ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2025 року
м. Київ
справа № 501/1836/19
провадження № 61-15317св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович, Державне підприємство "Сетам",
треті особи: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Кушнерова Ліана Давидівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Мойсєєнко Мариною Олегівною, на постанову Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Комлевої О. С., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М. (далі - приватний виконавець), ДП "Сетам", треті особи: ПАТ "Дельта Банк", приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Кушнерова Л. Д., про визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації нерухомого майна, оформлених протоколом проведення електронних торгів, акта приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позов мотивований тим, що 19 грудня 2005 року між нею (попереднє прізвище - ОСОБА_1 ) та ПАТ "УкрСиббанк" було укладено кредитний договір № 1095-08 ПОУ, за яким банк надав, а вона отримала кредитні кошти у розмірі 29 643,00 дол. США. З метою належного виконання зобов`язань за кредитним договором 01 грудня 2006 року між нею та банком укладено іпотечний договір № 7455, за яким вона передала в іпотеку належну їй квартира, загальною площею 48,2 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ "УкрСиббанк" передав ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за забезпечувальними та кредитними договорами.
Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 30 вересня 2013 року у справі №501/2884/13-ц стягнуто з неї на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 357 992,88 грн.
У провадженні приватного виконавця знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа № 501/2884/13-ц, виданого Іллічівським міським судом Одеської області 11 листопада 2013 року про стягнення з неї на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 357 992,88 грн.
14 лютого 2019 року її представником - ОСОБА_4 було отримане повідомлення про ознайомлення зі звітом про оцінку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності, а також повідомлення про реалізацію вказаної квартири шляхом проведення електронних торгів. Відповідно до звіту про оцінку квартири вартість належної їй квартири була оцінена у 594 502,00 грн, що по курсу НБУ на дату проведення оцінки складає 21 440,00 дол. США.
Так як вона категорично заперечувала проти реалізації цієї квартири шляхом проведення електронних торгів, оскільки така є її місцем постійного проживання та підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", 19 лютого 2015 року її представник направила приватному виконавцю клопотання про зупинення реалізації квартири в рамках проведення виконавчих дій. Крім того, іншого нерухомого майна вона на не має, а квартира передана в іпотеку як забезпечення виконання зобов`язань саме за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті. Відповідно до пункту 9 частини сьомої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець повинен був повернути стягувачу виконавчий лист №501/2884/13-ц, виданий Іллічівським міським судом Одеської області, проте приватним виконавцем продовжували виконуватись дії щодо примусової реалізації квартири, згоди на відчуження вказаної квартири вона не надавала.
У зв`язку з чим вона вимушена була звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця.
Внаслідок вказаних дій приватного виконавця, 20 лютого 2019 року проведено електронні торги з реалізації належного їй нерухомого майна (лот № 32856). Відповідно до протоколу № 388928 переможцем торгів стала ОСОБА_2 05 березня 2019 року приватним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки, який став підставою для видачі 14 березня 2019 року свідоцтва про право власності на ім`я ОСОБА_2 .
Електронні торги проведені приватним виконавцем всупереч вимог законодавства, а тому вони є недійсними. Крім того, при проведенні процедури реалізації спірного арештованого майна були порушені норми Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), а саме: в заявці на реалізацію предмета іпотеки було неправильно вказано прізвище боржника " ОСОБА_1" замість правильного " ОСОБА_1"; заявка сформована 11 січня 2019 року, однак надійшло до її поштового відділення тільки 31 січня 2019 року. Оскільки з оцінкою вона була ознайомлена занадто пізно, то була фактично позбавлена права на її оскарження в судовому порядку.
Також існують сумніви щодо дотримання при проведенні публічних електронних торгів норм порядку публікування в місцевих друкованих засобах інформації про їх проведення.
ОСОБА_1 просила:
визнати недійсними електронні торги від 20 лютого 2019 року з реалізації нерухомого майна (лот № 32856), а саме ? двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, проведені ДП "Сетам", оформлені протоколом проведення електронних торгів № 388928 від 20 лютого 2019 року, відповідно до якого переможцем торгів стала ОСОБА_2 ;
визнати недійсним та скасувати акт приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 05 березня 2019 року у зведеному виконавчому провадженні № 58057017;
визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 14 березня 2019 року приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Кушнеровою Л. Д., зареєстроване в реєстрі за №359;
скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 в Державному реєстрі права власності на нерухоме майно, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45957851 від 14 березня 2019 року 15:58:58, приватний нотаріус Кушнерова Л. Д., Чорноморський міський нотаріальний округ, Одеська область.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 03 грудня 2020 року позов задоволено.
