ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 645/4104/21
провадження № 61-5002св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Харківська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., від 05 березня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
2. Позов обґрунтовано тим, що у травні 2002 року у м. Харкові під час підготовки до вступу на заочну форму навчання Харківського національного університету внутрішніх справ (далі - ХНУВС) він познайомився з ОСОБА_2, 1946 року народження, та її сином - ОСОБА_3, 1982 року народження.
3. У ХНУВС він навчався з 05 серпня 2002 року до 15 грудня 2007 року, а в подальшому ОСОБА_2 допомогла йому працевлаштуватися в
АТ "Будівельний торговий дім".
4. Зважаючи на добрі стосунки, які склалися між ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, останні, за спільною згодою, запропонували йому жити разом в їх квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
5. Орієнтовно із серпня 2003 року він, ОСОБА_2, ОСОБА_3 проживали однією сім`єю: вели спільне господарство, за спільні кошти придбавали продукти харчування, купували меблі та побутову техніку, робили поточний та капітальний ремонт квартири, зокрема, заміну вхідних дверей, вікон у всій квартирі, установлювали необхідні лічильники для обліку води тощо. Всі свята та відпустки проводили разом.
6. У грудні 2006 року ОСОБА_2 тяжко захворіла. На її прохання він допомагав ОСОБА_3 зі збором та підготовкою документів для приватизації квартири за вказаною адресою.
7. 27 лютого 2007 року за реєстраційним № 8-07-289331 квартиру було приватизовано та видано свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які неодноразово пропонували йому зареєструвати своє місце проживання в цій квартирі.
8. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Її похованням займалися ОСОБА_3 та він.
9. Свідоцтво про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_3 отримав лише 12 липня 2014 року та після цього 29 липня 2014 року позивач зареєстрував місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
10. У травні 2012 року, внаслідок нападу на нього та ОСОБА_3 у під`їзді за їхнім місцем проживання, ОСОБА_3 отримав численні травми, а він - інвалідність 3 групи та змушений постійно користуватися слуховим апаратом.
11. Внаслідок вчинення вказаного кримінального правопорушення було розпочате досудове розслідування, а згодом ухвалено обвинувальний вирок відносно винної особи. При цьому, упродовж всього часу розслідування та розгляду справи повістки про виклик на його ім`я направлялися на адресу:
АДРЕСА_1 .
12. З часом стан здоров`я ОСОБА_3 погіршився виникла потреба у постійному лікуванні та реабілітації, а він фактично був єдиною рідною людиною та доглядав ОСОБА_3 .
13. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, і він займався усіма питаннями пов`язаними із похованням.
14. Вказує, що проживає у квартирі АДРЕСА_2 із серпня 2003 року та у встановлений законом строк, 19 січня 2019 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, однак постановою нотаріуса від 06 липня 2019 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через те, що він не надав доказів на підтвердження родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_3 .
15. Враховуючи викладене, позивач просив суд:
- встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, із серпня 2003 року до відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на квартиру АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
16. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова, у складі судді Ульяніч І. В., від 14 грудня 2023 року позов задоволено. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, із серпня
2003 року до відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на квартиру
АДРЕСА_2, загальною площею 33,1 кв. м.
17. Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю того, що на час відкриття спадщини 25 грудня 2018 рік після смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_1 постійно проживав зі спадкодавцем, є спадкоємцем четвертої черги за законом та прийняв спадщину у встановлений законом строк. Враховуючи відсутність відомостей про наявність у ОСОБА_3 інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, суд визнав за ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 відповідно до статті 1264 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
18. Постановою Харківського апеляційного суду від 05 березня 2024 року апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено.
19. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
20. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що належних доказів проживання понад п`ять років однією сім`єю з ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1 не надав.
21. Апеляційний суд вважав, що надані ОСОБА_1 письмові докази та показання свідків свідчать лише про факт проживання позивача із спадкодавцем у спірній квартирі, проте не підтверджують, що стосунки, які склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були притаманні сім`ї, натомість документи, пов`язані зі смертю та похованням ОСОБА_3, не підтверджують факт перебування позивача у сімейних відносинах із спадкодавцем, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків.
22. Крім того апеляційний суд звернув увагу, що факт реєстрації позивача за однією адресою зі спадкодавцем не є достатнім доказом для встановлення факту проживання однією сім`єю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2024 року, а рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2023 року залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
24. 05 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2024 року у цивільній справі № 645/4104/21.
25. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із Фрунзенського районного суду м. Харкова матеріали справи № 645/4104/21, які у травні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
26. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
27. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц,
від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
28. Вказує, що відповідно до усталеної судової практики для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
29. Вважає, що на підтвердження факту проживання понад п`ять років однією сім`єю з ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, він надав достатні та достовірні докази.
30. Суд апеляційної інстанції проігнорував вимоги статті 89 ЦПК України щодо обов`язку надати оцінку зібраним у справі доказам в цілому, а не тільки кожному доказу у справі окремо, а відповідач взагалі не надав доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги
31. У відзиві на касаційну скаргу, поданому у травні 2024 році, Харківська міська рада заперечує проти доводів Дашківського О. Г., просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
32. Відзив мотивовано тим, що позивач неправильно тлумачить норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та не конкретизує, в чому полягає порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
33. Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради від 27 лютого 2007 року за реєстраційним № 8-07-289331, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_2 .
34. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
35. Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 є її син
ОСОБА_3 .
36. Спадщина складалась з 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_2, житловою площею
17,2 кв. м, загальною площею 33,1 кв. м, що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 12 липня 2014 року.
37. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, 29 липня 2014 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
38. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
39. Відповідно до договору-замовлення від 29 грудня 2018 року, акта на ритуальні послуги та предмети ритуального призначення, меню до поминального обіду та товарного чеку № 160 від 29 грудня 2018 року позивач займався організацією поховання ОСОБА_3 .
40. З показань свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 проживав разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_2 ; допомагав доглядати ОСОБА_2 після її захворювання; після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивач займався їх похованням.
41. На підставі заяви ОСОБА_1 від 19 січня 2019 року про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про спадщину на квартиру
АДРЕСА_2, яка належала померлому ОСОБА_3 нотаріусом відкрита спадкова справа № 47/2019.
42. Відомості про звернення інших осіб із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 або про відмову від спадщини у матеріалах спадкової справи № 47/2019 відсутні.
43. Відповідно до повідомлення східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - східного МРУ МЮ) від 12 квітня 2023 року проведеною перевіркою облікових даних органів державної реєстрації актів цивільного стану та за даними розширеного пошуку системи Державний реєстр актів цивільного стану громадян по Харківській області, актових записів про шлюб відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не виявлено.
44. Із повідомлення східного МРУ МЮ від 17 травня 2023 року вбачається, що проведеною перевіркою за даними розширеного пошуку системи Державний реєстр актів цивільного стану громадян по Донецькій, Луганській, Полтавській, Сумській, Харківській та Чернігівських областях, актового запису про народження дітей, батьком яких зазначений ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_4, не виявлено.
45. Відповідно до повідомлення центрального МРУ МЮ (м. Київ) від 04 липня 2023 року дані в архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану м. Києва, Вінницької, Житомирської, Київської, Хмельницької та Черкаської областей Центрального МРУ МЮ (м. Київ) та відомості Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актових записів про шлюб та народження дітей, відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, про шлюб ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, відсутні.
46. Згідно з повідомленням східного МРУ МЮ від 12 липня 2023 року проведеною перевіркою облікових даних органів державної реєстрації актів цивільного стану громадян по Донецькій, Луганській, Полтавській, Сумській, Харківській та Чернігівських областях, актового запису про народження дітей, батьком яких зазначений ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, не виявлено.
47. Відповідно до повідомлення Південного МРУ МЮ (м. Одеса) від 20 липня 2023 року проведеною перевіркою по поточній та поновленій державній реєстрації актових записів про шлюб, народження дітей з часу досягнення особою шлюбного віку по 25 грудня 2018 року щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та про шлюб з часу досягнення особою шлюбного віку до 28 червня 2023 року, стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, в архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не виявлено. Перевірка проведена у тому числі за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян по Автономній Республіки Крим та м. Севастополю, за результатами якої вищевказаних актових записів не виявлено.
48. Постановою державного нотаріуса відокремленого підрозділу Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Синельникова І. П.
від 06 липня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що в матеріалах спадкової справи № 47/2019, заведеної після померлого ОСОБА_3, відсутні документи, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
49. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
50. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
51. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
52. Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
53. Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.
54. Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
55. Суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
56. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
57. Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
58. Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
59. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство. Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
60. Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
61. Згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
62. Отже для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме:
1) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.
63. Про проживання однією сім`єю можуть свідчити, у сукупності, наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
64. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі
№ 712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі
№ 520/11160/18, від 08 серпня 2023 року у справі № 752/13615/20-ц.
65. Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі.
66. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19.
67. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
68. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
69. Звертаючись до суду у цій справі ОСОБА_1 зазначав, що він з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не є кровними родичами, проте вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, брали участь у витратах, пов`язаних з оплатою комунальних послуг, на спільні кошти підтримували належний стан квартири, необхідний для проживання в ній, проводили поточний ремонт, спільно харчувалися, а також він опікувався ОСОБА_3, коли той важко хворів, надавав йому допомогу.
70. На підтвердження факту проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_3, крім реєстрації місця проживання за спільною адресою
(із 29 липня 2014 року до дня смерті спадкодавця), ОСОБА_1 надав суду першої інстанції ряд письмових доказів, зокрема: фотокартки із сімейного архіву; копії квитанцій; копію медичної картки на своє ім`я, виписки з медичної картки за 2012, 2014, 2015, 2017, 2018 роки; висновок експерта № 1741-с; договір купівлі-продажу товарів та договір поставки за 2007 про замовлення ОСОБА_1 та встановлення вхідних дверей та вікон у спірній квартирі; замовлення ОСОБА_1 в 2009 році опломбування лічильників в квартирі, копію вироку Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 липня 2013 року з тексту якого вбачається, що позивач разом з ОСОБА_3 проживає у квартирі АДРЕСА_2 .
71. Те, що ОСОБА_1 фактично був членом родини ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тривалий час проживає в квартирі
АДРЕСА_2, підтвердили суду і свідки ОСОБА_5 та
ОСОБА_6, які проживають по сусідству зі спірною квартирою.
72. Заперечуючи проти позову ОСОБА_1, Харківська міська рада в основу свого відзиву поклала той факт, що з моменту реєстрації місця проживання позивача (29 липня 2014 року) до моменту смерті спадкодавця ОСОБА_3 (25 грудня 2018 року) пройшло менше 5 років, а надані позивачем докази не доводять його проживання разом із ОСОБА_3 за однією адресою до моменту реєстрації місця проживання.
73. Водночас Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2023 року в справі № 204/1052/20 звертав увагу, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не є абсолютним підтвердженням того, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем.
74. ЦПК України у чинній редакції визначає, що докази, тобто будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, мають бути належними (стаття 77), допустимими (статті 78), достовірними (стаття 79) та достатніми (стаття 80).
75. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
76. Однак таке внутрішнє переконання не може бути свавільним, а має ґрунтуватися на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
77. Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
78. Подібні висновки викладені у також постановах Верховного Суду
від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18,
від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц.
79. Вочевидь у розглядуваній справі, з урахуванням суті заявленого спору, питання застосування стандарту доказування було одним із ключових, які постали перед судами.
80. Вирішуючи позов ОСОБА_1 суди мали зокрема встановити належність позивача до кола спадкоємців четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3, а саме відповісти на питання чи можна вважати доведеним проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
81. Суд першої інстанції, за результатами встановлення обставин справи та оцінки доказів, позитивно відповів на це питання.
82. Натомість апеляційний суд, фактично погодившись із тим, що позивачем доведено факт спільного проживання в одній квартирі із ОСОБА_3 . понад п`ять років до дня смерті спадкодавця, вважав недоведеним те, що стосунки між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 були притаманні сім`ї.
83. Верховний Суд не може погодитись із таким висновком апеляційного суду, оскільки він не в повній мірі враховує обставини конкретної справи та необхідність застосування стандартів доказування, на які вказувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі
№ 129/1033/13-ц щодо.
84. Суд першої інстанції у розглядуваній справі, задовольняючи позов правильно оцінив надані сторонами докази в їх сукупності та врахувавши, що сім`ю можуть складати не лише кровні родичі чи особи, які перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі встановив, що понад п`ять років до часу відкриття спадщини ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проживали спільно в однокімнатній квартирі; у шлюбі будь з ким не перебували; дітей не мали; відомості про наявність у них іншого житла в матеріалах справи відсутні; позивач разом із спадкодавцем здійснював облаштування спірної квартири, зокрема придбаваючи двері, вікна, меблі, побутову техніку тощо.
85. Допитані у судовому засіданні та попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань свідки (сусіди), підтвердили факт тривалого (близько 20 років на момент допиту) проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі та пояснили, що вважали позивача членом родини ОСОБА_7 .
86. Будь-яких інших підстав для довготривалого проживання та реєстрації ОСОБА_1 у спірній квартирі, окрім як притаманних сім`ї стосунків із власниками квартири, судами не встановлено, а відповідач на наявність таких підстав не вказував та їх існування не доводив.
87. Зокрема не було встановлено факту укладення ОСОБА_1 договору найму житла чи внесення орендної плати за проживання у квартирі тощо.
88. За таких обставин висновок суду першої інстанції про доведеність належності ОСОБА_1 до четвертої черги спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_3 є переконливим і ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
89. Встановивши, що позивач є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3, прийняв спадщину, однак позбавлений можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку, а інші спадкоємці, які б прийняли спадщину відсутні, суд першої інстанції, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке було помилково скасоване апеляційним судом.
90. Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду