11 вересня 2024 року
м. Київ
ОКРЕМА ДУМКА
(розбіжна)
судді Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О.
Справа № 554/154/22
Провадження № 14-24цс24
ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
1. Вважаю неприйнятною позицію більшості суддів Великої Палати Верховного Суду щодо перегляду справи винятково за доводами касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (далі - ПАТ "МТБ Банк") у частині вирішення судами позову ОСОБА_1 в аспекті наявності таких порушень, що могли вплинути на результат оспорюваних торгів і призвести до порушень прав і законних інтересів позивача.
2. Також категорично не погоджуюся з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо наявності підстав для задоволення усієї сукупності вимог заявленого позову ОСОБА_1 та витребування майна у ОСОБА_2, проданого їй у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Вважаю їх такими, що не враховують умов та особливостей, за яких може бути витребувано в добросовісного набувача майно, продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень [абзац другий частини другої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)].
3. З огляду на викладене щодо наведених висновків Великої Палати Верховного Суду висловлюю окрему думку виходячи з таких міркувань.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави наведених у первісному позові вимог
4. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) [далі - ПСМУ МЮ (м. Суми)], ПАТ "МТБ Банк", Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ"), ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторія Вікторівна (далі - приватний нотаріус), у якому просив:
- визнати незаконними та скасувати результати електронних торгів, оформлені протоколом проведення електронних торгів від 06 жовтня 2021 року № 555758
(далі - протокол проведення електронних торгів), з продажу квартири
АДРЕСА_1, яка на праві власності належала ОСОБА_3 ;
- визнати незаконним і скасувати акт державного виконавця про проведені електронні торги від 05 листопада 2021 року, затверджений виконувачем обов`язків начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області
Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - ВПВР УЗПВР у Полтавській області) ОСОБА_4 ;
- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів від 18 листопада 2021 року № 959, видане приватним нотаріусом;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, з одночасним припиненням її права власності;
- витребувати спірну квартиру з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
5. ОСОБА_1 пред`явлений позов мотивував тим, що у провадженні ВПВР УЗПВР у Полтавській області перебував виконавчий лист від 26 березня 2018 року № 554/4712/15-ц, виданий Октябрським районним судом м. Полтави, про солідарне стягнення з нього на користь ПАТ "МТБ Банк" заборгованості
за сумою кредиту в розмірі 29 077,13 дол. США, заборгованості за відсотками - 2 911,04 дол. США, заборгованості за пенею - 67 073,60 грн та судового збору.
6. Як стверджував позивач, державний виконавець у цьому виконавчому провадженні вчинив підготовчі дії з проведення ДП "СЕТАМ" електронних (прилюдних) торгів та реалізував на них спірну квартиру з порушеннями Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5).
7. Зокрема, позивач зазначив, що 13 липня 2021 року йому направили лист, в якому повідомили вартість описаного нерухомого майна (378 000,00 грн). Ознайомившись зі звітом про незалежну оцінку майна, він не погодився як з такою оцінкою, так і з порядком її проведення, тому подав до суду скаргу на
дії державного виконавця. Ухвалою від 26 серпня 2021 року, залишеною без
змін постановою Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, Октябрський районний суд м. Полтави частково задовольнив скаргу ОСОБА_1 та визнав оцінку вартості квартири у формі письмового звіту про незалежну оцінку майна від 08 липня 2021 року № 615 такою, що не підлягає застосуванню.
8. Крім того, ОСОБА_1 зауважив, що ДП "СЕТАМ" не надсилало на його адресу відомості про день та час проведення торгів з реалізації спірної квартири як предмета іпотеки, зокрема повідомлення про проведення електронних торгів 06 жовтня 2021 року. Він не отримав протоколу проведення торгів, про його існування дізнався 01 грудня 2021 року під час ознайомлення зі змістом акта про проведені торги, а також із Автоматизованої системи виконавчих проваджень.
Короткий зміст і підстави заявлених у зустрічному позові вимог
9. 09 лютого 2022 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, треті особи: ПСМУ МЮ (м. Суми), ПАТ "МТБ Банк", ДП "СЕТАМ", приватний нотаріус, у якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
10. Зустрічний позов ОСОБА_2 мотивувала тим, що вона є добросовісною набувачкою спірної квартири, а за частиною другою статті 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
11. Рішенням від 17 червня 2022 року у справі № 554/154/22 Октябрський районний суд м. Полтави задовольнив позов ОСОБА_1
11.1. Визнав незаконними та скасував результати електронних торгів від 06 жовтня 2021 року з продажу квартири АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_3, оформлені протоколом проведення електронних торгів від 06 жовтня 2021 року № 555758.
