ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/12121/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Жайворонок Т. Є.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Кулініч А. П. (адвокат);
Маліцький В. В. (самопредставництво);
Хор`яков І. М. (самопредставництво);
відповідача - Святецький М. П. (самопредставництво);
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Міністерства оборони України,
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Міністерства оборони України
про стягнення 53 196 365, 74 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - Залізниця, позивач) звернулося до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міністерство, відповідач, скаржник) про стягнення 53 196 365, 74 грн заборгованості за договорами про надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом військових вантажів і проведення розрахунків за них від 18.04.2022 № 370/1/5/6-ВС/14/2022-ЦЮ та від 12.12.2022 № 370/1/5/20/ВС/125/2022-ЦЮ (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами в частині здійснення повного та своєчасного розрахунку за надані послуги по перевезенню вантажів.
1.3. Відповідач, у свою чергу, проти позову заперечував та вказував, що позивач безпідставно включив до вартості послуг за Договорами плату за вагони, які не є вагонами перевізника, а також плату за перевезення гуманітарної допомоги. Крім того, вказував на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження виконання відповідних операцій, а саме: накладних з відміткою станції призначення про прибуття вантажу та підписом вантажоодержувача про одержання вантажу в накладній, дорожньої відомості.
1.4. Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.04.2024 задовольнив клопотання Міністерства та закрив провадження у справі № 910/12121/23 в частині вимог про стягнення 23 217 620,36 грн основного боргу на підставі пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 25.04.2024 (суддя Полякова К. В.) у справі № 910/12121/23 позовні вимоги задовольнив; стягнув з Міністерства на користь Залізниці 29 978 745,38 грн заборгованості та судовий збір.
2.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 10.09.2024 (колегія суддів: Тищенко А. І., Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б.) рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/12121/23 залишив без змін.
2.3. Суди визнали доведеними обставини справи щодо неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної оплати наданих позивачем послуг по перевезенню вантажів за укладеними між сторонами Договорами про надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом військових вантажів.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Міністерство не погодилось із прийнятими у справі судовими рішеннями та звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 910/12121/23 повністю; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Міністерство (з урахуванням доводів заяви про усунення недоліків касаційної скарги від 06.11.2024) обґрунтовує підстави касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості здійснення гуманітарної допомоги, яка перевозиться залізничним транспортом в умовах воєнного стану" від 27.03.2022 № 379 (далі - постанова КМУ № 379) до спірних правовідносин сторін спору у виконанні Договорів перевезення вантажу.
4.1.2. За твердженням відповідача, судами першої та апеляційної інстанції неправильно встановлено зміст спірних правовідносин та неправильно застосували норми матеріального права у вирішенні спору.
4.1.3. Зокрема, суди не врахували, що укладені між сторонами Договори про надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом військових вантажів і проведення розрахунків за них від 18.04.2022 № 370/1/5/6-ВС/14/2022-ЦЮ та від 12.12.2022 № 370/1/5/20/ВС/125/2022-ЦЮ (далі - Договори перевезення) не врегульовують відносини з перевезення вантажів, які є гуманітарною допомогою.
4.1.4. На переконання скаржника поза увагою судів залишились істотні обставини, які мають значення для вирішення спору. Зокрема, що згідно з положеннями постанови КМУ № 379 та Порядку організації діяльності залізничного транспорту під час здійснення військових залізничних перевезень, затвердженого постановою КМУ від 04.11.2014 № 891 гуманітарна допомога не є військовим майном, яке закріплене за Збройними Силами України, а тому, відповідно, не може вважатись військовим вантажем. Наведене свідчить про те, що перевезення гуманітарної допомоги не включено до плану військових перевезень, а тому, укладені між сторонами спору Договори перевезення не врегульовують питання перевезення таких вантажів.
4.1.5. Відповідач вважає, що до спірних правовідносин з перевезення гуманітарної допомоги підлягають застосуванню положення постанови КМУ № 379 згідно з якими витрати Залізниці, пов`язані з одержанням, збором, обробкою, зберіганням, оформленням та перевезенням гуманітарних вантажів, відшкодовуються за рахунок коштів державного бюджету, які здійснюються для фінансування заходів з безперебійного функціонування залізничного транспорту. Питання оплати здійснення таких перевезень законодавчо врегульовано лише в березні 2024 року у постанові КМУ № 251/дск.
