ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 296/8220/20
провадження № 61-510св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Державне підприємство "Сетам",
треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 листопада 2022 рокуу складі колегії суддів Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Державного підприємства "Сетам", треті особи: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_3, про визнання електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акта про реалізацію предмета іпотеки недійсними,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Корольовський ВДВС у місті Житомирі), Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), треті особи: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль"), ОСОБА_3, у якому з урахуванням уточнень просила:
- визнати недійсними електронні торги, проведені ДП "Сетам" 07 вересня 2020 року, з продажу предмета іпотеки - 1/2 частини житлового будинку загальною площею 62,1 кв. м, житловою площею 39,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за результатами яких це майно придбав ОСОБА_2 за ціною 59 268,24 грн;
- визнати недійсним протокол проведення електронних торгів від 07 вересня 2020 року № 500985 з продажу предмета іпотеки - 1/2 частини житлового будинку загальною площею 62,1 кв. м, житловою площею 39,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- визнати недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки від 29 вересня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, складений державним виконавцем про придбання ОСОБА_2 1/2 частини житлового будинку загальною площею 62,1 кв. м, житловою площею 39,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що на примусовому виконанні у Корольовському ВДВС у місті Житомирі перебував виконавчий лист № 296/5743/14-ц, виданий 13 травня 2015 року Корольовським районним судом міста Житомира на виконання рішення цього суду від 22 жовтня 2014 року, яким солідарно стягнено з неї та ОСОБА_3 на користь AT "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2006 року № 014/1102/82/92287 у розмірі 242 899,64 грн.
З метою виконання вказаного судового рішення 07 вересня 2020 року ДП "Сетам" провело електронні торги з реалізації належної їй як майновому поручителю 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, який був предметом іпотеки та виступав на забезпечення зобов`язань перед банком за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті.
Зазначений житловий будинок використовується нею та членами її сім`ї як місце постійного проживання, будь-якого іншого майна на праві власності вона та її чоловік ОСОБА_3 не мають.
Державний виконавець не мав права передавати спірне нерухоме майно на реалізацію з електронних торгів у зв`язку з тим, що предмет іпотеки є єдиним житлом позивача, а тому на нього не могло бути звернено стягнення під час дії Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який був чинним на час переходу права власності.
Дізнавшись про проведення електронних торгів, вона подала скаргу на дії державного виконавця щодо примусової реалізації житлового будинку. Корольовський районний суд міста Житомира ухвалою від 04 вересня 2020 року зобов`язав Корольовський ВДВС у місті Житомирі відкликати з ДП "Сетам" заяви про виставлення на прилюдні торги спірного житлового будинку та зобов`язав ДП "Сетам" зняти (відкликати) з електронних торгів, що призначені на 07 вересня 2020 року, лоти № 437650 і № 437652. Зазначене судове рішення було залишено без уваги, що призвело до реалізації на електронних торгах майна, яке не могло бути примусово відчужене.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Корольовський районний суд міста Житомира у складі судді Рожкової О. С. рішенням від 23 листопада 2021 року позов задовольнив.
Визнав недійсними електронні торги, проведені ДП "Сетам" 07 вересня 2020 року, з продажу предмета іпотеки - 1/2 частини житлового будинку загальною площею 62,1 кв. м, житловою площею 39,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, за результатами яких це майно придбав ОСОБА_2 за ціною 59 268,24 грн.
Визнав недійсним протокол проведення електронних торгів від 07 вересня 2020 року № 500985 з продажу предмета іпотеки - 1/2 частини житлового будинку загальною площею 62,1 кв. м, житловою площею 39,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнав недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки від 29 вересня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, складений державним виконавцем про придбання ОСОБА_2 1/2 частини житлового будинку загальною площею 62,1 кв. м, житловою площею 39,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що спірний житловий будинок має площу меншу, ніж 250 кв. м та використовується позивачем як єдине місце постійного проживання, отже, на підставі Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який був чинним на час проведення 07 вересня 2020 року електронних торгів, на це нерухоме майно не може бути примусово звернуто стягнення, у тому числі і шляхом проведення електронних торгів, оскільки таке житлове майновиступає як забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.
Крім того, позивач вчиняла дії щодо оскарження рішень та дій державного виконавця щодо примусової реалізації спірного житлового будинку, який є місцем її постійного проживання разом з родиною, оскільки ОСОБА_1 зареєстрована в цьому будинку з 2005 року. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження наявності у позивача іншого житла на праві власності, ніж те, що передано в іпотеку, і відповідачі таких доказів не надали.
