львова, порушує вимоги статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та перешкоджає ефективному використанню та розпорядженню цим об`єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади м. Львова, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради просило суд зобов`язати ОСОБА_1 повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 46,4 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
6. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про зобов`язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди.
7. Зустрічний позов ОСОБА_1 мотивований тим, що він з 1979 року творчо працює в орендованій майстерні за адресою:
АДРЕСА_1, і жодного повідомлення від відповідача про припинення договору оренди не отримував.
8. Вказував, що подати вчасно заяву про продовження договору оренди
від 24 лютого 2017 року № Л-19512-17 на новий строк відповідно до пункту 4.5 цього договору у нього не було можливості у зв`язку зі станом здоров`я.
9. Зазначав, що подавши 04 березня 2020 року заяву з відповідними документами, в середині квітня 2020 року отримав відповідь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 02 квітня 2020 року № 2302-вих-27193, зі змісту якої вбачається, що позивач за первісним позовом підготував проект ухвали "Про включення до переліку другого типу та надання гр. ОСОБА_2 в оренду нежитлових приміщень на АДРЕСА_1", тобто без проведення аукціону.
10. Посилався на те, що 17 березня 2020 року на всій території України було запроваджено карантин, у зв`язку з чим йому повідомили, що Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради проводить лише пленарні позачергові засідання сесії Львівської міської ради та не має можливості винести на розгляд сесії проект ухвали про надання приміщення позивачу в оренду.
11. Стверджував, що відмова Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради в укладанні договору оренди приміщення на новий строк та відсутність прийняття законного рішення після отримання заяви від 04 березня 2020 року
№ 3-С-16560/АП-Л-2302 призвели до душевних страждань, розладів здоров`я, необхідності застосування додаткових зусиль для організації свого побуту та професійної діяльності, чим йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 1 000 000 грн.
12. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- зобов`язати Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради надати в оренду приміщення, площею 46,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, для творчої майстерні, шляхом укладення договору оренди строком на п`ять років;
- стягнути з Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 1 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
13. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 червня
2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду
від 14 травня 2024 року, первісний позов задоволено. Зобов`язано
ОСОБА_1 повернути Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 46,4 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
14. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановив, що на виконання умов укладеного між сторонами договору (пункт 4.7) та вимог частин другої, третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна № Л-10512-17 Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про припинення договірних відносин, а тому слід вважати, що договірні відносини між сторонами припинились внаслідок закінчення терміну, на який був укладений договір.
15. Апеляційний суд встановив, що заяву про укладення договору оренди на новий строк ОСОБА_1 подав 04 березня 2020 року, тобто після спливу строку договору, при цьому жодних належних і допустимих доказів неможливості подання вказаної заяви в межах визначених договором і законом строків не надав, а подана відповідачем медична документація не свідчить про неможливість вчинити такі дії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про задоволення зустрічного позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. У червні 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2024 року.
18. Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у липні 2024 року надійшли до Верховного Суду. Цією ж ухвалою Верховного Суду зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 червня 2023 року в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею 46,4 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 127/13984/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Також вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили належні докази у справі та не навели мотивів їх відхилення. Натомість висновок судів щодо його повідомлення про намір орендодавця припинити договірні відносини у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди ґрунтується на недопустимих доказах.
22. Звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" він має переважне право на укладення договору оренди на новий термін, оскільки належним чином виконував обов`язки орендаря, що підтверджено актом обстеження об`єкта оренди.
23. Наголошує, що згідно з частиною третьою статті Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. Натомість, матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував, що Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради письмово попереджало його за три місяці до закінчення договору оренди щодо використання нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 для власних потреб, а навпаки, 29 листопада 2019 року надіслало лист, у якому спонукало до продовження договору на новий термін.
24. Стверджує, що подати заяву про укладення договору на новий строк відповідно до пункту 4.5 укладеного договору оренди не міг, оскільки
із 20 лютого по 03 березня 2020 року у зв`язку з ампутацією пальця на стопі практично не пересувався, тому вважає, що причина пропуску строку подачі заяви на дев`ять днів є поважною.
25. Посилається на те, що бездіяльність відповідача призвела до різкого погіршення стану його здоров`я і, як наслідок до визнання його особою з інвалідністю другої групи.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Обставини справи, встановлені судами
26. 24 лютого 2017 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Л-10512-17, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 46,4 кв. м, що знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1, з цільовим призначенням приміщень для творчої майстерні.
Договір укладений на термін з 24 лютого 2017 року до 23 лютого
2020 року включно (пункт 4 Договору).
27. Пунктом 4.5 Договору передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки за цим Договором, після спливу строку Договору має переважне право перед іншими особами на укладення Договору на новий строк. Орендар, який має намір скористатися таким правом, повинен повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди нерухомого майна через скерування на адресу Управління комунальної власності департаменту економічної політики заяви з документами у порядку, визначеному відповідними нормативними документами міської ради.
28. Якщо орендар не скористався правом на продовження терміну дії договору оренди, то він зобов`язаний повністю оплатити орендну плату за користування об`єктом оренди і повернути об`єкт на умовах, визначених у договорі оренди. У разі невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди, до такого орендаря застосовуються положення пункту 9.9. цього Договору (пункт 4.6 Договору).