4.1.6. У вирішенні спору суди наведеного скаржником не врахували та дійшли помилкових висновків, що позовні вимоги в частині наявності підстав для стягнення з відповідача вартості послуг з перевезення гуманітарної допомоги на суму 913 087,09 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
4.1.7. Також скаржник звертає увагу Суду на те, що під час дії Договорів перевезення Залізниця виконувала перевезення деяких вантажів не у власних вагонах, а у вагонах залізниць іншої держави та/або у вагонах замовника. Тобто у вагонах, які не є вагоном перевізника у розумінні умов Договорів перевезення.
4.1.8. Водночас нарахування за послуги щодо використання, користування вагонами та компенсація витрат на перевезення у порожньому стані при перевезенні у вагонах інших суб`єктів господарювання та вагонах інших держав не обумовлено умовами укладених між сторонами Договорів перевезення.
4.2. Інші доводи учасників справи
4.2.1. Залізниця у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
5. Розгляд клопотань
5.1. Від Міністерства 12.12.2024 надійшла заява про зупинення виконання дії судового рішення.
5.2. У заяві позивач, зокрема, зазначає, що 01.10.2024 судом першої інстанції видано наказ про примусове виконання рішення у справі № 910/12121/24. Отже, позивач має можливість пред`явити наказ до виконання для здійснення безспірного списання коштів з рахунків Міністерства. Разом з тим, на переконання відповідача, виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024, до вирішення цієї справи в касаційному порядку, може негативно вплинути на фінансування пріоритетних напрямків діяльності Міністерства (продовольче, речове забезпечення військ, тощо). За доводами заявника, зазначені грошові кошти могли б бути витрачені Міністерством для фінансування потреб Сил оборони, що є першочерговим завданням останнього з метою підтримки обороноздатності держави.
5.3. Розглянувши зазначену заяву, Суд відмовляє у її задоволенні і в обґрунтування цієї відмови зазначає, що в силу положень частини четвертої статті 294 ГПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.
5.4. Згідно з положеннями частини першої статті 332 ГПК України зупинення виконання оскарженого рішення суду або зупинення його дії (якщо рішення не передбачає примусового виконання) можливо лише до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
5.5. У вирішення заяви відповідача Суд першочергово враховує, що наведені у заяві доводи скаржника ґрунтуються лише на його власних припущеннях та за відсутності належних доказів на підтвердження таких доводів, не дають підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного провадження. Суд також враховує відсутність обставин, які б перешкоджали суду касаційної інстанції в межах повноважень, визначених статтею 30 ГПК України, ухвалити рішення за результатами розгляду доводів та вимог касаційної скарги відповідача у цьому судовому засіданні.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Місцевий та апеляційний господарські суди у справі, зокрема, встановили таке.
6.1. Між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) 18.04.2022 укладено Договір про надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом військових вантажів і проведення розрахунків за них № 370/1/5/6/-ВС/14/2022-ЦЮ, предметом якого є послуги з перевезень громадським, залізничним транспортом (60210000-3) (послуги з перевезень залізничним транспортом військових вантажів) (далі - послуги). Послуги включають надання власного вагону перевізника для перевезення та інші послуги, пов`язані з організацією перевезення військових вантажів у власних вагонах перевізника і проведення розрахунків за них.
6.2. У пункті 1.3 Договору зазначені такі визначення (поняття та їх значення):
- відправник - зазначена в перевізному документі військова частина (установа), яка відправляє військові ешелони, військові транспорти;
- власний вагон перевізника - це вантажний вагон, яким перевізник володіє на праві власності чи іншій правовій підставі, має загальномережеву нумерацію та ознаку в АБД ПВ "власний вагон" (далі - вагон перевізника).
6.3. Згідно з положеннями пункту 3.1 Договору ціна цього договору визначається в межах сум, передбачених відповідними бюджетними асигнуваннями на 2022 рік, та становить 648 678 000 грн, у тому числі ПДВ - 108 113 000 грн. Закупівля послуг здійснюється за кошти Державного бюджету України за бюджетною підпрограмою 2101020/9 КЕКВ 2240 (код 070 -85 579 100 грн. 00 коп., код 070/30 -563 098 900 грн 00 коп.).