Визнано недійсними електронні торги від 20 лютого 2019 року з реалізації нерухомого майна (лот № 32856), а саме ? двокімнатної квартири АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_1 проведені ДП "СЕТАМ", оформлені протоколом проведення електронних торгів № 388928 від 20 лютого 2019 року, відповідно до якого переможцем торгів стала ОСОБА_2 .
Визнано недійсним та скасовано акт приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 05 березня 2019 року у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 14 березня 2019 року приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Кушнеровою Л. Д., яке зареєстровано в реєстрі за № 359, відповідно до якого ОСОБА_2 належить на праві власності двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру в Державному реєстрі права власності на нерухоме майно, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відриттям розділу), індексний номер 45957851 від 14 березня 2019 року 15:58:58, приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Кушнерова Л. Д.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що акт про проведення, який складений за результатами торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов`язків, у зв`язку з чим торги є правочином у розумінні статті 202 ЦК України. З огляду на це, порушення встановлених Порядком є підставою недійсності прилюдних торгів.
Судом встановлено, що ДП "Сетам" було дотримано вимоги пункту 3 розділу ІІІ Порядку, не пізніше ніж на третій робочий день з дати отримання заявки організатор вніс до системи відомості про майно, повідомлено про проведення електронних торгів листом та публікаціями в газетах та 20 лютого 2019 (протягом двадцяти днів строку для підготовки проведення торгів) проведено торги.
Посилання позивача на те, що в заявці на реалізацію предмета іпотеки було неправильно вказано прізвище боржника " ОСОБА_1" замість " ОСОБА_1" та, що заявка сформована 11 січня 2019 року, однак надійшло до поштового відділення позивача тільки 31 січня 2019 року, не є безумовною підставою для визнання цих торгів недійсними, оскільки підставою для пред`явлення позову про визнання електронних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час їх проведення, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, однак позивачем належним чином не доведено, що таким порушенням порядку проведення торгів були порушені її права та законні інтереси. Встановлено, що після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишила прізвище " ОСОБА_1", що підтверджується рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18 квітня 2011 року у справі № 2-687/2011. При подачі заявок на участь у торгах позивач (її представник) була ознайомлена з інформаційним повідомленням про електронні торги щодо вказаного лоту. Крім того, позивач не надала доказів, які б свідчили про наявність інших порушень, що могли вплинути саме на результати торгів.
Отже, підстави для визнання торгів недійсними у зв`язку з порушенням порядку правил проведення торгів відсутні.
Водночас, постановою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2020 року ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 18 липня 2019 року скасовано та скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця частково задоволено, а саме визнано неправомірними дії приватного виконавця щодо передачі на реалізацію ДП "Система електронних торгів арештованого майна" двокімнатної квартири АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_1 . Таким чином, неправомірні дії приватного виконавця вплинули на результати електронних торгів, внаслідок чого законні інтереси позивача порушені під час торгів, тому вимоги позову в цій частині є обґрунтованими.
Судом встановлено, що представником боржника 14 лютого 2019 року було отримане повідомлення про ознайомлення зі звітом про оцінку спірної квартири, а також повідомленням про реалізацію вказаної квартири, як предмета іпотеки, шляхом проведення електронних торгів від 27 січня 2019 року № 1056/19-19-19. Проте, отримання представником позивача повідомлення про день проведення електронних торгів не є підставою вважати, що саме з цього моменту позивачу стало відомо або могло бути відомо про порушення його прав. З урахуванням викладеного, необґрунтованими є доводи ОСОБА_2, що ОСОБА_1 станом на 20 лютого 2019 року була обізнана про результати електронних торгів.
Щодо встановлення початку перебігу позовної давності, тобто часу, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення її прав, суд бере до уваги те, що перебіг позовної давності не може починатись раніше, ніж позивачу стало відомо про проведення оспорюваних торгів та їх результату, тобто раніше ніж 11 квітня 2019 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, в межах якого була здійснена примусова реалізація нерухомого майна, що підтверджується копією клопотання про долучення до справи матеріалів виконавчого провадження від 28 березня 2019 року, на якому міститься підпис представника ОСОБА_1 - Яблонської Н. О. про ознайомлення від 14 квітня 2019 року. Отже, звернувшись до суду з відповідним позовом 10 червня 2019 року, позивач не пропустила строк звернення до суду.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами у справі на обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов у мотивувальній частині рішення щодо суті позовних вимог.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що перевірка змісту заявки на реалізацію арештованого майна на відповідність вимогам законодавства організатором торгів не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи електронних торгів, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи державної виконавчої служби чи приватний виконавець. Організатор перевіряє повноту заповнення заявки.
