ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 120/12613/23
адміністративне провадження № К/990/26142/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Білак М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/12613/23
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року (головуючий суддя - Граб Л.С., судді: Сторчак В.Ю., Смілянець Е.С.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (відповідач, В/ч НОМЕР_2 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2, яка полягала у нескладанні та неподанні до В/ч 2193 списків, передбачених додатком 2 до наказу від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168" (далі - наказ № 392-АГ), щодо ОСОБА_1 за періоди: з 01.08.2022 по 29.08.2022; з 11.09.2022 по 26.11.2022 (спірний період);.
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (Постанова КМУ № 168) у розмірі до 100 000 грн, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за спірний період пропорційно дням участі у таких діях або заходах;
- зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн, за спірний період пропорційно дням участі у бойових діях або заходах з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач обґрунтовує свій позов тим, що, виконуючи прямі завдання у районах бойових дій у складі В/ч НОМЕР_2 (у відрядженні), він має право на збільшену додаткову винагороду в розмірі до 100 000 грн щомісячно згідно з постановою Кабінету Міністрів № 168 від 28.02.2022, проте командування військової частини НОМЕР_1 виплатило йому лише 30 000 грн за кожен місяць участі у бойових діях (серпень, вересень, жовтень, листопад 2022 року), що, на його думку, є протиправною бездіяльністю.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач у 2022 році проходив службу у в/ч НОМЕР_1 .
09.04.2022 наказом в/ч НОМЕР_1 № 7-вв ОСОБА_1 направлено у відрядження до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_4" для участі у заходах.
Довідка в/ч НОМЕР_2 від 02.03.2023 № 5100 підтверджує, що молодший сержант ОСОБА_1, який проходить службу у в/ч НОМЕР_1, брав участь у бойових діях і заходах з 01.08.2022 по 29.08.2022, 11.09.2022 по 30.09.2022, 01.10.2022 по 31.10.2022, 01.11.2022 по 26.11.2022, 09.12.2022 по 31.12.2022.
Підстава: бойове розпорядження Адміністрації ДПС України від 02.04.2022 № 56 гриф.
Представник позивача звернувся до В/ч НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату щомісячної додаткової винагороди до 100 000 грн згідно з Постановою № 168 за період серпень, вересень, жовтень, листопад 2022 року, але відповіді не отримав.
Позивач через представника звернувся до В/ч НОМЕР_2 із запитом щодо виконання положень наказу № 392-АГ щодо інформування В/ч НОМЕР_1 про кількість його участі у бойових діях. Листом В/ч НОМЕР_2 повідомила, що довідку видано, але списки за додатком № 2 до наказу № 392-АГ не направлялись.
Позивач, стверджуючи, що у спірний період брав участь у бойових діях і заходах та уважаючи, що це підтверджується довідкою, звернувся до суду для захисту своїх прав на збільшену до 100 000 грн винагороду.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції, виходив із того, що довідка від 02.03.2022 № 5100, видана на ім`я позивача, є належним, достовірним та достатнім доказом його безпосередньої участі у бойових діях або заходах. Вона видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації ДПС України від 02.04.2022 № 56 гриф. Така довідка підтверджує право ОСОБА_1 на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди вказані у ній (з 01.08.2022 по 29.08.2022, 11.09.2022 по 30.09.2022, 01.10.2022 по 31.10.2022, 01.11.2022 по 26.11.2022, 09.12.2022 по 31.12.2022).
Суд не погодився з аргументами В/ч НОМЕР_1 про те, що ця довідка є персональним документом щодо кожного військовослужбовця, і що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно з додатком 2 до наказу № 392-АГ. Він підкреслив, що під час розгляду справ В/ч НОМЕР_1 не надано доказів щодо визнання довідки недійсною чи її відкликання.
Суд першої інстанції урахував, що В/ч НОМЕР_2 не надсилала списків за період 01.08.2022 - 30.11.2022, попри це підтвердила факт видачі довідки, що засвідчує участь позивача у бойових діях (лист №22/6342-23 вих).
Цей суд зауважив, що позивач не повинен нести наслідки через бездіяльність органів влади. Недотримання органами Держприкордонслужби вимог законодавства щодо оформлення документів та обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях не може бути підставою для відмови у виплаті доплати.
