ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 120/9188/23
адміністративне провадження № К/990/22049/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Губської О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/9188/23
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору військова частина НОМЕР_2, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року (головуючий суддя - Сушко О.О., судді: Мацький Є.М., Залімський І.Г.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) ( в/ч НОМЕР_2 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (Постанова КМУ №168) у розмірі до 100 000 грн, за періоди з 01.08.2022 по 06.09.2022, з 15.09.2022 по 12.10.2022 року (спірний період) пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (участі у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки в зонах бойових дій);
- зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн, за спірний період пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки в зонах бойових дій.
Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю відповідача, який не здійснив нарахування та виплату позивачу підвищеної винагороди, право на яку передбачено пунктом 1 Постанови КМУ № 168.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_1 ) від 03.07.2022 позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_4" з 03.07.2022.
За довідкою НОМЕР_3 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) від 14.10.2022 №3105 позивач (який проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 ) приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у періоди:
05.07.2022- 31.07.2022,
01.08.2022- 31.08.2022,
01.09.2022- 06.09.2022,
15.09.2022- 30.09.2022,
01.10.2022- 12.10.2022.
Підстава: бойовий наказ Адміністрації ДПСУ №104 гриф від 22.06.2022, бойовий наказ Адміністрації ДПСУ №106 гриф від 27.06.2022.
Однак, на думку позивача, відповідачем в/ч НОМЕР_1 було допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, встановленої пунктом 1 постанови КМУ № 168, за періоди з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 06.09.2022, з 15.09.2022 по 30.09.2022 та з 01.10.2022 по 12.10.2022.
Тому останній звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови №168, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 06.09.2022, з 15.09.2022 по 30.09.2022 та з 01.10.2022 по 12.10.2022 в розрахунку до 100?000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату цієї додаткової винагороди ОСОБА_1 за зазначені періоди, з урахуванням проведених виплат за цей період.
Суд першої інстанції встановив, що факт участі позивача у бойових діях та заходах з національної безпеки та оборони на території Чернігівської області підтверджується достатніми доказами, а саме - довідкою військової частини НОМЕР_2 від 14.10.2022 № 3105, яка засвідчує проходження позивачем служби у військовій частині НОМЕР_1 та його безпосередню участь у бойових діях у вказані періоди.
Цей суд спростував аргументи відповідача, що ця довідка є лише персональним документом і не може бути підставою для виплати винагороди без додаткових списків. Зауважив, що довідка містить усю необхідну інформацію, передбачену додатком 2 до Наказу № 392-АГ, зокрема періоди участі у бойових діях та підстави для виплат.
Суд першої інстанції критично оцінив посилання відповідача на відсутність конкретних днів у довідці, вказавши, що в ній чітко зазначені періоди участі позивача. Також цей суд урахував, що відповідач не надав доказів про те, що довідка була визнана недійсною чи відкликана.
Суд підкреслив, що неправомірна бездіяльність органів влади, включно з невиконанням вимог щодо належного оформлення документів, не може бути підставою для відмови у виплаті. Довідка позивача повністю відповідає вимогам і свідчить про його участь у бойових діях.
Суд узагальнив, що участь позивача у бойових діях у періоди з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 06.09.2022, з 15.09.2022 по 30.09.2022 та з 01.10.2022 по 12.10.2022 надає йому право на додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі.
Сьомий апеляційний адміністративний суд 23 травня 2024 року скасував рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року та ухвалив нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови КМУ №168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за 02.08.2022, 05.08.2022, 06.08.2022, 07.08.2022, 21.08.2022, 22.08.2022 в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови КМУ № 168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за 02.08.2022, 05.08.2022, 06.08.2022, 07.08.2022, 21.08.2022, 22.08.2022 в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат за цей період. У решті адміністративного позову відмовив.
У вказаній постанові суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що оформлена відносно позивача довідка військової частини НОМЕР_2 від 14.10.2022 № 3105 чинна, не відкликана та не скасована, а тому є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, однак цей суд зазначив, що довідка не підтверджує право позивача на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі у вказані у ній періоди, оскільки для цього необхідні ще Списки військовослужбовців.
Суд апеляційної інстанції підкреслив, що з визначених у пункті 4 Наказу №392-АГ документах (як підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу), у матеріалах справи наявний Витяг з Журналів службово-бойових дій (додаток №6), який підтверджує участь позивача у бойових діях у серпні 2022 року: 02, 05, 06, 07, 21 та 22.
З огляду на наведені факти, суд апеляційної інстанції визнав за позивачем право на додаткову винагороду згідно з Постановою № 168 у розмірі до 100 000 грн пропорційно часу участі у бойових діях лише у зазначені дати.
IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.