Позовна заява ОСОБА_1 не містить обґрунтування з посиланням на порушення порядку проведення торгів з наданням доказів на підтвердження наявності таких порушень. Суд першої інстанції у рішенні дійшов висновку про відсутність підстав для визнання торгів недійсними з підстав порушення порядку проведення торгів. У свою чергу ОСОБА_1 рішення суду не оскаржує, як наслідок, погоджується з тим, що для визнання торгів недійсними відсутні такі підстави як порушення норм закону при проведенні торгів (відсутні порушення, що могли вплинути на результат торгів). Отже, правила проведення електронних торгів при проведенні ДП "Сетам" 20 лютого 2019 року електронних торгів по лоту № 328526 не порушені.
ОСОБА_1 недійсність торгів обґрунтовує неправомірними діями та рішенням приватного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, які встановлені судовим рішенням у справі №501/578/19, та полягали у неправомірності дій та рішень приватного виконавця щодо опису та арешту майна, призначення суб`єкта оціночної діяльності, передачі майна на реалізацію у порушення закону про мораторій тощо. Суд першої інстанції у своєму висновку про наявність підстав для задоволення позову також виходив з обставин, встановлених рішенням у справі №501/578/19 за скаргою ОСОБА_1 на дії, рішення приватного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_3, які згідно частини 4 статті 82 ЦПК України вважав достатніми та такими, що не підлягають доведенню у справі про визнання торгів недійсними. Однак дії, рішення виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, не є підставою для визнання торгів недійсними.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування акта про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, скасування в Реєстрі реєстрації права власності не відповідають належному способу захисту у цій справі. У свою чергу обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Оскільки право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою ? ОСОБА_2, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, всі інші вимоги, які спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387, 388 ЦК України, є неефективними. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року, у якому просила оскаржену постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що порушення загальних норм ЦК України, норм законів України, які регулюють порядок вчинення дій щодо примусової реалізації майна з електронних торгів, що порушили права позивача, є достатньою підставою для визнання таких електронних торгів недійсними, а тому оскільки має місце порушення частини першої статті 203 ЦК України, так як електронні торги були проведені всупереч нормам діючого на той час законодавства, а саме: Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", Закону України "Про виконавче провадження", це є достатньою самостійною підставою для визнання торгів як правочину недійсними.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2020 року у справі № 501/578/19 її скаргу на дії приватного виконавця задоволено частково та скасовано постанову приватного виконавця від 20 грудня 2018 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності, дії приватного виконавця щодо передачі на реалізацію ДП "СЕТАМ" належну їй квартиру, визнано неправомірними, а скаргу на постанову приватного виконавця від 12 грудня 2018 року про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженню № НОМЕР_1 залишено без задоволення. Постановою Верховного Суду у складі колегії Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року вказану постанову апеляційного суду залишено без змін. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суду зробив правильний висновок про те, що площа спірної квартири, на яку звернуто стягнення, не перевищує площу, визначену в одній з умов Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", іншого нерухомого майна за ОСОБА_1 не зареєстровано і зазначена квартира є єдиним нерухомим житловим майном скаржника. Тому вказана нерухомість підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", однак приватний виконавець не перевірив та не оцінив наявність обставин, які в силу закону виключають можливість примусового виконання рішення суду. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 липня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви приватного виконавця про перегляд ухвали Одеського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 21 травня 2020 року за нововиявленими обставинами.
Таким чином, встановлені постановою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2020 року не підлягають повторному з`ясуванню та доведенню цієї справи відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України.
Щодо порушень Порядку, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів, на відсутність яких посилається апеляційний суд як на підставу своїх висновків щодо дійсності оспорюваних електронних торгів, то такі порушення також були предметом розгляду у суді першої інстанції, проте за наявності інших підстав, таких як порушення, зокрема Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", порушення зазначеного Порядку не мають вирішального значення для розгляду справи.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду достатньою самостійною підставою для визнання недійсними електронних торгів являється порушення норм Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" при передачі державним чи приватним виконавцем на примусову реалізацію житлову квартиру, яка підпадає під дію вказаного закону.