З огляду на це, суд визнав протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2 щодо неподання В/ч 2193 списків, передбачених для виплати додаткової винагороди. Визнав протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу цієї винагороди та зобов`язав здійснити виплату належних сум, забезпечуючи ефективний захист порушених прав позивача відповідно до принципів адміністративного судочинства.
Сьомий апеляційний адміністративний суд 05 червня 2024 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, керувався відсутністю належних і допустимих доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні заходів національної безпеки і оборони. Зокрема, суд зазначив, що надана довідка не підтверджувала фактичних обставин, передбачених законодавством та наказами для виплати підвищеної винагороди в розмірі 100 000 грн, оскільки вона була видана без необхідних документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях. Суд акцентував увагу на відсутності записів у журналах бойових дій та інших документальних підтверджень.
Колегія суддів апеляційного суду вказала, що виконання бойових завдань за наказами не є тотожним участі в бойових діях у розумінні Постанови КМУ №168. Також було акцентовано увагу на тому, що документальні підтвердження від іншої військової частини не відповідало вимогам встановленого порядку оформлення.
Суд встановив, що відсутні документи, які б підтверджували перебування позивача в районах бойових дій у відповідні періоди. Також не було доказів того, що позивач виконував завдання, передбачені пунктом 2 Наказу № 392-АГ. Відповідно, у відповідача не було підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
Ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів участі військовослужбовця у бойових діях, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 про протиправну бездіяльність В/ч НОМЕР_2 є передчасними. Цей суд зауважив, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду у разі отримання необхідних доказів, але на момент розгляду справи підстав для задоволення позовних вимог не має.
IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.
Позиція інших учасників справи
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції (Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року) про задоволення його позовних вимог.
Як на підставу оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки нормам, викладеним у пункті 1 постанови КМУ № 168 та пунктах 4, 5 наказу АДПС України № 392-АГ, зокрема, щодо того, які саме документи, визначені пунктом 4 Наказу, повинні містити інформацію про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях, та чи повинна довідка за формою Додатку № 1 містити відомості про всі ці документи або лише ті, які підтверджують таку участь. Відсутність висновку (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України) Верховного Суду щодо застосування цих норм створює невизначеність у правозастосуванні.
Крім того скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не дослідив наданий позивачем супровідний лист № 1907 від 01.12.2022, який підтверджує подання рапортів із зазначенням особового складу прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо виплати додаткової винагороди. Цей доказ свідчить про наявність одного з документів, визначених пунктом 4 наказу №392-АГ, що може містити відомості про безпосередню участь позивача в бойових діях, і його ігнорування є порушенням норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України).
Таким чином, позивач наголошує, що суди попередніх інстанцій допустили процесуальні порушення, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи.
Скаржник підкреслює про наявність суперечливої судової практики в аналогічних справах, що призводить до нерівності військовослужбовців: одні отримують додаткову винагороду за рішеннями судів, а інші - ні, хоча виконували бойові завдання разом. Це, на думку скаржника, порушує принцип рівності громадян перед законом, закріплений у статті 24 Конституції України.
Додатково, скаржник аргументує, що формальні процедурні недоліки з боку відповідача, такі як ненадіслання необхідних списків, не можуть бути підставою для позбавлення його законного права на додаткову винагороду. Про це йдеться в рішеннях Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України щодо принципів правової визначеності та верховенства права.
Таким чином, скаржник вважає, що рішення апеляційного суду є незаконним та необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Верховний Суд ухвалою від 07 серпня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач в/ч НОМЕР_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволенння, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами першої чи апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні чи постанові суду або були відхилені ним; вирішувати питання про достовірність доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти їх (частина друга статті 341 КАС України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги відповідача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить із такого.
У справі, що розглядається, ОСОБА_1, військовослужбовць Держприкордонслужби, просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за фактичну участь у бойових діях та заходах з національної безпеки та оборони перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з 01.08.2022 по 29.08.2022, 11.09.2022 по 30.09.2022, 01.10.2022 по 31.10.2022, 01.11.2022 по 26.11.2022 (у період відрядження).
Згідно з частиною першою статті 6 та частиною першою статті 14 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 3 квітня 2003 року № 661-IV, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якого входять військовослужбовці та працівники. За статтею 16 цього Закону, умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників визначаються законодавством.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, до грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення (надбавки, премії тощо). Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Воно повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплат встановлюють Міністр оборони України та керівники відповідних органів.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 400 від 01.04.2022).
