Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича - доповідача,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Нікітіна Юрія Івановича,

Стецюка Петра Богдановича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним зверненням приватного підприємства "Автосервіс" щодо офіційного тлумачення положень статей 177, 760, частини другої статті 777 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 40-44, ст. 356) (далі - Кодекс).

Приводом для розгляду справи відповідно до статті 42 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне звернення юридичної особи.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 94 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність неоднозначного застосування положень статей 177, 760, частини другої статті 777 Кодексу, що, як вважає суб'єкт права на конституційне звернення, може призвести до порушення його конституційних прав і свобод.

Заслухавши суддю-доповідача Бауліна Ю.В. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне звернення - приватне підприємство "Автосервіс" - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень статей 177, 760, частини другої статті 777 Кодексу.

Практичну необхідність в офіційному тлумаченні автор клопотання аргументує тим, що суди загальної юрисдикції неоднозначно розуміють та застосовують зазначені норми Кодексу, що може призвести до порушення передбаченого частиною другою статті 41 Конституції України його права набувати у приватну власність майно у встановленому законом порядку.

Так, при розгляді спору щодо набуття приватним підприємством "Автосервіс" права приватної власності на військове майно з підстав, передбачених частиною другою статті 777 Кодексу, Вищий господарський суд України у постанові від 30 листопада 2005 року вказав на те, що ці положення Кодексу поширюються на відчуження військового майна з державної власності. При цьому була скасована як незаконна постанова Київського апеляційного господарського суду від 14 липня 2005 року, що ґрунтувалася на протилежній позиції. З таким висновком суду касаційної інстанції погодився і Верховний Суд України, про що свідчить його ухвала від 9 лютого 2006 року про відмову у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку цієї постанови Вищого господарського суду України.

Аналогічну позицію Вищий господарський суд України виклав у постановах від 5 грудня 2007 року, 18 грудня 2008 року. Однак при їх касаційному перегляді Верховний Суд України у постановах від 12 лютого 2008 року, 24 березня 2009 року висловив іншу позицію з огляду на приписи законів України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21 вересня 1999 року N 1075-XIV, "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" від 21 вересня 1999 року N 1076-XIV, вважаючи, що положення цих актів щодо відчуження військового майна не передбачають переважного права орендарів цього майна на його придбання, а тому такого права у них немає.

Суб'єкт права на конституційне звернення просить Конституційний Суд України роз'яснити положення статей 177, 760, частини другої статті 777 Кодексу в таких аспектах:

- чи є військове майно річчю і чи поширюється на нього положення статті 177 Кодексу щодо визнання його об'єктом цивільних прав;

- чи під речами, які відповідно до статті 760 Кодексу можуть бути предметом договору найму, мається на увазі (розуміється) і військове майно;

- чи поширюється на військове майно передбачене частиною другою статті 777 Кодексу переважне право наймача перед іншими особами на придбання речі у разі її продажу;

- яким є юридичний зміст терміна "переважне право перед іншими особами" в контексті частини другої статті 777 Кодексу.

2. Свої позиції стосовно предмета конституційного звернення висловили Спеціальна контрольна комісія Верховної Ради України з питань приватизації, Міністерство оборони України, Фонд державного майна України, Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Одеська національна юридична академія, науковці Академії правових наук України та Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

3. Вирішуючи порушені у конституційному зверненні питання, Конституційний Суд України виходить з такого.

3.1. Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; правовий режим власності визначається виключно законом (частина четверта статті 13, частини перша, друга статті 41, пункт 7 частини першої статті 92) .

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2000 року N 14-рп/2000 у справі про визначення способу малої приватизації, правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами.

За частиною другою статті 2, статтею 318 Кодексу держава є учасником цивільних відносин та одним із суб'єктів права власності. У державній власності перебуває майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша, друга статті 326 Кодексу) .

3.2. Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військовим вважається державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Згідно з законами України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (частина друга статті 6), "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" (частина перша статті 1, частина третя статті 7) розрізняються такі види військового майна: вилучене з цивільного обороту - озброєння, боєприпаси, бойова та спеціальна техніка; вільне у цивільному обороті - майно, що придатне для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ; надлишкове майно; цілісні майнові комплекси; інше нерухоме майно.