При цьому, судовим рішенням визнано неправомірною та скасовано постанову приватного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадження, а отже звіт про незалежну оцінку від 10 січня 2019 року № 58 також є недійсним та електронні торги були проведені за недійсним звітом про оцінку майна. Апеляційний суд взагалі не надав оцінки можливості визнання недійсними електронних торгів з підстав їх проведення за недійсним звітом про оцінку майна.
Вимоги про визнання недійсним та скасування акта приватного виконавця, визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування реєстрації права власності на житлову квартиру за ОСОБА_2 є похідними від позовних вимог про визнання електронних торгів недійсними та є ефективним способом захисту прав позивача на час ухвалення рішення суду першої інстанції. Крім того, вона не позбавлена можливості після набрання чинності рішення суду про скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування свідоцтва про право власності, тобто повернення всього, що було одержано внаслідок незаконного правочину, звертатися із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння у випадку подальшого відчуження спірної квартири та набуття права власності на неї іншими особами.
Апеляційний суд порушив норми процесуального законодавства, зазначивши, що оскільки відсутність порушення Правил не оскаржувалися позивачем, вказані обставини не повинні встановлюватися апеляційним судом. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржувалося в повному обсязі та переглядалося по суті, суд апеляційної інстанції повинен був встановити чи повністю були з`ясовані всі обставини, що мають значення для справи, дослідити всі обставини справи та перевірити відповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, оскільки про такі порушення вона вказувала в позовній заяві. При проведенні процедури реалізації арештованого майна були допущені й інші порушення, зокрема у заявці про реалізацію предмета іпотеки неправильно вказано прізвище боржника, приватним виконавцем порушено строки складання повідомлення про ознайомлення зі звітом. З оцінкою квартири вона була ознайомлена занадто пізно, у зв`язку з чим вона була фактично позбавлена права на її оскарження в судовому порядку. Також була позбавлена права узгодити вартість спірної квартири, так як не була повідомлена про відкриття виконавчого провадження.
Апеляційним судом порушено її право на відновлення її порушених прав та фактично легалізовані незаконні електронні торги, на яких було продане її єдине нерухоме майно, придатне для проживання. На цей час право власності на спірну квартиру зареєстроване за іншою особо, проте для захисту свого порушеного права шляхом витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння їй необхідно визнати електронні торги недійсними. В той же час апеляційний суд зазначив, що неправомірність дій приватного виконавця не може бути підставою для визнання електронних торгів недійсними, що суперечить усталеній практиці Верховного Суду, та позбавляє її прав на захист свої порушених інтересів. Поза увагою апеляційний суд залишив й те, що справжня вартість примусово реалізованої квартири становила більшу суму, як на час проведення незаконних торгів, так і на цей час. Вдаючись до надмірного формалізму, апеляційний суд скасував законне рішення суду першої інстанції, позбавив її права на захист порушеного цивільного права, не зважаючи на те, що був доведений факт неправомірності передачі належного їй майна на примусову реалізацію.
Крім того, вона зверталася до Іллічівського міського суду Одеської області під час розгляду справи з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну житлову квартиру, проте ухвалою від 01 липня 2019 року її заява була повернута. Наведене стало причиною того, що ОСОБА_2 одразу після ухвалення рішення судом першої інстанції відчужила спірну квартиру на користь інших осіб. У зв`язку з указаними обставинами, на розгляді в Іллічівському міському суді Одеської області знаходиться справа № 501/2891/21 за її позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про витребування майна (спірної квартири) з чужого незаконного володіння. Провадження у справі № 501/2891/21 зупинено до розгляду цієї справи. З огляду на вказане, належним, ефективним та необхідним способом захисту її прав є визнання електронних торгів недійсними, так як у протилежному випадку у неї виникнуть складнощі у витребуванні свого майна з чужого незаконного володіння у інших осіб на підставі статті 388 ЦК України. До того ж, на час звернення до суду із цим позовом про визнання недійсними електронних торгів, скасування акта, свідоцтва та реєстрації права власності на житлову квартиру за ОСОБА_2, ухвалення рішення суду першої інстанції, саме такий спосіб захисту прав був найбільш ефективним та єдиним можливим для поновлення її порушеного права, оскільки вказана квартира перебувала у власності відповідача ОСОБА_2 .