11.2. Визнав незаконним та скасував акт державного виконавця про проведені електронні торги від 05 листопада 2021 року, затверджений виконувачем обов`язків начальника ВПВР УЗПВР у Полтавській області Лукмаслом М. М.
11.3. Визнав недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів від 18 листопада 2021 року, серія та номер 959, видане приватним нотаріусом.
11.4. Скасував державну реєстрацію права власності від 18 листопада 2021 року
з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на квартиру
АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23027958.
11.5. Витребував із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23027958.
11.6. Відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ДП "СЕТАМ" не повідомило ОСОБА_1 про день і час проведення електронних торгів, що є порушенням приписів законодавства. Оскільки торги є незаконними, їх результати скасовані, ОСОБА_1 має право на витребування квартири з незаконного володіння ОСОБА_2 .
13. Водночас суд першої інстанції визнав безпідставними вимоги зустрічного позову ОСОБА_2, оскільки вона не надала належних і допустимих доказів порушення її права на спірну квартиру.
Короткий зміст постановисуду апеляційної інстанції
14. Постановою від 28 лютого 2023 року Полтавський апеляційний суд рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року у справі
№ 554/154/22 залишив без змін.
15. Апеляційний суд визнав правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення первісного позову ОСОБА_1 та відмови у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 .
16. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що до позивача як спадкоємця, який подав заяву про прийняття спадщини померлого ОСОБА_3 у строк, визначений ЦК України, з моменту відкриття спадщини перейшли усі права й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема право оспорити торги та витребувати квартиру.
17. Крім того, апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги про заниження початкової вартості описаного майна та відсутність впливу оскарження боржником оцінки майна на результати торгів, оскільки було порушено правила проведення електронних торгів через ненадсилання
ДП "Сетам" позивачу протоколу проведення електронних торгів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстави касаційного оскарження
(ПАТ "МТБ Банк")
18. ПАТ "МТБ Банк" у поданій до Верховного Суду касаційній скарзі просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
19. Підставами касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій ПАТ "МТБ Банк" зазначило те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц,
за змістом яких самий лише факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання торгів недійсними;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного
Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16, від 18 травня 2022 року у справі № 361/3505/20, відповідно до яких головною умовою визнання торгів недійсними, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення вимог закону при проведенні торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
20. Також ПАТ "МТБ Банк" зауважило, що ОСОБА_1 не надав доказів порушення Порядку № 2831/5, а також того, що такі порушення вплинули на результат електронних торгів і могли обмежити його права та законні інтереси. Самий лише факт неналежного повідомлення боржника про проведення електронних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
( ОСОБА_1 )
21. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу ПАТ "МТБ Банк" просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року - без змін.
Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
22. 11 вересня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову,
якою задовольнила частково касаційну скаргу ПАТ "МТБ Банк" та змінила рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року і постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 554/154/22 в частині вирішення позову ОСОБА_1, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
23. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ПАТ "МТБ Банк" фактично оскаржує судові рішення лише в частині задоволення первісного позову
ОСОБА_1 і доводи касаційної скарги ґрунтуються винятково на тому, що самий лише факт неналежного повідомлення боржника про проведення торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними.
24. Водночас, як зауважила Велика Палата Верховного Суду, ОСОБА_2 як переможець торгів правом на касаційне оскарження не скористалася, рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 не оскаржила.
25. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду здійснила перегляд цієї справи винятково за доводами касаційної скарги ПАТ "МТБ Банк" у частині вирішення судами позову ОСОБА_1 в аспекті наявності таких порушень, що могли вплинути на результат оспорюваних торгів та призвести до порушень
прав і законних інтересів позивача. У частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 судові рішення не оскаржуються та відповідно не є предметом касаційного перегляду.
26. Прийняту за результатом перегляду справи постанову Велика Палата Верховного Суду мотивувала так.