Позиція інших учасників справи
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, представник позивача - адвокат Мандрик В.В. просить Верховний Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу оскарження рішення суду апеляційної інстанції представник позивача послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та зазначив про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах пункту 2-1 Постанови КМУ № 168 та пунктів 4, 11 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо застосування положень зазначених актів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, а саме: визначення документів для нарахування збільшеної винагороди, необхідність рапорту військовослужбовця для підготовки цих документів командуванням, а також порядок їх обміну між військовими частинами при відрядженнях.
Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо реалізації права військовослужбовців Держприкордонслужби на збільшену додаткову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену постановою КМУ №168.
Верховний Суд ухвалою від 25 червня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 як військовослужбовць Держприкордонслужби просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за фактичну участь у бойових діях та заходах з національної безпеки та оборони на території Чернігівської області з 01.08.2022 по 06.09.2022, з 15.09.2022 по 12.10.2022 року (у період відрядження).
За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 3 квітня 2003 року № 661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, до грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення (надбавки, премії тощо). Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Воно повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплат встановлює Міністр оборони України та керівники відповідних органів.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), -розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Реалізація приписів постанови Кабінету Міністрів України № 168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, не врегульовувала цих питань.
Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 року № 793.
Протягом періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду [з 01.08.2022 по 12.10.2022] діяв наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168" (далі - Наказ № 392-АГ), уведений в дію з 01.08.2022.
У пункті 2 цього Наказу конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі: (1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України; (2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами; (3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; (4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; (5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником; (6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження; (7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави; (8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.
Пунктом 4 Наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: (1) бойового наказу (бойового розпорядження); (2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; (3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 Наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).
У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджувальні документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).
Відповідно до пункту 10 Наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.
Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
Відповідно до пункту 11 Наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу).
Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 Наказу).
Згідно з пунктом 12 Наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4- 6 цього наказу.
З 1 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 9 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168".
Верховний Суд зазначає, що питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, неодноразово досліджувалося судом. Практика Верховного Суду є сталою і полягає в тому, що виплата додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 ?000 гривень обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.
Ключовими у цій справі є питання наявності підстав для виплати ОСОБА_1, як військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ № 168 у спірний період на підставі довідки виданої в/ч НОМЕР_2 .
Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що позивач є військовослужбовцем Держприкордонслужби та під час проходження службу у НОМЕР_4 прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_1 ) був відряджений до НОМЕР_3 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ), який перебуває в оперативному угрупуванні військ "Чернігів" з 03.07.2022, з метою взяття участі у заходах.
Відповідно до довідки від 14 жовтня 2022 року №3105 (виданої в/ч НОМЕР_2 у якій позивач перебував у службовому відрядженні), позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у період з
05.07.2022- 31.07.2022,
01.08.2022- 31.08.2022,
01.09.2022- 06.09.2022,
15.09.2022- 30.09.2022,
01.10.2023- 12.10.2023.
Підставою для видачі цієї довідки слугували: бойовий наказ Адміністрації ДПСУ № 104 гриф від 22.06.2022, бойовий наказ Адміністрації ДПСУ № 106 гриф від 27.06.2022.
Суд першої інстанції визнав довідку № 3105 від 14.10.2022 (видану в/ч НОМЕР_2 ) належним і достатнім документом, що підтверджує участь позивача у бойових діях, та задовольнив позов ОСОБА_1 повністю, зазначивши, що відповідач не спростував її достовірність.
Суд апеляційної інстанції погодився з тим, що оформлена відносно позивача довідка військової частини НОМЕР_2 від 14.10.2022 № 3105 чинна, не відкликана та не скасована, а тому є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях.
Водночас зауважив про те, що означена довідка не підтверджує право позивача на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі у вказані у такій довідці періоди, адже підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі є саме Списки військовослужбовців.
Колегія суддів вважає помилковою позицію апеляційного суду, що підстава для нарахування додаткової винагороди - виключно списки, які мали направлятись НОМЕР_3 прикордонним загоном (в/ч НОМЕР_2 ) до в/ч НОМЕР_1 (де проходив службу та перебував на забезпечені військовослужбовець).
Надіслання цих списків - частина процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право ОСОБА_1 отримати спірні суми підтверджує довідка від 14 жовтня 2022 року № 3105, яка видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації ДПСУ від 22.06.2022 № 104 гриф, від 27.06.2022 № 106 гриф (аналогічний висновок Верховного Суду у справах № 120/5151/23, № 120/4953/23, № 120/5154/23).
Апеляційний суд звернув увагу на наявність у матеріалах справи Витягу з Журналів службово-бойових дій який визначає конкретні дні участі, а саме дати: 02, 05, 06, 07, 21 та 22.08.2022 року.