У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив приватного виконавця на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін.
Відзив мотивовано тим, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 неодноразово посилається на постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2020 року у справі № 501/578/19 та те, що апеляційний суд не врахував обставин, встановлених вказаним судовим рішенням. Разом з тим, в силу вимог частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", статей 203, 215 ЦК України ухвалення рішень у справі № 501/578/19 у порядку здійснення судового контролю саме по собі не може бути підставою для визнання торгів недійсними, а є передумовою для звернення ОСОБА_1 до суду у порядку, передбаченому статтею 1174 ЦК України.
Позивач зазначала, що реєстрація її місця проживання у квартирі свідчить про ту обставину, що вказана квартира є єдиним місцем її проживання, що підтверджується відміткою в її паспорті, однак реєстрація особи за певною адресою сама по собі не є підтвердженням її єдиного місця проживання. Апеляційний суд надав належну правову оцінку наступним доказам у цій справі, а саме: акту виконавця від 12 грудня 2018 року, яким встановлено, що у спірній квартирі протягом останніх трьох років мешкають орендарі, гроші за найм квартири вони сплачують матері боржниці, вказаний акт містить підпис квартирантки (орендарки) ОСОБА_9 ; вимозі виконавця № 1116 (запит щодо громадянки України за період з 2014 по 2019) та відповідь ДПС від 08 квітня 2019 року на вказану вимогу, з яких вбачається, що у 2015 році ОСОБА_1 виїхала з України у м. Стамбул (Туреччина) та станом на 15 березня 2019 року до України не поверталась (електронні торги відбулись 20 лютого 2019 року); акту сусідів, засвідченим представником ЖКС від 27 березня 2019 року, у якому мешканці будинку на АДРЕСА_1 підтвердили, що протягом останніх п`яти років ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає та не з`являється, а також факту відсутності у матеріалах справи відомостей із БТІ (щодо майна, набутого до 2013 року) та інших доказів, які б підтверджували проживання позивача у спірній квартирі. У зв`язку з чим апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про незастосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
З доказів, наявних у матеріалах справи вбачається, що: 22 січня 2018 року позивач уклала з адвокатом Яблонською (Мойсеєнко) М. О. договір про надання правової допомоги; матеріали справи не містять відомостей про зміну прізвища позивачем у період з 2015 по 2019 року. Враховуючи наведене, факт набуття ОСОБА_1 громадянства іншої держави не є припущенням у розумінні частини шостої 6 статті 81 ЦПК України, а є єдиним вірогідним, логічним висновком, враховуючи докази, наявні у матеріалах справи. Набуття позивачем громадянства іншої держави є обставиною, що виключає застосування до спірних правовідносин Закону України "Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
У грудні 2023 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду письмові пояснення, які за своїм змістом є запереченням на відзив, у яких просила задовольнити її касаційну скаргу у повному обсязі.
Заперечення на відзив мотивовано тим, що у цій справі та у справі № 501/578/19 брали участь одні й ті ж самі учасники справи, суди при розгляді цієї справи вважали встановленими обставини щодо неправомірності дій приватного виконавця щодо передачі на примусову реалізацію на електронних торгах її квартири. У матеріалах справи містяться докази на підтвердження наявності у неї громадянства України, а також щодо відсутності у неї іншого нерухомого майна, що підтверджується довідкою з органу БТІ. При цьому під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, приватний виконавець та інші учасник не подавали клопотань щодо витребування довідки з БТІ та не висловлювались сумніви щодо її громадянства. Твердження у відзиві про наявність у неї громадянства іншої квартири нічим не підтверджується та є припущеннями. У разі реєстрації місця проживання особи діє презумпція дійсності такого місця проживання, що фактично резюмує проживання особи саме за зареєстрованим місцем її проживання. Саме на відповідача, що заперечує проти факту того, що позивач проживає за адресою свого місця проживання, покладено обов`язок щодо доведення вказаних обставин.