У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та іншим виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби). Тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168" (далі - постанова № 793) до постанови № 168 були внесені зміни, Зокрема, у пункті 1 абзаці першому слова "додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн щомісячно" замінено словами "додаткова винагорода в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць". Також постанову доповнено пунктом 2-1 такого змісту: " 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".
В іншій частині зміст пункту 1 Постанови КМУ № 168, щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України на час виникнення спірних правовідносин, не змінювався.
Ключовими у цій справі є питання наявності підстав для виплати ОСОБА_1, як військовослужбовцю Держприкордонслужби, збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ № 168 у спірний період.
Реалізація приписів Постанови КМУ № 168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах. Це було необхідно, оскільки Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, не врегульовувала цих питань.
Протягом періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду діяли накази Адміністрації Держприкордонслужби:
від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168" (далі - наказ № 392-АГ), уведений в дію з 01.08.2022
від 9 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" (наказ 628-АГ) діяв з 01 грудня 2022 року.
У пункті 2 Наказу № 392-АГ конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:
(1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;
(2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;
(3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
(4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
(5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;
(6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;
(7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;
(8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.
Пунктом 4 Наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
(1) бойового наказу (бойового розпорядження);
(2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;
(3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 Наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).
У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).
Відповідно до пункту 10 наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.
Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
Відповідно до пункту 11 наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 наказу).
Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 Наказу).
Згідно з пунктом 12 Наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.
З 01.12.2022 був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168", яким був дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, але залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
Так, пунктом 2 цього Наказу до безпосередньої участі у бойових діях або заходах віднесено виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій:
(1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
(2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з проивником;
(3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);
(4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
(5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
(6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовим розпорядженням;
(7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.
Накази № 392-АГ і № 628-АГ змінили підхід до визначення "безпосередньої участі" військовослужбовців у бойових діях, звузивши та конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань порівняно з наказом № 164-АГ, який діяв до 01.07.2022. При цьому, хоч перелік документів для підтвердження участі у бойових діях залишився незмінним, наказ № 392-АГ увів додаткові вимоги щодо підтвердження участі у бойових діях, вимагаючи надання сукупності документів замість одного, як це було передбачено наказом № 164-АГ. Зокрема, наказ № 392-АГ вимагає надання сукупності документів, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та додаткової довідки за встановленою формою. Натомість наказ № 628-АГ допускає альтернативність у наданні документів для підтвердження участі.
Отже, при оцінці доказів, що підтверджують право особи на додаткову винагороду, необхідно враховувати зміни, внесені наказами № 392-АГ та № 628-АГ, і оцінювати надані документи відповідно до їхніх вимог.
Лише на основі такого підходу можна об`єктивно визначити, чи має особа право на отримання додаткової виплати згідно з оновленими критеріями та процедурами.
Верховний Суд зазначає, що питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, неодноразово досліджувалося судом. Практика Верховного Суду є сталою і полягає в тому, що виплата додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 ?000 гривень обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.
Для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших)
Ключовими у цій справі є питання наявності підстав для виплати ОСОБА_1, як військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ № 168 у спірний період на підставі довідки виданої в/ч НОМЕР_2 .
У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що позивач є військовослужбовцем Держприкордонслужби та під час проходження службу у ІНФОРМАЦІЯ_8 (В/ч НОМЕР_1 ) був відряджений до ІНФОРМАЦІЯ_7 (В/ч НОМЕР_2 ), до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_4" для участі у заходах.
В/ч НОМЕР_2 позивачу видано довідку № 5100 від 02.03.2023 про те, що молодший сержант ОСОБА_1, який проходить службу у в/ч НОМЕР_1, брав участь у бойових діях і заходах з 01.08.2022 по 29.08.2022, 11.09.2022 по 30.09.2022, 01.10.2022 по 31.10.2022, 01.11.2022 по 26.11.2022, 09.12.2022 по 31.12.2022.
Підставою для видачі цієї довідки слугувало: бойове розпорядження Адміністрації ДПС України від 02.04.2022 № 56 гриф.
За висновком суду першої інстанції видана позивачу довідка (№ 5100 від 02.03.2023) є належним і достатнім документом, що підтверджує участь позивача у бойових діях, відповідач не спростував її достовірність, а тому наявні підстави для задоволення позоних вимог ОСОБА_1 про виплату збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн в межах періодів вказаних у довідці.