29. Відповідно до пункту 4.7 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
30. Відповідно до пункту 4.12.1 Договору чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.
31. Повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії цього Договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об`єкта оренди протягом 5 днів з часу закінчення терміну оренди. Об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з часу настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1 цього Договору. При передачі об`єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписують орендар та балансоутримувач та у п`ятиденний термін надсилається балансоутримувачем орендодавцю. Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з часу підписання акту здачі-приймання. У разі припинення або розірвання Договору орендар повинен повернути орендодавцю об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану об`єкта оренди з вини орендаря (пункти 9.1, 9.2, 9.3, 9.4, 9.5, 9.6 Договору).
32. Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради направило ОСОБА_1 повідомлення від 02 березня 2020 року № 2302-вих-17273 про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди. Повідомлення направлено
ОСОБА_1 за двома адресами: АДРЕСА_2 та
АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
33. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
34. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
35. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
36. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
37. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
38. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
39. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
40. Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
41. Співвідношення між нормами ЦК України і законів, які регулюють особливості найму (оренди) окремих видів майна, полягає в тому, що норми цих законів тією чи іншою мірою встановлюють правовий механізм реалізації відповідної норми ЦК України або передбачають додаткові умови її реалізації, або виключають застосування норм ЦК України, якщо це прямо передбачено ними чи випливає з їхнього змісту (Рішення Конституційного Суду України від 10.12.2009 у справі № 1-46/2009).
42. Організаційні та майнові відносини, що виникають у зв`язку з орендою державного та комунального майна, врегульовано зокрема Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
43. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03 жовтня
2019 року № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
44. Порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31 січня 2020 року, та був передбачений Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року
№ 2269-XII (втратив чинність 31 січня 2020 року), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01 липня 2020 року включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01 липня 2020 року) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03 жовтня 2019 року
№ 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений цим Законом.
45. Отже законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року № 2269-XII на що звертав увагу Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2023 року у справі № 910/13661/21.
46. Оскільки у розглядуваній справі укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію 23 лютого 2020 року, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року № 2269-XII.
47. За змістом частини першої статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є, зокрема, термін, на який укладається договір оренди.
48. Відповідно до частини першої статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
49. Статтею 764 ЦК України передбачено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
50. Ця норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
51. Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
52. Правовий аналіз цих норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він визнається в силу закону продовженим на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець, причому орендодавець має право відмовитися від договору, надіславши орендарю відповідну заяву протягом місяця після закінчення строку такого договору.
53. Аналогічні положення визначені у частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
54. У контексті цих норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).
55. Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього (постанова Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі
№ 904/1207/19).
56. У розглядуваній справі суди встановили, що на виконання умов укладеного між сторонами договору оренди (пункт 4.7) та вимог частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення строку дії договору оренди № Л-10512-17 Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 02 березня 2020 року направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про припинення договірних відносин.
57. Таким чином, оскільки скориставшись своїм правом, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради своєчасно висловило заперечення щодо поновлення укладеного з ОСОБА_1 договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 24 лютого 2017 року № Л-10512-17, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про припинення між сторонами договірних правовідносин у зв`язку із закінчення терміну, на який був укладений договір.
58. Апеляційний суд встановив, що заява ОСОБА_1 про укладення договору оренди на новий строк подана після спливу строку договору, при цьому доказів неможливості подання вказаної заяви в межах визначеного строку не надано, а долучена відповідачем медична документація не свідчить про неможливість вчити такі дії.
59. Крім того, колегія суддів звертає увагу, на момент подання
ОСОБА_1 вказаної заяви Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради вже висловило свою позицію щодо припинення договірних відносин.
60. Також з матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2019 року Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради інформувало ОСОБА_1 про закінчення 23 лютого 2020 року терміну дії договору та необхідність повідомлення про намір продовжити строк на новий термін до спливу строку.
61. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц). Натомість доводи касаційної скарги ОСОБА_1 переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом.
62. Зі змісту надісланого Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради листа не вбачається, що останнє мало намір використовувати приміщення для власних потреб, у зв`язку з чим посилання ОСОБА_1 на недотримання позивачем вимог частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо письмово попередження орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору є безпідставними.
63. У випадку подальшої здачі в оренду спірного приміщення, ОСОБА_1 не позбавлений права заявити про свій намір його орендувати.
64. При цьому за змістом рішення суду першої інстанції, представник позивача у судовому засіданні не заперечувала можливості передачі спірного майна в оренду ОСОБА_1 за умови подання ним передбаченого законом пакету документів.
65. Доказів, які б підтверджували наявність прямого причинного зв`язку між встановленою заявнику інвалідністю та діями Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, у розглядуваній справі не встановлено.
66. З урахуванням обставин, встановлених у розглядуваній справі, висновки судів по суті вирішення спору в оскаржуваній частині не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня
2020 року у справі № 216/3521/16-ц, у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 127/13984/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, на які заявник посилався у касаційній скарзі.
67. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
68. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija
v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
69. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
70. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.
71. Виконання судового рішення, яке було зупинено до закінчення перегляду справи в касаційному порядку, необхідно поновити.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду