1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/16768/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Баранця О. М., Губенко Н. М.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А. В.,

за участю представників:

позивача - Нестеревої О. В. (адвоката),

відповідача - Лапій А. В. (адвоката),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024

(суддя Чинчин О. В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024

(головуючий Сітайло Л. Г., судді: Буравльов С. І., Шапран В. В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов`язання внести зміни.

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" (далі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця, відповідач) про зобов`язання внести зміни до особового рахунку Товариства № 5575810 шляхом відображення (відновлення/збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 957 048 грн як попередню оплату за майбутні перевезення.

2. На обґрунтування позовних вимог послалося на те, що після переадресації вантажу провізна плата мала бути перерахована з урахуванням при розрахунку ставки Vср - середньої швидкості маршрутного або контейнерного поїзда через морські порти - 320 км/доб відповідно до таблиці 3 додатку 1-2 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. На думку позивача, для розрахунків середня швидкість при перевезенні вантажу повинна була застосовуватися як для експортних перевезень. Це мало призвести до зменшення провізної плати у зв`язку зі збільшенням середньої швидкості і, як наслідок, коротшим терміном використання вагонів перевізника, що зменшує перевізну плату, відповідно до формули, наведеної у пункті 3.2.1 договору.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Товариство уклало із Залізницею договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, за яким перевізник за замовленням замовника зобов`язався надавати йому послуги з перевезення залізничним транспортом загального користування, вартість яких останній зобов`язався оплачувати.

4. Замовник зобов`язувався відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з таких причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи неправильне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника, інші причини. Оплата цих послуг здійснюється шляхом списання із сум унесеної передплати за кодом платника (пункт 2.1.5 договору).

5. Згідно з пунктом 3.1 договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються відповідно до умов Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 № 340/16356 (далі - Збірник Тарифів).

6. Відповідно до пункту 3.2 договору замовник зобов`язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з: 1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів, встановленим для власного вагону перевізника; 2) компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 1-2 до договору. Якщо тарифна відстань за перевезення власних вагонів перевізника в порожньому стані перевищуватиме 2190 км, то плата визначається з використанням формул, наведених у пункті 2 розділу IV Збірника тарифів, за фактичну відстань та коефіцієнту, що коригує вартість за операцію руху залежно від відстані перевезення, який має значення у тарифному поясі "від 2091 км до 2190 км". Під час визначення тарифної відстані за перевезення порожніх власних вагонів перевізника неповні кілометри округлюються до повних за загальними правилами математичного округлення. У випадку оформлення відправки вантажу на експорт сплачуються додаткові збори, передбачені пунктами 5, 7 розділу ІІІ Збірника тарифів, окремо для завантаженого та порожнього вагонів; 3) плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах). У разі використання власного вагону перевізника після "подвійних операцій", передбачених правилами користування вагонами, компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника та плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховується.

7. У пункті 4.9 договору передбачено, що у разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми зараховується на особовий рахунок замовника як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів у порядку та строки, передбачені законодавством України і цим договором.

8. За наслідками проведеного 03.10.2022 електронного аукціону Товариство визнано переможцем з продажу послуг з використання вагонів власності Залізниці (1 вагон за 1 добу) 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда або маршрутна відправка 50 вагонів з однієї маршрутної станції навантаження (зерновози).

9. Згідно з пунктом 2 додатку 1-9 до договору електронні торги (аукціон) - це процес визначення переможця електронних торгів (аукціонів) щодо використання вагонів власності Залізниці (далі - власні вагони перевізника) під час здійснення перевезень вантажів, який здійснюється із застосуванням ЕТС на електронних майданчиках на умовах та в порядку, встановлених Регламентом роботи електронної торгової системи Prozorro. Продажі щодо проведення електронних торгів щодо продажу послуг з використання власних вагонів перевізника під час здійснення перевезень вантажів (далі - Регламент ЕТС Укрзалізниця). Актуальний Регламент ЕТС Укрзалізниця в електронній формі розміщується у вільному доступі за посиланням www.prozorro.sale. Невід`ємною частиною договору є додатки, зокрема, додаток 1-5 "Умови продажу послуг з використання вагонів Залізниці із застосуванням ЕТС "ProZorrо. Продажі".

10. У пункті 1 додатку 1-5 сторони домовилися, що умови цього додатку до договору застосовуються до правовідносин сторін з моменту визначення замовника переможцем електронних торгів (аукціону) за результатами участі в електронних торгах (аукціоні) відповідно до Регламенту ЕТС Залізниці з урахуванням особливостей, визначених пунктом 9.2 цього додатку до договору. Умови цього додатку до договору мають пріоритет над умовами договору. Інші умови договору, не визначені цим додатком до договору, застосовуватимуться у частині, що не суперечить цьому додатку.

11. Відповідно до пункту 7 додатку 1-5 плата за використання власних вагонів перевізника у процесі надання послуг з перевезення вантажів (у т. ч. при переадресуванні вантажу та у разі використання вагонів після "подвійних операцій", передбачених Правилами користування вагонами), нараховується відповідно до пункту 3.2 договору із застосуванням ставки плати за використання власних вагонів перевізника відповідно до результатів проведених електронних торгів (аукціону) згідно з протоколом електронних торгів (аукціону). Ставка плати за використання власних вагонів перевізника за результатами проведення електронних торгів склала 2 657 грн/вагон за добу.

12. 19.11.2022 Товариство зі станції Гадяч ім. Сергієнка Південна залізниця на станцію призначення Мостиська-2 Львівської залізниці оформило "маршрутний поїзд" згідно з протоколом електронного аукціону від 03.10.2022 № RCE001-UA-20220929-70993 за ставкою аукціону - 2 657 грн без ПДВ, за маршрутом станція Гадяч ім. Сергієнко (427007) - станція Мостиська-2 (373502), що підтверджується залізничними накладними №№ 44811768, 44811792, 44811800, 44811826. Відповідач стягнув з позивача провізну плату у розмірі 5 476 267,20 грн з ПДВ.

13. 18.11.2022 Товариство звернулося до Залізниці (лист № 3800) з проханням переадресувати вагони за названою відправкою на станцію призначення Чорноморськ-порт.

14. 19.11.2022 Залізниця видала наказ № 19494 про переадресування вагонів по станції Гадяч ім. Сергієнка Південна залізниця (427007) на станцію призначення Чорноморськ-порт екс (402103), про що унесла запис до розділу 49 залізничних накладних, а саме: "Вантаж переадресовано за наказом від 19.11.2022 № 19494 на станції 427007 ст. Гадяч. Акт від 19.11.2022 року № 1652 про Вагони переадресовано за наказом № 19494".

15. 27.11.2022 вантаж прибув на станцію призначення.

16. Унаслідок цієї переадресації Залізниця здійснила коригування сум нарахованих платежів і провізної плати, з Товариства (код платника: 5575810) списано по ст. Порт-Експорт (код 402103) за накладними №№ 44811768, 44811792, 44811800, 44811826 (прибуття - міжнародне), тариф всього 8 718 грн, додаткові збори та послуги - 0,00 грн, ПДВ - 1 743,60 грн, усього з ПДВ - 10 461,60 грн, а також здійснила коригування сум нарахованих платежів за перебір плати компенсації за використання власних вагонів на суму 196 878 грн. Тобто провізну плату зменшено на суму 186 416,40 грн (196 878 грн - 10 461,60 грн), списання спірної суми коштів відповідач не заперечує.

17. При цьому відстань від станції переадресування Гадяч ім. Сергієнка Південна залізниця до нової станції призначення Чорноморськ-Порт (експ.) становить 866 км, тоді як, у накладній графа 30 "Тарифні відмітки" вказана відстань перевезення 876 км, тобто відповідач додатково нарахував плату за мінімальну відстань (10 км) за внутрішньостанційні перевезення.

18. 18.10.2023 позивач звернувся до відповідача (лист № 1810) з вимогою повернути надлишково стягнуті кошти у розмірі 1 143 464,40 грн. Адже позивач вважає, що Залізниця зобов`язана внести зміни до його особового рахунку № 5575810 шляхом відображення (відновлення/збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 957 048 грн як попередню плату за майбутні перевезення (1 143 464,40 грн - 186 416,40 грн).

19. Натомість відповідач з цього приводу заперечив, посилаючись на те, що переадресування здійснювалося за первинними документами і нових перевізних документів не оформлювалось, а тому для розрахунку застосовувалася середня Vcp швидкість перевезення 183 км/год на дату оформлення первинного перевізного документа.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

20. 06.03.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024, про задоволення позову. Суди виснували про обґрунтованість вимог позивача, адже внаслідок переадресування вантажу змінився тип сполучення з внутрішнього на експортне через морські порти, а тому застосовуванню підлягав показник середньої швидкості перевезення за одну добу Vcр - 320. Тобто погодилися із позивачем щодо обрахунку розміру плати за використання вагону перевізника з показника середньої швидкості Vcp 320 км/доб. Відповідно виснували, що розрахована позивачем сума узгоджується з нормами чинного законодавства, умовами договору та протоколом електронного аукціону і підлягає відображенню на рахунку позивача як попередня оплата за майбутні перевезення. Виснували також про те, що Збірником тарифів не регулюється питання визначення середньої швидкості перевезення. Серед іншого, суди визнали належним обраний позивачем спосіб захисту.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

21. Залізниця оскаржила ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати й ухвалити нове рішення - про відмову у позові. На обґрунтування підстав касаційного оскарження послалася на пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

22. Скаржник вказує на необхідність формування правового висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 8.1 пункту 8 Розділу 1, підпункту 29.1 пункту 29 Розділу ІІ Збірника тарифів у правовідносинах з нарахування провізних платежів при переадресації вантажу за первинним документом без оформлення нового перевізного документа.

23. На переконання Залізниці, суди також порушили норми статті 7 та частини третьої статті 86 ГПК України, оскільки не зазначили мотивів відхилення первинних перевізних документів від 19.11.2024 №№ 44811768, 44811792, 44811800, 44811826 до переадресації вантажу. У зв`язку з цим стверджує про неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.08.2021 у справі № 903/972/20, про обов`язок судів надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

24. Узагальнено доводи скаржника зводяться до того, що Залізниця правильно застосувала Vcр (середню швидкість) за показником 183 км/доба при переадресуванні вантажу за первинними перевізними документами №№ 44811768, 44811792, 44811800, 44811826, який діяв на дату приймання вантажу до перевезення, і підстави для застосування Vcр (середньої швидкості) за показником 320 км/доба як для експортного сполучення відсутні, позаяк нових перевізних документів не оформлювалося. Вважає, що відсутність висновку щодо застосування названих вище положень призвело до того, що суди не дослідили моменту приймання вантажу до перевезення за названими вище первинними перевізними документами, унаслідок чого при розрахунку провізної плати застосували інші ставки/показники, які діяли для нового перевізного документа, позаяк вантаж був прийнятий Залізницею до перевезення 19.11.2022, тобто до його переадресації.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

25. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, аргументуючи таким.

26. Не погоджується із скаржником про застосування ставки за Vcр середню швидкість перевезення, що діяла на дату приймання вантажу до перевезення, - 183 км/доба, позаяк стверджує, що станом на дату приймання вантажу до перевезення діяли такі показники Vcр середньої швидкості перевезення для зерновозів: 183 км/доба у внутрішньому сполученні та 320 км/доба в експортному сполученні. Тому з урахуванням здійсненої переадресації вантажу, унаслідок якої змінився характер сполучення з внутрішнього на експортний, мав застосовуватися показник Vcр середньої швидкості перевезення, що діяв станом на дату прийняття вантажу до перевезення, тобто станом на 19.11.2022 відповідно до типу експортного сполучення перевезення за ставкою 320 км/доба. Стверджує про те, що відповідач неправильно застосував показник середньої швидкості для внутрішнього напрямку перевезення замість для експортного напрямку.

27. Такими, що не заслуговують на увагу, вважає посилання скаржника про неврахування судами первинних перевізних документів, складених до переадресування вантажу. Адже суд апеляційної інстанції з цього приводу виснував, що посилання відповідача на пункт 29.1 Розділу ІІ Збірника тарифів, відповідно до якого нарахування провізної плати при переадресуванні вантажів за первинними перевізними документами здійснюється за тарифами, що діяли на дату приймання вантажів до перевезення станцією відправлення, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки цим нормативним документом не регулюється питання визначення середньої швидкості перевезення.

28. Безпідставними вважає твердження скаржника про необхідність врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.08.2021 у справі № 903/972/20, про який йдеться у пункті 23 цієї постанови, адже правовідносини не є подібними.

29. Серед іншого, звертає увагу на прийняття 12.06.2024 Верховним Судом постанови у справі № 910/5914/23 з аналогічним предметом спору, за участю Залізниці, у якій на вирішення суду касаційної інстанції передавалися такі ж самі питання щодо здійснення перерахунку нарахування плати за користування вагонами у результаті переадресування вантажу за первинними перевізними документами у зв`язку із застосуванням відповідачем показника Vср середньої швидкості для внутрішнього сполучення замість експортного. Позовні вимоги також мотивувалися неналежним виконанням Залізницею умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом у частині списання коштів позивача з його особового рахунку, оскільки, на його думку, Vcр середня швидкість при перевезенні вантажу для розрахунків повинна була застосовуватися як для експортних перевезень (353 км/добу), а не з розрахунку Vср середньої швидкості 171 км/добу. Тобто у справі з подібними правовідносинами Верховний Суд вже сформував позицію, відповідно до якої при переадресації за первинними перевізними документами застосуванню підлягають показники Vcр середньої швидкості у напрямку руху після переадресації.

Позиція Верховного Суду

30. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, відповідач неправомірно списав з його особового рахунку плату за надані послуги у заявленому розмірі, тоді як відповідач вважає, що ним правомірно стягнуто цю плату.

31. Позивач послідовно вказував на те, що унаслідок переадресації вантажу при його перевезенні для розрахунків повинна була застосовуватися Vср середня швидкість як для експортних перевезень (320 км/добу), а не з розрахунку Vср середньої швидкості 183 км/добу як для внутрішнього сполучення.

32. Натомість скаржник з цим не погоджувався і в касаційній скарзі наполягає на правильному застосуванні ним Vcр середньої швидкості за показником 183 км/добу, погодженим первинними провізними документами, який діяв на дату приймання вантажу до перевезення, мотивуючи свою позицію тим, що після переадресації вантажу нових первинних перевізних документів не оформлювалося. У зв`язку з цим він просить надати висновок щодо застосування підпункту 8.1 пункту 8 Розділу 1, підпункту 29.1 пункту 29 Розділу ІІ Збірника тарифів у правовідносинах з нарахування провізних платежів при переадресації вантажу за первинним документом без оформлення нового перевізного документа.

33. Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

34. Згідно з пунктами 2, 3 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), він визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

35. Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

36. Частиною першою пункту 62 Статуту регламентовано, що порядок розрахунків за надані залізницею послуги здійснюється згідно з чинним законодавством. Таким законодавством є Правила розрахунків за перевезення вантажів (далі - Правила) та Типовий договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення (далі - Типовий договір), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, на підставі яких укладаються договори з конкретними замовниками послуг. Ці Правила передбачають відкриття та ведення підрозділом залізниці особового рахунку платника, який відображає надходження розрахункових документів про здійснення передоплати замовником за надані в майбутньому послуги залізниці, документів про здійснені перевезення та надані залізницею послуги. Списання коштів з особового рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні платежі за додаткові послуги включаються в накопичувальні картки. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування, він має право звернутися до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму (пункт 4.2 Типового договору)

37. Відповідно до пунктів 1.2, 1.3., 2.6 Правил остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення, при цьому така плата вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису). Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги та їх вартості. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

38. Тарифи на перевезення, збори і штрафи, встановлені відповідно до чинного законодавства, публікуються у Збірниках правил перевезень і тарифів залізничного транспорту (пункт 61 Статуту залізниць).

39. Відповідно до пункту 2 Збірника тарифів тарифи, збори та плати, наведені у ньому, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування, що включені в постійну експлуатацію, для всіх суб`єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб), які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом.

40. Згідно з пунктом 2.1 розділу 2 Збірника тарифів плата за перевезення вантажів обчислюється залежно від відстані перевезення, яка визначається:

- за Тарифним керівництвом № 4 залізниць України, якщо вантажі перевозяться вантажною або великою швидкістю, у тому числі для вантажів 1, 2 нижнього, 1, 2, 3 бокового та 1, 2, 3 верхнього ступеня негабаритності, які перевозяться у напіввагонах, на платформах та 4-8-вісних транспортерах;

- за маршрутом прямування негабаритних вантажів (крім тих, що мають 1, 2 нижні, 1, 2, 3 бокові та 1, 2, 3 верхні ступені негабаритності і перевозяться у напіввагонах, на платформах та 4 - 8-вісних транспортерах), великовагових вантажів на транспортерах, вантажів у вагонах, що причіплюються до пасажирських поїздів;

- за маршрутом, який указаний у завданні на перевезення спеціальних вантажів;

- за фактичну відстань при внутрішньостанційних перевезеннях, визначену згідно з технічно-розпорядчим актом станції, але не менше мінімальної відстані. Мінімальна відстань, за яку нараховується плата за перевезення, - 10 км.

41. Відповідно до пунктів 2.2, 2.5 розділу 2 Збірника тарифів тарифна відстань перевезення зазначається в перевізних документах станцією відправлення, а при перевезенні імпортних вантажів через сухопутні прикордонні станції - станцією призначення. До відстані перевезення, за яку нараховується плата за перевезення, не включається довжина колій загального і незагального користування, що не мають станцій, відкритих для виконання комерційних операцій, а також довжина портових і пристанських колій при подачі та забиранні вагонів для вивантаження або навантаження вантажів, що перевозяться на такі колії або відправляються з них. Збір за подачу вагонів на ці колії та забирання з них локомотивом залізниці сплачується за ставками, наведеними в пункті 1 розділу III цього Збірника.

42. Розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору, згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника (пункт 2.3 Правил).

43. Як зазначено раніше, у пункті 7 додатку 1-5 сторони домовилися про те, що плата за використання власних вагонів перевізника у процесі надання послуг з перевезення вантажів (у тому числі при переадресуванні вантажу та у разі використання вагонів після "подвійних операцій", передбачених Правилами користування вагонами) нараховується відповідно до пункту 3.2 договору із застосуванням ставки плати за використання власних вагонів перевізника відповідно до результатів проведених електронних торгів (аукціону) згідно з протоколом електронних торгів (аукціону). Ставка плати за використання власних вагонів перевізника за результатами проведення електронних торгів склала 2 657 грн/вагон за добу. При цьому відстань від станції переадресування Гадяч ім. Сергієнко до нової станції призначення Чорноморськ-Порт (експ.) становить 866 км, тоді як, у накладній графа 30 "Тарифні відмітки" вказана відстань перевезення 876 км, тобто відповідач додатково нарахував плату за мінімальну відстань (10 км) за внутрішньостанційні перевезення.

44. Сторони не заперечували, що будь-яких операцій та оформлення нових перевізних документів з моменту прийняття вантажу до перевезення до моменту його переадресації не здійснювалося. Тому Залізниця наполягає на правильності використання для розрахунку Vcp середньої швидкості показника 183 км/доба, який передбачався для внутрішнього сполучення, адже у листопаді 2022 року відповідач прийняв перевезення 50 вагонів з вантажем призначенням зі станції Гадяч ім. Сергієнка Південна залізниця на станцію призначення Мостиська-2 Львівської залізниці відповідно до перевізних документів №№ 44811768, 44811792, 44811800, 44811826.

45. Натомість суди попередніх інстанцій підставно погодилися із позивачем про помилкове використання Залізницею для розрахунку Vcp середньої швидкості показника 183 км/доба як для перевезень у внутрішньому сполученні, позаяк після переадресації вагонів зі станції Гадяч ім. Сергієнка Південна залізниця на станцію Чорноморськ-порт мав використовуватися показник Vcp середньої швидкості як для експортного сполучення 320 км/доба, що обумовлено сторонами таблицею 3 додатку 1-2 договору, що визначає середню швидкість перевезення власного вагону перевізника за одну добу (км/добу) (Vcр), яка введена у дію з 06.11.2022 до 30.11.2022. Відповідно колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що сума провізної плати і додаткових зборів за це перевезення мала бути меншою на суму 957 048 грн і має бути зарахована як попередня плата за майбутні перевезення.

46. До того ж у справі № 910/5914/23 з подібними правовідносинами Верховний Суд вже сформував позицію, відповідно до якої при переадресації за первинними перевізними документами застосуванню підлягають показники середньої швидкості у напрямку руху після переадресації.

47. Доводи скаржника про те, що відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 8.1 пункту 8 Розділу 1, підпункту 29.1 пункту 29 Розділу ІІ Збірника тарифів зумовило застосування при розрахунку провізної плати інших ставок / показників, які діяли до переадресації вантажу - на дату приймання вантажу до перевезення, і щодо застосування яких заперечує позивач, не спростували правильних висновків судів з огляду на таке.

48. За змістом підпункту 8.1 пункту 8 розділу І Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги при перевезеннях у залізничному сполученні плата за перевезення вантажів нараховується при перевезеннях у залізничному сполученні: внутрішніх та експортних (через припортові станції, у тому числі на адресу морських (річкових) портів та терміналів), оформлених накладною внутрішнього сполучення, - за тарифами, що діють на дату приймання вантажу до перевезення, зазначену станцією відправлення; експортних, оформлених накладною прямого міжнародного залізничного сполучення, - за тарифами, що діють на дату укладання договору перевезення, зазначену в перевізних документах договірним перевізником; експортних, оформлених накладною прямого міжнародного залізничного сполучення, - за тарифами, що діють на дату укладання договору перевезення, зазначену в перевізних документах договірним перевізником; перевезення яких здійснюється з переоформленням накладної у зв`язку зі зміною режиму правового регулювання договору перевезення, - за тарифами, що діють у день оформлення перевізних документів перевізником на станції зміни режиму правового регулювання договору перевезення.

49. Підпунктом 29.1 пункту 29 розділу ІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги встановлено, що при перевезеннях у залізничному сполученні при переадресуванні вантажу визначення провізної плати і зборів здійснюється окремо від станції відправлення до станції переадресування за первинними перевізними документами, від станції переадресування до нової станції призначення - за новими перевізними документами, що оформлюються на станції переадресування. Таким самим порядком визначається плата, якщо вантаж переадресовується за первинними перевізними документами.

50. Отже, згідно з цими положеннями, а також пунктом 3.2 договору плата за перевезення вантажів нараховується за тарифами, що діють на дату приймання вантажу до перевезення, зазначену станцією відправлення. При цьому при переадресуванні вантажу визначення провізної плати і зборів здійснюється окремо від станції відправлення до станції переадресування за первинними перевізними документами, від станції переадресування до нової станції призначення - за новими перевізними документами, що оформлюються на станції переадресування і таким самим порядком визначається плата, якщо вантаж переадресовується за первинними перевізними документами.

51. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі № 910/5914/23 з подібними правовідносинами, Збірник тарифів врегульовує питання визначення розміру плати за перевезення вантажів, плати при переадресації вантажів, ставки зборів за подачу й забирання вагонів на/з під`їзні (их) колії (й) та інші місця загального користування, інші ставки плати за перевезення, і при цьому не врегульовує питання Vcp швидкості перевезення. Натомість швидкість перевезення регулюється положеннями укладеного між сторонами договору перевезення та не передбачає застосування будь-якої аналогії до ставок, визначених Збірником тарифів. Тому скаржник не довів необхідності у формуванні висновку щодо застосування визначених скаржником положень та не довів, що при іншому застосуванні Збірника тарифів оспорювана сума, з урахуванням встановлених обставин цієї справи, була б іншою.

52. Не знайшов підтвердження також аргумент скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм статті 7 та частини третьої статті 86 ГПК України, який, на його думку, не мотивував відхилення первинних перевізних документів від 19.11.2024 №№ 44811768, 44811792, 44811800, 44811826 до переадресації вантажу, і ухвалив постанову без урахування вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 05.08.2021 у справі № 903/972/20, про обов`язок судів надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

53. Стаття 7 ГПК України установлює, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх перед законом і судом, а статтею 86 цього ж Кодексу врегульовано оцінку доказів.

54. Ці норми права є загальними й універсальними, адже є нормами процесуального права, вміщеними у ГПК України, та застосування яких не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, а залежить від предмету доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими з точки зору доказів та обставин справи, і які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин.

55. Матеріалами справи спростовується аргумент Залізниці про те, що первинні перевізні документи відхилені судами без зазначення мотивів, адже суди їх досліджували, врахували у сукупності з іншими документами щодо переадресації вантажу, та виснували, що вони не спростовують доводів позивача щодо застосування показника Vcp середньої швидкості при розрахунку за первинними перевізними документами за наслідками зміни типу перевезення після переадресації. Відповідно твердження скаржника про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.08.2021 у справі № 903/972/20, про обов`язок судів надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу не підтверджені. У справі № 903/972/20 Верховний Суд визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій, які присудили до стягнення з відповідача на користь позивача борг, пеню, інфляційні та 3 % річних за несвоєчасну сплату вартості природного газу, без дослідження усіх наявних у матеріалах справи доказів, надання оцінки цим доказам та доводам учасників справи. Тому, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний суд зробив вказівки про необхідність оцінити кожен доказ відповідно до статті 86 ГПК України.

56. Стаття 86 ГПК України застосовується судами попередніх інстанцій під час розгляду усіх справ незалежно від їх категорії. Тому твердження скаржника про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.08.2021 у справі № 903/972/20, стосовно застосування цієї норми процесуального права саме у цій справі не заслуговують на увагу.

57. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з наведених підстав.


................
Перейти до повного тексту