Суд апеляційної інстанції при вирішені спору дійшов протилежних висновків та не знайшов підстав для задоволення позову, вказавши що надана позивачем довідка, яка посилається лише на одне бойове розпорядження АДПС України від 02.04.2022 № 56 гриф, без наявності даних про прийняття участі у журналі бойових дій, не є достатнім доказом його участі у бойових діях. Тому виплата підвищеної винагороди не обґрунтована.
Суд апеляційної інстанції вказав, що з 01.08.2022, коли набрав чинності наказ № 392-АГ, надана позивачем довідка не відповідала формі додатка 1 до цього наказу щодо форми та змісту, оскільки не містила обов`язкових трьох підстав (сукупність) підтверджуючих документів: 1) бойовий наказ (розпорядження); 2) журнал бойових дій або інші відповідні документи; 3) рапорт командира із зазначенням звання, прізвища, ініціалів, кількості днів участі.
За висновком суду апеляційної інстанції відповідачі не надали доказів, які б підтвердили безпосередню участь позивача у бойових діях чи заходах, необхідних для виплати 100 000 грн.
Матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_1 у районах бойових дій або кількості днів участі у таких заходах.
При цьому виконання бойових розпоряджень під час відрядження у В/ч НОМЕР_2 не є достатньою підставою для виплати згідно з Постановою КМУ №168.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що участь у бойових діях та виконання бойових розпоряджень - різні поняття.
Також суд апеляційної інстанції зауважив, що запитував додаткові докази у В/ч НОМЕР_1 та 2253 (ухвала про витребування доказів від 15.04.2024) та вичерпав всі можливі заходи для отримання необхідних доказів у цій справі.
Водночас із судового рішення апеляційного суду не вбачається наведення обґрунтованих мотивів, виходячи з яких була надана інша правова оцінка обставинами справи, встановленим судом першої інстанції, та які були покладені в основу його рішення про задоволення позову.
Апеляційний суд мотивів суду першої інстанції не спростував, а обмежився лише висновками про те, що інформація яка міститься в матеріалах справи не підтверджує участі позивача у бойових діях чи заходах національної безпеки та оборони.
Колегія суддів вважає передчасною позицію апеляційного суду з огляду на таке.
Верховний Суд у постанові від 06.08.2024 у справі № 360/290/23 вказав, що згідно з пунктом 4 наказу № 392-/0/81-22-АГ, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а пунктом 3 наказу № 628/0/81-22-АГ, визначено, що перелік підтверджувальних документів допускає альтернативність і не обмежується їх сукупністю. Також Верховний Суд у справі № 200/4100/23 від 05.08.2024 звернув увагу, що суди повинні перевіряти, чи підтверджує довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період разом з іншими доказами.
Апеляційний суд дійшов передчасного висновку, що, довідка військової частини та визначені у ній періоди не підтверджують право позивача на виплату збільшеної винагороди без встановлення, чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах цією довідкою у визначений період у сукупності з іншими доказами у справі.
Необхідно врахувати позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23 та від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, за змістом якої порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.
Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам, для проведення таких виплат.
Висновок апеляційного суду про відсутність доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або перебування в районах їх проведення не враховує доводів позивача про те, що він брав участь у бойових діях на території Чернігівської та Сумської областей у періоди з 01.08.2022 по 29.08.2022, 11.09.2022 по 30.09.2022, 01.10.2022 по 31.10.2022, 01.11.2022 по 26.11.2022, 09.12.2022 по 31.12.2022, що підтверджено довідкою В/ч НОМЕР_2 , а також того факту, що він виконував ті ж самі завдання разом з іншими військовослужбовцями, які за ці ж завдання отримали виплати, а він - ні.
Водночас як уже зазначалося невідповідність довідки критеріям належності, достовірності та допустимості, визначених статтями 73-75 КАС України, суди попередніх інстанцій не встановили.
При цьому, вирішуючи спір, апеляційний суд повинен був надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції прийняв як встановлену обставину доводи відповідача про те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 (в/ч НОМЕР_2 ) повідомив про відсутність будь-якої інформації щодо позивача.
Зокрема, зазначаючи що матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_1 у районах бойових дій або кількості днів участі у таких заходах, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не досліджував жодних доказів. Він взяв із довідки лише те, що рапорти не надходили, а з іншої довідки, що в наявній інформації в журналах бойових дій відомості не обліковані. При цьому суд не перевірив цю інформацію, а відповідні документи відсутні у матеріалах справи.
У своїх висновках суд апеляційної інстанції посилається на інформацію, надану В/ч НОМЕР_2 та В/ч НОМЕР_1 . Зокрема, суд зазначив, що:
- відповідно до довідки від 22.04.2024 № 04.3.1/3968/24, рапорти та підтвердження участі ОСОБА_1 у бойових діях або заходах з серпня по листопад 2022 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 не надходили;
- за результатами перевірки наявної інформації в журналах бойових дій та журналах службово-бойових дій відносно ОСОБА_1 відповідні відомості не обліковані.
Однак суд апеляційної інстанції не здійснив жодної перевірки цієї інформації, не дослідив первинні документи, на які посилаються відповідачі, та не з`ясував, чи дійсно такі документи існують і чи вони були належним чином оформлені та збережені. В матеріалах справи відсутні журнали бойових дій, книги оперативно-службової діяльності, журнали надходжень розпоряджень та інші документи, які могли б підтвердити або спростувати доводи сторін.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.
Такий висновок суду апеляційної інстанції не враховує того, що у постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність документів про участь позивача у бойових діях, не з`ясували, які завдання і де він виконував під час перебування у відрядженні в 105 прикордонному загоні (В/ч НОМЕР_2 ). Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо встановити, які саме завдання він виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані (подібно у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 520/690/23).
Не з`ясувавши, до якого органу (підрозділу) Держприкордонслужби та в оперативне підпорядкування якого командира був відряджений позивач, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не встановив, які саме завдання виконував позивач у складі ІНФОРМАЦІЯ_9 в спірний період, зазначений у довідці, і на чому ґрунтуються ці дані.
Якщо позивач перебував у відрядженні та не виконував бойових чи інших завдань, що відповідно до пункту 1 Постанови №168 дають право на додаткову винагороду в розмірі до 100 000 грн, залишається незрозумілим, які саме завдання він виконував та де проходив службу в цей час. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення справи і не можуть бути залишені без уваги.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що у відзиві відповідач не заперечує, що позивач імовірно приймав участь у вказаних у довідці бойових діях або заходах на зазначеній відстані від від В/ч НОМЕР_1 і у складі іншої військової частини, яка і несла на період такої участі безпосередню відповідальність за особовий склад В/ч НОМЕР_1 та за контроль фактичного часу прийняття ним участі у заходах.
Не приймаючи заявлені позивачем періоди його участі у довідці, суд апеляційної інстанції не вирішив головного питання - які завдання виконував ОСОБА_1 у службовому відрядженні до оперативного угрупування військ "Чернігів" у спірний період і на чому це ґрунтується. Якщо позивач перебував у відрядженні та не виконував завдань, що передбачають додаткову винагороду, незрозуміло, які саме завдання він виконував або де проходив службу.
Не відповівши на означене вище питання, суд апеляційної інстанцій дійшов передчасного висновку про невідповідність позивача умовам виплати додаткової винагороди за пунктом 1 Постанови КМУ №168 протягом усього спірного періоду. Він не повною мірою врахував усі наявні докази, не з`ясував підстави видачі довідки, не зіставив інформацію з матеріалів справи (витяги з наказів) з даними довідки.
Відмовляючи позивачу в позовних вимогах, суд не дослідив усі обставини справи, не перевірив доводи позивача та не забезпечив повного й об`єктивного розгляду, що призвело до неправомірного рішення. Це свідчить про передчасність висновків суду щодо відсутності у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ №168.
Такий підхід призвів до неповного встановлення фактичних обставин участі позивача у бойових діях або заходах, що вплинуло на рішення про виплату додаткової винагороди за весь період його участі у бойових діях або заходах.
Верховний Суд, ураховуючи доводи позивача із цього приводу, які заявлені в касаційній скарзі, не може залишити це поза увагою.
Для учасників справи постановлення немотивованого (недостатньо мотивованого) рішення означає, що доводи та аргументи, а також надані для доведення певних обставин справи докази, не були почуті та належним чином оцінені судом, що, передусім, може призвести до неправильного вирішення спору.
У постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, тому, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), відсутня можливість перевірити правильність його висновків загалом по суті спору.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, Суд, керуючись положеннями статей 2 (засади адміністративного судочинства) та 90 (оцінка доказів) КАС України, вважає за необхідне направити цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного дослідження вище вказаного.
За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.