ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 160/1980/24
адміністративне провадження № К/990/29546/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Смоковича М.І.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/1980/24
за позовом ОСОБА_1
до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокатка Шпакова Тетяна Сергіївна,
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року (головуючий суддя: Рябчук О.С.)
і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2024 року (головуючий суддя: Сафронова С.В., судді: Коршун А.О., Чепурнов Д.В.).
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі також - "Агенство", "АРМА"), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів щодо неповернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі: 168500,00грн, 9950,00 Євро та 4300,00 доларів США, арешт щодо яких було скасовано ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 травня 2023 року у справі № 204/435/21;
- зобов`язати Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів повернути ОСОБА_1 грошові кошти у сумі: 168500,00 грн, 9950,00 Євро та 4300,00 доларів США, арешт щодо яких було скасовано ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 травня 2023 року у справі № 204/435/21.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 160/1980/24 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2024 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року залишено без змін.
Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі за позовом ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Шпакова Т.С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на них.
У касаційній скарзі скаржниця зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою від 3 вересня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за скаргою позивачки.
Відповідач свого відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження доставлено відповідачу 3 вересня 2024 року о 19:57 год.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Предметом касаційного перегляду у цій справі є висновок судів попередніх інстанцій про те, що позовну заяву ОСОБА_1 не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Верховний Суд зауважує, що з метою визначення суті спірних правовідносин варто здійснити аналіз підстав та предмету цього позову, які викладені у позовній заяві, а також проаналізувати долучені докази до неї.
Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що позивач ставить перед судом питання про протиправну бездіяльність Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів щодо неповернення ОСОБА_1 грошових коштів, арешт щодо яких було скасовано за рішенням суду.
Як вбачається зі змісту позову, правові підстави його подання позивач обґрунтовує тим, що ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 травня 2023 року у справі №204/435/21 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Дніпропетровська Мовчан Д.В. від 21 січня 2020 року з грошових коштів: грошових коштів у сумі: 120 000 грн номіналом по 200 грн; грошових коштів у сумі: 40 000 грн номіналом по 100 грн; грошових коштів у сумі: 5000 грн номіналом по 50 грн; грошових коштів у сумі: 2000 грн номіналом по 20 грн; грошових коштів у сумі: 500 грн номіналом по 50 грн; грошових коштів у сумі: 1000 грн номіналом по 10 грн; грошових коштів у сумі: 22 000 грн номіналом по 200 грн; грошових коштів у сумі: 188 500 грн номіналом по 500 грн; грошових коштів у сумі: 5000 Євро номіналом по 50 Євро; грошових коштів у сумі: 4300 доларів США номіналом по 100 доларів США; грошових коштів у сумі: 4950 Євро номіналом по 50 Євро.
Повернуто власнику ОСОБА_1 речові докази - грошові кошти у сумі: 172 000 грн, 4300 доларів США, 9950 Євро, які відповідно до ухвали слідчого судді Ленінського районного суду міста Дніпропетровська Мовчан Д.В. від 20 травня 2020 року були передані в Управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
У подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів із заявою про повернення грошових коштів.
Проте, своїм листом №1335/6.1-38-23/6 від 14 липня 2023 року Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів фактично відмовило в поверненні грошових коштів на виконання ухвали Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 травня 2023 року №204/435/21.
Вбачаючи таку бездіяльність Агентства протиправною, ОСОБА_1 подав до суду цей адміністративний позов.
Вирішуючи питання відповідності цього спору визначенню адміністративного спору та (не)належності його розглядати у порядку адміністративного судочинства, Верховний Суд виходить із такого.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ").
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пункти 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України так визначають ключові терміни порушеного питання юрисдикції спору:
адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;
суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Вказана позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 466/1150/18.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 10 серпня 2020 року у справі №522/1611/17, Верховний Суд зазначив, що в контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для Позивача.
Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження Позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.
Отже, для звернення до адміністративного суду із позовною заявою у позивача має бути наявний факт порушення права, свободи чи законного інтересу позивача, які йому належить.
У цьому випадку, позивач обґрунтовує наявність у нього порушеного права на повернення належних йому грошових коштів, у звязку із протиправною бездіяльністю відповідача.