6.4. Відповідно до положень пункту 4.1 Договору розмір плати за перевезення вантажу у вагоні перевізника складається з:
1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;
2) компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, з урахуванням коригуючих коефіцієнтів до тарифів Збірника тарифів на дату відправлення вагону, скореговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 2 до цього договору. Якщо тарифна відстань за перевезення власних вагонів перевізника в порожньому етапі перевищуватиме 2190 км, то плата визначається з використанням формул, наведених у пункті 2 розділу IV Збірника тарифів, за фактичну відстань та коефіцієнту, що коригує вартість за операцію руху залежно від відстані перевезення, який має значення у тарифному поясі "від 2091 км до 2190 км". Під час визначення тарифної відстані за перевезення порожніх власних вагонів перевізника неповні кілометри округлюються до повних за загальними правилами;
3) плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за нормативний термін доставки.
6.5. За змістом пункту 5.1 Договору оплата послуг здійснюється у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у пункті 5.9 Договору за фактично надані послуги перевізником.
6.6. При оформленні військових перевезень комплект документів, які належать замовнику, а саме: накладні, накопичувальні картки, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, відомості плати за користування вагонами та інші документи, які підписані уповноваженими представниками військових частин Міноборони та працівниками станції (далі - розрахункові документи), направляються зі станцій, де здійснювалось оформлення військових перевезень, до виробничих структурних підрозділів філії "ЄРЦ" для опрацювання та подальшої видачі їх представнику Управління військових сполучень на залізницях (далі - представники замовника) для перевірки правильності нарахувань та оформлення розрахункових документів (пункт 5.4 Договору).
6.7. Пунктом 6.1 Договору визначено, що строк надання послуг встановлений до 31.12.2022.
6.8. Згідно з пунктом 6.2 Договору надання послуг (у тому числі надання власного вагону перевізника у використання) за цим Договором здійснюється на підставі витягів з плану військових перевезень, які замовник пред`являє перевізнику через представника замовника на регіональній філії "Південно-Західна залізниця".
6.9. Надання послуг за цим Договором підтверджується одним або кількома документами: залізничною накладною, відомістю плати за користування вагонами (контейнерами), відомістю плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, накопичувальною карткою та іншими документами, які узгоджені та підписані відповідальним представником військової частини, призначеним наказом командира частини (пункт 6.3 Договору).
6.10. Відповідно до пункту 12.1 Договору останній набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.
6.11. За умовами пункту 12.2 Договору сторони беруть до уваги, що враховуючи вимоги частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання, а саме - з 01.01.2022 відповідно до діючих ставок та тарифів на день надання послуги.
6.12. У додатку № 4 до Договору сторонами визначено перелік із 288 військових частин, що виконують військові перевезення.
6.13. У подальшому 21.12.2022 сторонами укладений Договір про надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом військових вантажів і проведення розрахунків за них № 370/1/5/20/ВС/125/2022-ЦЮ, за умовами пункту 3.1 якого ціна договору визначається в межах сум, передбачених відповідними бюджетними асигнуваннями на 2022 рік та становить 860 186 285,10 грн., у тому числі ПДВ - 143 364 380,85 грн. Закупівля послуг здійснюється за кошти Державного бюджету України за бюджетною підпрограмою 2101020/9 КЕКВ 2240, код 070.
6.14. Суди встановили, що інші умови Договору від 21.12.2022 № 370/1/5/20/ВС/125/2022-ЦЮ є ідентичними умовам Договору про надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом військових вантажів і проведення розрахунків за них від 18.04.2022 № 370/1/5/6/-ВС/14/2022-ЦЮ.
6.15. Позивач вказував на те, що на виконання своїх договірних зобов`язань протягом 2022 року надав відповідачу послуги на загальну суму 1 575 375 888,33 грн.
6.16. За доводами позивача відповідач розрахувався за надані послуги частково, заборгованість складає 53 196 365, 74 грн.
6.17. Відмова Міністерства виконати належним чином взяті на себе договірні зобов`язання та претензію та сплатити залишок заборгованості у розмірі 53 196 365, 74 грн і стала підставою для звернення Залізниці із позовом у цій справі.
6.18. Під час розгляду справи в суді першої інстанції через систему "Електронний суд" від Міністерства 18.01.2024 надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 23 217 620, 36 грн., у зв`язку із тим, що відповідач 26.12.2023 сплатив означену суму заборгованості за послуги залізничних перевезень (платіжна інструкція від 26.12.2023 № 370/3/2666).
6.19. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/12121/23 клопотання Міністерства про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення 23 217 620, 36 грн основного боргу задоволено; провадження в цій частині закрито.
6.20. На час вирішення спору позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з організації перевезень залізничним транспортом військових вантажів і проведення розрахунків складають 29 978 745,38грн.
6.21. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що:
- вимоги чинного законодавства та умови Договорів перевезення передбачають обов`язок відповідача сплачувати Залізниці послуги з перевезення вантажів та інші послуги, у тому числі і нарахування за проведення маневрової роботи та за оформлення переадресування вантажів;
- згідно з умовами пунктів 5.4 та 6.3 Договорів документи, якими підтверджується надання послуг за договором, є, зокрема, залізнична накладна, відомість плати за користування вагонами, відомість плати за подавання, збирання вагонів та маневрову роботу, накопичувальні картки та інші документи, які узгоджені та підписані відповідальним представниками військових частин, призначених наказом командира. Відтак, відомість плати за подавання, збирання вагонів та маневрову роботу є належними документами, що підтверджують надання супутніх послуг з перевезення військових вантажів та послуг;
- використання позивачем для здійснення спірних перевезень вагонів іноземних держав узгоджується з положеннями пункту 5.7 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17 і положеннями розпорядження Залізниці від 03.03.2022 № ЦМ-13/549 та відповідно, вважається використанням позивачем таких вагонів, як власних, а тому не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату за перевезення і послуги, пов`язані з перевезенням у таких вагонах;
- крім того, нарахування позивачем плати за вагони, які передані позивачу на відповідальне зберігання на підставі ухвали суду від 11.04.2022 у справі № 761/6594/22, здійснюється за період після 11.04.2022, що узгоджується з правом комерційного використання цих вагонів позивачем;
- згідно з умовами пунктів 6.2 Договорів надання послуг здійснюється на підставі витягів з плану військових перевезень, які замовник пред`являє перевізнику через представника за мовника на регіональній філії "Південно-Західна залізниця", які фактично надані позивачу лише у червні 2023 року. Тобто, після фактичного надання послуг перевезення;
- в силу положень параграфів 1, 3, 5 статті 14 та статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення зі змінами та доповненнями від 01.07.2019, відсутні підстави для звільнення відповідача від оплати за послуги з перевезення вантажів, визначених як не військовий вантаж (гуманітарна допомога), оскільки такий вантаж прийнятий саме військовими частинами відповідача, визначеними у Додатку 4 до Договорів. Згідно з Правилами оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, саме відповідач, як відправник спірного вантажу, здійснював заповнення графи 20 накладної та визначав код платника вантажного відправлення. При цьому, правильність заповнення графи 20 підтверджується підписом у графі 55;
- посилання відповідача на відсутність в окремих перевізних документах відміток чи внесених змін без засвідчення посадовою особою Залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесені відповідні зміни є безпідставними з огляду на надання відповідачу послуг за Договорами в умовах воєнного стану. Водночас несвоєчасність оформлення певних документів та/або оформлення певних документів з недоліками, зумовлено саме специфікою надання таких послуг, а також з метою дотримання режиму секретності та забезпечення безпеки перевезення військових вантажів;
- матеріалами справи не підтверджуються доводи відповідача щодо включення позивачем до суми заборгованості плати за перевізними документами від 14.06.2022 № 43786115, від 12.07.2022 № 43802156, від 20.07.2022 № 12050009, від 27.07.2022 № 45811015, № 45832805, по яким вже здійснено оплату до подання позову на загальну суму 231 684,84 грн.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Спір у справі виник щодо наявності / відсутності підстав стягнення з відповідача вартості послуг з організації перевезень залізничним транспортом військових вантажів.
8.2. Згідно з доводами касаційної скарги у редакції заяви про усунення недоліків касаційної скарги від 06.11.2024, предметом касаційного оскарження є рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, зокрема, в частині висновків про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 29 978 745,38 грн. В іншій частині ухвалені судові рішення не оскаржуються жодним з учасників спору, а тому судом касаційної інстанції в цій частині не переглядаються.