Одеський апеляційний суд під час розгляду справи № 501/1836/19 скасував законне рішення суду першої інстанції, як наслідок неправильного застосування норм права, вирішивши, що електронні торги не можуть бути визнані недійсними через порушення норм ЦК України та інших законів України. Суд апеляційної інстанції не здійснював повторну оцінку преюдиційних фактів, встановлених постановою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2020 року у справі № 501/578/19, і встановлених судом першої інстанції у цій справі, та не дійшов до інших висновків через повторну оцінку, як стверджує приватний виконавець у своєму відзиві на касаційну скаргу. Тим більше, преюдиційність даних фактів не заперечувалася приватним виконавцем під час розгляду справи. Верховним Судом, а також потім Одеським апеляційним судом, відмовлено приватному виконавцю у перегляді постанови Одеського апеляційного суду від 21 травня 2020 року за нововиявленими обставинами. Приватний виконавець вкотре намагається переглянути одні й ті самі обставини, посилаючись на одні й ті ж самі докази, припущення та неправдиві твердження.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії та виконання постанови Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року відмовлено.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішення застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 липня 2023 року усправі № 233/4365/18, від 07 грудня 2022 у справі № 908/1525/16, від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12, від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 та постановах Верховного Суд: від 20 вересня 2023 року у справі № 759/17254/20, від 12 вересня 2023 року у справі № 922/82/20, від 20 квітня 2023 року у справі № 918/351/21, від 21 грудня 2022 року у справі № 707/2879/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 755/7046/21, від 06 жовтня 2021 року у справі № 161/21094/19, від 09 червня 2022 року у справі № 5023/5567/12, від 28 грудня 2022 року у справі № 521/11186/19, від 17 серпня 2022 року у справі № 761/38256/19, від 02 червня 2021 року у справі № 725/3043/20, від 05 квітня 2021 року у справі № 741/496/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 645/984/18, від 18 вересня 2019 року у справі № 711/750/18, від 07 жовтня 2019 року у справі № 450/263/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 820/6265/16, від 20 січня 2021 року у справі № 501/578/19, від 20 квітня 2023 року у справі № 918/351/21, від 15 березня 2023 року у справі № 761/10154/21, від 14 березня 2023 року у справі № 909/221/22, від 25 січня 2023 року у справі № 727/9540/21, 09 серпня 2023 року у справі № 459/3790/21, 10 травня 2023 року у справі № 592/5961/22, від 09 березня 2023 року у справі № 824/80/22, від 25 квітня 2018 року у справі № 61-8527св18, від 27 лютого 2019 року у справі № 61-11800св18, від 12 вересня 2018 року у справі
№ 61-22798св18 та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року у справі № 450/4257/20. Також посилається на постанови Верховного Суду України: від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2677цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16, № 6-547цс16, від 06 липня 2016 року у справі № 6-3174цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 369/5994/14-ц).
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 19 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ПАТ "УкрСиббанк" було укладено кредитний договір № 1095-08 ПОУ, за яким банк надав, а ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 296 43,00 дол. США.
Відповідно до іпотечного договору № 7455 від 01 грудня 2006 року квартира, жилою площею 30,2 кв.м, загальною площею 48,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 була предметом іпотеки та виступала, як забезпечення зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ "УкрСиббанк".
05 січня 2010 року ОСОБА_1 змінила прізвище на " ОСОБА_1". Після розірвання шлюбу 18 квітня 2011 року вона залишила прізвище " ОСОБА_1".
Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 30 вересня 2013 року у справі № 501/2884/13-ц задоволено позов ПАТ "Дельта Банк". Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 357 992,88 грн.
У провадженні приватного виконавця знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа №501/2884/13-ц, виданого Іллічівським міським судом Одеської області від 11 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 357 992,88 грн та судовий збір у розмірі 3 441,00 грн.
11 січня 2019 року приватним виконавцем складено заявку на реалізацію предмета іпотеки.
14 лютого 2019 року представник ОСОБА_1 отримав повідомлення від 27 січня 2019 року № 1056/19-19-19 про ознайомлення зі звітом про оцінку квартири за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, а також повідомлення про реалізацію вказаної квартири як предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів від 27 січня 2019 року № 1056/19-19-19 (а. с. 28-32 т. 1).
Відповідно до звіту про оцінку квартири, вартість спірної квартири складає 594 502,00 грн, що по курсу НБУ на дату проведення оцінки складає 21 440,00 дол. США.
Публікація про проведення електронних торгів за лотом № 328526 здійснена в газеті "Одеські вісті" № 8 (5131) від 30 січня 2019 року, газеті "Чорноморські новини" №48 (22027) від 31 січня 2019 року; повідомлення ОСОБА_1 про проведення електронних торгів за лотом № 328526 зроблено листом ДП "Сетам" №1056/18-18-19 від 28 січня 2019 року.