З обставин цієї справи вбачається, що арешт на майно ОСОБА_1 був накладений у кримінальному провадженні №42019041690000063.
Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 листопада 2021 року зазначене кримінальне провадження було закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України.
Після закриття кримінального провадження, захисник Кірмана О.Б. подала клопотання до суду про скасування арешту на майно, який був накладений на досудовому слідстві ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 21 січня 2020 року.
Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 травня 2023 року у справі №204/435/21 клопотання сторони захисту було задоволено, а арешт з грошових коштів скасовано.
Тобто, у межах кримінального провадження №42019041690000063 компетентний суд вирішив долю речових доказів після закриття кримінального провадження та скасував арешт на майно позивача, зобовязавши його повернути законному власнику.
При цьому у своїй ухвалі зауважив, що вказане майно перебуває на зберіганні у АРМА.
У справі № 808/390/18 Велика Палата Верховного Суду урахувала роз`яснення суті кримінального судочинства, наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001, відповідно до якого кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.
Згідно фактичних обставин цієї справи, АРМА не є стороною у межах кримінального провадження №42019041690000063 та не виконує реалізацію завдань кримінального судочинства.
Більше того, кримінальне провадження №42019041690000063 було закрито ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 листопада 2021 року на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України.
Проаналізувавши норми КПК України, суд встановив, що в порядку кримінального судочинства не передбачено окремого порядку оскарження бездіяльності АРМА щодо повернення особі (власнику), раніше вилучених грошових коштів.
У свою чергу відповідно до положень Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" АРМА здійснює управління активами.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 вказаного Закону управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
Серед основний функцій АРМА, визначених частиною першою статті 9 цього Закону, є організація здійснення заходів, пов`язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами.
Стаття 19 цього Закону визначає, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.
Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.
Стаття 20 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" передбачає, що управління грошовими коштами у готівковій та безготівковій формах у будь-якій валюті, а також банківськими металами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, здійснюється Національним агентством шляхом:
1) їх розміщення на депозитних рахунках Національного агентства у відповідній валюті або банківському металі, відкритих у державних банках, визначених на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі, за договором банківського вкладу на вимогу, за наявності висновку Національного банку України про створення умов для визнання банку проблемним або неплатоспроможним;
2) продовження їх розміщення до закінчення строку дії договору депозиту на депозитному рахунку власника в банку, в якому вони були розміщені на момент накладення арешту, із забороною здійснення видаткових операцій та виплати процентів чи доходу в іншій формі згідно з умовами договору. У випадку закінчення строку дії договору депозиту з наступного дня подальше управління відповідними коштами або банківськими металами разом з нарахованими після накладення арешту процентами чи іншими видами доходу здійснюється в порядку, визначеному пунктом 1 цієї частини.
Майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), а також кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що перебувають у банку та на які накладено арешт, передаються в управління (перераховуються на рахунки) Національного агентства не пізніше наступного робочого дня після надходження до банку платіжної вимоги, оформленої Національним агентством, та доданих до неї копій звернення прокурора, ухвали слідчого судді, суду про накладення арешту.
Відповідно до частини восьмої статті 21 цього Закону у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора або судового рішення, що набрало законної сили, якими скасовано арешт прийнятих в управління активів та/або скасовано передачу активів в управління Національному агентству, за умови наявності судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, Національне агентство протягом десяти робочих днів повертає їх законному власнику.
Рішення прокурора, яким скасовано арешт та/або скасовано передачу активів в управління Національному агентству, направляється до Національного агентства прокурором, а відповідне судове рішення, що набрало законної сили, - судом, слідчим суддею, стороною кримінального провадження, представником юридичної або фізичної особи, стосовно якої здійснюється провадження, третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
У разі якщо активи, щодо яких було скасовано арешт, були реалізовані Національним агентством у встановленому цим Законом порядку, одержані кошти, а також проценти, нараховані як плата за користування банком такими коштами, повертаються Національним агентством у безготівковій формі особі, яка була законним власником таких активів на момент їх реалізації, протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідного рішення про скасування арешту та реквізитів рахунку такої особи.