8.3. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.4. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги відповідача (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) із посиланням на положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України містять обґрунтування лише щодо незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині висновків судів про наявність правових підстав для стягнення з відповідача вартості послуг з перевезення гуманітарної допомоги на суму 913 087,09 грн. Щодо висновків судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 29 065 658,29 грн не містять належного обґрунтування (із посиланням на жодну із підстав касаційного оскарження), а тому судом касаційної інстанції в силу положень статей 2, 300 ГПК України в цій частині не переглядаються.
8.5. Зокрема, за змістом касаційної скарги, доводи скаржника в цій частині ґрунтуються на неправильному застосуванні судами першої та апеляційної інстанції положень статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут залізниць) та незастосування до спірних правовідносин положень постанови КМУ № 379.
8.6. У контексті доводів касаційної скарги та порушених скаржником у касаційній скарзі питань Верховний Суд зазначає таке.
8.7. Зі встановлених судами фактичних обставин вбачається, що предметом спору у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості за Договорами про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом військових вантажів, що складається з: плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів; компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника; плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за нормативний термін доставки.
8.8. Як на підставу позову позивач послався на те, що відповідач, як замовник послуг не сплатив Залізниці вартість наданих та отриманих послуг за Договорами. Отже, спірні правовідносини виникли з Договорів про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом військових вантажів, який за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.
8.9. Згідно з частинами третьою, п`ятою статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.
8.10. Умови перевезення військових вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць, Правилами перевезення вантажів, Порядком організації діяльності залізничного транспорту під час здійснення військових залізничних перевезень та іншими нормативними актами.
8.11. Згідно з положеннями статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
8.12. Згідно з пунктами 2, 3 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), він визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
8.13. Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
8.14. Статтею 17 Статуту залізниць регламентовано, що перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється місячне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами. Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами, а військових перевезень - спеціальними інструкціями.
8.15. Як вже зазначено вище в силу положень статті 17 Статуту військові перевезення визначаються спеціальними інструкціями.
8.16. Постановою КМУ від 04.11.2015 № № 891 затверджено Порядок організації діяльності залізничного транспорту під час здійснення військових залізничних перевезень (далі - Порядок № 891), який визначає механізм здійснення військових залізничних перевезень, їх планування, організації та забезпечення, проведення розрахунків за такі перевезення, утримання і обслуговування залізничних під`їзних колій до військових частин, установ та організацій Збройних Сил у мирний час та особливий період.
8.17. У пункті 2 Порядку № 981 зазначені такі терміни (поняття та їх значення), зокрема: відправник - зазначена в перевізному документі військова частина, яка відправляє військові ешелони, військові команди або військовий транспорт; військовий вантаж - військове майно (всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство та інші матеріально-технічні засоби тощо), яке закріплене за Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, правоохоронними органами, Держспецтрансслужбою і Держспецзв`язком та перевозиться залізничним транспортом.
8.18. Пунктом 3 Порядку № 981 визначено, що планування та організація військових залізничних перевезень, а також вирішення питань щодо підготовки залізничного транспорту до їх виконання в Міноборони здійснюються органом військових сполучень відповідно до цього Порядку, інших нормативно-правових актів та наказів Міноборони і Мінінфраструктури.
8.19. Пунктом 1 розділу II Інструкції з планування військових залізничних перевезень, затвердженої спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства інфраструктури України від 01.12.2015 № 666/503, (далі - Інструкція № 666/503) визначено, що планування військових залізничних перевезень здійснюється ЦУВІСП зі складанням місячних планів військових перевезень (далі - план перевезень) згідно із заявками на планування військових залізничних перевезень (додаток 1) штабів видів Збройних Сил України, оперативних командувань, структурних підрозділів апарату Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та підпорядкованих їм органів військового управління на підставі відповідних директив, наказів, розпоряджень Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України.