Суд не взяв до уваги доводи відповідачів про те, що пункт 1.1 договору іпотеки від 05 вересня 2006 року не містить посилання про забезпечення зобов`язання за споживчим кредитом, вказавши, що безпосередньо предметом кредитного договору від 05 вересня 2006 року № 014/1102/82/92287 є надання позичальнику споживчого кредиту.
Житомирський апеляційний суд постановою від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив.
Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 23 листопада 2021 року скасував і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що кредитний та іпотечний договори не містять посилань на те, що вони забезпечують зобов`язання за споживчим кредитом, тому на спірні правовідносини не поширюються приписи Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Крім того, всупереч умовам договору іпотеки, після його укладення іпотекодавці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували у житловому будинку АДРЕСА_2 третіх осіб без отриманої письмової згоди іпотекодержателя.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, а рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 23 листопада 2021 року залишити в силі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначила, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 09 вересня 2015 року у справі № 6-483цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) та у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 711/750/18 (провадження № 61-45855св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 645/984/18 (провадження № 61-16336св19), від 06 жовтня 2021 року у справі № 161/21094/19 (провадження № 61-3427св21), від 31 травня 2022 року у справі № 380/6558/20 (провадження № К/9901/13047/21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, апеляційний суд належним чином не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що суд апеляційної інстанції не надав будь-якої оцінки та не звернув уваги на наявну в матеріалах справи копію кредитного договору від 05 вересня 2006 року № 014/1102/82/92287, укладеного між AT "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3, за умовами якого кредитор надав позичальнику саме споживчий кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 19 000,00 дол. США. Кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі (пункти 1.1, 2.1 кредитного договору).
Згідно з актом від 08 липня 2021 року зазначені в акті та довідці особи, в тому числі і неповнолітня дитина, з 2005 року проживають у житловому будинку на АДРЕСА_2, тобто ще до укладення договору іпотеки від 05 вересня 2006 року.
Отже, її дитина набула право користування спірним житловим будинком з моменту виникнення права власності на будинок та реєстрації місця проживання в цьому будинку батьків дитини, тобто до 2006 року, а тому умови договору іпотеки не порушено, в тому числі і щодо дотримання пункту 4.1.4 договору іпотеки, як помилково вважає суд апеляційної інстанції.
Вказує, що отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим через сам факт існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується у межах виконавчого провадження.
Спірний житловий будинок не міг бути примусово відчужений - проданий з електронних торгів, оскільки це нерухоме майно було предметом іпотеки та виступало на забезпечення зобов`язань перед банком саме за споживчим кредитом, наданим позичальнику в іноземній валюті - доларах США, а також використовується нею та членами її сім`ї як місце постійного проживання.
Згода на звернення стягнення на 1/2 частину спірного житлового будинку не надавалася.
Аргументи інших учасників справи
У квітні 2023 року AT "Райффайзен Банк Аваль" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Факт реєстрації позивача у будинку не є беззаперечним доказом того, що спірне житлове приміщення використовується нею як місце постійного проживання.
Що стосується отримання державним виконавцем дозволу від органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, то згідно з Інструкцією з примусового виконання рішень у разі наявності зареєстрованих неповнолітніх осіб необхідним є попередній дозвіл органу опіки та піклування, але не зазначено, що такий дозвіл має отримувати виконавець. Отже, у діях державного виконавця з передачі майна на реалізацію відсутні ознаки порушення Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В. ухвалою від 09 березня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Корольовського районного суду міста Житомира.
24 березня 2023 року справу № 296/8220/20 передано до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду від 27 травня 2024 року відповідно до рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року № 11 "Про визначення персонального складу постійних колегій суддів" призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2024 року справу № 296/8220/20 передано судді-доповідачу Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Олійник А. С., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. ухвалою від 24 червня 2024 року призначив справу до судового розгляду колегією у складі з п`яти суддів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М. ухвалою від 07 серпня 2024 року зупинив касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24).
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 жовтня 2024 року справу № 296/8220/20 передано судді-доповідачу Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Литвиненко І. В., Пророк В. В., Фаловська І. М.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,Пророка В. В., Фаловської І. М. ухвалою від 06 листопада 2024 року поновив касаційне провадження у цій справі.
Фактичні обставини, з`ясовані судами
05 вересня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (далі -АППБ "Аваль"), правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/1102/82/92287, за умовами якого кредитор надає позичальнику споживчий кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 19 000,00 дол. США під 14 % річних з кінцевим терміном повернення до 04 вересня 2016 року (том 1, а. с. 6).
У пункті 2.1 кредитного договору передбачено, що кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі.
Зметою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором 05 вересня 2006 року між АППБ "Аваль" як іпотекодержателем та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 як іпотекодавцями укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 62,1 кв. м, житловою площею 39,2 кв. м, який належить іпотекодавцям на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Катюхою О. В. 03 червня 2005 року за реєстраційним № 3249. Земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки, у приватну власність не передана. На строк дії договору предмет іпотеки залишається у володінні (користуванні) іпотекодавців (том 1, а. с. 7, 8).
Корольовський районний суд міста Житомира рішенням від 22 жовтня 2014 року у справі № 296/5743/14-ц стягнув солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2006 року № 014/1102/82/92287 у розмірі 242 899,64 грн, з яких: 166 950,38 грн - тіло кредиту; 74 949,26 грн - проценти; 1 000,00 грн - пеня (том 1, а. с. 100-102).
14 квітня 2020 року старший державний виконавець Корольовського ВДВС у місті Житомирі прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 296/5743/14-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2006 року № 014/1102/82/92287 у загальному розмірі 242 899,64 грн (том 1, а. с. 86, 87).
У межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 згідно з протоколом № 500985 про проведення електронних торгів 07 вересня 2020 року відбулися торги з реалізації предмета іпотеки - 1/2 частини житлового будинку загальною площею 62,1 кв. м, житловою площею 39,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (лот № 437650). Переможцем торгів став ОСОБА_2 з ціновою пропозицією 59 268,24 грн (том 1, а. с. 12).
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27 грудня 2019 року підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві приватної власності належало по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_2 . Відомості про інші речові права відсутні (том 1, а. с. 19-21).
Довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КомЕнерго-Житомир" від 11 вересня 2020 року № 666 та актом цього ж товариства від 08 липня 2021 року № 508 підтверджується, що в житловому будинку АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають з 03 червня 2005 року, зокрема, ОСОБА_3, його дружина ОСОБА_1, син ОСОБА_5, 1989 року народження, неповнолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а. с. 17, том 2, а. с. 70).
Згідно з довідкою поліклініки Корольовського району від 14 січня 2020 року № 5 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною з інвалідністю (том 1, а. с. 18).
Суди також з`ясували, що 26 серпня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зверталися до Корольовського районного суду міста Житомира зі скаргою на дії та рішення державного виконавця щодо примусової реалізації житлового будинку.
Корольовський районний суд міста Житомира ухвалою від 04 вересня 2020 року зобов`язав Корольовський ВДВС у місті Житомирі відкликати з ДП "Сетам" заяви про виставлення на прилюдні торги житлового будинку загальною площею 62,1 кв. м, житловою площею 39,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, а також зобов`язав ДП "Сетам" зняти (відкликати) з електронних торгів, що призначені на 07 вересня 2020 року, лоти № 437650 та № 437652, які стосуються реалізації вказаного житлового будинку (том 1, а. с. 16).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та оскаржувана постанова апеляційного суду повною мірою не відповідають.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У частині першій статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Щодо позовної вимоги про визнання електронних торгів недійсними
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання зі сторони продавця - акт про проведені прилюдні торги.
Стаття 650 ЦК України закріплює такий спосіб реалізації майна як укладення договорів на біржах, аукціонах (торгах), конкурсах, та відсилає до інших нормативних актів, які мають встановлювати особливості укладення цих договорів. До цього зводиться і зміст припису частини четвертої статті 656 ЦК України, згідно з яким до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
За змістом частини другої статті 638 та частини першої статті 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямовані на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол, акт про проведені прилюдні торги та державна реєстрація права власності за покупцем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19)).
Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24), до розгляду якої було зупинено провадження у цій справі, зробила висновок про те, що з огляду на правову природу процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Наведене узгоджується з правилами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Тож правова природа продажу майна з публічних (електронних) торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21), на яку посилалася заявник у касаційній скарзі, дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим через сам факт існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується у межах виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування. Зазначене стосується також і дій приватних виконавців.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно з Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5), електронні торги - це продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який був чинним на час проведення електронних торгів, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.