ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 200/5940/23
адміністративне провадження № К/990/24240/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченка Олексія Володимировича
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року
(головуючий суддя Аканов О.О.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року
(головуючий суддя Блохін А.А., судді: Геращенко І.В., Гаврищук Т.Г.)
у справі №200/5940/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 липня 2021 року включно;
- зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць у загальній сумі 180 973,53 грн за період з 01 березня 2018 року по 17 липня 2021 року включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078);
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення суду.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме при нарахуванні індексації грошових доходів населення відповідачем за період з 01 березня 2018 року по 17 липня 2021 року не враховано абзаци 4-6 пункту 5 Порядку №1078.
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 17 липня 2021 року відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 1747,25 грн в місяць у загальній сумі 70880,11 грн за період з 01 березня 2018 року по 17 липня 2021 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
4. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, представник позивача звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
5. Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09 жовтня 2017 року №213 ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу частини та всі види забезпечення.
7. Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16 липня 2021 року №141 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
8. Відповідно до довідки від 07 листопада 2022 року позивач перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 з 26 лютого 2022 року.
9. ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про видачу довідки про розмір основних та додаткових видів грошового забезпечення, копій карток особового рахунку про нараховане та виплачене грошове забезпечення, довідку про розмір виплати індексації грошового забезпечення, розрахунок належної суми індексації грошового забезпечення за період з 09 жовтня 2017 року по 17 липня 2021 року.
10. Відповідачем надано відповідь від 09 лютого 2023 року №0221, в якій повідомлено, що надати довідку про розмір основних та додаткових видів грошового забезпечення, копій карток особового рахунку про нараховане та виплачене грошове забезпечення, довідку про розмір виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у 2017-2020 роках не є можливим, оскільки особисті картки на грошове забезпечення за 2017-2020 роки відправлені до Центрального архіву Національної гвардії України. Запропоновано звернутись до цієї установи.
11. До позовної заяви позивачем додано лист Міністерства соціальної політики України від 29 грудня 2017 року, адресований Департаменту фінансів Міністерства оборони України, в якому вказано, що оскільки грошове забезпечення є об`єктом індексації, то на їх думку, має індексуватись відповідно до Порядку №1078. Отже, якщо посадові оклади військовослужбовців підвищувались востаннє в січні 2008, то сума індексації у грудні 2017 становить 4258,75 грн (1762х241,7:100). У разі, коли посадовий оклад військовослужбовцям встановлювався у лютому 2009, сума індексації у грудні 2017 становить 3082,02 грн (1762х175,2 :100). Зазначено, що листи Мінсоцполітики не є нормативно правовими актами, носять інформаційний, роз`яснювальний та рекомендаційний характер.
12. Позивачем до суду додано довідку форма ОК-5, довідку про розмір грошового забезпечення, довідку про розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 09 жовтня 2017 року по 17 липня 2021 року.
13. Вважаючи дії відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення неправомірними у зазначеній період, позивач звернувся до суду із цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначав про те, що пункт 10-2 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року та встановлює, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник, а відтак з 01 грудня 2015 року положення пункту 10-2 Порядку №1078 застосовуються до новоприйнятих працівників.
15. Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції звернув увагу на те, що з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
16. Враховуючи вимоги пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд вказав на те, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
17. При цьому судом першої інстанції зазначено, що позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
18. Враховуючи дані довідки №0360 від 20 березня 2023 року за період з 09 жовтня 2017 року по 17 липня 2021 року, судом встановлено, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 8815,70 грн, за березень 2018 року - 11531,60 грн, тобто дохід позивача збільшився на 2715,90 грн.
19. При цьому оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року в цьому випадку є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної індексації в березні 2018 року мала розраховуватися як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, тобто розмір "індексації-різниці" в місяць складає 4463,15 грн - 2715,90 грн = 1747,25 грн.
20. Загальна сума "індексації-різниці" за період з 01 березня 2018 року по 17 липня 2021 року складає 70880,11 грн ((1747,25 грн х 40 місяців) + (1747,25 грн/30 днів х 17 днів) = (69890 грн + 990,11 грн) = 70880,11 грн).
21. 21. Отже, судом наголошено, що відповідачем, всупереч абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, починаючи з 01 березня 2018 року по 17 липня 2021 року, не виплачена щомісячна "індексація-різниця" грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Представник позивача в обґрунтування касаційної скарги звертав увагу на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень та неврахування висновків Верховного суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
23. Вказував на те, що позивачем в період з 01 березня 2018 року оскаржується сума індексації, яка виплачується у разі настання обставин, передбаченими абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, які судами не досліджено.
24. Автор касаційної скарги звертає увагу на те, що для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати такі складові: місячний грошовий дохід позивача за лютий 2018 року; місячний грошовий дохід позивача за березень 2018 року; розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року; розмір індексації у березні 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року (розмірі індексації у місяці підвищення посадових окладів за умови, якщо б підвищення посадових окладів не відбулось); чи перевищив розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року суму індексації яка припадала на цей місяць, що було проігноровано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень.
25. Тобто, на думку скаржника, якщо різниця в збільшенні грошового забезпечення внаслідок підвищення посадових окладів (що відбулось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року (далі - Постанова №704) в березні 2018 року більша ніж сума індексації, яка б була нарахована за відсутності такого підвищення посадових окладів, то в цьому місяці індексація не нараховується. Проте, якщо різниця в збільшенні грошового забезпечення внаслідок підвищення посадових окладів менша ніж сума індексації, яка б була нарахована за відсутності підвищення посадових окладів, то в цьому місяці індексація нараховується, а порядок її розрахунку у місяці підвищення посадових окладів (у даному випадку - в березні 2018 року) наведено в абзаці 5 пункту 5 Порядку №1078.
26. При цьому наголошує, що для визначення розміру підвищення грошового доходу згідно абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078 враховуються всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.
27. Також касатор звертає увагу на те, що судом першої та апеляційної інстанцій внаслідок неповного дослідження фактичних обставин справи, взято для порівняння складові грошових забезпечень із різних місяців та як, наслідок, порівняно не нове грошове забезпечення позивача, яке встановлене Постановою №704 та щомісячну премію у старому розмірі, яку встановлену постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року №1294 (далі - Постанова №1294) та штучно позбавлено позивача права на отримання індексації-різниці у період з 01 березня 2018 року по 17 липня 2021 року.
28. Зокрема, скаржник наголошує, що судами при вирішенні спору не встановлено фактичні обставини справ, а саме:
- складові грошового доходу позивача за лютий 2018 року, яке згідно рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції складає 8815,70 грн.;
- складові грошового доходу позивача за березень 2018 року, яке згідно рішень судів попередніх інстанцій складає 11531,60 грн., внаслідок чого позбавлено позивача права на отримання індексації-різниці грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по дату звільнення у належному розмірі.
29. Розмір індексації грошового забезпечення (4463,15 грн), який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року), неодноразово досліджувався та встановлювався судами та підтверджується, зокрема, постановою Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, та розрахований як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100: 1 762 грн х 253,30% /100.
30. Вважає, що при розгляді справи судами було хибно трактовано норми абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 при вирішенні питання щодо належності позивачу індексації грошового забезпечення у фіксованій величині, починаючи з 01 березня 2018 року.
31. Як підставу перегляду оскаржуваного судового рішення представник позивача указує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 06 квітня у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі №560/13302/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 03 травня 2023 року у справі №160/10790/22, від 09 травня 2023 року у справах №№120/2234/22-а, 400/12702/21, 560/538/22, 580/8769/21 та інші щодо застосування норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та права військовослужбовців на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині, починаючи з 01 березня 2018 року.
32. Також, посилаючись на підпункти "а" "б" та "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, представник позивача зазначає, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, позивач позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені у оскаржуваному рішенні суду, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача.
33. Відповідач подав до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 339 КАС України.
34. Відповідач зазначає, що 24 червня 2024 року Дяченко О.В. у власному Електронному кабінеті створив електронний документ за шаблоном "Заява", в якому зазначив реквізити сторін спору, а в тексті заяви вказав, що касаційна скарга з додатками на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі №200/5940/23 підписана ЕЦП додається.
35. До створеного електронного документу скаржник додав файл у форматі .pdf з назвою "Касаційна скарга з додатками", який містить в собі візуальне відображення касаційної скарги з доданою до неї довіреністю, отримане шляхом сканування (фотографування) відповідних паперових документів - касаційної скарги та довіреності. Після чого касатор підписав створений електронний документ кваліфікованим електронним підписом та 24 червня 2024 року о 14.01 надіслав його разом з додатком відповідачу та до Касаційного адміністративного суду засобами підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
36. На переконання відповідача, зображення підпису на 26 сторінці касаційної скарги за допомогою графічного редактора було скопійовано з іншого документа та додано на відповідному місці у касаційній скарзі, тобто скаржник не підписував власноруч касаційну скаргу.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
37. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
38. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України з посиланням на пункти "а", "б" та "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
39. Спірні правовідносини, які склались у цій справі, виникли щодо правомірності не нарахування та невиплати позивачу, як військовослужбовцю, у період з 01 березня 2018 року до 17 липня 2021 року суми так званої "фіксованої" індексації грошового забезпечення.
40. Представником позивача в період з 01 березня 2018 року оскаржується сума індексації яка виплачується у разі настання обставин передбаченими абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, які судами попередніх інстанцій не досліджено та у зв`язку з чим подана касаційна скарга.
41. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
42. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
43. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
44. Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
45. Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
46. Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20).
47. Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян та виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право отримати індексацію грошового забезпечення, що підтверджується правовим висновком, який викладено в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 у справі №825/874/17, від 19 червня 2019 у справі №825/1987/17, від 19 липня 2019 у справі №240/4911/18, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, від 05 лютого 2020 у справі №825/565/17.
48. Порядком №1078 визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
49. З 01 грудня 2015 року положення Порядку №1078 діють зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".
50. Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну зі зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
51. З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
52. Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4);
у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).
53. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
54. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
55. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі №420/6982/21, з урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
56. З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
57. Верховний Суд в результаті системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 вже виклав правовий висновок, відповідно до якого у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі (постанови від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21 із подібними правовідносинами, яка підлягає врахуванню під час касаційного перегляду судових рішень у цій справі).
58. Верховний Суд також наголосив, що ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4 - 6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
59. Як стверджує позивач та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року до 17 липня 2021 року. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідачем проігноровано.
60. У цьому контексті Суд повторно зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
61. Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
62. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
63. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
64. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
65. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
66. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
67. Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, що був чинним до 07 червня 2018 року, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція №260).
68. Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
69. Згідно з пунктом 1.9. Інструкції №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
70. 20 липня 2018 року набрав чинності Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260).
71. Пункт 2 розділу І Порядку №260 у первинній редакції передбачав, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.
72. Від встановлення відповідних даних залежить правильність розрахунку грошового забезпечення та відповідно розміру індексації-різниці, належної до виплати.
73. Так, суди першої та апеляційної інстанцій, досліджуючи нарахування та виплату позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 липня 2021 року, встановили, що:
- грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 8815,70 грн, в тому числі: посадовий оклад 530 грн, оклад за військове звання 35 грн., надбавка за вислугу років 197,75 грн, надбавка за особливості проходження служби 381,38 грн, премія 6800,60 грн, винагорода АТО/ОСС - 870,97 грн;
- грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становило 11531,60 грн, в тому числі: посадовий оклад 2555 грн, оклад за військове звання 599 грн, надбавка за вислугу років 788,50 грн, надбавка за особливості проходження служби - 788,50 грн, премія 6800,60 грн.
74. Отже, суди дійшли висновку, що грошове забезпечення (дохід) позивача збільшилось на 2715,90 грн (11531,60 грн - 8815,70 грн = 2715,90 грн).
75. В касаційній скарзі скаржник акцентує увагу на тому, що в Національній гвардії України з січня 2018 року було змінено порядок виплати щомісячної премії, зокрема: у січні 2018 року щомісячна премія не виплачувалась взагалі; у березні 2018 року щомісячну премію було виплачено за лютий 2018 року визначену з урахуванням посадового окладу, встановлено відповідно до Постанови №1294 та у квітні 2018 року щомісячну премію було виплачено за березень 2018 року визначену з урахуванням посадового окладу, яку встановлено відповідно до Постанови №704.
76. При цьому представник позивача зазначає, що судом першої та апеляційної інстанцій порівняно грошові забезпечення позивача, до складу якого входить:
- у лютому 2018 року, зокрема, щомісячна премія визначена з урахуванням посадового окладу, встановленого відповідно до Постанови №1294;
- у березні 2018 року щомісячна премія визначена з урахуванням посадового окладу, встановленого відповідно до Постанови №1294, проте проігноровано те, що щомісячну премію за березень 2018 року встановлено з урахуванням підвищеного посадового окладу відповідно до Постанови №704.
77. Разом з цим скаржник наголошує, що судом першої та апеляційної інстанцій порівняно грошові забезпечення, до складу яких входить;
- у лютому 2018 року: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, щомісячна премія - у розмірах, які встановлені Постановою №1294.
- у березні 2018 року: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби - у розмірах, які встановлені Постановою №704, проте щомісячна премія, у розмірі, яка встановлена Постановою №1294.
78. Тобто судами попередніх інстанцій не взято до уваги щомісячну премію за березень 2018 року, яку встановлену з урахуванням підвищеного посадового окладу відповідно до Постанови №704.
79. Отже, судом першої та апеляційної інстанцій не повністю досліджено всі надані докази, що є порушенням норм процесуального права.
80. Питання розрахунку суми індексації грошового забезпечення та її стягнення у судовому порядку є актуальним для позивача і на стадії касаційного перегляду судових рішень.
81. У обґрунтування касаційної скарги представник позивача вказував, серед іншого, на постанову Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, у якій колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції в частині проведеного розрахунку суми індексації грошового забезпечення на підставі грошового забезпечення військовослужбовця за лютий 2018 року та березень 2018 року та його складових, які мають постійний/щомісячний характер.
82. Таким чином, доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, які слугували підставами для касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, знайшли своє підтвердження.
83. За таких обставин, вирішуючи позовні вимоги щодо зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 липня 2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та не з`ясували усі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору.
84. У порушення частини четвертої статті 9 КАС України судами не вжито визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
85. Судове рішення є результатом повного і всебічного з`ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів з метою правильного застосування норм матеріального і процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів, відповідно, може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.
86. Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
87. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
88. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, а також те, що неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
89. Що стосується клопотання Військової частини НОМЕР_1 про закриття касаційного провадження, то колегія суддів уважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки подання касаційної скарги через систему "Електронний суд" з її підписанням за допомогою кваліфікованого електронного підпису відповідає вимогам процесуального закону.
90. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
91. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
92. Європейський Суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
93. Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
94. У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
95. Не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа Мушта проти України ).
96. У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
97. Враховуючи наведене, колегія суддів уважає, що аргументи наведені в клопотанні про закриття касаційного провадження є формальними, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
98. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 356 КАС України, Верховний Суд