8.20. Відповідно до пункту 3-7 розділу II Інструкції № 666/503 заявки на планування військових залізничних перевезень надаються до 20 числа місяця, що передує запланованому, а на додаткові - до 10 числа поточного місяця. Заявки на планування термінових військових перевезень надаються до ЦУВІСП не пізніше, як за три доби до початку навантаження. Заявки на зміну планів перевезень, а також їх відміну надаються до ЦУВІСП не пізніш як за п`ять діб до початку навантаження. ЦУВІСП на підставі отриманих заявок розробляє план перевезень, який доводить до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (Залізниця) не пізніше ніж за сім діб до початку планового місяця. Витяги із плану перевезень ПАТ "Укрзалізниця" доводить до залізниць. Залізниці доводять витяги з плану перевезень до дирекцій залізничних перевезень. Заявки на забезпечення навантаження військових ешелонів і військових транспортів командири військових частин (далі - вантажовідправники) надають військовим комендантам комендатур військових сполучень та начальникам залізничних станцій не пізніш як за 3 доби до початку навантаження за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції.
8.21. Аналогічні умови містить і пункт 6.2 Договорів згідно з яким надання послуг (у тому числі надання власного вагону перевізника у використання) здійснюється на підставі витягів з плану військових перевезень, які замовник пред`являє перевізнику через представника замовника на регіональній філії "Південно-Західна залізниця".
8.22. Як встановили суди, позивачем у спірний період (лютий-грудень 2022 року) надавалися послуги відповідно витягів з планів військових перевезень. При цьому, суди встановили, що витяги з планів військових перевезень надані відповідачем позивачу лише в червні 2023 року, тобто після фактичного здійснення перевезення, про що свідчить відповідна відмітка на копіях витягів із планів.
8.23. Частиною першою статті 22 Статуту залізниць визначено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.
8.24. Частиною першою пункту 62 Статуту регламентовано, що порядок розрахунків за надані залізницею послуги здійснюється згідно з чинним законодавством. Таким законодавством є Правила розрахунків за перевезення вантажів (далі - Правила) та Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138), на підставі яких укладаються договори з конкретними замовниками послуг. Ці Правила передбачають відкриття та ведення підрозділом залізниці особового рахунку платника, який відображає надходження розрахункових документів про здійснення передоплати замовником за надані в майбутньому послуги залізниці, документів про здійснені перевезення та надані залізницею послуги.
8.25. Правилами визначено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
8.26. Відповідно до пункту 1.3 Правил, остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.
8.27. У пункті 8 Правил вказано, що оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
8.28. У вирішенні поставлених скаржником у касаційній скарзі питань Верховний Суд першочергово вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням вимог статті 193 ГК України, яка кореспондується зі змістом статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
8.29. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
8.30. Відповідно до частини першої статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
8.31. У контексті доводів касаційної скарги, що гуманітарна допомога не є військовим майном, яке закріплене за Збройними Силами України та, відповідно, не може вважатись військовим вантажем, Суд зазначає таке.
8.32. Відповідно до статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" із моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Майно для забезпечення руху опору є військовим майном та закріплюється за військовими частинами Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
8.33. Відповідно до Положення з військових перевезень залізничним транспортом, морським, річковим та повітряним транспортом, затверджений наказом Міністерства оборони України від 05.09.2013 № 595 (далі - Положення №595), термін "військовий вантаж" вживається у такому значені: військовий вантаж - озброєння, військова техніка, ракети, боєприпаси, продовольство, пальне, та інші матеріально - технічні засоби, що належать військовим частинам, які є відправниками та одержувачами.
8.34. Суд у вирішенні спірного питання враховує, що у цьому спорі суди встановили обставини фактичного надання послуг Залізницею з перевезення "спірних вантажів" (гуманітарної допомоги).
8.35. Факт надання Залізницею відповідачу послуг з перевезення "спірних вантажів" (гуманітарної допомоги) та факт їх отримання військовими частинами відповідача, які визначені у Додатку 4 до Договорів підтверджується належними доказами, які наявні у матеріалах справи. Зокрема, перевізними документами (накладні, накопичувальні картки, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, відомості плати за користування вагонами та інші документи). Означені перевізні документи підписані уповноваженими представниками військових частин Міністерства та працівниками станції).
8.36. Як встановили, суди, у спірних накладних із перевезення гуманітарного вантажу містяться відмітки про прийняття такого вантажу військовими частинами на станціях призначення. При цьому, означені обставини відповідачем також не заперечуються.
8.37. При цьому, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, на виконання вимог положень Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, саме відповідач, як відправник спірного вантажу, здійснював заповнення графи 20 накладної та визначав код платника вантажного відправлення.