26.1. Правова природа продажу майна з публічних (електронних) торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів.
26.2. Проведення електронних торгів з порушенням вимог законодавства є підставою для визнання таких торгів недійсними винятково за умови доведення порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, та в разі якщо такі порушення вплинули на результати торгів.
26.3. Суди констатували порушення організатором торгів вимог пункту 2
розділу VII Порядку № 2831/5 та вважали його достатнім для висновку про порушення прав та інтересів позивача оспорюваними торгами. Утім, суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц, постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16, від 18 травня 2022 року у справі № 361/3505/20, на які покликається заявник у касаційній скарзі та відповідно до яких самий собою факт неналежного повідомлення боржника про проведення торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними.
26.4. Суди не врахували, що у спорах про оспорювання торгів визначальним є наявність таких порушень, які б могли вплинути на їх результат і призвести до порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює торги. Водночас ОСОБА_1 у позовній заяві лише констатував певні порушення Порядку № 2831/5, проте не зазначив, як саме неповідомлення про день та час проведення електронних торгів, а також ненадсилання протоколу порушило його права та інтереси та як це вплинуло на результати торгів, що є найважливішим.
26.5. Велика Палата Верховного Суду не погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову ОСОБА_1 лише з тієї підстави, що він не був повідомлений про день та час проведення електронних торгів. Відповідні доводи касаційної скарги підтвердилися.
26.6. Для визнання судом торгів недійсними обов`язковим є встановлення сукупності таких обставин, як: порушення правил проведення електронних торгів, їх вплив на результати торгів, а також порушення (невизнання або оспорювання) суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду з відповідним позовом.
26.7. Реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати істотних збитків стягувачу у виді неотриманого доходу, а боржнику - у виді передачі майна на реалізацію за значно нижчою від ринкової вартістю. У разі встановлення такої обставини, як реалізація майна за заниженою ціною, такі торги є несправедливими та не можуть створити для його учасників правомірні наслідки.
26.8. Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що права позивача під час проведення електронних торгів були порушені, однак не з тієї підстави, що він не був повідомлений про проведення торгів, а з тієї підстави, що реалізація на торгах майна за необґрунтованою, заниженою ціною безпосередньо впливає на результати торгів та зачіпає і порушує права та інтереси боржника, оскільки ціна, за якою майно реалізується на торгах, впливає на обсяг зобов`язань, які будуть погашені під час відповідного виконавчого провадження.
26.9. Оскільки оспорювані торги відбулися з порушенням правил їх проведення і є несправедливими, а позивач довів, що зазначені порушення вплинули на результати торгів і ці торги порушують його права, оскільки він є власником квартири, яку реалізовано на торгах за неправильно визначеною ціною, що преюдиційно встановлено ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2021 року, яка набрала законної сили, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, проте з інших мотивів.
СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
Щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, переданих на розгляд питань, яким мала надати оцінку Велика Палата Верховного Суду
27. Предметом судового розгляду у цій справі в судах першої та апеляційної інстанції були вимоги первісного позову ОСОБА_1, мотивовані проведенням оспорюваних торгів з реалізації спірної квартири з порушеннями Порядку
№ 2831/5,та зустрічного позову ОСОБА_2, обґрунтовані добросовісним набуттям нею квартири у власність.
28. Друга судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 14 лютого 2024 року передала зазначену справу на підставі
частин третьої, п`ятої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правових висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 918/351/21(918/955/21), щодо ефективності вимог про визнання недійсними результатів електронних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів і припинення права власності за подібних правовідносин у спорах про захист прав власника (законного користувача) майна, яке було відчужене в процедурі примусового виконання судового рішення, а також для вирішення виключної правової проблеми щодо вибору ефективного способу захисту порушеного права позивача на майно, продане в порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.
29. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зауважила, що з метою забезпечення ефективного захисту права власності позивача у подібних спорах, задля забезпечення процесуальної економії та запобігання спробам позивача уникнути застосування припису частини другої статті 388 ЦК України правомірним способом захисту є витребування майна в набувача, який придбав відповідне майно на електронних торгах. Тому для забезпечення єдності судової практики щодо захисту права власності позивача, який вважає себе власником майна, відчуженого на електронних торгах за договором, стороною якого він не був, на думку колегії суддів, важливо вирішити такі питання:
1) яким є ефективний спосіб захисту прав власника (законного користувача) у спорах про продаж його майна на прилюдних торгах у процедурі примусового виконання судового рішення, якщо такий позивач не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем торгів;
2) чи потрібними у таких спорах для захисту прав позивача є вимоги про визнання недійсним укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу (стороною якого позивач не був, унаслідок чого він формально не може вимагати застосування наслідків недійсності цього договору в разі визнання його недійсним), про визнання недійсними та скасування торгів (їхніх результатів), а також інші вимоги, відмінні від вимоги про витребування предмета купівлі-продажу.
30. Окреслені питання, як зазначила колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, постають у справах, які суд розглядає не тільки за правилами цивільного, але й господарського судочинства.
31. Ухвалою від 24 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду, вважаючи наведені підстави обґрунтованими та достатніми, прийняла зазначену справу та призначила її до розгляду.
32. Тобто Велика Палата Верховного Суду фактично визнала наведені Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі про передачу справи підстави передачі та виокремлені питання такими, що потребують відповідно оцінки та вирішення в межах розгляду цієї справи.
33. Тому Великій Палаті Верховного Суду з огляду на прийняття нею справи до розгляду під час розгляду касаційної скарги ПАТ "МТБ Банк" належало врахувати мотиви та підстави, за яких справа була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
34. Утім наведене Велика Палата Верховного Суду залишила поза увагою та, оминувши надання оцінки зазначеним питанням, вирішила переглянути справу винятково за доводами касаційної скарги ПАТ "МТБ Банк" у частині вирішення судами позову ОСОБА_1 в аспекті наявності таких порушень, що могли вплинути на результат оспорюваних торгів та призвести до порушень прав і законних інтересів позивача.
35. До того ж Велика Палата Верховного Суду проігнорувала, що після звернення ПАТ "МТБ Банк" 28 березня 2023 року (дата штемпеля відділення поштового зв`язку АТ "Укрпошта") з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у спорах щодо повернення за частиною другою статті 388 ЦК України майна, проданого на торгах у порядку, встановленому для виконання судових рішень, прийняв низку постанов, у яких щодо обраного способу захисту порушеного права позивача зробив висновок, що, застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними , оскільки відповідно до частини першої статті 388 цього Кодексу, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача (див., зокрема, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справах
№ 638/2998/21 та № 761/902/21, від 17 січня 2024 року у справах № 200/7407/19 та № 752/18246/21).
36. Натомість Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду 16 квітня 2024 року прийняв постанову у справі № 914/2736/21, в якій з посиланням
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі
№ 233/4365/18, зокрема, зробив висновок, що, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане майно, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права - витребування майна із чужого незаконного володіння, а суди не повинні були задовольняти вимоги про визнання недійсними торгів з реалізації нерухомого майна .
37. Тобто наразі у касаційних судах після звернення ПАТ "МТБ Банк" з касаційною скаргою склалася різна практика щодо способу захисту порушеного права позивача у спорах про витребування за частиною другою статті 388 ЦК України майна, проданого на торгах у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
38. Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
39. За змістом частини другої статті 37 Закону України "Про судоустрій і
статус суддів" у складі Верховного Суду діють: 1) Велика Палата Верховного
Суду; 2) Касаційний адміністративний суд; 3) Касаційний господарський суд;
4) Касаційний кримінальний суд; 5) Касаційний цивільний суд.
40. Завдання Великої Палати Верховного Суду передбачено у статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у частині другій якої вказано, що Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
41. Тож вважаю, що, оскільки існує неоднакова судова практика Верховного Суду як вищого судового органу щодо способу захисту порушеного права позивача у спорах щодо повернення за частиною другою статті 388 ЦК України майна, проданого на торгах у порядку виконання судових рішень, Велика Палата Верховного Суду мала достатні підстави для виходу за межі доводів касаційної скарги ПАТ "МТБ Банк" (див. подібний висновок щодо виходу за межі
доводів касаційної скарги, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012).
42. З огляду на викладене, на моє переконання, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу банку, мала врахувати мотиви та підстави, за яких Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду передав справу їй на розгляд, та з урахуванням аргументів і доводів сторін щодо первісного позову, вимог касаційної скарги вирішити питання:
1) яка правова природа реалізації майна боржника на електронних торгах (аукціоні) у порядку, встановленому для виконання судових рішень;
2) хто є сторонами договору купівлі-продажу, укладеного за результатом проведення електронних торгів (аукціону) з реалізації майна боржника у порядку, встановленому для виконання судових рішень;
3) які форми віндикаційного імунітету закріплено у ЦК України та чи є
абсолютним віндикаційний імунітет у добросовісного набувача майна, що було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга
статті 388 ЦК України);
4) яким є ефективний спосіб захисту прав власника (законного користувача) у спорах про продаж його майна на електронних торгах (аукціоні) у процедурі примусового виконання судового рішення, якщо позивач не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем торгів.
43. Однак Велика Палата Верховного Суду проігнорувала наведене та залишила без жодного вирішення, тоді як, на мою думку, мала розкрити та надати відповіді на такі питання.
Щодо правової природи реалізації майна боржника на торгах у порядку, встановленому для виконання судових рішень
44. За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній на момент організації та проведення торгів) заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
45. Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
46. Згідно з абзацом 12 пункту 1 Порядку № 2831/5 (тут і далі - в редакції, чинній на момент організації та проведення торгів) електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
47. Правова природа процедури реалізації майна на торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця ? учасника прилюдних торгів. З огляду на особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів ? це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних
торгах, тобто правочин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду
від 21 листопада 2018 року справі № 465/650/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц).
48. Відповідно до статті 650 ЦК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент організації та проведення торгів) особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
49. Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором
купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
50. Частиною першою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
51. Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
52. Отже, торги (аукціон) з реалізації майна боржника за своєю суттю є передбаченою законодавством послідовністю дій (процедур), вчинених організатором та учасниками торгів з метою укладення цивільно-правового договору.
53. Така послідовність дій (процедура) поділяється на переддоговірну стадію, яка складається з етапів підготовки торгів, оголошення про проведення торгів, подання заявок учасниками торгів та проведення торгів, а також власне договірну стадію, яка має своїм змістом безпосередньо укладення договору за результатами торгів.
54. Подібне розуміння правової природи торгів (аукціону) відповідає змісту приписів статті 650, частини четвертої статті 656 ЦК України, за якими договори укладаються на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), а тому сама процедура укладення як така договором (іншим правочином) не є.
55. Правочином є лише укладений на торгах договір, який може оформлюватися в той чи інший спосіб (для торгів у межах виконавчого провадження - шляхом оформлення протоколу торгів та акта державного чи приватного виконавця, що разом утворюють акцепт пропозиції учасника-переможця).
56. Оскільки відчуження майна з електронних торгів (у тому числі й за правилами, визначеними Порядком № 2831/5) належить до договорів купівлі-продажу, то така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду України
від 06 квітня 2016 року у справі № 910/23970/15, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 березня
2018 року у справі № 910/28435/15, від 16 січня 2019 року у справі № 918/1271/16, від 10 жовтня 2019 року у справі № 918/376/17).
57. Таким чином, торги є способом укладення договору. Тож в усіх випадках вжитий під час правозастосування вираз "визнання недійсними торгів" на практиці означає визнання недійсним правочину (договору), вчиненого (укладеного) на торгах, адже недійсність як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. У приватному праві вона може "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ (див. постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 569/693/21 та від 01 червня 2022 року у справі № 686/4698/20).
58. Тобто недійсність стосується юридичної "нуліфікації" наслідків, спричинених саме таким договором, недійсності саме укладеного на торгах договору, а не торгів як таких. Тому, на мою думку, визнання недійсними торгів як таких чи недійсним протоколу проведення торгів однозначно є неналежним способом захисту, оскільки характер посягання на права і законні інтереси позивача в такому разі не відповідає способу порушення права: ані торги, ані протокол торгів правочинами не є, права ж позивача порушує саме укладений на торгах договір і породжувані ним юридичні наслідки. Такий договір може бути визнаний недійсним за позовом зацікавленої особи, однак не в усіх випадках відповідна вимога буде ефективним способом захисту.
Щодо сторін договору купівлі-продажу, укладеного за результатом проведення електронних торгів з реалізації майна боржника у порядку, встановленому для виконання судових рішень
59. За частиною першою статті 650, частиною першою статті 655 та частиною четвертою статті 656 ЦК України процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.
60. Відповідно до статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
61. Тобто стаття 658 ЦК України встановлює, що право примусового продажу товару може реалізувати особа, яка не є власником товару. Подібне формулювання та структура норми щодо визначення управненого суб`єкта
на продаж товару визначають, що норми параграфа 1 "Загальні положення про купівлю-продаж" глави "Купівля-продаж" 54 ЦК України, які регулюють загальні положення про купівлю-продаж, застосовуються до примусового продажу майна.
62. Тож в усіх випадках примусового продажу майна його відчужує особа, яка не є його власником. Проте зазначене не впливає на його природу як правочину купівлі-продажу.
63. У разі продажу майна боржника державним чи приватним виконавцем останній діє в силу наданих йому законом повноважень не як представник від імені та в інтересах боржника, а як носій особливої правової влади щодо розпорядження майном боржника, спираючись на статтю 658 ЦК України, а не на статтю 237 цього ж Кодексу.
64. Вважаю, що набуття майна за результатами електронних торгів (аукціону) є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба / приватний виконавець та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
65. Отже, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба / приватний виконавець, організатор цих торгів та покупець - переможець торгів (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18).
Щодо віндикаційного імунітету в добросовісного набувача майна, проданого у порядку, встановленому для виконання судових рішень
66. Позивач за первісним позовом зазначає, що ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем спірної квартири у розумінні ЦК України, що унеможливлює її витребування відповідно до статті 388 цього Кодексу.
67. Водночас відповідач 4 стверджує, що вона є добросовісним набувачем квартири, яка була продана в порядку, встановленому для виконання судових рішень, тобто зазначає про наявність у неї віндикаційного імунітету, який закріплено в абзаці першому частини другої статті 388 ЦК України.
68. Тож в аспекті розгляду цієї справи важливим, на мою думку, було розкрити форми та зміст віндикаційного імунітету, його можливості застосування у спірних правовідносинах.
Щодо форм віндикаційного імунітету
69. За статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
70. Незаконним володільцем майна може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.
71. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, тоді як недобросовісним є набувач, який на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.
72. Від недобросовісного набувача майно можна витребувати завжди, оскільки за статтею 387 ЦК України незаконність підстав заволодіння (без відповідної правової підстави) завжди зумовлює витребування від недобросовісного набувача [незалежно від того, чи така незаконність пов`язується з волею власника щодо вибуття та чи ця підстава пов`язується з волею на відчуження (передав у користування тощо)]. При цьому недобросовісний володілець згідно зі статтею 400 ЦК України зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.
73. Тобто недобросовісний набувач не користується жодним віндикаційним імунітетом на витребування у нього майна.
74. Натомість від добросовісного набувача майно можна витребувати, якщо підстава була протиправною та не було волі на його відчуження.
75. Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
76. Тож статтею 330 ЦК України передбачено можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).
77. Текстуальний аналіз статті 330 ЦК України свідчить, що відсутність в особи права відчужувати річ не є безумовною підставою для витребування майна у його набувача.
78. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
79. Так, за частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
80. Окрім того, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане: 1) у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна (абзаци перший, другий частини другої статті 388 ЦК України).
81. Також згідно зі статтею 389 ЦК України не можуть бути витребувані від добросовісного набувача гроші, а також цінні папери на пред`явника, що існують у документарній формі.
82. Таким чином, на мою думку, тлумачення положень статей 388, 389 ЦК України дозволяє виокремити чотири самостійні форми віндикаційного імунітету:
- загальний імунітет добросовісності - неможливість витребування майна в добросовісного оплатного набувача за винятком трьох визначених у частині першій статті 388 ЦК України випадків;
- імунітет ex iudicio - неможливість витребування майна в добросовісного набувача, якщо таке майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень (абзац перший частини другої статті 388 ЦК України);
- імунітет ex peculiari rei - неможливість витребування в добросовісного набувача грошей, а також цінних паперів на пред`явника, що існують в паперовій формі (стаття 389 ЦК України);
- приватизаційний імунітет - неможливість витребування в добросовісного набувача майна, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна (абзац другий частини другої статті 388 ЦК України).