Дійшовши висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови № 168 лише у конкретні дати, суд апеляційної інстанції надав перевагу даним з журналу бойових дій, та не врахував довідку, яка містить більші періоди участі у бойових діях або заходах. Така довідка не була спростована, відкликана чи скасована, та не була належним чином зіставлена на вказану у ній військовою частиною НОМЕР_2 інформацією з іншими документами.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач має право на додаткову винагороду лише у зазначені в журналі бойових дій конкретні дати, вказує на те, що суд не урахував, що відповідно до пункту 4 наказу № 392-АГ, при визначенні участі військовослужбовця у бойових діях або заходах з національної безпеки та оборони слід враховувати сукупність інформації у документах: бойових наказах, журналах бойових дій та рапортах командирів тощо.
Такий висновок суду апеляційної інстанції не враховує того, що згідно з пунктом 4 наказу № 392-/0/81-22-АГ, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу №628/0/81-22-АГ, перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їх сукупності (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 06 серпня 2024 року у справі № 360/290/23).
Апеляційний суд дійшов передчасного висновку, що, довідка військової частини та визначені у ній періоди не підтверджує право позивача на виплату збільшеної винагороди без встановлення, чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах цією довідкою у визначений період у сукупності з іншими доказами у справі.
Такий висновок узгоджується з тим, що у постанові від 05 серпня 2024 року у справі № 200/4100/23, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зауважив, що суди не перевірили чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах цією в окреслений ним період довідкою у сукупності з іншими доказами у справі.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 560/12539/22, від 28 травня 2024 року у справі № 560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі № 200/706/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 120/4953/23 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.
Докази в адміністративному судочинстві мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (статті 72- 74 КАС України).
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.
Стаття 90 КАС України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, базуючись на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів.
Водночас, як уже зазначалося, невідповідність довідки від 14 жовтня 2022 року № 3105 критеріям належності, достовірності та допустимості, визначених статтями 73-75 КАС України, суди попередніх інстанцій не встановили.
При цьому, вирішуючи спір, апеляційний суд повинен був надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, у їх сукупному зв`язку один з одним.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не повною мірою врахував всі наявні у матеріалах справи докази, обмежившись лише даними з журналу бойових дій та не зіставивши їх з інформацією з довідки.
Указане призвело до неповного встановлення фактичних обставин щодо участі позивача у бойових діях або заходах, що, передусім, вплинуло на рішення про виплату додаткової винагороди за весь період його участі у бойових діях або заходах.
Верховний Суд, ураховуючи доводи позивача з цього приводу, які заявлені в касаційній скарзі, не може залишити це поза увагою.
Для учасників справи постановлення немотивованого (недостатньо мотивованого) рішення означає, що доводи та аргументи, а також надані для доведення певних обставин справи докази, не були почуті та належним чином оцінені судом, що, передусім, може призвести до неправильного вирішення спору.
При цьому необхідно врахувати позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, за змістом якої порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду (аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23 та від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23).
Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам, для проведення таких виплат.
Висновок суду апеляційної інстанції не враховує того, що у постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність документів про участь позивача у бойових діях, не з`ясували, які завдання і де він виконував під час перебування у відрядженні в НОМЕР_3 прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_2 ). Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо встановити, які саме завдання він виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані (подібно у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 520/690/23).
Не визнаючи право позивача на додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови №168 у періоди, зазначені у довідці, але не відображені у журналах бойових дій, суд апеляційної інстанції не вирішив головного питання, - які завдання виконував ОСОБА_1 у службовому відрядження до оперативного угрупування військ "Чернігів" в спірний період і на чому це ґрунтується. Якщо позивач перебував у відрядженні та не виконував завдань, що передбачають додаткову винагороду, незрозуміло, які саме завдання він виконував або де проходив службу.
Приймаючи до уваги інформацію, що у восьми випадках (у період з 01.08.2022 по 12.10.2022) обліковано факт взяття безпосередньої участі у бойових діях (довідка в/ч НОМЕР_1 від 13.07.2023 та витяг з журналу службово-бойових дій) суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що у відзиві відповідач не заперечує, що позивач імовірно брав участь у вказаних у довідці бойових діях або заходах на зазначеній відстані від в/ч НОМЕР_1 і у складі іншої військової частини, яка і несла на період такої участі безпосередню відповідальність за особовий склад військової частини та за контроль фактичного часу взяття ним участі у заходах.
У постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, то, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням викладеного Суд, керуючись положеннями статей 2 (засади адміністративного судочинства) та 90 (оцінка доказів) КАС України, вважає за необхідне направити цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного дослідження вище вказаного.
За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.