8.38. Таким чином, з огляду на фактичні встановлені обставини спору, зокрема, щодо отримання "гуманітарного вантажу" саме військовими частинами Міністерства, які визначені у Додатку 4 до Договорів та підписання відповідачем актів наданих послуг з організації перевезення вантажів за Договорами за спірний визначений позивачем період, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли заснованого на законі висновку про те, що таке майно є військовим майном і після перетину кордону України плата за перевезення відповідного вантажу територією України покладається саме на відповідача, як одержувача вантажу.
8.39. Щодо доводів касаційної скарги про безпідставне незастосування судами до спірних правовідносин положень постанови КМУ № 379, Суд зазначає таке.
8.40. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.41. Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
8.42. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.43. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що, на думку скаржника, відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права - положень постанови КМУ "Про особливості здійснення гуманітарної допомоги, яка перевозиться залізничним транспортом в умовах воєнного стану" (постанова № 379) в контексті спірних правовідносин.
8.44. Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
8.45. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норми матеріального права, означеної скаржником у касаційній скарзі у подібних правовідносинах, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, відсутні.
8.46. Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.47. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
8.48. Так, постановою КМУ № 379 визначено, що гуманітарною допомогою (гуманітарний вантаж) визнаються будь-які товари, щодо яких у товаросупровідних та/або перевізних документах міститься відповідний запис про приналежність такого вантажу (товару) до гуманітарної допомоги і одержувачем якого є АТ "Укрзалізниця" з метою його подальшого перевезення отримувачам, визначеним абзацом четвертим цього підпункту, за їх заявками без здійснення передбаченої Законом України "Про гуманітарну допомогу" процедури визнання таких товарів гуманітарною допомогою у кожному випадку та без попередньо визначення отримувачів і набувачів гуманітарної допомоги, які після надходження гуманітарних вантажів визначаються в порядку, передбаченому цією постановою (абзац 2 підпункту 1 пункту 1 Постанови № 379).
8.49. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Постанови № 379 отримувачами гуманітарної допомоги є обласні, Київська міська військові адміністрації (далі - військові адміністрації) чи інші визначені Кабінетом Міністрів України суб`єкти: вказані отримувачі гуманітарної допомоги звільняються від обов`язку реєструватись в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги та від інших обов`язків, передбачених Законом України "Про гуманітарну допомогу", крім обов`язків, передбачених цією постановою.
8.50. Абзацом 4 підпункту 2 пункту 1 Постанови КМУ № 379 визначено, що АТ "Укрзалізниця" укладає в електронній формі з військовими адміністраціями та іншими визначеними Кабінетом Міністрів України отримувачами гуманітарної допомоги договори про організацію залізничних перевезень.
8.51. Наведені вище положення Постанови КМУ № 379 дають підстави дійти висновку, що для застосування її положень у спірних необхідним є дотримання, зокрема, таких умов:
- визначення Кабінетом Міністрів України суб`єкта отримувачем гуманітарної допомоги;
- наявність укладеного з АТ "Укрзалізниця" договору про організацію залізничних перевезень гуманітарних вантажів;
- наявність у товаросупровідних та/або перевізних документах відповідного запису про приналежність такого вантажу (товару) до гуманітарної допомоги.
8.52. Таким чином, за відсутності укладеного з АТ "Укрзалізниця" договору про організацію залізничних перевезень гуманітарних вантажів твердження відповідача про те, що наявність самого факту позначення / декларування вантажу у товаросупровідних документах, складених на виконання умов Договорів перевезення, як "гуманітарна допомога" не є підставою для застосування положень постанови КМУ № 379 у спірних правовідносинах.
8.53. Отже, враховуючи наведене вище, з урахуванням предмета та підстав заявленого позову, приписи положень постанови КМУ № 379 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
8.54. Висновки судів попередніх інстанцій у справі зазначеному висновку Верховного Суду не суперечать, у зв`язку з чим підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень в оскаржуваній частині відсутні.
8.55. Таким чином, доводи касаційної скарги, обґрунтовані з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримали свого підтвердження.
8.56. Згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
8.57. Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім поданим сторонами доказам, до переоцінки яких, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
8.58. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що в ухваленні цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено у рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
8.59. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
8.60. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві позивача на касаційну скаргу у тій частині, в якій вони не суперечать викладеному у цій постанові.
8.61. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.