ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 260/3637/23
адміністративне провадження № К/990/34565/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 260/3637/23
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року (головуючий суддя - Коваль Р.Й., судді: Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (Постанова КМУ № 168) у розмірі до 100 000 грн, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 07.04.2022 по 25.06.2022 року (спірний період) пропорційно дням участі у таких діях або заходах;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн, за спірний період пропорційно дням участі у бойових діях або заходах.
Позивач обґрунтовує свій позов тим, що, виконуючи завдання у районах бойових дій у складі Військової частини НОМЕР_2 (у відрядженні), він має право на додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн щомісячно згідно з постановою Кабінету Міністрів №168 від 28.02.2022, проте командування військової частини НОМЕР_1 виплатило йому лише 30 000 грн за кожен місяць участі у бойових діях (квітень, травень, червень 2022 року), що, на його думку, є протиправною бездіяльністю.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача направлено у відрядження з 07.04.2022 (наказ №5-вв від 07.04.2022) до оперативного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".
Позивач перебував у службовому відряджені у НОМЕР_3 прикордонному загоні (В/ч НОМЕР_2 ), який входить до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (цей факт підтверджується наказами, доданими до відзиву).
Довідка В/ч НОМЕР_2 №1716 від 05.08.2022 засвідчує, що ОСОБА_1 (який проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 ) брав участь у бойових діях та забезпеченні оборони в Чернігівській і Сумській областях:
- 07.04.2022- 30.04.2022,
- 01.05.2022- 31.05.2022,
- 01.06.2022- 25.06.2022.
Підстава: бойове розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року №56 (гриф).
Позивач вважає, що НОМЕР_4 прикордонний загін (В/ч НОМЕР_1 ) допустив бездіяльність щодо ненарахування додаткової винагороди, тому звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 витребувано від В/ч НОМЕР_2 інформацію про: періоди участі ОСОБА_1 у бойових діях чи заходах з безпеки та оборони; підтвердження направлення документів для виплати додаткової винагороди за 07.04.2022- 25.06.2022.
На виконання ухвали суду В/ч НОМЕР_2 повідомила, що ОСОБА_1 з 07.04.2022 до 25.06.2022 перебував у відрядженні під оперативним підпорядкуванням ІНФОРМАЦІЯ_4 ; у складі НОМЕР_3 загону не значився; участь у бойових діях та забезпеченні заходів з безпеки і оборони здійснював у складі зведеного загону прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/ч НОМЕР_1 ).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції, виходив із того, що довідка від 05.08.2022 № 1716, видана на ім`я позивача, є належним, достовірним та достатнім доказом його безпосередньої участі у бойових діях або заходах. Це підтверджує його право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022, 01.05.2022 по 31.05.2022, 01.06.2022 по 25.06.2022. Жодна зі сторін не оспорювала цей факт, а єдиною підставою для невиплати винагороди було ненадіслання інформації у встановленій формі та строки, як того вимагає пункт 4 наказу № 164-АГ.
Суд не погодився з аргументами Військової частини НОМЕР_1 про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно з додатком 2 до наказу №164-АГ. Він підкреслив, що надсилання цих списків є процедурним елементом, а право позивача на отримання винагороди підтверджується наданою довідкою. Отже, позивач не може бути позбавлений цього права через невиконання іншою військовою частиною формальних процедур.
З огляду на це суд визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону (В/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди. Він зобов`язав відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум, забезпечуючи ефективний захист порушених прав позивача відповідно до принципів адміністративного судочинства.
Восьмий апеляційний адміністративний суд 02 вересня 2024 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У вказаній постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не навів жодних переконливих доказів, які б підтвердили його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні реалізації заходів з національної безпеки та оборони у районах ведення воєнних дій у визначений період. Надана довідка військової частини, на думку суду апеляційної інстанції, не містить конкретних посилань на документи (журнали бойових дій, рапорти, донесення), які б підтвердили факти власне участі позивача у бойових операціях.
Отже, відсутність документальних підтверджень, а також недоведеність умов, передбачених постановою КМУ № 168 для отримання збільшеної винагороди, стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . У результаті суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірний період право на збільшену виплату в розмірі 100 000,00 грн у позивача не виникло.
Ураховуючи ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки всім обставинам справи та помилково задовольнив позов. Тому рішення суду першої інстанції було скасовано, а в задоволенні позову відмовлено через відсутність правових підстав для виплати додаткової винагороди позивачу.
IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.
Позиція інших учасників справи
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду віл 02 вересня 2024 року та за актуальною практикою у подібних справах - направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду (п.1 частини четвертої статті 328 КАС України), викладених у постановах у подібних правовідносинах, а саме: постанови Верховного Суду від 01.08.2024 у справі № 200/1994/23; від 05.09.2024 у справі № 200/3161/23; від 08.08.2024 у справі № 200/737/23; та інші.
Зокрема, суд апеляційної інстанції проігнорував правові позиції, за якими порушення або недоліки в передачі документів між військовими частинами, а також відсутність певних формальних даних у довідках, не позбавляють військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди. На противагу цьому, Верховний Суд у низці постанов прямо вказував на необхідність з`ясування реальних обставин участі позивача у бойових діях чи заходах та можливість підтверджувати ці обставини альтернативними документами, навіть якщо вони не відповідають суворій формі, затверджених наказами.
Позивач акцентує на тому, що із цих судових рішень Верховного Суду (№ 200/1994/23, № 200/3161/23, № 200/737/23, № 280/603/23, №200/494/23, № 200/3997/23, № 200/1575/23, № 200/694/23) узагальнюється, що позивач може підтверджувати свою безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони не лише через строго визначену форму довідок або посилання виключно на журнали бойових дій. Верховний Суд вказує, що в разі відсутності таких документів, суд повинен докладати зусиль для з`ясування всіх обставин справи, аналізуючи альтернативні джерела інформації і за необхідності витребовуючи їх з власної ініціативи.
Верховний Суд ухвалою від 10 жовтня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач 23.10.2024 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами першої чи апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні чи постанові суду або були відхилені ним; вирішувати питання про достовірність доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти їх (частина друга статті 341 КАС України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить із такого.
У справі, що розглядається, ОСОБА_1, військовослужбовець Держприкордонслужби, просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за фактичну участь у бойових діях та заходах з національної безпеки та оборони перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з 07 по 30.04.2022, з 01 по 31.05.2022, з 01 по 25.06.2022 року (у період відрядження).
Згідно з частиною першою статті 6 та частиною першою статті 14 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 3 квітня 2003 року № 661-IV, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якого входять військовослужбовці та працівники. За статтею 16 цього Закону, умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників визначаються законодавством.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, до грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення (надбавки, премії тощо). Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Воно повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплат встановлюють Міністр оборони України та керівники відповідних органів.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 400 від 01.04.2022).
У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та іншим виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби). Тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168" (далі - Постанова №793) до Постанови КМУ № 168 були внесені зміни, Зокрема, у пункті 1 абзаці першому слова "додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн щомісячно" замінено словами "додаткова винагорода в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць". Також постанову доповнено пунктом 2-1 такого змісту: " 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".
В іншій частині зміст пункту 1 Постанови КМУ № 168, щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України на час виникнення спірних правовідносин (з 10.03.2022 по 30.04.2022), не змінювався.
Ключовими у цій справі є питання наявності підстав для виплати ОСОБА_1, як військовослужбовцю Держприкордонслужби, збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ № 168 у спірний період з 07.04. по 25.06.2022.
Реалізація приписів Постанови КМУ № 168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах. Це було необхідно, оскільки Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, не врегульовувала цих питань.
Протягом періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду (з 07.04.2022 по 25.06.2022) діяв наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 31.03.2022 № 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168" (далі - наказ № 164-АГ), який застосовується з 24.02.2022.
Пунктом 1 наказу № 164 -АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень. Тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплати здійснювати в поточному місяці за попередній місяць.
Відповідно до пункту 2 наказу № 164 -АГ під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" слід розуміти виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районах ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
-здійснення заходів з виводу сил та засобів з-під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- виконання польотів, пов`язаних з евакуацією військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів з районів бойових дій;
- виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
Пунктом 3 наказу № 164 передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:
- бойового наказу (бойового розпорядження);
- журналу бойових дій або інших відповідних документів;
- рапорту начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
Пунктом 4 наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).
Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов`язковим зазначенням підстав для його видання.
У подальшому з 1 серпня 2022 року набув чинності наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168", у якому змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у таких бойових діях або заходах.