19 лютого 2019 року ОСОБА_1 направила приватному виконавцю клопотання про зупинення реалізації квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності, шляхом проведення електронних торгів в рамках проведення виконавчих дій. Заявник заперечувала проти реалізації квартири шляхом проведення електронних торгів, оскільки квартира є її місцем постійного проживання та підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Згідно із довідкою про склад зареєстрованих (сім`ї) у житловому приміщенні/будинку осіб №15-1674 від 20 лютого 2019 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
20 лютого 2019 сформовано протокол проведення електронних торгів № 388928. Переможцем торгів стала ОСОБА_2
05 березня 2019 року складено акт приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки - двокімнатної квартири, загальною площею 48,2 кв.м, житловою площею 30,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 . Предмет іпотеки придбано ОСОБА_2 за ціною 660 000,00 грн.
14 березня 2019 року приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Кушнеровою Л. Д. видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру, яке зареєстровано в реєстрі за № 359 на ім`я ОСОБА_2 та внесено запис про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 на підставі внесення запису: рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45957851 від 14 березня 2019 року 15:58:58, приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Кушнерова Л. Д.
11 квітня 2019 року представник ОСОБА_1 - Яблонської Н.О. ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження, в межах якого була здійснена примусова реалізація нерухомого майна, що підтверджується копією клопотання про долучення до справи матеріалів виконавчого провадження від 28 березня 2019 року (а. с. 73 т. 2).
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2020 року у справі № 501/578/19 ухвалу Іллічівського міського суду від 18 липня 2019 року скасовано, скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця задоволено частково. Визнано неправомірною та скасовано постанову приватного виконавця від 20 грудня 2018 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Визнано неправомірними дії приватного виконавця щодо передачі на реалізацію ДП "СЕТАМ" двокімнатної квартири жилою площею 30,2 кв. м, загальною площею 48,2 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_1 . Скаргу ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця від 12 грудня 2018 року про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженню № НОМЕР_1 залишено без задоволення.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог про визнання недійсними та скасування акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування реєстрації права власності
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) вказано, що "видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. За змістом глави 12 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22)). Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту".
Разом з тим, відповідно до пункту 274 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (провадження № 12-41гс23) відступлено від висновків, сформульованих у наведеній постанові від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16(провадження № 12-25гс21), щодо неефективності вимог про визнання недійсними результатів аукціону як способу захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах.
Колегія суддів також враховує, що у статті 48 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника та будь-якого учасника електронного аукціону оскаржити його результати в суді. При цьому в практиці Верховного Суду відсутні висновки щодо неналежності такого способу захисту прав боржника у виконавчому провадженні (власника реалізованого майна), якщо підставами цього позову є порушення порядку їх проведення.
У постановах від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 35), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66) та інших Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача) оскаржити можна саме такий правочин, а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги ж про визнання недійсними протоколу проведення публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24) вказано, що "правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. З огляду на правову природу процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Наведене узгоджується з правилами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Тож правова природа продажу майна з публічних (електронних) торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів".
Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 23 листопада 2021 року № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 152), від 29 листопада 2023 року (провадження № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 55)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц виснувала, що частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тільки тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень (пункт 48).
Якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним і не набув право власності на придбане приміщення, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу. Придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункти 9.33-9.34), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункти 44, 48), від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (пункти 154, 157).
У справі, що переглядається, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування акта про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, скасування реєстрації права власності не відповідають належному способу захисту у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Касаційний суд відхиляє посилання у касаційній скарзі на протилежні висновки, викладені в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року по справі № 761/10154/21, від 25 січня 2023 року по справі № 727/9540/21 від 14 грудня 2022 року по справі № 755/7046/21, оскільки механізми забезпечення єдності судової практики полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20).
Разом тим, апеляційний суд не врахував, що у статті 48 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника та будь-якого учасника електронного аукціону оскаржити його результати в суді. Якщо боржник у виконавчому провадженні (власник реалізованого майна) вважає порушеним порядок проведення торгів (електронного аукціону), його вимогу про визнання їх недійсними не можна розглядати як неналежний спосіб захисту. Тому за обставин цієї справи та змісту позовних вимог, в якій позивач на недобросовісність переможця торгів не посилалась і суди таких обставин не встановили, зайвою є вказівка апеляційного суду, що належному способу захисту права позивача відповідає вимога про витребування нерухомого майна.